Справа № 673/558/13-ц
Провадження № 4-с/673/5/19
21 серпня 2019 р. м. Деражня
Деражнянський районний суд
Хмельницької області
в складі головуючої-судді Ягодіної Т.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Ясінської М.О.,
представників - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 , заінтересовані особи Деражнянський районний відділ ДВС Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області в особі державного виконавця Диляна Олександра Валентиновича, ОСОБА_4 , Хмельницька ощадна кредитна спілка, на дії державного виконавця Деражнянського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області щодо відкриття виконавчого провадження та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження,
В липні 2019 року ОСОБА_3 через представника звернувся із означеною скаргою до суду, вказавши, що згідно з рішенням Деражнянського районного суду Хмельницької області від 30.10.2013 року з нього та ОСОБА_4 стягнуто солідарно на користь Хмельницької ощадної кредитної спілки заборгованість в розмірі 127495, 96 грн. та 1275 грн. судового збору. 23.12.2013 року на виконання вказаного рішення судом видано виконавчий лист №673/558/13-ц, в якому встановлено термін пред'явлення його до виконання з 19.11.2013 року по 19.12.2014 року. В той же час стягувач Хмельницька ощадна кредитна спілка звернулася до Деражнянського районного відділу ДВС із заявою про примусове виконання виконавчого листа лише 04.08.2016 року, тобто з пропуском встановленого строку. Незважаючи на це, постановою державного виконавця від 04.08.2016 року було відкрито виконавче провадження №51852765 з примусового виконання означеного виконавчого листа та розпочато проведення відповідних виконавчих дій. При цьому, всупереч вимогам Закону України «Про виконавче провадження» копію постанови про відкриття виконавчого провадження скаржнику у встановленому порядку направлено не було, а про таку постанову, як і про рішення суду, він дізнався лише 09.07.2019 року, після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, про яке він дізнався після візиту до нього державного виконавця. Скаржник стверджує, що згідно із положеннями ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження», які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, виконавчий лист міг бути пред'явлений до виконання протягом року з дня його видачі судом, а тому, відкривши виконавче провадження по збігу такого строку, державний виконавець порушив вимоги закону та вийшов за межі наданих йому повноважень. З огляду на наведене, а також на те, що державним виконавцем не було направлено копію постанови про відкриття виконавчого провадження скаржнику, він просив визнати протиправними дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження №51852765 та скасувати таку постанову.
В судовому засіданні представник скаржника підтримав скаргу, просив її задоволити із викладених у ній підстав.
Представник відділу ДВС в судовому засіданні заперечував щодо задоволення скарги, вказуючи на її необґрунтованість.
Представник Хмельницької ощадної кредитної спілки та ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином.
Заслухавши представників скаржника та відділу ДВС, дослідивши скаргу та матеріали виконавчого провадження, суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Чинне законодавство України передбачає широке коло можливостей впливу на хід виконавчого провадження, рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби.
Однією із гарантій дотримання та забезпечення прав та свобод сторін виконавчого провадження є право на оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця у межах виконавчого провадження.
Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності державних виконавців визначено як Законом України «Про виконавче провадження», так і відповідними положеннями процесуальних кодексів, які повинні застосовуватися у сукупності заходів оскарження.
Так, відповідно до ч.1,2 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Аналогічні положення містить ст. 447 ЦПК України, за змістом якої сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У відповідності до ч.1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Як встановлено судом, 30.10.2013 року Деражнянським районним судом Хмельницької області ухвалене рішення у цивільній справі №673/558/13-ц, згідно з яким з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 стягнуто солідарно на користь Хмельницької ощадної кредитної спілки заборгованість у розмірі 127495, 96 грн. та 1275 грн. судового збору.
23.12.2013 року на виконання рішення судом видано відповідні виконавчі листи, зокрема, виконавчий лист №673/558/13-ц, боржником за яким є скаржник ОСОБА_3 .
Згідно з постановою державного виконавця від 04.08.2016 року відкрито виконавче провадження №51852765 з примусового виконання означеного виконавчого листа.
В обґрунтування скарги скаржник посилається на те, що для пред'явлення такого виконавчого листа до виконання було встановлено термін з 19.11.2013 року по 19.12.2014 року, проте виконавче провадження щодо його виконання було відкрите державним виконавцем 04.08.2016 року, тобто після збігу встановленого строку, а тому такі дії державного виконавця є протиправними і прийнята ним постанова підлягає скасуванню.
Вирішуючи обґрунтованість таких його доводів, судом враховується наступне.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року №606-XIV (в редакції, чинній на час видачі виконавчого листа) виконавчі документи могли бути пред'явлені до виконання в такі строки:
1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців;
2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
В силу положень ст. 23 цього Закону строк пред'явлення виконавчого документа до виконання переривається, зокрема, пред'явленням виконавчого листа до виконання.
Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.
Згідно відміток державного виконавця, які містить означений вище виконавчий лист - 23.06.2014 року та 29.09.2015 року останній повертався стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року №606-XIV.
Крім того, як вбачається з виконавчого листа, державним виконавцем 30.12.2016 року його було повернуто стягувачу відповідно до п.2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VІІ від 02.06.2016 року.
За таких обставин, суд констатує переривання строків пред'явлення виконавчого листа до виконання та відповідно винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження в межах визначеного законом строку.
При цьому, судом також враховується, що 05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України №1404-VIII «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року.
Відповідно до п. 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII, виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 12 цього Закону виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
З огляду на наведене, суд вважає, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження була прийнята державним виконавцем згідно з вимогами закону, а тому доводи скаржника щодо неправомірності дій державного виконавця під час її прийняття є необґрунтованими та підстави для її скасуванні відсутні.
В обґрунтування скарги скаржник також посилається на те, що копія постанови про відкриття виконавчого провадження №51852765 не була йому направлена державним виконавцем у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження».
З'ясовуючи обґрунтованість таких його доводів, суд приймає до уваги, що відповідно до ч.1 ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду:
а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи;
б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Порядок надсилання документів виконавчого провадження передбачений статтею 28 Закону №1404-VІІ, згідно з частиною першою якої копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі.
Разом із цим, матеріали справи не містять достатніх та об'єктивних доказів про те, що державний виконавець надсилав ОСОБА_3 , як боржнику, копію постанови про відкриття виконавчого провадження №51852765 від 04.08.2016 року у відповідності з вищезазначеними вимогами законодавства.
Так, із наявного в матеріалах виконавчого провадження рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що рекомендований лист на ім'я ОСОБА_3 було направлено 05.08.2016 року за адресою АДРЕСА_1 .
Разом із цим, адресою боржника ОСОБА_3 у виконавчому листі №673/558/13-ц зазначено с. Маниківці Деражнянського району Хмельницької області.
Інших даних, які б достовірно вказували на місце проживання ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 , матеріали виконавчого провадження не містять.
Вказане свідчить про те, що поштову кореспонденцію державним виконавцем було надіслано на іншу, ніж зазначена у виконавчому документі, адресу.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
З огляду на наведене, суд вважає обґрунтованими твердження скаржника про те, що останньому стало відомо про оскаржувану постанову лише 09.07.2019 року, тобто після візиту до державного виконавця.
За таких обставин, строк на звернення скаржника з відповідною скаргою не являється пропущеним.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 81, 258-260, 450, 451 ЦПК України, суд, -
Скаргу ОСОБА_3 на дії державного виконавця Деражнянського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області щодо відкриття виконавчого провадження та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Хмельницького апеляційного суду через Деражнянський районний суд Хмельницької області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали.
Суддя: Т. В. Ягодіна