Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
"04" вересня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/744/19
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Лозинської І.В.,
секретаря судового засідання: Шевчук - Сингаївської І.Г.
за участю представників сторін:
- від позивача: не прибув
- від відповідача: не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Державного підприємства "Київський бронетанковий завод" (м. Київ)
до Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" (Житомирська область, Житомирський район, смт. Новогуйвинське)
про стягнення 10340,70 грн.
Позивач звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача 10340,70 грн., з яких 7037,12 грн. основного боргу, 573,18 грн. 3% річних, 2730,40 грн. інфляційних нарахувань.
Позовні вимоги обґрунтовані несплатою відповідачем за отриманий товар згідно з видатковими накладними № 514 від 05.10.2016 та 07.10.2016.
Ухвалою від 19.07.2019 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі; постановив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; призначив засідання суду для розгляду справи по суті на 02.08.2019 о 10:30.
02.08.2019 до суду від відповідача надійшли такі заяви (а. с. 46 - 49):
- від 01.08.2019, вих. №02/2584 - до якої додано копію платіжного доручення №3010 від 26.07.2019 про перерахування на рахунок позивача 7037,12 грн.
- від 02.08.2019 №б/н - про визнання основної суми боргу в розмірі 7037,12 грн.
Ухвалою від 02.08.2019 господарський суд відклав розгляд справи на 03.09.2019 о 10:30; витребував у позивача підтвердження щодо отримання від відповідача 7037,12 грн. згідно з платіжним дорученням №3010 від 26.07.2019.
12.08.2019 до суду від позивача надійшло клопотання від 07.08.2019, вих. № 2047/81 про приєднання до матеріалів справи копії витягу з АТ "Укрексімбанк" за 26.07.2019 щодо сплати відповідачем 7037,12 грн. основного боргу (а. с. 54 - 58).
В засіданні суду виникла необхідність витребувати від відповідача копію претензії позивача від 01.08.2018, вих. №1842/81, тому ухвалою від 03.09.2019 господарський суд постановив оголосити перерву в засіданні суду до 10:00 04.09.2019 відповідно до ст. 216 ГПК України та на електронну адресу позивача: kbtz@ukroboronprom.com (а. с. 61).
03.09.2019 до господарського суду від відповідача надійшла заява від 03.09.2019, вих. №02/2875 з копією претензії позивача на загальну суму 8952,18 грн. від 01.08.2018, вих. №1842/81 (а. с. 62 - 64).
Після перерви представники сторін в засідання суду не прибули.
Розглянувши матеріали справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши в засіданні суду 03.09.2019 представника відповідача, господарський суд,-
1. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.
Між Державним підприємством "Київський бронетанковий завод" (далі - позивач/постачальник) та Державним підприємством "Житомирський бронетанковий завод" (далі - відповідач/покупець) була досягнута домовленість стосовно постачання позивачем на користь відповідача крюків БТР-ДА 01.813 у кількості 8 штук (далі - товар), підтвердженням чого є листи відповідача від 27.09.2016, вих. №3445, від 30.09.2019, вих. №3776 та від 05.10.2019, вих. №3532, адресовані позивачу (а. с. 29 - 31).
05.10.2016 позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №400 від 05.10.2016 за товар в кількості 8 шт. на загальну суму 7037,12 грн. з ПДВ (а. с. 35).
На виконання вказаної домовленості, позивачем було відпущено відповідачу товар - крюки БТР-ДА 01.813 у кількості 8 штук, загальною вартістю 7037,12 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №514 від 07.10.2016 (а. с. 33) та довіреністю №1273 від 07.10.2016, виданою відповідачем експедитору ОСОБА_1 (а. с. 34).
Відповідач не сплатив позивачу за отриманий товар.
У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивачем направлено відповідачу претензію щодо повернення боргу від 01.08.2018 вих. №1842/81 на загальну суму 8952,18 (а. с. 37, 38), яка, як вбачається із вхідного штемпеля, отримана відповідачем 03.08.2018 за вх. №2372/01-10 (а. с. 63).
