номер провадження справи 34/19/19
29.08.2019 Справа № 908/1140/19
м. Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка Артура Олеговича,
при секретареві судового засідання Махно О.О.,
розглянувши матеріали справи № 908/1140/19
за позовом Фізичної особи-підприємця Гуменного Володимира Мілентійовича, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; поштова адреса: АДРЕСА_2 )
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Український Рітейл”, ідентифікаційний код юридичної особи 34604386 (69006, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 25, к. 207; поштова адреса: 49022, м. Дніпро, вул. Маршала Малиновського, 114)
про стягнення 1554367,33 грн.
за участю уповноважених представників сторін:
від позивача: Меркулова К.О., адвокат, ордер КВ № 425559 від 09.05.2019;
від відповідача: Біла О.М., адвокат, довіреність № 66/2019 від 18.06.2019;
вільний слухач: ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 18.04.2007
Фізична особа-підприємець Гуменний Володимир Мілентійович звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою б/н від 09.05.2019 (вх. № 1233/08-07/19 від 14.05.2019) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Український Рітейл” 1451158,22 грн, з яких: 1262336,24 грн - сума простроченого основного боргу за отриманий товар, 30143,77 грн - інфляційні втрати, 12206,02 грн - 3 % річних, 146472,19 грн - пеня.
Позов заявлено на підставі ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 625, 692 Цивільного кодексу України та ст.ст. 4, 27, 58, 129, 162, 176 Господарського процесуального кодексу України і обґрунтовано простроченням відповідачем строку розрахунків за договором поставки № СТМ 1403-2013 від 14.03.2013, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “Український Рітейл” та Фізичною особою-підприємцем Гуменним Володимиром Мілентійовичем.
Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2019 справу № 908/1140/19 передано на розгляд судді Науменку А.О.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.05.2019 у справі № 908/1140/19 вищевказану позовну заяву залишено без руху.
Позивач, з метою усунення недоліків, у встановлений строк, подав до суду відповідні документи, чим усунув вказані судом недоліки.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 10.06.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1140/19, якій присвоєно номер провадження 34/19/19. Суд постановив розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначивши судове засідання на 08.07.2019.
02.07.2019 до суду надійшло клопотання Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби № 7406/9/28-104205 від 27.06.2019 про долучення до матеріалів справи витребуваних судом доказів.
04.07.2019 до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву з проханням відмовити у позові.
08.07.2019 до суду від позивача надійшов лист з копію видаткової накладної від 13.11.2017 № 0001529763 із доказами направлення листа з додатком відповідачеві.
08.07.2019 до суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог до 1554367,33 грн, враховуючи збільшення періоду нарахування сум пені, інфляційних втрат та 3% річних із відповідним розрахунком позовних вимог, доплатою судового збору та доказами направлення іншій стороні у справі.
В судовому засіданні 08.07.2019 суд повідомив про надходження клопотання Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби № 7406/9/28-104205 від 27.06.2019 про долучення до матеріалів справи витребуваних судом доказів та про задоволення вказаного клопотання, про надходження відзиву та прийняття його до розгляду, про надходження від позивача видаткової накладної від 13.11.2017 №0001529763 та заяви про збільшення позовних вимог, прийняття до розгляду накладної та збільшених позовних вимог.
Таким чином, предметом судового розгляду є збільшені позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 1262336,24 грн, інфляційних втрат в сумі 52206,40 грн, 3% річних в сумі 19053,76 грн, пені в сумі 220770,93 грн.
В судовому засіданні 08.07.2019 представники сторін надали усні пояснення та підтримали подані письмові документи.
Представник позивача вказала на неотримання відзиву, а представник відповідача - на неотримання збільшених позовних вимог.
Для встановлення фактичних обставин справи, з метою надання сторонам можливості ознайомитись із відзивом та заявою про збільшення позовних вимог та надання відповідних документів, а також дотримання вимог ч. 2 ст. 182 ГПК України, суд визнав за необхідне відкласти підготовче засідання. Представники сторін повідомлені про дату наступного засідання, яке призначено на 31.07.2019 о 10 год. 00 хв. під розписку та під звукозапис.
22.07.2019 до канцелярії суду від позивача у справі надійшла відповідь на відзив із доказами її направлення на адресу відповідача та суду 19.07.2019.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 09.07.2019 у даній справі заяву від 08.07.2019 позивача про проведення судового засідання 31.07.2019 о 10 год. 00 хв. в режимі відеоконференції задоволено. Доручено Окружному адміністративному суду м. Києва забезпечити проведення відеоконференції 31.07.2019 о 10 год. 00 хв. у приміщенні суду за адресою: 01601, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 81-а, зал 119.
