проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"03" вересня 2019 р. Справа № 905/51/19
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Істоміна О.А. , суддя Пушай В.І.
за участю секретаря судового засідання Марченко В.О.
за участю представників сторін
від позивача - не з'явився
від відповідача - не з'явився
прокурор - Хряк О.О., посвідчення №028256 від 15.08.14
розглянувши матеріали апеляційної скарги заступника прокурора Донецької області (вх. № 1912 Д/3) на рішення господарського суду Донецької області від 14.05.2019 (суддя Сковородіна О.М.; повне рішення складено 23.05.2019) у справі № 905/51/19
за позовом Заступника прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради, м. Маріуполь, Донецька область,
до Фізичної особи-підприємця Ігнатенка Віталія Павловича, м. Маріуполь, Донецька область,
про 1) розірвання договору оренди від 19.04.2012, зареєстрований в управлінні Держкомзему у м. Маріуполі Донецької області, про що у Книзі записів про державну реєстрацію договорів оренди землі вчинено запис №141230004000886 від 16.05.2012; 2) зобов'язання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 повернути на користь територіальної громади м. Маріуполя в особі Маріупольської міської ради земельну ділянку площею 0,2250 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , -
10.01.2019, заступник прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи-підприємця Ігнатенка Віталія Павловича про розірвання договору оренди від 19.04.2012, зареєстрованого в управлінні Держкомзему у м. Маріуполі, Донецької області, про що у Книзі записів про державну реєстрацію договорів оренди землі вчинено запис №141230004000886 від 16.05.2012; зобов'язання ФОП ОСОБА_1 повернути на користь територіальної громади м. Маріуполя в особі Маріупольської міської ради земельну ділянку площею 0,2250 га, кадастровий номер 1412336300: НОМЕР_2 .
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди від 19.04.2012р. щодо будівництва автостоянки тимчасового зберігання автотранспорту.
Рішенням господарського суду Донецької області від 14.05.2019 у справі №905/51/19 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Заступник прокурора Донецької області з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу до Східного апеляційного господарського суду, в якій посилаючись на порушення при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, а також неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення господарського суду Донецької області від 14.05.2019 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Судові витрати просить покласти на відповідача.
Скаржник зазначає, що між Маріупольською міською радою та ФОП ОСОБА_1 укладено договір оренди землі від 19.04.2012, пунктом 5.1, якого передбачена передача в оренду земельної ділянки для функціонування інфраструктури автомобільного та міського транспорту (будівництво автостоянки тимчасового зберігання автотранспорту).
Факт передачі ФОП ОСОБА_1 землі для забудови підтверджується рішенням Маріупольської міської ради від 21.02.2012 №6/16-1621. Таким чином, на підставі договору оренди землі ОСОБА_1 отримав речове право у вигляді суперфіції на забудову земельної ділянки для функціонування інфраструктури автомобільного та міського транспорту.
З матеріалів справи вбачається, що землекористувач не використовує земельну ділянку відповідно до умов договору, не здійснює її забудову та не здійснює жодних дій для отримання необхідних дозвільних документів для початку будівельних робіт.
Отже, господарським судом Донецької області проігноровано норми ст. 416 Цивільного кодексу України, ст. 102-1 Земельного кодексу України, а також неправильно застосовано норма ст. 651 Цивільного кодексу України.
Крім того, скаржник звертає увагу, що судом першої інстанції не взято до уваги висновки Верховного Суду викладені у постанові від 21.03.2018 по справі №910/5963/19..
Системою автоматизованого розподілу судових справ між суддями 21.06.2019 для розгляду даної справи визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Барбашова С.В., суддя Білецька А.М., суддя Пушай В.І.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.06.2019 відкрито апеляційне провадження у справі №905/51/19. ФОП ОСОБА_2 П. та іншим учасникам справи встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами їх надсилання скаржнику та позивачу - до 08.07.2019 включно.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.07.2019 заяву ФОП Ігнатенка В.П. про продовження процесуального строку задоволено частково. Продовжено ФОП Ігнатенку В.П. строк на подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами їх надсилання учасникам справи.
У встановлений ухвалою суду строк (з урахуванням поштового перебігу) ФОП Ігнатенко В.П ОСОБА_3 відзив на апеляційну скаргу з доказами їх надсилання учасникам справи не надав, про причини неможливості виконати вимоги ухвали суду не повідомив.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2019 для розгляду даної справи визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий (суддя-доповідач) Барбашова С.В., суддя Істоміна О.А., суддя Стойка О.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.08.2019 призначено справу №905/51/19 за апеляційною скаргою заступника прокурора до розгляду на 03.09.2019 о 11:00 год.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2019, у зв'язку з відпусткою судді Стойка О.В. для розгляду даної справи визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий (суддя-доповідач) Барбашова С.В., суддя Істоміна О.А., суддя Пушай В.І.
