Справа № 362/5017/19
Провадження № 2-а/362/190/19
02.09.2019 року
суддя Васильківського міськрайонного суду Київської області Марчук О.Л., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Васильківської районної державної адміністрації Київської області про відкриття провадження, задоволенні клопотання, визнання протиправним і скасування розпорядження,
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Згідно із частиною першою статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України, у цьому Кодексі термін «публічно-правовий спір» вживається в такому значенні: - спір, у якому:
-хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
-хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
-хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Разом з цим, із змісту позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що інтереси позивача, які він вважає порушеними, виникають із цивільних правовідносин.
У пункті 3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» судам дано такі роз'яснення, що вирішуючи питання про віднесення норми до публічного права, а спору до публічно-правового, суди повинні враховувати загальнотеоретичні та законодавчі критерії; зокрема, за змістом пункту 1 частини першої статті 3 КАС України у публічно-правовому спорі, як правило, хоча б однією стороною є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 КАС України, у цьому Кодексі термін «суб'єкт владних повноважень» вживається в такому значенні: - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Натомість, у позові не викладено жодних обставин, які б свідчили про те, що відповідач у правовідносинах із позивачем здійснював у цих відносинах будь-які владні управлінські функції.
Отже, у даному випадку відповідач не є суб'єктом владних повноважень, який реалізує свої управлінські функції.
Завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України, в цьому випадку й далі - у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом).
Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Спором адміністративної юрисдикції у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За правилами п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Як убачається з матеріалів справи, предметом розгляду у цій справі є правомірність розпорядження Васильківської районної державної адміністрації № 176 від 08 серпня 2019 року про встановлення участі батьків у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми.
Правовий статус органів опіки та піклування, їх завдання та функції визначено, зокрема, главою 6 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), главою 19 Сімейного кодексу України (далі - СК України), Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року за № 866 (далі - Порядок № 866).
За приписами п. 3 Порядку № 866 органами опіки та піклування є також районні адміністрації, які відповідно до законодавства провадять діяльність з надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових та житлових прав дітей.
З огляду на викладене та враховуючи, що оскаржувані висновок та рішення складені відповідним органом опіки та піклування на реалізацію саме положень СК України для вирішення питання судом щодо участі батьків у вихованні їх дітей, слід зробити висновок, що у даному випадку орган опіки та піклування не діяв не як суб'єкт владних повноважень.
За правилами п. 1 ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України у редакції, чинній на час звернення позивача до суду) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають (..) сімейних відносин.
Суд установив, що спірні правовідносини виникли між учасниками справи з приводу оспорювання сімейних прав та захисту інтересів позивача, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства. Крім того, оскаржувані дії відповідача безпосередньо не породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і не мають обов'язкового характеру.
Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 500/6325/17.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії» висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».
Відповідно до пункту першого частини першої статті 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі якщо позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, з урахуванням наведених положень законодавства та змісту виниклих між сторонами правовідносин, приходжу до висновку, що позов не підлягає розгляду в судах в порядку адміністративного судочинства, а тому у відкритті провадження у справі слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись 1 - 4, 19, 22, 170, 241 - 243, 248, 256 КАС України,
У відкритті провадження за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Васильківської районної державної адміністрації Київської області про відкриття провадження, задоволенні клопотання, визнання протиправним і скасування розпорядження - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
На виконання вимог частини шостої статті 170 КАС України, суд роз'яснює позивачеві, що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції загального місцевого суду в порядку цивільного судочинства.
Cуддя
Дата складення повного рішення суду - 02 вересня 2019 року.