Судове засідання 31.07.2019 здійснювалось в режимі відеоконференції згідно зі ст. 197 ГПК України.
За наслідками судового засідання 31.07.2019, суд, на підставі ст. 185 ГПК України, постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 29.08.2019 о 10 год. 00 хв., про що представники учасників справи повідомлені в приміщенні суду під відеоконференцію.
02.08.2019 до Господарського суду Запорізької області від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 28.08.2019 відмовлено в задоволенні заяви позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, про що позивач повідомлений завчасно.
В судовому засіданні 29.08.2019 були присутні представники обох сторін, здійснювалася фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів - програмно-апаратного комплексу «Оберіг».
Представник позивача підтримав збільшені позовні вимоги, просив задовольнити позов.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, просив відмовити позивачу в позові.
За наслідками судового засідання 29.08.2019 суд прийняв рішення, проголосив його вступну та резолютивну частини.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників, суд
14.03.2013 Товариством з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" (покупець, відповідач) та Фізичною особою-підприємцем Гуменним Володимиром Мілентійовичем (постачальник, позивач) укладено договір поставки №СТМ 1403-2013 з протоколом розбіжностей від 14.03.2013 (далі - договір).
За умовами п. 1.1 договору, в редакції протоколу розбіжностей, постачальник зобов'язується в порядку та строки, встановлені договором, виготовити та передати товар, з нанесенням на етикетку торгової марки (емблеми) покупця, який передається покупцем постачальнику для виготовлення та поставки товару за даним договором, у власність покупцю, у визначеній кількості, відповідної якості та згідно погодженої ціни, а останній - прийняти товар та оплатити його на умовах, визначних у даному договорі.
Згідно з п. 1.2 договору найменування, асортимент і ціна товару, що поставляється, зазначаються у додатку №2 до даного договору («Специфікація»), що є його невід'ємною частиною.
В додатку №2 сторони погодили специфікацію до договору, яка діє з 14.03.2013.
Відповідно до п. 2.1 договору товар поставляється постачальником окремими партіями (виключно кратно 10 тон (15 палет товару в асортименті) або 20 тон (30 палет в асортименті згідно із замовленнями на поставку. Постачальник зобов'язується приймати від покупця замовлення на поставку товару та здійснювати поставку товару за адресами, в кількості та на дату, зазначені в замовленні/замовленнях, своїми транспортними засобами та за свій рахунок. У випадку підписання сторонами графіку поставок (додаток №7), строки поставки визначаються згідно погодженого графіку.
Сторони погодили у п. 2.2 договору, що замовлення передаються покупцем нарочно, факсимільним зв'язком або електронним зв'язком, а у випадку відсутності таких - телефонограмою.
Пунктом 2.6 договору встановлено, що зобов'язання з поставки вважаються виконаними з моменту передачі товару та повного пакету належним чином оформлених товаросупровідних документів покупцю згідно умов даного договору та діючого законодавства України.
Відповідно до п. 3.6 договору разом із товаром постачальник зобов'язаний надати наступні товаросупровідні документи:
- замовлення на поставку з відміткою постачальника (підписом та печаткою) про отримання замовлення;
- товарну накладну;
- товарно-транспортну накладну;
- податкову накладну (крім випадків, передбачених законодавством і договором);
- посвідчення якості товару;
- інші документи на товар, надання яких передбачено законодавством України;
- довіреність на представника постачальника чи перевізника, яка надає право передачі товару, фіксації фактів невідповідності товару та/або супровідних документів умовам договору або законодавства, отримання листів та документів від покупця.
За умовами п. 6.4 договору оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дня поставки товару. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця на поточний рахунок постачальника.
Пунктом 12.1 договору встановлено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2013. У випадку, якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії даного договору жодна зі сторін у письмовій формі не заявить про його розірвання, договір автоматично пролонгується на кожний наступний рік.
15.03.2013 сторони уклали додаткову угоду до договору щодо використання персональних даних постачальника.
Сторони не надали суду доказів припинення дії договору. Отже, умови договору є чинними на момент розгляду даної справи судом.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання договору позивач поставив відповідачу в період з 05.09.2013 по 19.12.2018 товар на загальну суму 7560283,68 грн, а відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару на суму 6297947,44 грн.
