Єдиний унікальний номер 227/3534/15-ц Номер провадження 22-ц/804/2341/19
Доповідач Санікова О.С.
05 вересня 2019 року Донецький апеляційний суд в складі:
головуючого судді Санікової О.С.,
суддів: Агєєва О.В., Космачевської Т.В.
за участю секретаря Самойленко Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті цивільну справу №227/3534/15-ц
за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 25 червня 2019 року
Суддя Здоровиця О.В., рішення ухвалено у м. Добропілля Донецької області, повний текст рішення складений 05 липня 2019 року), -
25.05.2015 року ПАТ «Дельта Банк» звернулося до суду з позовною заявою до відповідачів про стягнення заборгованості за наданим кредитом в розмірі 492332,13 грн., посилаючись на те, що 26.05.2011 року АТ «Астрабанк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 150102025503015, за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 800 000 грн. з розрахунку 17,9% річних та комісії в розмірі 1,5% на строк до 26.05.2016 року.
Для забезпечення виконання позичальником зобов'язань щодо погашення кредиту, сплати відсотків між АТ «Астра банк», ОСОБА_2 - поручитель, ОСОБА_1 - позичальник, укладено договір поруки №150102025503015/П від 26.05.2011 року.
02.12.2013 року між АТ «Астрабанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого АТ «Астрабанк» передав ПАТ «Дельта Банк» право вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами і таким чином ПАТ «Дельта Банк» набуло право вимоги за кредитним договором № 150102025503015 від 26.05.2011 року.
Позичальник умови кредитного договору не виконував, внаслідок чого станом на 06.04.2015 року утворилась заборгованість у сумі 492332,13 грн., з яких: тіло кредиту - 416 655,51 грн.; відсотки - 75676,62 грн., з них прострочена заборгованість по кредитному договору № 150102025503015 станом на 06.04.2015 рік: тіло кредиту - 183 322,29 грн.; відсотки - 68 320,66 грн.
Рішенням Добропільського міськрайонного суду від 25 червня 2019 року позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором № 150102025503015 від 26.05.2011 року, що виникла станом на 06.04.2015 року за період з 01.11.2014 року, в сумі 331875,79 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором № 150102025503015 від 26.05.2011 року, що виникла станом на 06.04.2015 року за період з 26.05.2011 року по 01.11.2014 року в сумі 160456,34 грн.
В решті позовних вимог до ОСОБА_2 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2422,42 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1231,58 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором в сумі 331875,79 грн. і ухвалити у відповідній частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2 відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_2 посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права; судом не враховано, що згідно п.3 договору поруки від 26.05.2011 року сторони домовились про певний порядок пред'явлення банком вимоги до ОСОБА_2 як до поручителя, але матеріали справи не містять жодних відомостей щодо надсилання повідомлень про факт порушення позичальником зобов'язань за кредитним договором та вимоги виконати забезпечені цим договором зобов'язання позичальника; згідно з умовами пункту 5.2 договору поруки сторони домовились про те, що порука припиняється також у випадку, якщо банк протягом шести місяців від дня настання строку виконання зобов'язання за кредитним договором не пред'явить вимоги до поручителя, що кореспондує положенням ч.4 ст. 559 ЦК України, проте, ані протягом шести місяців від дня звернення позивача до суду, ані протягом шести місяців після настання строку виконання зобов'язання за спірним кредитним договором, ані навіть на час розгляду справи ОСОБА_2 не отримував від позивача жодних повідомлень, тож у розумінні зазначених норм порука відповідача ОСОБА_2 є припиненою, що робить абсолютно необґрунтованими вимоги позивача в частині відповідача ОСОБА_2 ; з посиланням на ст.ст. 629 та 525 ЦК України апелянт не погоджується з позицією суду про те, що, враховуючи шестимісячний строк дії договору поруки, з відповідача ОСОБА_2 як поручителя за кредитним договором підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у визначеному судом розмірі, встановивши, що позивач звернувся з позовом до відповідачів 25.05.2015 року, пославшись на п. 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».
У судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
В поясненнях по справі представник АТ «Дельта Банк» просить розглядати справу без присутності представника АТ «Дельта Банк» на підставі наявних доказів та в межах чинного законодавства. При цьому повідомляє, що кредитний договір закритий 08 серпня 2019 року.
Судом першої інстанції встановлено, що між ПАТ «Астра банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №150102025503015 від 26.05.2011 року, за яким остання отримала кредит у розмірі 800 000,00 грн. шляхом відкриття відновлюваної відкличної кредитної лінії, зі сплатою щомісячно 17,90% річних за користування кредитом. Строк кредитної лінії з 26.05.2011 року по 26.05.2016 року (а.с.13-19).
Згідно п.3.2.5 кредитного договору, у разі несплати позичальником чергового платежу або його частини, згідно з п.п.2.5-2.8 цього договору протягом одного календарного місяця (більше 30 днів), або іншого істотного порушення цього договору, кредитор має право вимагати дострокового повернення кредитних коштів, сплати нарахованих процентів за користування ними, комісій та інших платежів, передбачених цим договором. В цьому випадку, позичальник зобов'язується протягом тридцяти календарних днів з дня одержання відповідного повідомлення з вимогою від банку повернути отриманий кредит та сплатити нараховані проценти за користування ним.
Згідно Додатку №1 до кредитного договору строк повернення кредиту щомісячно до 10 числа місяця наступного за звітним, останній день повернення кредиту до 25.05.2016 року (а.с.17).
Згідно копії меморіального ордеру №116874 від 26.05.2011 року ПАТ «Астра банк» перерахував в рахунок надання кредиту ОСОБА_1 800 000,00 грн. (а.с.13).
Як зазначено у п.1.3.1 кредитного договору, кредит забезпечується договором поруки з ОСОБА_2 .
Відповідно до умов договору поруки №150102025503015/П від 26.05.2011 року, укладеного між ПАТ «Астра банк», ОСОБА_2 - поручителем, ОСОБА_1 - позичальником, поручитель зобов'язується перед банком відповідати в повному обсязі по зобов'язанням позичальника, які виникають з умов кредитного договору №150102025503015 від 26.05.2011 року (п.1.2), в тому числі й в разі пред'явлення банком вимоги до позичальника достроково виконати зобов'язання за кредитним договором згідно його умов (п.1.4).
Відповідно до п.2.1. договору поруки у випадку невиконання Позичальником взятих на себе зобов'язань по Кредитному договору, Поручитель несе солідарну відповідальність перед Банком нарівні з Позичальником за Кредитним договором. Банк має право вимагати виконання зобов'язань за Кредитним договором як від Позичальника, так і від Поручителя, так і від них обох одночасно.
Згідно п.3.1. договору поруки, у випадку невиконання та/або неналежного виконання позичальником зобов'язань за Кредитним договором, що забезпечені порукою за цим Договором, банк звертається до поручителя з письмовим повідомленням про факт порушення позичальником зобов'язань за Кредитним договором з викладенням змісту цього порушення та з вимогою до поручителя виконати забезпечені цим Договором зобов'язання за позичальника, а поручитель зобов'язується виконати таку вимогу банку протягом двох банківських днів з моменту отримання такого повідомлення.
Згідно копії Договору купівлі-продажу прав вимоги від 02.12.2013 року договір укладено між АТ «Астрабанк» та ПАТ «Дельта Банк», відповідно до якого АТ «Астрабанк» (продавець) передав ПАТ «Дельта Банк» (покупець) право вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, права вимоги переходить від продавця до покупця та обов'язки продавця передати права вимоги вважаються виконаними з моменту підписання продавцем та покупцем акту приймання-передачі прав вимоги (а.с.4-7).
Згідно копії акту приймання-передачі прав вимоги до договору купівлі-продажу прав вимоги від 02.12.2013 року та додатку до цього акту ПАТ «Дельта Банк» набуло право вимоги за кредитним договором № 150102025503015 від 26.05.2011 року та договором поруки №150102025503015/П від 26.05.2011 року (поручитель ОСОБА_2 ) (а.с.10-11).
