проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"03" вересня 2019 р. Справа № 922/766/19
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Зубченко І.В., суддя Радіонова О.О.,
при секретарі судового засідання Казаковій О.В.,
за участі представників:
позивача - Левицька А.В., ордер на надання правової допомоги ПТ №003928 від 11.06.2019; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серія ПТ№ 1594 від 04.01.2017,
відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача, Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк", м. Київ (вх. №2383 Х/3) на ухвалу господарського суду Харківської області від 01.07.19 (ухвала складена 08.07.2019, суддя Чистякова І.О.) у справі № 922/766/19
за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк", м. Київ,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стіл-Профіт", м. Харків,
про стягнення 36191421,90 грн, -
Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Стіл-Профіт" про стягнення заборгованості у розмірі 36191421,90 грн. за договором фінансового лізингу № 4С16081ЛИ від 16.09.2016, з яких: прострочена заборгованість по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна за період з 16.09.2016 по 12.03.2019 у розмірі 15716237,48 грн; прострочена заборгованість з винагороди за користування майном за період з 16.09.2016 по 28.02.2019 у розмірі 13125955,59 грн; пеня за порушення грошового зобов'язання за період з 26.09.2017 по 12.03.2019 у розмірі 7349228,82 грн.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.07.2018 у справі №922/766/19 призначено у справі №922/766/19 судову економічну експертизу, проведення якої доручити Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз імені Заслуженого Професора М.С. Бокаріуса (61177, м. Харків, вул. Золочівська, 8-а). На вирішення судового експерта поставлено запитання, які зазначені в резолютивній частині ухвали. Для проведення судової економічної експертизи направлено експертній установі матеріали справи № 922/766/19. Провадження у справі 922/766/19 зупинено на час проведення експертизи.
Ухвала суду мотивована тим, що спір у даній справі виник з приводу заборгованості за договором фінансового лізингу № 4С16081ЛИ від 16.09.2016, та позивачем заявлено до стягнення: прострочену заборгованість по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна за період з 16.09.2016 по 12.03.2019 у розмірі 15716237,48 грн.; прострочену заборгованість з винагороди за користування майном за період з 16.09.2016 по 28.02.2019 у розмірі 13125955,59 грн. та пеню за порушення грошового зобов'язання за період з 26.09.2017 по 12.03.2019 у розмірі 7349228,82 грн., а отже існують обставини для з'ясування яких необхідні спеціальні знання, зокрема у сфері економіки.
Позивач з ухвалою господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 01.07.2019 у справі №922/766/19 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що:
- суд першої інстанції неправильно застосував пункти 1, 2 частини першої статті 99 ГПК України, оскільки питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватись лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення;
- позивачем не надано розгорнутого розрахунку заборгованості, який мав би містити відомості щодо дати внесення відповідачем платежів, сум погашення та у клопотанні про призначення експертизи змістовно не зазначив, які платежі здійснені відповідачем не були враховані банком і які розрахунки здійснені позивачем неправильно;
- проведення судової економічної експертизи є недоцільним та передчасним.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2019 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В. (суддя-доповідач), суддя Зубченко І.В., суддя Радіонова О.О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.08.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача на ухвалу господарського суду Харківської області від 01.07.2018 у справі №922/766/19. Зобов'язано господарський суд Харківської області здійснити відповідні дії та надіслати всі матеріали справи №922/766/19 на адресу Східного апеляційного господарського суду. Встановлено строк відповідачу для подання відзиву на апеляційну скаргу (з урахуванням вимог ст. 263 ГПК України) протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали. Призначено справу до розгляду на "20" серпня 2019 р. о 10:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 117.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.08.2019 оголошено перерву в судовому засіданні до "03" вересня 2019 р. о 09:30 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань № 117. Зобов'язано господарський суд Харківської області здійснити відповідні дії та надіслати всі матеріали справи №922/766/19 на адресу Східного апеляційного господарського суду.
27.08.2019 на адресу Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 922/766/19.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, 02.09.2019 подав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, яке мотивоване участю в іншому судовому засіданні.
Розглядаючи заявлене клопотання, судова колегія зазначає, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними (ч. 11 ст. 270 ГПК України).