Залишок неоплаченого товару складає 1262336,24 грн.
Факт поставок підтверджується наданими в матеріали справи первинними документами та наданими податковим органом на запит суду податковими деклараціями з податку на додану вартість за звітний період та розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.
Спірна заборгованість виникла за наступними видатковими накладними:
- №1501737 від 04.10.2018 на суму 35214,48 грн (частково оплачена, борг складає 33645,44 грн.);
- №0001514666 від 16.10.2018 на суму 23645,52 грн (не оплачена);
- №1529263 від 18.10.2018 на суму 34650,72 грн (не оплачена);
- №1542842 від 26.10.2018 на суму 65271,60 грн, однак фактична сума поставки згідно з актом розбіжностей склала 64891,44 грн;
- №1556123 від 05.11.2018 на суму 10512,00 грн (не оплачена);
- №1563875 від 05.11.2018 на суму 330238,08 грн (не оплачена);
- №1593774 від 19.11.2018 на суму 155831,04 грн (не оплачена);
- №1585239 від 19.11.2018 на суму 27540,00 грн (не оплачена);
- №1609686 від 28.11.2018 на суму 381888,00 грн (не оплачена);
- №1600797 від 28.11.2018 на суму 21837,60 грн. (не оплачена);
- №1615732 від 28.11.2018 на суму 12830,40 грн (не оплачена);
- №1645909 від 19.12.2018 на суму 149317,20 грн (не оплачена);
- №1660154 від 19.12.2018 на суму 15508,80 грн (не оплачена).
Зазначена заборгованість підтверджується також проведеною сторонами звіркою взаємних розрахунків.
Так, в акті звірки взаємних розрахунків сторін за жовтень 2018 року сторони відобразили початкове сальдо на користь позивача в сумі 358430,96 грн, поставки за період з 04.10.2018 по 26.10.2018 на суму 158782,32 грн, а також оплати та повернення товару за період з 01.10.2018 по 30.10.2018 на загальну суму 170380,16 грн. З урахуванням цього сторони підтвердили заборгованість відповідача перед позивачем станом на 31.10.2018 в сумі 346833,12 грн.
В акті звірки взаємних розрахунків сторін за листопад 2018 року сторони відобразили початкове сальдо на користь позивача в сумі 346833,12 грн, поставки за період з 05.11.2018 по 28.11.2018 на загальну суму 940677,12 грн, оплату в сумі 100000,00 грн. З урахуванням цього сторони підтвердили заборгованість відповідача перед позивачем станом на 30.11.2018 в сумі 1187510,24 грн.
Після цього відповідач здійснив дві поставки товару 19.12.2018 на суму 149317,20 грн та на суму 15508,80 грн, а також часткову оплату товару 18.12.2018 на суму 90000,00 грн.
На підтвердження часткової оплати заборгованості позивач надав довідку банку з реєстром документів на оплату.
Таким чином, вартість неоплаченого товару за спірними видатковими накладними складає 1262336,24 грн.
Оскільки відповідач не оплатив товар у встановлений строк, позивач звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом у даній справі про стягнення з відповідача (згідно збільшених позовних вимог) основного боргу за поставлений товар у сумі 1262336,24 грн, інфляційних втрат в сумі 52206,40 грн, 3% річних в сумі 19053,76 грн пені в сумі 220770,93 грн.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши представників сторін, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Спірні правовідносини сторін є господарськими та врегульовані договором поставки СТМ 1403-2013 від 14.03.2013.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За умовами п. 6.4 до договору відповідач мав оплатити товар протягом 45 календарних днів з дня поставки товару.
Пунктом 2.6 договору встановлено, що зобов'язання з поставки вважаються виконаними з моменту передачі товару та повного пакету належним чином оформлених товаросупровідних документів покупцю згідно умов даного договору та діючого законодавства України.
Позивач надав суду товарно-транспортні та видаткові накладні на підтвердження поставки товару відповідачу.
На товарно-транспортних та видаткових накладних містяться підписи та печатки з боку відповідача про прийняття товару.
Факт поставок підтверджується також наданими податковим органом на запит суду податковими деклараціями з податку на додану вартість за звітний період та розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.
Пунктом 3.9 договору передбачено, що покупець вправі відмовитись від приймання товару, поставленого постачальником, якщо товар поставлено без відповідного замовлення покупця та/або поставлений постачальником з порушенням умов даного договору.