У відповіді на претензію від 03.09.2019, вих. №01-11/2486 відповідач погодився із сумою заборгованості з урахуванням індексу інфляції та 3% річних та зазначив про наміри здійснення її погашення у найближчий час (а. с. 41).
За таких обставин, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 10340,70 грн., з яких 7037,12 грн. основного боргу, 2730,40 грн. інфляційних нарахувань, 573,18 грн. 3 % річних, а також судових витрат по сплаті судового збору.
2. Норми права (нормативно - правові акти), які застосував господарський суд.
За приписами ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочин у відповідності до ст. 205 ЦК України може вчинятися як в усній, так і в письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно з ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Таким чином, законодавством передбачена можливість укладення договорів у спрощеному порядку через: ділову переписку - шляхом обміну документами, в тому числі електронними; у вигляді конклюдентних дій (прийняття замовлення до виконання).
При цьому договори, укладені зазначеними способами, прирівнюються до таких, які вчинені у письмовій формі.
Частиною 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон від 16.07.1999 № 996-XIV) встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Права і обов'язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку (абз. 3 ч. 3 ст. 9 Закону від 16.07.1999 № 996-XIV).
За ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Одночасно слід зазначити, що у разі відсутності строку проведення розрахунків за надані послуги, при вирішенні спору слід керуватися приписами ст. 530 ЦК України якими визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
3. Щодо позовних вимог в частині стягнення 7037,12 грн. основного боргу.
Згідно з платіжним дорученням №3010 від 26.07.2019 відповідач перерахував на розрахунковий рахунок позивача в АТ "Укрексімбанк" 7037,12 грн.; призначення платежу - оплата рахунку №400 від 05.10.2016 (а. с. 47).
Позивач копією витягу з АТ "Укрексімбанк" за 26.07.2019 підтвердив сплату відповідачем 7037,12 грн. основного боргу (а. с. 54 - 58).
Таким чином, відповідач 7037,12 грн. основного боргу сплатив позивачу після пред'явлення позову до господарського суду, що підтверджується копіями зазначених документів та свідчить про відсутність предмету спору в цій частині.
Тому, враховуючи оплату заявленої до стягнення суми основного боргу та норму п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, провадження у справі в частині стягнення 7037,12 грн. основного боргу підлягає закриттю за відсутністю предмету спору, так як спір врегульовано сторонами шляхом перерахування відповідачем зазначеної суми після направлення позову до суду та надано відповідні докази такого врегулювання.
4. Щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення 2730,40 грн. інфляційних нарахувань та 573,18 грн. 3% річних.
4.1. У зв'язку з укладенням видаткової накладної №514 від 07.10.2016 на загальну суму 7037,12 грн., господарські відносини між сторонами відбулися у спрощений спосіб, підставою виникнення яких зазначено лист №3445 від 27.09.2016 (а. с. 33).
01.08.2018 позивачем направлено відповідачу претензію вих. №1842/81 щодо повернення боргу на загальну суму 8952,18 грн., з яких 7037,12 грн. основного боргу, 1538,07 грн. інфляційних нарахувань та 376,99 грн. 3% річних, нарахованих за період з 18.10.2016 по 31.07.2018; зазначено про сплату вказаної заборгованості в термін 7 календарних днів з моменту отримання даної претензії (а. с. 37, 38).
Початок періоду нарахування - 18.10.2016 позивач у вказаній претензії та у позовній заяві обгрунтовує тим, що відповідач листами від 30.09.2016, вих. №3776 та від 05.10.2016, вих. №3532 гарантував здійснити оплату в термін 10 днів з дня отримання продукції.
Однак, з таким розрахунком стосовно початку періоду нарахування інфляційних та 3% річних суд не погоджується. так як у вищезазначених рахунку на оплату №400 від 05.10.2016 за товар в кількості 8 шт. на загальну суму 7037,12 грн. з ПДВ (а. с. 35) та видатковій накладній №514 від 07.10.2016 на загальну суму 7037,12 грн. (а. с. 33), зазначено лист №3445 від 27.09.2016, в якому відсутнє гарантування здійснення оплати в термін 10 днів з дня отримання товару (а. с. 29).