Тобто підставою для відкладення розгляду справи за клопотанням учасника справи у випадку неможливості його явки у судове засідання є наявність обґрунтованих причин такої неявки.
Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1 ст. 58 ГПК України).
За змістом ч. 3 ст. 56 ГПК України, юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Колегія суддів враховує, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу щодо відкладення розгляду справи з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п. При цьому, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні свого представника. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах.
Враховуючи викладене, відповідач не позбавлений права і можливості прийняти участь у судовому засіданні особисто або забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника.
При цьому представником відповідача не доведено неможливості здійснення такої заміни представника або здійснення самопредставництва особи, яку він представляє, а також факту неможливості розгляду справи без участі відповідача.
Відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
За викладених обставин, оскільки явка представників учасників провадження у справі обов'язковою не визнавалась, а їх неявка в свою чергу не перешкоджає вирішенню спору, беручи до уваги, що причини неявки скаржника не є поважними та зважаючи на те, що відкладення є правом суду, а не обов'язком, з метою недопущення безпідставного затягування розгляду справи, судова колегія дійшла висновку, що заявлене клопотання про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Згідно з ч. 2 ст. 273 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
Враховуючи строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, встановлений ст. 273 ГПК України, а саме, 30 днів з дня відкриття апеляційного провадження, а також те, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами за відсутності представника відповідача.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Стіл-Профіт" про стягнення заборгованості у розмірі 36191421,90 грн. за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати лізингових платежів та винагороди за користування майном за договором фінансового лізингу № 4С16081ЛИ від 16.09.2016, з яких: прострочена заборгованість по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна за період з 16.09.2016 по 12.03.2019 у розмірі 15716237,48 грн.; прострочена заборгованість з винагороди за користування майном за період з 16.09.2016 по 28.02.2019 у розмірі 13125955,59 грн.; пеня за порушення грошового зобов'язання за період з 26.09.2017 по 12.03.2019 у розмірі 7349228,82 грн.
22.05.2019 відповідачем у справі до господарського суду Харківської області надано клопотання про призначення судової економічної експертизи за вх.№ 12552. На вирішення судових експертів відповідач просив поставити наступні запитання:
- Чи відповідає наявний у матеріалах справи № 922/766/19 розрахунок заборгованості ТОВ "СТІЛ-ПРОФІТ" (в тому числі, але не виключно по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна, суми винагороди за користування майном, пені) перед АТ КБ “ПРИВАТБАНК” умовам укладеного між вказаними сторонами договору фінансового лізингу №4С 16081ЛИ від 16.09.2016 р. та Додаткових угод до нього?
- Чи підтверджується розмір заборгованості ТОВ "СТІЛ-ПРОФІТ" перед АТ КБ “ПРИВАТБАНК” за договором фінансового лізингу №4С16081ЛИ від 16.09.2016 р. та додаткових угод до нього, первинними бухгалтерськими документами?
- Яка сума заборгованості по лізинговим платежам існує у ТОВ "СТІЛ-ПРОФІТ" перед АТ КБ “ПРИВАТБАНК” за договором фінансового лізингу №4С16081ЛИ від 16.09.2016р. та додаткових угод до нього?
- Яка сума заборгованості по відсоткам з винагороди за користування майном існує у ТОВ "СТІЛ-ПРОФІТ" перед АТ КБ “ПРИВАТБАНК” за договором фінансового лізингу №4С16081ЛИ від 16.09.2016 р. та Додаткових угод до нього?
- Яка сума пені має бути нарахована за порушення грошового зобов'язання ТОВ "СТІЛ-ПРОФІТ" перед АТ КБ “ПРИВАТБАНК” за договором фінансового лізингу №4С 16081ЛИ від 16.09.2016 р. та Додаткових угод до нього?
В обґрунтування поданого клопотання відповідач зазначив про наявність розбіжностей між даними бухгалтерського обліку позивача та відповідача у розмірі 1 677 359,51 грн. та для усунення розбіжностей між позиціями визначення дійсного розміру заборгованості відповідача потребує застосування спеціальних знань, що зумовлює необхідність призначення судової експертизи. Також, відповідач зазначив, що між сторонами відсутні будь-які акти звірки взаєморозрахунків, що також ускладнює можливість проведення об'єктивного та повного розрахунку.
Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, з урахуванням меж апеляційного перегляду у відповідності до приписів ст. 269 ГПК України, колегія суддів зазначає, що з висновками суду першої інстанції про призначення судової економічної експертизи слід погодитися з наступних підстав.
Відповідно до частини 1, частини 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 1, частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно ч. 1 ст. 99 ГПК України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу", судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.
Згідно з ч. 2 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України, предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
За приписами ч. 2 ст. 110 Господарського процесуального кодексу України, призначення експертизи у справі є способом забезпечення доказів у справі, що здійснюється судом за заявою учасника справи.
Таким чином, судова експертиза призначається лише з метою забезпечення доказів у справі та у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.
Як вбачається з позовної заяви, предметом позовних вимог у даній справі є вимога Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стіл-Профіт" про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу № 4С16081ЛИ від 16.09.2016 за наступний період: вересень, жовтень, листопад, грудень 2016 року; січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2017 року; січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2018 року; січень, лютий, березень 2019 року.
В позовній заяві позивач зазначив свій графік погашення відповідачем заборгованості по сплаті лізингових платежів за спірним договором, а саме:
- 25.09.2017 відповідач мав здійснити лізинговий платіж в сумі 915 304,86 грн, проте не здійснив погашення, платіж став простроченим; 27.09.2017 відповідач погасив 50 000 грн, відповідно 865 304,86 грн прострочена заборгованість з 27.09.2017;
- 25.10.2017 відповідач мав здійснити платіж в сумі 915 304,86 грн, проте не здійснив погашення, платіж став простроченим, 1 780 609,72 - прострочка; 31.10.2017 відповідач сплатив 96 050 грн, відповідно 1 684 559,72 грн прострочена заборгованістю з 31.10.2017;
- 25.11.2017 відповідач мав здійснити платіж в сумі 915 304,86 грн., проте не здійснив погашення, платіж став простроченим, 2 599 864,58 грн - прострочка; 30.11.2017 відповідач погасив 100 000 грн, відповідно 2 499 864,58 грн прострочка з 30.11.2017;
- 25.12.2017 відповідач мав здійснити лізинговий платіж в сумі 915 304,86 грн, проте не здійснив погашення, платіж став простроченим; 3 415 169,44 грн - прострочка; 16.01.2018 погашено 40 000 грн, прострочка - 3 375 169,44 грн з 16.01.2018;
- 25.01.2018 відповідач мав здійснити лізинговий платіж в сумі 915 304,86 грн, проте не здійснив погашення, платіж став простроченим, 4 290 474,30 грн - прострочка; 31.01.2018 відповідач погасив 15 800 грн, відповідно 4 274 674,30 грн прострочено з 31.01.2018;
- 25.02.2018 відповідач мав здійснити лвинговий платіж в сумі 915 304,86 грн, проте не здійснив погашення, платіж став простроченим, 5 189 979,16 грн - прострочка; 28.02.2018 відповідач погасив 63 000 грн, відповідно 5 126,979,16 грн прострочено з 28.02.2018;
- 25.03.2018 відповідач мав здійснити лізинговий платіж в сумі 915 304,86 грн, проте не здійснив погашення, платіж став простроченим, 6 042 284,02 грн - прострочка; 30.03.2018 відповідач погасив 54 700 грн, відповідно 5 987 584,02 грн прострочено з 30.03.2018;
- 25.04.2018 відповідач мав здійснити лізинговий платіж в сумі 915 304,86 грн, проте не здійснив погашення, платіж став простроченим, 6 902 888,88 грн - прострочка; 27.04,2018 відповідач погасив 40 500 грн, відповідно 6 862 388,88 грн прострочено з 27.04.2018;
- 25.05.2018 відповідач мав здійснити лізинговий платіж в сумі 915 304,86 грн, проте не здійснив погашення, платіж став простроченим, 7 777 693,74 грн - прострочка; 31.05.2018 відповідач погасив 50 000 грн, відповідно 7 727 693,74 грн прострочено з 31.05.2018;
