29.08.2019 року м. Дніпро Справа № 904/342/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач)
судді Кузнецов В.О., Чус О.В.
секретар Манчік О.О.
за участю:
від скаржника: Семенова О.П., адвокат;
від відповідача: Керенцева С.В., директор;
від Управління Державної казначейської служби України в Індустріальному районі м. Дніпра: Паращенко Ю.О., представник;
від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях: Конох Я.В., представник
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Виробничого підрозділу "Дніпровське територіальне управління" Філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2019 року (повний текст підписано 03.06.2019 року)
у справі № 904/342/19 (суддя - Суховаров А.В., м. Дніпро)
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ
в особі Виробничого підрозділу "Дніпровське територіальне управління" Філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Міського комунального закладу культури "Дніпровська дитяча музична школа № 13", м. Дніпро
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
Управління Державної казначейської служби України в Індустріальному районі м. Дніпра
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, м. Дніпро
про стягнення заборгованості за договором оренди у розмірі 239 591,51 грн.
1. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2019 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Міського комунального закладу культури "Дніпровська дитяча музична школа № 13" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Виробничого підрозділу "Дніпровське територіальне управління" Філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця" 98 257,30 грн. заборгованості, 1,00 грн. штрафу, 1,00 грн. пені, 2 501,60 грн. інфляційних, 2 129,36 грн. 3 % річних, 1 619,65 грн. витрат по сплаті судового збору. В частині позовних вимог про стягнення 1 842,47 грн. пені, 3 243,99 грн. штрафу, 131 614,79 грн. неустойки, 1 974,22 грн. витрат по сплаті судового збору - відмовлено.
2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи учасників справи.
Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 1 842,47 грн. пені, 3 243,99 грн. штрафу, 131 614,79 грн. неустойки, ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, судові витрати покласти на відповідача.
2.1. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Апеляційна скарга мотивована наступним:
- місцевим господарським судом неправильно застосовано норми матеріального права щодо встановлення факту закінчення строку дії договору оренди; висновки суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог не відповідають обставинам справи;
- правовою підставою для укладення договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю є укладений договір оренди. Договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю жодним чином не може замінити договір оренди чи бути підставою для продовження орендних відносин;
- суд першої інстанції не дослідив умови договору оренди майна та умови договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю та не надав належної юридичної оцінки: пункту 5.11 договору оренди майна, яким визначено, що орендар зобов'язаний здійснювати витрати, пов'язані з утриманням майна й саме з цією метою зобов'язаний укласти з балансоутримувачем договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна; частині 2 пункту 10.1 договору оренди, якою визначені умови, за наявності яких договір може бути продовжений на той самий строк і на тих самих умовах, які передбачені у договорі; пункту 7.5 договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, яким визначено, що чинність цього договору припиняється внаслідок припинення дії договору оренди;
- в матеріалах справи відсутні будь-які листи та претензії або будь-які інші документи з вимогами сплатити орендну плату за спірний період на користь третьої особи-2. Натомість, третя особа-2 в поясненнях від 18.03.2019 року звернула увагу, що "Регіональне відділення, користуючись правом застосування положень статті 782 Цивільного кодексу України ... відмовилось від договору оренди від 07.07.2009 року № 12/02-3481-ОД листом від 13.07.2016 року № 16-02-03841. Договір оренди від 07.07.2009 року № 12/02-3481-ОД розірвано 22.07.2016 року на підставі наказу Регіонального відділення від 04.08.2016 року № 12/02-3481-ПО". Таким чином, на думку позивача, місцевим господарським судом неправильно застосовано норми матеріального права, а саме - частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України;
- господарський суд не звернув увагу на преюдиційний факт, встановлений у попередніх судових рішеннях: "з моменту звернення Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" спірне майно перейшло у власність останнього, після чого ним було укладено з відповідачем додатковий договір від 18.03.2016 року, і, як наслідок, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області з моменту укладення вказаного правочину не є учасником спірних правовідносин";
- у суду першої інстанції були відсутні підстави для зменшення розміру пені з 1 843,47 грн. до 1 грн. та зменшення розміру штрафу з 3 244,99 грн. до 1,00 грн.