В даному випадку весь товар згідно спірних накладних (з урахуванням підписаних сторонами актів розбіжностей) відповідачем прийнятий, що свідчить про його згоду з поставленою кількістю та асортиментом товару.
Також суд зауважує, що відповідач не оспорює факт отримання товару, а заперечує проти позову з підстав надання, на думку відповідача, неналежно оформлених документів на підтвердження факту поставки та наявність у зв'язку з цим підстав для відстрочення оплати товару згідно з умовами договору.
Відповідно до п. 3.8 договору, якщо супровідні документи не будуть надані разом із товаром, покупець має право відстрочити дату розрахунків з постачальником на строк затримки оформлення (надання) необхідних документів.
Доводи відповідача про неналежне оформлення документів на підтвердження спірних поставок судом не прийняті з огляду на таке.
Відповідно до ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.
Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.
Згідно з п. п. 3.4, 3.5 договору, якщо при прийманні товару виявиться невідповідність супровідних документів поставленому товару, умовам договору або вимогам законодавства (кількість, ціна, інші обов'язкові реквізити первинних документів), покупець вправі відмовитися від приймання товару або прийняти товар, якщо якість товару відповідає вимогам договору.
Якщо при прийманні товару виявиться невідповідність (помилки) у супровідних документах або невідповідність товару, що приймається, супровідним документам, у момент приймання складається акт розбіжностей з участю представника покупця та особи, яка безпосередньо здійснює поставку (передачу) товару, в якому зазначаються виявлені при прийманні невідповідності.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідач не довів, що з боку позивача були порушені умови договору щодо поставки товару або надання належних товаросупровідних документів на товар.
Акт розбіжностей в порядку п. 3.5 договору відповідачем не складався. Відповідач не повертав товар на спірну суму позивачу, не звертався до позивача з претензіями щодо кількості та якості поставленого товару або відсутності належних товаросупровідних документів на товар.
З огляду на це, відповідач безпідставно посилається на неналежне оформлення супровідних документів на товар з боку позивача. Підстави для відстрочення дати розрахунків за товар відсутні.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем виконано зобов'язання з поставки товару відповідно до умов п. 2.6 договору.
Отже, відповідач мав оплатити товар відповідно до умов п. 6.4 договору протягом 45 календарних днів з дня поставки товару.
При цьому суд враховує положення ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, відповідно до яких, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Таким чином, строки оплати поставленого товару є наступними:
- для поставки від 04.10.2018 строк оплати настав 23.11.2018;
- для поставки від 16.10.2018 строк оплати настав 03.12.2018 (враховуючи вихідні дні);
- для поставки від 18.10.2018 строк оплати настав 07.12.2018;
- для поставки від 26.10.2018 строк оплати настав 14.12.2018;
- для поставок від 05.11.2018 строк оплати настав 21.12.2018;
- для поставок від 19.11.2018 строк оплати настав 04.01.2019;
- для поставок від 28.11.2018 строк оплати настав 14.01.2019;
- для поставок від 19.12.2018 строк оплати настав 07.02.2019.
У встановлений строк відповідач не здійснив оплату поставленого товару.
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На час розгляду справи відповідач не надав суду доказів оплати товару на суму 1262336,24 грн.
Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу за поставлений товар в розмірі 1262336,24 грн є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
При цьому відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 8.10 договору передбачено, що при порушенні строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки, що діяла на момент порушення, від суми неоплаченого товару, за кожний день прострочення платежу.
Періоду нарахування пені договором не встановлено, тому нарахування пені можливо здійснювати в межах шести місяців від настання строку виконання зобов'язання.
За умовами п. 6.4 до договору відповідач мав оплатити товар протягом 45 календарних днів з дня поставки товару.
За прострочення оплати товару позивач відповідно до збільшених позовних вимог нарахував пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 24.11.2018 по 08.07.2019 в сумі 220770,93 грн.
Суд зауважує, що позивач невірно визначив початок виникнення прострочення оплати за видатковою накладною №0001514666 від 16.10.2018 на суму 23645,52 грн.
Судом встановлено, що з урахуванням положень ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України строк оплати за даною накладною (враховуючи вихідні дні) настав 03.12.2018, отже прострочення оплати виникло 04.12.2019, а не 02.12.2018, як визначає позивач.