- 25.06.2018 відповідач мав здійснити лізинговий платіж в сумі 915 304,86 грн, проте не здійснив погашення, платіж став простроченим, 8 642 998,60 грн - прострочка; 03.07.2018 відповідач погасив 50 000 грн, відповідно 8 592 998,60 грн прострочено з 03.07.2018;
- 25.07,2018 відповідач мав здійснити лізинговий платіж в сумі 915 304,86 грн, проте не здійснив погашення, платіж став простроченим, 9 508 303,46 грн - прострочка; 31.07.2018 відповідач погасив 14 800 грн, відповідно 9 493 503,46 грн прострочено з 31.07.2018;
- 25.08.2018 відповідач мав здійснити лізинговий платіж в сумі 915 304,86 грн, проте не здійснив погашення, платіж став простроченим, 10 408 808,32 грн - прострочка; 31.08.2018 відповідач погасив 18 000 грн, відповідно 10 390 808,32 грн прострочено з 31.08.2018;
- 25.09.2018 відповідач мав здійснити лізинговий платіж в сумі 915 304,86 грн, проте не здійснив погашення, платіж став простроченим, 11 36 113,18 грн - прострочка; 28.09.2018 відповідач погасив 16 000 грн, відповідно 11 290 113,18 грн прострочено з 28.09.2018;
- 25.10.2018 відповідач мав здійснити лізинговий платіж в сумі 915 304,86 грн, проте не здійснив погашення, платіж став простроченим, 12 205 418,04 грн - прострочка; 31.10.2018 відповідач погасив 46 000 грн., відповідно 12 159 418,04 грн прострочено з 31.10.2018;
- 25.11.2018 відповідач мав здійснити лізинговий платіж в сумі 915 304,86 грн., проте здійснив погашення, платіж став простроченим, 13 074 722,90 грн - прострочка; 03.12.2018 відповідач погасив 23 200 грн, відповідно 13 051 522,90 грн прострочено з 03.12.2018;
- 25.12.2018 відповідач мав здійснити лізинговий платіж в сумі 915 304,86 грн, проте здійснив погашення, платіж став простроченим, 13 966 827,76 грн - прострочка; 28.12.2018 відповідач погасив 28 800 грн, відповідно 13 938 027,76 грн прострочено з 28.12.2018;
- 25.01.2019 відповідач мав здійснити лізинговий платіж в сумі 915 304,86 грн, проте здійснив погашення, платіж став простроченим, 14 853 332,62 грн - прострочка; 31.01.2018 відповідач погасив 19 200 грн, відповідно 14 834 132,62 грн прострочено з 31.01.2019;
- 25.02.2019 відповідач мав здійснити лізинговий платіж в сумі 915 304,86 грн, проте здійснив погашення, платіж став простроченим, 15 749 437,48 грн - прострочка; 01.03.2019 відповідач погасив 33 200 грн, відповідно 15 716 237,48 грн прострочено з 01.03.2019.
Позивач зазначив, що в подальшому лізингові платежі відповідачем також не вносились, посилаючись на банківську виписку по рах. НОМЕР_1 й станом на 12.03.2019 у лізингоодержувача наявна прострочена заборгованість по лізинговим платежам в рахунок вартості майна в розмірі 15 716 237,48 грн.
На підтвердження своїх позовних вимог позивач надав розрахунок заборгованості по сплаті лізингових платежів, відсоткової винагороди за користування майном та пені, всього на суму 36 191 421,90 грн, з яких: 15 716 237,48 грн - прострочена заборгованість по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна за період з 16.09.2016 по 12.03.2019; 13 125 955,59 грн - прострочена заборгованість з винагороди за користування майном за період з 16.09.2016 по 28.02.2019; 349 228,82 грн - пеня за порушення грошового зобов'язання за період з 26.09.2017 по 12.03.2019 (а.с. 47-85 том І).
Як вбачається з матеріалів справи, представник відповідача у клопотанні та у відзиві на позовну заяву заперечив щодо правильності зробленого позивачем розрахунку по сплаті лізингових платежів, відсоткової винагороди за користування майном та пені за договором фінансового лізингу за № 4С16081ЛИ від 16.09.2016 та додаткових угод до договору від 16.09.2016 та від 03.11.2016, а саме, зазначив, що між даними бухгалтерського обліку позивача та відповідача наявні значні розбіжності щодо реальної суми заборгованості по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна.