2.2. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Посилався на те, що рішення місцевого господарського суду в оскаржуваній частині не підлягає скасуванню або зміні, оскільки не має порушень або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, а висновки суду відповідають обставинам справи. З метою недопущення притягнення відповідача до подвійної відповідальності за одне й те саме правопорушення, місцевий господарський суд визнав обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню частково вимогу позивача про стягнення з відповідача 98 257,30 грн. основної заборгованості за період з 01.04.2018 року по 01.01.2019 року, а в задоволенні вимог про стягнення з відповідача 131 614,79 грн. неустойки з урахуванням частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України відмовив.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Посилається на те, що ПАТ "Українська залізниця" є акціонерним товариством, власником 100 % акцій якого є держава. Державне майно, яке внесено до статутного капіталу товариства, не передано у власність ПАТ "Українська залізниця", а статус державного майна не змінено. Правовстановлюючі документи, що підтверджують право власності ПАТ "Українська залізниця" на майно, що є об'єктом оренди за договором від 07.07.2009 року № 12/02-3481-ОД, відсутні. Регіональне відділення вважає, що оскільки сам договір оренди укладений з Регіональним відділенням як орендодавцем, то зміна власника орендованого майна є істотною, більше того відповідно до статей 636, 638, 651, 652 Цивільного кодексу України допускається лише за згодою сторін. Додаткова угода до договору оренди укладена між ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії ПАТ "Придніпровська залізниця" та орендарем суперечить умовам договору оренди та нормам чинного законодавства. Регіональне відділення не погоджується із вимогами позивача щодо нарахування заборгованості з орендної плати 100 % на розрахунковий рахунок позивача, оскільки вважає додаткову угоду від 18.03.2016 року підписану позивачем і відповідачем та відповідно розрахунок орендної плати недійсними. Заборгованість за договором оренди має нараховуватися відповідно до умов, вказаних у пункті 3.6 договору оренди, а саме 70 % до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря та 30 % балансоутримувачу. Регіональне відділення користуючись правом застосування положень статті 782 Цивільного кодексу України як орендодавець державного майна за договором оренди від 07.07.2009 року № 12/02-3481-ОД у зв'язку із невиконанням орендарем зобов'язань, передбачених пунктами 3.6 та 5.2 договору, керуючись частиною 5 статті 762 Цивільного кодексу України, частиною 1 статті 286 та частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України щодо обов'язкової своєчасної сплати орендної плати відмовилось від вказаного договору оренди листом від 13.07.2016 року № 16-02-03841. Договір оренди від 07.07.2009 року № 12/02-3481-ОД розірвано 22.07.2016 року на підставі Наказу Регіонального відділення від 04.08.2016 року № 12/02-218-ПО.
Управління Державної казначейської служби України в Індустріальному районі м. Дніпра у відзиві на апеляційну скаргу посилається на те, що пунктом 3.6 договору оренди від 07.07.2009 року № 12/02-3481-ОД визначено умови орендної плати, а саме - орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря та 30 % балансоутримувачу. Додатковим договором внесено зміни до пункту 3.6 договору оренди нерухомого майна та зазначено, що орендна плата становить 100 % та перераховується на розрахунковий рахунок орендодавця. Одержувач коштів - структурний підрозділ Дніпропетровське будівельно-монтажне експлуатаційне управління Регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця", що суперечить статті 284 Господарського кодексу України, оскільки орендна плата є істотною умовою договору. Станом на 11.03.2019 року до УДКСУ в Індустріальному районі м. Дніпра на реєстрацію юридичних зобов'язань документів не надходило.
3. Апеляційне провадження.
3.1. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.07.2019 року відкрито апеляційне провадження у справі, розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 13.08.2019 року.