Таким чином, з врахуванням умови, викладеної у претензії № 1 від 12.03.2018 щодо повернення боргу та приписів ст. 530 ЦК України, суд вважає, що відповідач повинен був сплати борг протягом семи календарних днів з дати отримання даної претензії - з 03.08.2018, тобто до 10.08.2018 включно, що виконано відповідачем не було.
4.2. За ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та сплати неустойки за прострочення виконання зобов'язання.
Щодо розрахунку 3% річних, виконаного позивачем, суд, здійснивши їх перерахунок, прийшов до висновку про його хибність на 382,89 грн., оскільки судом встановлено правильний період їх нарахування з 11.08.2018 (початок строку невиконання грошового зобов"язання) до 05.07.2019, тому 3% річних підлягають задоволенню на суму 190,29 грн.
В частині 382,89 грн. слід відмовити за безпідставністю нарахування.
4.3. Позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні нарахування у розмірі 2730,40 грн. за період з 18.10.2016 до 05.07.2019.
Під час перевірки розрахунку інфляційних втрат здійсненого позивачем, судом встановлено таке.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Як зазначено вище, судом встановлено, що відповідач зобов'язаний був здійснити оплату за отриманий товар з 11.08.2018 (початок строку невиконання грошового зобов"язання) до 05.07.2019, тому нарахування інфляційних повинно здійснюватися з вересня місяця 2018 року до червня 2019 року включно.
Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перерахунок інфляційних втрат за зазначений період господарський суд вважає, що розмір інфляційних нарахувань за період з вересня місяця 2018 року до червня 2019 року включно становить 688,64 грн.
В частині позовних вимог стосовно стягнення 2041,76 грн. інфляційних нарахувань слід відмовити.
З огляду на викладене, позовні вимоги щодо стягнення 688,64 грн. інфляційних нарахувань та 190,29 грн. 3 % річних є обґрунтованими, заявленими відповідно до приписів чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині стягнення 2041,76 грн. інфляційних нарахувань та 382,89 грн. 3 % річних слід відмовити в їх задоволенні.
5. Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Приписами ч. 2 ст.123 ГПК України унормовано, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Розподіл судових витрат врегульовано ст. 129 ГПК України, згідно із п. 2 ч. 1 якої судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У відповідності до положень ч.1 ст.130 ГПК України, яка кореспондуються з ч.4 ст.7 Закону України "Про судовий збір", у разі, зокрема, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
У матеріалах справи є платіжне доручення №1747 від 08.07.2019 про сплату позивачем судового збору на загальну суму 1921,00 грн. (а. с. 8).
Враховуючи заяву відповідача від 02.08.2019 №б/н про визнання основної суми боргу в розмірі 7037,12 грн. (а. с. 48), яка розцінена судом як визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого згідно з платіжним дорученням №1747 від 08.07.2019 за заявою позивача, про що буде постановлено відповідну ухвалу господарського суду.
Отже з відповідача слід стягнути на користь позивача 960,50 грн. судового збору.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Закрити провадження в частині стягнення 7037,12 грн. основного боргу.
2. Позов задовольнити частково.
3. Стягнути з Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" (12441, Житомирська область, Житомирський район, смт. Новогуйвинське, вул. Дружби Народів, 1, код ЄДРПОУ 07620094) на користь Державного підприємства "Київський бронетанковий завод" (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 34-А, код ЄДРПОУ 14302667)
- 688,64 грн. інфляційних нарахувань;
- 190,29 грн. 3 % річних;
- 960,50 грн. судового збору.
4. Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 2041,76 грн. інфляційних нарахувань.
5. Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 382,89 грн. 3 % річних.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 06.09.19
Суддя Лозинська І.В.
Віддрукувати:
1 - в справу
2,3 - сторонам (реком. з повідомл.)