Так, за даними позивача станом на 12.03.2019 прострочена заборгованість по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна складає 15 716 237,48 грн., а за даними бухгалтерського обліку відповідача вказана заборгованість складає 14 038 877,97 грн. Отже, між даними бухгалтерського обліку позивача та відповідача наявна різниця в сумі 1 677 359,51 грн.
До матеріалів справи відповідачем надано платіжні доручення по сплаті за договором фінансового лізингу № 4С16081ЛИ від 16.09.2016 за наступний період: вересень 2016 року на суму 233 402,74 грн, жовтень 2016 року на суму 1 693 313,98 грн, листопад 2016 року на суму 734 379,60 грн, грудень 2016 року на суму 672 749,07 грн, січень 2017 року на суму 695 173,54 грн, лютий 2017 року на суму 695 174,04 грн, березень 2017 року на суму 627 899,14 грн, квітень 2017 року на суму 695 174,03 грн, травень 2017 року на суму 672 749,08 грн, червень 2017 року на суму 695 174,04 грн, липень 2017 року на суму 672 749,07 грн, серпень 2017 року на суму 695 174,04 грн, вересень 2017 року на суму 60 000 грн, жовтень 2017 року на суму 111 071,30 грн, листопад 2017 року на суму 117 379,39 грн, січень 2018 року на суму 83 822,96 грн, лютий 2018 року на суму 83 700,00 грн, березень 2018 року на суму 94 700,00 грн, квітень 2018 року на суму 55 500,00 грн, травень 2018 року на суму 75 000,00 грн, липень 2018 року на суму 88 300,00 грн, серпень 2018 року на суму 28 000,00 грн, вересень 2018 року на суму 26 000,00 грн, жовтень 2018 року на суму 61 000,00 грн, листопад 2018 року на суму 36 200,00 грн, грудень 2018 року на суму 48 300,00 грн, січень 2019 року на суму 34 700,00 грн, лютий 2019 року на суму 48 700,00 грн, березень 2019 року на суму 27 700,00 грн, квітень 2019 року на суму 25 000,00 грн (а.с. 125-178 том І). Також, надано банківські виписки по рахунках на 121 аркуші.
В матеріалах справи відсутні будь-які акти звірки взаєморозрахунків між сторонами.
Під час судового засідання в суді апеляційної інстанції представник позивача - Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" повідомив, що відповідачем на момент розгляду справи в апеляційній інстанції частково сплачено заборгованість, однак, жодних доказів на підтвердження своїх доводів суду позивачем не надано.
Із матеріалів справи слідує, що при здійсненні нарахування позивачем відсоткової винагороди за користування майном є невідповідність нарахувань наведених у розрахунку та у виписці по рахунку № НОМЕР_1 , на якому обліковується нарахування відсотків. Крім того, нарахування та розрахунок пені передбачений п. 7.1 договору фінансового лізингу № 4С16081ЛИ від 16.09.2016 у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
Тобто, матеріали справи містять розбіжності та суперечливості між позивачем та відповідачем у нарахуванні заборгованості за спірним договором, об'ємний та складний з економічної, арифметичної та фінансової точки зору розрахунок та контррозрахунок, тому, без застосування спеціальних знань, навичок та вмінь у сфері фінансів та бухгалтерського обліку, неможливо належним чином розрахувати дійсний розмір боргу.
Розрахунки, які надані позивачем та відповідачем значно відрізняються змістом та розмірами розрахунків. Усунення розбіжностей між позиціями визначення дійсного розміру заборгованості відповідача перед позивачем потребує застосування спеціальних знань, що зумовлює необхідність призначення відповідної судової експертизи.
Спеціальні знання - це професійні знання, отримані в результаті навчання, а також навички, отримані обізнаною особою в процесі практичної діяльності в різноманітних галузях науки, техніки та інших суспільно корисних галузях людської діяльності, які використовуються разом з науково-технічними засобами під час проведення експертизи. Змістом спеціальних знань є теоретично обґрунтовані і перевірені практикою положення і правила, які можуть відноситися до будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва тощо.
Необхідність судової експертизи в господарському судочинстві зумовлена тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які потребують спеціальних досліджень. Експертиза - це науковий, дослідницький шлях до висновків, які формулюються у висновку експерта, про фактичні обставини справи.
В Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" (Заява №61679/00) від 01.06.2006р., зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури. Більше того, суд вирішує питання щодо отримання додаткових доказів та встановлює строк для їх отримання.
Зважаючи на складність розрахунку сум, які є предметом позову, необхідність дослідження значного обсягу первинних фінансових документів та їх співставлення, у тому числі на відповідність умовам договору фінансового лізингу, що потребують спеціальних економічних знань, великий період заборгованості, що складає 31 місяць (вересень 2016 - березень 2019), враховуючи наявність взаємно суперечливих доказів та для усунення розбіжностей у визначенні розміру заборгованості, необхідність спеціальних знань економічного та бухгалтерського характеру та визначення чи відповідає поданий позивачем розрахунок заборгованості відповідним розрахунковим документам та обставинам справи, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про призначення у справі судової економічної експертизи.
Згідно з п.1.2.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08.10.1998р., та п.3.1 Розділу III Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень однією з основних видів (підвидів) експертизи зокрема, є економічна: бухгалтерського та податкового обліку; фінансово-господарської діяльності; фінансово-кредитних операцій.
Відповідно до п.1.13 вищевказаної Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень строк проведення експертизи встановлюється залежно від складності дослідження з урахуванням експертного навантаження фахівців керівником експертної установи (або заступником керівника чи керівником структурного підрозділу) у межах: 10 календарних днів - щодо матеріалів з невеликою кількістю об'єктів та вирішуваних питань і простих за характером досліджень; 30 календарних днів - щодо матеріалів із середньою кількістю об'єктів та вирішуваних питань або середньої складності за характером досліджень; 60 календарних днів - щодо матеріалів з великою кількістю об'єктів та вирішуваних питань або складних за характером досліджень; понад 60 календарних днів - щодо матеріалів із великою кількістю об'єктів та вирішуваних питань (більше десяти), виходячи з фактично необхідного для експерта часу або особливо складних за характером досліджень (проведення досліджень з використанням криміналістичного обладнання (лазерного, оптичного, електронного), експериментальних досліджень, застосування декількох методів); понад 90 календарних днів - щодо матеріалів з особливо великою кількістю об'єктів та необхідністю вирішення питань, які потребують декількох досліджень, або якщо експертиза є комплексною чи потребує залучення фахівців з інших установ (у тому числі судово-медичних), підприємств, організацій.
Основними завданнями експертизи документів фінансово-кредитних операцій, зокрема, є: визначення документальної обґрунтованості оформлення банківських операцій з відкриття рахунків, руху грошових коштів на рахунках; визначення документальної обґрунтованості оформлення та відображення в обліку операцій з видачі, використання та погашення кредитів.
Відповідно до положень п.3.2 Розділу III Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень на вирішення експертизи документів фінансово-кредитних операцій можуть бути поставлені питання, зокрема, чи відповідає наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості позичальника (по сплаті процентів за кредит та погашення основної суми боргу) перед банком умовам укладеного між вказаними сторонами кредитного договору та розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту за цим кредитним договором? Чи відповідає метод нарахування банком процентів за кредитним договором вимогам Положення про кредитування банку?
Тому, судом першої інстанції правомірно призначено судову експертизу для дослідження документів фінансово-кредитних операцій за договором фінансового лізингу №4С16081ЛИ від 16.09.2016, що становлять суму позову.
Відтак, місцевий господарський суд діяв в межах наданої йому компетенції та з метою, направленою на належне виконання обов'язків зі створення стороні необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи, а також запобігання порушення принципів всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи, принципів рівності перед законом і судом, змагальності, забезпечення сторонам конституційного права на захист порушених прав та охоронюваних законом інтересів, забезпечення доступу до правосуддя.
Відповідно до частин 4, 5, 6 статті 99 Господарського процесуального кодексу України питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов'язаний мотивувати таке відхилення або зміну. Питання, які ставляться експерту, і його висновок з них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.
На вирішення експертизи поставлено наступні запитання:
- Чи відповідає наявний у матеріалах справи № 922/766/19 розрахунок заборгованості ТОВ "СТІЛ-ПРОФІТ" (в тому числі, але не виключно по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна, суми винагороди за користування майном, пені) перед АТ КБ “ПРИВАТБАНК” умовам укладеного між вказаними сторонами договору фінансового лізингу №4С 16081ЛИ від 16.09.2016 р. та Додаткових угод до нього?