Позивач та відповідач у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду скарги були повідомлені належним чином, своїм правом на участь у суді апеляційної інстанції не скористалися.
Прокурор у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. ст. 222, 223 ГПК України судом під час розгляду даної справи було здійснено повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу та складено протокол судового засідання.
Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши прокурора, розглянувши апеляційну скаргу та матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне.
Рішенням Маріупольської міської ради №6/16-1621 від 21.02.2012р. фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 . ОСОБА_5 . надано в оренду земельну ділянку загальною площею 0,2250 га біля перехрестя вул. Купріна та вул. Матросова АДРЕСА_1 Жовтневому АДРЕСА_2 . Маріуполя, строком на 10 років для функціонування інфраструктури автомобільного та міського транспорту (будівництво автостоянки тимчасового зберігання автотранспорту).
19.04.2012р. між Маріупольською міською радою (орендодавець або позивач) та Фізичною особою-підприємцем Ігнатенко В.П. (орендар або відповідач) укладено договір оренди земельної ділянки (т.1 а.с 23- 25).
Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець, згідно з рішенням Маріупольської міської ради №6/16-1621 від 21.02.2012р. надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться: біля перехрестя вул. Купріна та вул АДРЕСА_3 Жовтневому АДРЕСА_4 м. Маріуполя. Кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1 .
Згідно з п. 3.1 договір укладено терміном на 10 років до 21.02.2022 року.
За приписами п. 5.1 договору земельна ділянка передається в оренду з метою та за цільовим призначенням для функціонування інфраструктури автомобільного та міського транспорту (будівництво автостоянки тимчасового зберігання автотранспорту).
Пунктом 6.5 договору передбачено, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється протягом 5 днів після державної реєстрації цього договору згідно з актом приймання-передачі об'єкту оренди.
Як вбачається з п.п. 9.2.1, 9.2.6, 9.2.7 договору орендар зобов'язаний: приступити до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; використовувати земельну ділянку відповідно до мети, визначеної у договорі і згідно з цільовим призначенням, з дотриманням режиму використання земель;
Як встановлено п. 11.4.2 договору дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною зобов'язань передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
Договір оренди земельної ділянки від 19.04.2012р. підписаний та скріплений печатками обох сторін без зауважень.
Актом приймання-передачі земельної ділянки позивачем на користь відповідача передано земельну ділянку площею 0,2250 га, кадастровий номер: НОМЕР_3 016 НОМЕР_4 0224.
Прокурор зазначав, що Департаментом по роботі з активами Маріупольської міської ради проведено обстеження земельної ділянки площею 0,2250 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , яка розташована біля перехрестя вул. Купріна та вул. Матросова у Жовтневому районі м. Маріуполя, яка надана відповідачу для функціонування інфраструктури автомобільного та міського транспорту будівництво автостоянки тимчасового зберігання автотранспорту) та складено акт від 18.10.2018. За результатами якого встановлено, що вказана земельна ділянка не використовується, вільна від забудови.
Аналогічне зафіксовано в акті перевірки від 23.02.2018, яку проведено Маріупольською міською радою.
Згідно з інформацією Управління державного архітектурно-будівельного контролю Маріупольської міської ради №24-34584-24.1 від 20.11.2018 в Єдиному реєстрі документів, що дають право за виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмова у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, відсутня інформація про документи дозвільного характеру на будівництво за адресою: біля перехрестя вул. Купріна та вул. Матросова у Жовтневому АДРЕСА_4 м. Маріуполя видані ФОП ОСОБА_1 .
Як зазначав прокурор, відповідач будучи обізнаним, як з умовами договору оренди в частині існування у нього обов'язку оформити в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області дозвіл на виконання будівельних робіт, та здати закінчений будівництвом об'єкт в експлуатацію, так з настанням наслідків у разі його невиконання у вигляді розірвання договору оренди за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, взятих на себе зобов'язань щодо забудови спірної земельної ділянки не виконав, так і в подальшому не приступив до виконання такого обов'язку.
З інформації Маріупольської міської ради №23.4-2843-07 від 01.03.2018 та №26-31323 від 30.10.2018р., Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Маріупольської міської ради №24-34584-24.1 від 20.11.2018 вбачається, що відповідач до використання земельної ділянки площею 0,2250 га, що знаходиться біля перехрестя вул. Купріна та вул. Матросова у Жовтневому районі м. Маріуполя не приступив.