В судовому засіданні 13.08.2019 року оголошено перерву до 29.08.2019 року.
Під час розгляду апеляційної скарги представник позивача надав пояснення в обґрунтування доводів апеляційної скарги, представники відповідача та третіх осіб проти доводів апеляційної скарги заперечували.
29.08.2019 року на адресу апеляційного господарського суду від представника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 904/342/19 до набрання законної сили рішенням у справі № 904/3460/19.
Розглянувши вказане клопотання апеляційний господарський суд ухвалою від 29.08.2019 року відмовив в задоволенні клопотання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях про зупинення провадження у справі № 904/342/19 до вирішення справи № 904/3460/19.
3.2. Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції.
07.07.2009 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України у Дніпропетровській області (орендодавець) та Міським комунальним закладом культури "Дніпропетровська дитяча музична школа №13" (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-3481-ОД (далі - договір), відповідно до умов пункту 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме нерухоме майно - нежитлове вбудоване приміщення площею 312,8 кв.м., що розміщене за адресою: АДРЕСА_1 , на 3-4 поверсі, що перебуває на балансі ДП "Придніпровська залізниця" (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку/актом оцінки на 09.06.2009 року і становить за незалежною оцінкою/залишковою вартістю 1 535 960 грн.
Майно передається в оренду з метою розміщення навчального закладу, що фінансується з міського бюджету (пункт 1.2 договору).
Розділом 3 Договору встановлено, зокрема, розмір орендної плати, випадки зміни її розміру, строки оплати, пропорції перерахування орендної плати до державного бюджету та балансоутримувачу.
У разі припинення (розірвання) договору орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії договору не звільняє орендаря від обов'язку сплатити до державного бюджету та балансоутримувачу заборгованість за орендною платою в повному обсязі та санкції (пункт 3.12 договору).
Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату у співвідношенні, визначеному у пункті 3.10 даного договору (пункт 5.2 договору).
Договір укладено строком на 1 рік та діє з 07.07.2009 року до 06.07.2010 року включно (пункт 10.1 договору).
Перехід права власності на майно третім особам, не є підставою для зміни або припинення чинності договору, і він зберігає свою чинність для нового власника орендованого майна (його правонаступника), за винятком випадку приватизації орендованого майна орендарем (пункт 10.7 договору).
Строк дії Договору неодноразово продовжувався шляхом укладення додаткових угод до договору, а саме: додатковою угодою від 12.07.2010 року - по 06.07.2012 року включно; додатковою угодою від 17.09.2012 року - по 06.07.2013 року включно; додатковою угодою від 06.06.2013 року - по 06.07.2014 року включно; додатковою угодою від 07.07.2014 року - по 31.03.2015 року включно; додатковою угодою від 31.03.2015 року - по 31.07.2015 року; додатковою угодою від 21.10.2015 року - з 01.08.2015 року до моменту створення (реєстрації) Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", але не більш ніж по 31.12.2015 року.
18.03.2016 року між позивачем та відповідачем укладений додатковий договір до Договору оренди № 12/02-3481-ОД від 07.07.2009 року, згідно якого орендодавцем майна, визначеного договором оренди № 12/02-3481-ОД від 07.07.2009 року, є ПАТ "Укрзалізниця".
Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995 року, за базовий місяць розрахунку - листопад 2015 року становить 7 508,18 грн. (без ПДВ) (пункт 3.1 додаткового договору від 18.03.2016 року).
Орендна плата 100 % перераховується на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним. Одержувач коштів структурний підрозділ "Дніпропетровське будівельно-монтажне експлуатаційне управління" регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" (пункт 3.6 додаткового договору від 18.03.2016 року).
Термін дії договору оренди продовжено до 31.03.2016 року включно (пункт 6 додаткового договору від 18.03.2016 року).
Умови цього додаткового договору поширюються на взаємовідносини сторін, що виникли з 01.12.2015 року (пункт 9 додаткового договору від 18.03.2016 року).