Судом також встановлено, що відповідач ОСОБА_1 (позичальник) порушила умови кредитного договору і маючи сплачувати щомісячно платежі до 26.05.2016 року, останній раз здійснила погашення кредиту в квітні місяці 2014 року, у зв'язку з чим має прострочену заборгованість за кредитним договором, яка станом на 06.04.2015 року становить 492332,13 грн та складається з: тіла кредиту - 416 655,51 грн., з яких 183 322,29 грн - прострочена заборгованість по тілу кредита; відсотків за користування кредитом - 75676,62 грн, з яких 68 320,66 грн - прострочена заборгованість за відсотками, що підтверджується розрахунком заборгованості станом на 06.04.2015 року за кредитним договором №150102025503015 від 26.05.2011 року (а.с.147) та довідкою від 06.04.2015 року про заборгованість за кредитним договором №150102025503015 від 26.05.2011 року (а.с.12).
Щодо вимог позивача до поручителя ( ОСОБА_2 ), то при вирішенні цього питання суд керувався таким.
Згідно з ч.1, 3 ст.553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Стаття 554 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На підставі ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно позовної заяви, позивач просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість, що виникла станом на 06.04.2015 року в розмірі 492332,13 грн., яка складається з: тіла кредиту - 416 655,51 грн., відсотків за користування кредитом - 75676,62 грн.
Але, відповідно до пункту 5.1, 5.2 договору поруки №150102025503015/П від 26.05.2011 року, сторонами цього Договору встановлено, що цей Договір вступає в силу з моменту його підписання усіма сторонами та втрачає свою дію з моменту повного виконання Позичальником забезпеченого ним зобов'язання за Кредитним договором в тому числі й зобов'язань по сплаті неустойки та відшкодуванню збитків та/або належного виконання Поручителем зобов'язань за цим Договором. При цьому, сторони констатували, що строк закінчення цього Договору не вказується сторонами конкретно, так як він визначається моментом повернення суми кредиту за Кредитним договором. Порука припиняється також у випадку, якщо Банк протягом шести місяців від дня настання строку виконання зобов'язання за Кредитним договором не пред'явить вимоги до Поручителя, а також в інших випадках, передбачених законодавством
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 мала повертати банку кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами в строки, передбачені графіком, який є додатком до кредитного договору, а саме до 10 числа кожного місяця.
За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов'язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов'язання не пред'явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред'явить позову до поручителя. Для зобов'язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов'язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов'язання.
Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).
Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 251 та частина друга статті 252 ЦК України).
З договору поруки вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки (пункт 5.1 договору поруки) про його дію до повного виконання зобов'язань за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить частині першій статті 251 та частинні першій статті 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Крім того, пунктом 5.2. договору поруки також передбачено, що порука припиняється у випадку, якщо Банк протягом шести місяців від дня настання строку виконання зобов'язання за кредитним договором не пред'явить вимоги до Поручителя, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлено договором чи законом строк її дії, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.
Враховуючи наведене, непред'явлення кредитором вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання у разі, якщо строк дії поруки не встановлено, є підставою для припинення останнього, а отже, і обов'язку поручителя нести солідарну відповідальність перед кредитором разом із боржником за основним зобов'язанням.
Згідно умов спірного кредитного договору боржник ОСОБА_1 (а відтак і поручитель ОСОБА_2 ) узяв на себе зобов'язання повернути суму кредиту шляхом сплати щомісячних платежів до 10 числа кожного календарного місяця згідно з графіком платежів.
Отже, крім установлення строку дії договору до 26.05.2016 року, сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.
Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов'язання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.
Якщо умовами кредитного договору передбачено окремі самостійні зобов'язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов'язку, то в разі неналежного виконання позичальником цих зобов'язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.
Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 цього Кодексу) повинні застосовуватись і до поручителя.
Таким чином, суд зробив висновок про те, що в разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.
Згідно додатку № 1 до кредитного договору позичальник з дати підписання цієї угоди зобов'язався повертати кредит шляхом щомісячної сплати (до 10 числа кожного місяця) платежів в розмірі 16 666,67 грн, що є сумою погашення кредиту та щомісячну суму процентів, яка визначена у вказаному додатку № 1.
Відповідно до пункту 2.1 договору поруки поручитель несе солідарну відповідальність перед Банком нарівні з Позичальником за Кредитним договором (а.с. 19 зворотній бік).
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача ОСОБА_2 , перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_2 як поручителя суд першої інстанції з посиланням на положення ст.ст. 254, 554 ЦК України та на роз'яснення, викладені у п. 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», виходив з того, що, оскільки кредитним договором передбачено, що чергові платежі боржник повинен був здійснювати не пізніше 10 числа кожного місяця, а за договором поруки поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник за всіма зобов'язаннями останнього за основним договором, тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до ст. 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника, та обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 цього Кодексу шестимісячного строку для пред'явлення вимог до кредитора.
Проте такі висновки є помилковими з огляду на з наступне.
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржника (частина перша статті 553 ЦК України).
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частина перша, друга статті 554 ЦК України).
У разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.
Частиною четвертою статті 559 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин по даній справі) передбачені три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки; протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя; протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позов до поручителя.
Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не вправі.
З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію цього виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред'явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки необхідно розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.
Керуючись положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 27.12.2018 року, №127,8837/16-ц|61-5098св17 зробив висновок про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання ( уразі якщо кредит повинен бути погашеним одноразовим платежем).
Таким чином, закінчення строку, встановленого договором поруки, так само, як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.
Зазначена правова позиція сформульована в постановах Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року у справі №6-53цс14, від 14 вересня 2016 року у справі №6-1451цс16.
За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.
Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).
Разом із тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).
Договором поруки, укладеним між ПАТ АСТРА БАНК та ОСОБА_2 , не визначено строку, після закінчення якого порука припиняється, умовами договору визначено, що він діє до повного припинення всіх зобов'язань боржника за кредитним договором. Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов'язань боржника не свідчать про те, що ними встановлено строк припинення поруки у розумінні статті 251 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України.
Судом першої інстанції встановлено, що кредитним договором передбачений строк повернення кредиту щомісячно до 10 числа місяця наступного за звітним (згідно Додатку №1 до кредитного договору), останній день повернення кредиту до 25.05.2016 року.
Судом також встановлено, що відповідач ОСОБА_1 (позичальник) порушила умови кредитного договору і маючи сплачувати щомісячно платежі до 26.05.2016 року, останній раз здійснила погашення кредиту в квітні місяці 2014 року.
Таким чином, у банка виникло право протягом шести місяців, починаючи з травня 2014 року звернутися до суду з відповідним позовом до поручителя про стягнення заборгованості за кредитним договором. Із згаданим позовом до боржника та поручителя банк звернувся 04 червня 2015 року, тобто поза межами встановленого строку.
Виходячи із наведених норм матеріального права та встановлених обставин, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції рішення в частині стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя ОСОБА_2 ухвалено з порушенням норм матеріального права, що відповідно до ст. 376 ЦПК України є підставою для його скасування в цій частині з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні з апеляційною скаргою ОСОБА_2 сплатив судовий збір в сумі 5 481.00 грн., який в даному випадку підлягає стягненню на його користь з ПАТ «Дельта Банк».
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 25 червня 2019 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором в сумі 331875,79 грн. та в частині стягнення з ОСОБА_2 судового збору на користь держави судових витрат у вигляді судового збору в розмірі 1231,58 грн. скасувати.
У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на користь ОСОБА_2 сплачений ним судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 5 481.00 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді:
Повний текст постанови складений 05 вересня 2019 року.
Суддя-доповідач Санікова О.С.