На підставі вищевикладеного, на думку позивача, це є підставою для дострокового розірвання договору оренди землі за рішенням суду.
Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.
Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.
Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
За приписами ч.1 ст. 32 Закону України “Про оренду землі” на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Як вбачається з ст. 24 Закону України “Про оренду землі” орендодавець має право вимагати від орендаря:
використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди;
дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил;
дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються;
своєчасного внесення орендної плати.
Орендодавець зобов'язаний:
передати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди;
при передачі земельної ділянки в оренду забезпечувати відповідно до закону реалізацію прав третіх осіб щодо орендованої земельної ділянки;
не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою;
відшкодувати орендарю капітальні витрати, пов'язані з поліпшенням стану об'єкта оренди, яке проводилося орендарем за згодою орендодавця;
попередити орендаря про особливі властивості та недоліки земельної ділянки, які в процесі її використання можуть спричинити екологічно небезпечні наслідки для довкілля або призвести до погіршення стану самого об'єкта оренди.
Статтею 25 Закону України “Про оренду землі” передбачено, що орендар земельної ділянки має право:
самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі;
за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження;
отримувати продукцію і доходи;
здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем.
Орендар земельної ділянки зобов'язаний:
приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку;
виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі;
дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення,оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;
у п'ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу доходів і зборів.
Як вбачається з вищенаведених норм законодавства, серед обставин, які надають правові підстави для розірвання договору у судовому порядку є порушення орендарем взятих на себе зобов'язань, зокрема, які передбачені п.п. 9.2.1, 9.2.6, 9.2.7 договору.
Як вірно встановлено господарським судом відповідач належним чином виконує свої зобов'язання за договором щодо оплати орендних платежів.
Доводи апеляційної скарги, що відповідач допустився порушень договору, оскільки, не приступив до будівництва автостоянки тимчасового зберігання автотранспорту, не оформив дозвіл на виконання будівельних робіт, апеляційний суд до уваги не приймає з огляду на наступне.
Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як встановлено ч.1 ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Зі змісту ч.1, 3 ст. 251 Цивільного кодексу України вбачається, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
У відповідності до ч.1 ст. 255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.
Згідно з ч.1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду, що у договорі оренди не був встановлений конкретний строк у який відповідач повинен здійснити дії направлені на будівництво автостоянки тимчасового зберігання автотранспорту, оформити дозвіл на виконання будівельних робіт та здати закінчений будівництвом об'єкт в експлуатацію, то це свідчить про те, що таке зобов'язання відповідач може виконати у будь-який час дії договору, але не пізніше до дня закінчення дії договору.
Таким чином, господарський суд дійшов правомірного висновку, що в діях відповідача відсутні порушення зобов'язань зазначених у в п.п. 9.2.6, 9.2.7 договору, що свідчить про відсутність підстав для розірвання договору в судовому порядку та повернення земельної ділянки.
Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції за приписами ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
В матеріалах справи відсутні докази того, що не здійснення відповідачем дій направлених на будівництво автостоянки тимчасового зберігання автотранспорту, оформлення дозволу на виконання будівельних робіт та здача закінчений будівництвом об'єкт в експлуатацію позбавляє його того, на що він розраховував при укладанні договору.
Доводи апеляційної скарги про те, що висновок господарського суду у даній справі суперечать правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.03.2018 у справі №910/5963/17, не заслуговують на увагу, оскільки у справі № 910/5963/17 та у даній справі судові рішення постановлені за різних фактичних обставин справи, правовідносин сторін та заявлених позовних вимог.
Так, у справі № 910/5963/17 вбачається, що договором передбачено, що орендар, зокрема, зобов'язаний завершити забудову земельної ділянки у строки, встановлені проектною документацією на будівництво, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору. У разі невиконання орендарем умов договору та обов'язків, передбачених законодавством України, договір може бути достроково розірвано. Тобто, в цьому випадку сторони чітко визнали строки, у які орендарі зобов'язанні були здійснити дії направлені на забудову даних земельних ділянок. У даній справі №905/51/19 такий строк визначений не був, що свідчить про неможливість застосування висновків Верховного Суду, які зазначені у постанові від 21.03.2018 у справі №910/5963/17.
У зв'язку з наведеним, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються встановленими обставинами та застосованими нормами матеріального права, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Витрати по сплаті судового збору розподіляються відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Заступника прокурора Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 14.05.2019 року у справі №905/51/19 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 14.05.2019 року у справі №905/51/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова може бути оскаржена в порядку ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 06.09.2019р.
Головуючий суддя С.В. Барбашова
Суддя О.А. Істоміна
Суддя В.І. Пушай