На виконання умов вказаного додаткового договору позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування нерухоме майно: нежитлове вбудоване приміщення площею 312,8 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , на 3-4 поверхах, про що було складено акт приймання-передачі від 18.03.2016 року.
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 07.06.2017 року за ПАТ "Українська залізниця" зареєстровано право власності на нежитлову прибудову літ. А (1)-8 до житлового будинку літ. А-9, загальною площею 1 750,7 кв. м., ганки літ. а, а(1), а(2) за адресою: АДРЕСА_1 .
Додатковим договором від 15.12.2017 року до договору оренди № 12/02-3481-ОД від 07.07.2009 року сторони внесли зміни до преамбули договору та реквізитів орендодавця, передбачили сплату орендної плати протягом 01.04.2016 року - 31.12.2016 року без застосування індексу інфляції, визначили строк дії договору по 31.12.2017 року включно.
Додатковим договором від 07.05.2018 року до договору оренди № 12/02-3481-ОД від 07.07.2009 року встановлено строк дії договору оренди № 12/02-3481-ОД від 07.07.2009 року з 01.04.2018 року по 30.06.2018 року.
На думку позивача, внаслідок порушення відповідачем умов Договору в частині повного та своєчасного внесення орендних платежів у відповідача утворилась заборгованість по орендній платі перед позивачем на загальну суму 98 257,30 грн., з якої: 32 449,91 грн. - заборгованість зі сплати орендних платежів за період з 01.04.2018 року по 01.07.2018 року, 65 807, 39 грн. - заборгованість зі сплати орендних платежів з 01.07.2018 року по 01.01.2019 року відповідно до пункту 3.12 договору.
З огляду на те, що відповідачем не сплачено заборгованість за договором, об'єкт оренди у визначений договором строк не повернуто, позивач звернувся з даним позовом до місцевого господарського суду про сплату заборгованості з орендних платежів.
Також позивач нарахував до сплати відповідачу неустойку у розмірі 131 614,79 грн. відповідно до вимог 785 Цивільного кодексу України.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача суму 1 843,47 грн. пені за період з 01.04.2018 року по 01.07.2018 року, 2 501,60 грн. інфляційних за період з квітня 2018 року по вересень 2018 року, 2 129,36 грн. 3% річних за період з 01.05.2018 року по 01.01.2019 року.
Розглянувши позовні вимоги, місцевий господарський суд дійшов висновку про їх часткове задоволення.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 1 842,47 грн. пені, 3 243,99 грн. штрафу, 131 614,79 грн. неустойки суд першої інстанції виходив з наступного:
- в матеріалах справи наявний договір № 18 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю по договору оренди від 07.07.2009 року № 12/02-3481-ОД, укладений 27.06.2018 року між позивачем та відповідачем щодо обслуговування майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 312,8 кв. м. Вказаний договір укладено до 31.12.2018 року. Укладаючи договір № 18, позивач погодив факт подальшого користування відповідачем орендованим приміщенням та, відповідно, продовження дії договору на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором;
- позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт порушення відповідачем умов договору в частині несвоєчасного повернення майна після закінчення строку дії договору, а тому у суду відсутні підстави для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача неустойки відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України;
- відповідач просив суд зменшити розмір штрафних санкцій на 99 % з огляду на відсутність його вини у простроченні виконання грошового зобов'язання за договором;
- з матеріалів справи вбачається наявність спору між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях та Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" щодо орендованого майна. На адресу відповідача надходили листи та претензії з вимогами сплатити орендну плату за спірний період як на користь позивача, так і на користь третьої особи-2. Існування вказаного спору підтверджується правовими позиціями позивача та третьої особи-2 у даній справі, кожний з яких вважає себе належним орендодавцем за договором оренди;
- суд дійшов висновку щодо відсутності вини відповідача у виникненні спору. Відповідач здійснював дії щодо визначення належного орендодавця, з метою належного виконання своїх обов'язків, але отримував суперечливі відповіді та вимоги позивача та третьої особи-2 одночасно.