З урахуванням цього суд здійснив перерахунок пені по цій накладній в межах заявленого позивачем періодів розрахунку.
Так, за період з 04.12.2018 по 02.06.2019 (181 день) від суми боргу 23645,52 грн. пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ складає 4221,21 грн.
Решта пені на загальну суму 216526,40 грн розрахована позивачем вірно.
З урахуванням здійсненого судом перерахунку пені по видатковій накладній №0001514666 від 16.10.2018, загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача, складає 220747,61 грн (4221,21 грн + 216526,40 грн). У зв'язку з цим вимоги про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню частково - в сумі 220747,61 грн. У стягненні пені в сумі 23,32 грн суд відмовляє, як у безпідставно заявлених до стягнення.
Крім того, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача відповідно до збільшених позовних вимог 3% річних за період з 24.11.2018 по 08.07.2019 в сумі 19053,76 грн. та інфляційні втрати за цей період в сумі 52206,40 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд здійснив перерахунок 3% річних, оскільки позивач невірно визначив початок виникнення прострочення за видатковою накладною №0001514666 від 16.10.2018.
Так, від суми боргу по цій накладній (23645,52 грн) за період прострочення з 04.12.2018 по 08.07.2019 (217 днів) 3% річних складають 421,73 грн.
Решта 3% річних в сумі 18630,08 грн. розрахована позивачем вірно.
З урахуванням здійсненого судом перерахунку 3% річних по видатковій накладній №0001514666 від 16.10.2018, загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача, складає 19051,81 грн (421,73 грн + 18630,08 грн). У зв'язку з цим вимоги про стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню частково - в сумі 19051,81 грн. У стягненні 3% річних в сумі 1,95 грн суд відмовляє.
У пунктах 3.1, 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Виходячи з наведеного роз'яснення, при розрахунку інфляційних втрат слід враховувати заборгованість на кінець місяця, в якому виникло прострочення, та помножити її середній індекс інфляції за наступні повні місяці, в яких існувало прострочення, в межах періоду розрахунку інфляційних втрат.
Позивач не врахував наведені роз'яснення та застосував при розрахунку інфляційних втрат індекси інфляції, починаючи з місяця, в якому виникло прострочення, а також враховував індекси інфляції за неповний місяць прострочення, що є невірним.
У зв'язку з цим суд здійснив перерахунок інфляційних втрат.
Всього за розрахунком суду інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача в сумі 37614,30. У стягнені інфляційних втрат у сумі 14592,10 грн суд відмовляє, як у безпідставно заявлених до стягнення.
Отже, позовні вимоги задовольняються судом частково.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог.
Так, за розгляд майнових вимог про стягнення 1554367,33 грн. судовий збір складає 1,5% ціни позову - 23315,51 грн. Позивач при поданні позову оплатив судовий збір в загальному розмірі 23391,10 грн платіжним дорученням №1778 від 24.04.2019 на суму 21767,37 грн. та квитанцією № N1DWV4054M від 04.07.2019 на суму 1623,73 грн. Переплата судового збору складає 75,59 грн. та може бути повернута позивачу за його клопотанням ухвалою суду відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Пропорційно до задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в сумі 23096,25. Решта витрат на оплату судового збору в сумі 219,26 грн (23315,51 грн - 23096,25 грн) покладається на позивача.
Керуючись 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Український Рітейл”, ідентифікаційний код юридичної особи 34604386 (69006, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 25, к. 207; поштова адреса: 49022, м. Дніпро, вул. Маршала Малиновського, 114) на користь Фізичної особи-підприємця Гуменного Володимира Мілентійовича, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; поштова адреса: АДРЕСА_2 ) 1262336,24 грн (один мільйон двісті шістдесят дві тисячі триста тридцять шість грн 24 коп.) суми основного боргу; інфляційні втрати в сумі 37319,89 грн (тридцять сім тисяч триста дев'ятнадцять грн. 89 коп.), пеню в сумі 220747,61 грн (двісті двадцять тисяч сімсот сорок сім грн 61 коп.), 19051,81 грн (дев'ятнадцять тисяч п'ятдесят одна грн. 81 коп.) 3% річних та витрати зі сплати судового збору в розмірі 23091,83 грн (двадцять три тисячі дев'яносто одна грн 83 коп.).
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п. 17.5 Розділу ХI Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Апеляційна скарга може бути подана до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 06.09.2019.
Суддя А.О. Науменко