- Чи підтверджується розмір заборгованості ТОВ "СТІЛ-ПРОФІТ" перед АТ КБ “ПРИВАТБАНК” за договором фінансового лізингу №4С16081ЛИ від 16.09.2016 р. та додаткових угод до нього, первинними бухгалтерськими документами?
- Яка сума заборгованості по лізинговим платежам існує у ТОВ "СТІЛ-ПРОФІТ" перед АТ КБ “ПРИВАТБАНК” за договором фінансового лізингу №4С16081ЛИ від 16.09.2016р. та додаткових угод до нього?
- Яка сума заборгованості по відсоткам з винагороди за користування майном існує у ТОВ "СТІЛ-ПРОФІТ" перед АТ КБ “ПРИВАТБАНК” за договором фінансового лізингу №4С16081ЛИ від 16.09.2016 р. та Додаткових угод до нього?
- Яка сума пені має бути нарахована за порушення грошового зобов'язання ТОВ "СТІЛ-ПРОФІТ" перед АТ КБ “ПРИВАТБАНК” за договором фінансового лізингу №4С 16081ЛИ від 16.09.2016 р. та Додаткових угод до нього?
Колегія суддів вважає, що поставлені судом першої інстанції на вирішення експертизи запитання відповідають положенням п.1.2.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998р., п.п.3.1, 3.2 Розділу III Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, та не виходять за межі спеціальних знань експерта.
При цьому, частиною 3 статті 99 Господарського процесуального кодексу України при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд.
З урахуванням обставин справи суд першої інстанції скористався правом визначити експерта чи експертну установу самостійно.
Частиною 2 статті 10 Закону України "Про судову експертизу" встановлено, що судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта.
За загальним правилом доручати проведення судової експертизи можливо лише тим особам, яких атестовано відповідно до Закону і включено до Державного реєстру атестованих судових експертів, ведення якого покладено на Міністерство юстиції України (стаття 9 Закону України "Про судову експертизу").
При дорученні проведення експертизи Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса (61177, м. Харків, вул. Золочівська, 8-а), місцевим господарським судом не було порушено норм процесуального права.
Відповідно до частини 3, 4 статті 15 Закону України "Про судову експертизу" витрати на проведення судових експертиз науково-дослідними установами Міністерства юстиції України, зокрема, у господарських справах відшкодовуються в порядку, передбаченому чинним законодавством.
Суд може зобов'язати учасника справи, який заявив клопотання про призначення експертизи, попередньо (авансом) оплатити витрати, пов'язані з відповідною процесуальною дією (частина 2 статті 125 Господарського процесуального кодексу України).
Оскільки саме відповідач в силу приписів частини 3 статті 13 та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України повинен довести ті обставини, на які він посилається в обґрунтування своїх заперечень, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що витрати по проведенню експертизи на даному етапі слід покласти на відповідача як на заінтересовану сторону.
Враховуючи те, що при вирішенні спору у справі №922/766/19 виникли питання, з'ясування яких потребує спеціальних знань, а саме призначено судову експертизу документів фінансово-кредитних операцій, господарський суд Харківської області, на виконання положень п.6 ч.1 ст.229, п.2 ч.1 ст.228 Господарського процесуального кодексу України, зупинив провадження у справі на час проведення судової експертизи.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Пронін проти України», «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.
Доводи скаржника в апеляційній скарзі, спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і висновків суду не спростовують.
У відповідності до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За наведених обставин, апеляційну скаргу позивача, Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк", м. Київ, на ухвалу господарського суду Харківської області від 01.07.2019 у справі № 922/766/19 слід залишити без задоволення, а ухвалу місцевого господарського суду - без змін.
На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст. 254, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу позивача, Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк", м. Київ, на ухвалу господарського суду Харківської області від 01.07.2019 у справі № 922/766/19 залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Харківської області від 01.07.2019 у справі № 922/766/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 06.09.2019.
Головуючий суддя Н.В. Гребенюк
Суддя І.В. Зубченко
Суддя О.О. Радіонова