3.3. Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до частин 1, 2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Рішенням місцевого господарського суду від 22.05.2019 року стягнуто з відповідача на користь позивача 98 257,30 грн. заборгованості з орендної плати, 1,00 грн. штрафу та 1,00 грн. пені, 2 501,60 грн. інфляційних, 2 129,36 грн. 3 % річних. В частині позовних вимог про стягнення 1 842,47 грн. пені, 3 243,99 грн. штрафу, 131 614,79 грн. неустойки судом відмовлено.
Як вбачається із змісту апеляційної скарги, позивач оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 1 842,47 грн. пені, 3 243,99 грн. штрафу, 131 614,79 грн. неустойки. В іншій частині рішення господарського суду позивачем не оскаржується.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 131 614,79 грн. неустойки апеляційний господарський суд враховує наступне.
Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із статтями 525, 526, частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 4 статті 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Згідно із статтею 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Пунктом 10.13 договору сторони погодили, що якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна після припинення договору орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за поточний місяць користування майном за час прострочення.
Частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Таким чином, неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і для притягнення наймача, який порушив зобов'язання, до такої відповідальності необхідна наявність його вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України.
На підтвердження факту порушення відповідачем умов договору в частині несвоєчасного звільнення орендованого приміщення, позивач посилався на неодноразові попередження відповідача щодо закінчення терміну дії Договору та необхідність звільнення відповідачем орендованого приміщення.
Так, листом № ТУБМЕС-1/07/2265 від 03.05.2018 року позивач повідомив відповідача щодо припинення 30.06.2018 року терміну дії Договору оренди від 07.07.2009 року № 12/02-3481-ОД. Також, вказаним листом відповідача попереджено про те що, у випадку невиконання орендарем обов'язку щодо повернення майна після припинення договору, на підставі пункту 10.13 договору оренди орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки в розмірі подвійної орендної плати за останній повний місяць оренди за весь час, що розраховується від дати припинення або розірвання договору до підписання акта приймання-передачі, що підтверджує фактичне повернення орендованого майна.
Актом від 05.10.2018 року зафіксовано факт перебування відповідача в орендованому приміщенні.
Листом № ТУБМЕС-1/07/6963 від 12.12.2018 року позивачем повідомлено відповідача щодо припинення 30.06.2018 року строку дії Договору оренди від 07.07.2009 року № 12/02-3481-ОД та запропоновано відповідачу звільнити приміщення та передати майно за актом прийому-передачі.
Актом від 27.12.2018 року зафіксовано факт перебування відповідача в орендованому приміщенні.
Разом з тим, в матеріалах справи знаходиться договір № 18 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю до договору оренди від 07.07.2009 року № 12/02-3481-ОД, укладений 27.06.2018 року між позивачем та відповідачем щодо обслуговування майна, яке знаходиться за адресою: м. Дніпро, АДРЕСА_1 42 загальною площею 312,8 кв.м. Вказаний договір діє до 31.12.2018 року, а в частині зобов'язань - до повного виконання, у будь-якому разі, його умови розповсюджуються на відносини сторін до повернення майна орендарем балансоутримувачу згідно з актом приймання-передачі. Із змісту вказаного договору вбачається, що відповідач користується орендованим майном для розміщення навчального закладу, що фінансується з міського бюджету та відшкодовує витрати позивача на утримання орендованого майна, експлуатаційні витрати та комунальні послуги.
Таким чином, позивач не заперечував проти використання відповідачем орендованого майна.
Враховуючи наведені обставини, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що укладаючи договір № 18 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю до договору оренди від 07.07.2009 року № 12/02-3481-ОД на строк до 31.12.2018 року позивачем надано згоду на подальше користування відповідачем орендованим приміщенням.
Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, що наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування найманою річчю в разі припинення договору найму та невиконання наймачем обов'язку щодо повернення речі. Оскільки позивач не заперечував проти використання відповідачем орендованого приміщення, то у відповідача не виникло обов'язку щодо його повернення позивачу.
З урахуванням викладеного, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт порушення відповідачем умов договору в частині несвоєчасного повернення майна після закінчення строку дії договору. В зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки відповідно до вимог статті 785 Цивільного кодексу України не підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 842,47 грн. та штрафу у розмірі 3 243,99 грн. апеляційний господарський суд враховує наступне.
За порушення відповідачем зобов'язань в частині повного та своєчасного внесення орендних платежів позивачем нараховані та заявлені до стягнення пеня у розмірі 1 843,47 грн. за період з 01.04.2018 року по 01.07.2018 року та штраф у розмірі 3 244,99 грн.
Перевіривши розрахунки пені та штрафу, місцевий господарський суд встановив, що вони здійснені правильно.
Під час розгляду справи відповідач посилався на наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій на 99 % з огляду на відсутність його вини у простроченні грошового зобов'язання за договором.
Відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, що не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати.
Згідно з частиною першою статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Таким чином, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам (наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків), поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.
Апеляційний господарський суд відхиляє посилання скаржника на те, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для зменшення розміру пені з 1 843,47 грн. до 1 грн. та зменшення розміру штрафу з 3 244,99 грн. до 1,00 грн.
Так, під час розгляду справи місцевим господарським судом досліджені умови договору та стан виконання сторонами зобов'язань за договором, зокрема встановлений факт прострочення відповідачем внесення орендних платежів та правильність нарахування позивачем штрафних санкцій.
В матеріалах справи містяться письмові пояснення відповідача, згідно з якими 67 % контингенту учнів школи навчається у приміщенні філії, розташованої в орендованому приміщенні, більшість учнів школи це діти працівників позивача або їх онуки. В даному районі не існує іншого приміщення, в якому могли б навчатися діти музиці за 16 спеціальностями.
Виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, а також те, що відповідач здійснював дії щодо визначення належного орендодавця, матеріали справи свідчать про часткову вину відповідача у неналежному виконанні своїх зобов'язань перед позивачем, місцевий господарський суд на підставі статті 551 Цивільного кодексу України зменшив розмір пені з 1 843,47 грн. до 1,00 грн. та штрафу з 3 244,99 грн. до 1,00 грн.
Доводи апеляційної скарги про відсутність виняткового випадку для зменшення неустойки, не спростовують висновків суду щодо наявності зазначених вище підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки місцевим господарським судом було правильно застосовані приписи статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України.
Висновок щодо можливості зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 року у справі № 908/868/18, від 22.04.2019 року у справі № 925/1549/17, від 13.05.2019 року у справі № 904/4071/18, від 22.05.2019 року у справі № 910/11733/18, від 30.05.2019 року у справі № 916/2268/18.
На підставі наведеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд, оцінивши всі доводи сторін у даній справі щодо зменшення штрафних санкцій дійшов обґрунтованого висновку, що існують обставини, за яких можливе значне зменшення стягуваних сум пені та штрафу.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній частині рішення.
Звертаючись із апеляційною скаргою, позивач не спростував вищенаведених висновків місцевого господарського суду та не довів неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого судового рішення.
3.4. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
На підставі викладеного, апеляційний господарський суд вважає, що місцевим господарським судом повно встановлені фактичні обставини справи, яким надана вірна правова оцінка у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального законодавства.
З урахуванням наведеного, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині має бути залишено без змін.
3.5. Розподіл судових витрат.
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись статтями 275-282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Виробничого підрозділу "Дніпровське територіальне управління" Філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2019 року у справі № 904/342/19 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 1 842,47 грн. пені, 3 243,99 грн. штрафу, 131 614,79 грн. неустойки - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 06.09.2019 року.
Головуючий суддя _________________ І.О. Вечірко
Суддя _________________ В.О. Кузнецов
Суддя _________________ О.В. Чус