Справа №753/20796/18 Головуючий у 1-й інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/2658/2019 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ст.ст.176, 183 КПК України
04 вересня 2019 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
із участю
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві в режимі відеоконференції з ДУ «Київський СІЗО» Міністерства юстиції України кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 25 липня 2019 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу та продовжено
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, українцю, уродженцю с. Журавне, Охтирського району, Сумської області, із середньою-спеціальною освітою, не одруженому, не маючому на утриманні малолітніх або неповнолітніх дітей, офіційно не працевлаштованому, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , у силу ст.89 КК України раніше не судимому, обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, -
запобіжний захід у виді тримання під вартою до 23.09.2019 року включно.
Враховуючи тяжкість інкримінованого ОСОБА_8 злочину, міру покарання, яка йому загрожує у разі доведеності вини, підвищену суспільну небезпечність кримінального правопорушення та резонанс, непоправні наслідки у виді смерті людини, місцевий суд прийшов до висновку, що лише виключний запобіжний захід у виді тримання під вартою, на цьому етапі кримінального провадження у змозі забезпечити уникненню ризиків, передбачених ст.177 КПК України, зокрема ризику переховування від суду.
Не погоджуючись із ухвалою районного суду обвинуваченим ОСОБА_8 та його захисником ОСОБА_7 подано апеляційні скарги.
Обвинувачений ОСОБА_8 у своїй апеляційній скарзі просить ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 25.07.2019 скасувати та змінити йому запобіжний захід на особисте зобов'язання.
В обґрунтування свої вимог зазначає, що висновки районного суду не відповідають фактичним обставинам провадження, адже він має позитивні характеристики з попереднього місця роботи та останнього місця проживання, відвідував церкву «Ново Покоління», брав участь у допомозі реабілітаційному центру «Вільне життя», має міцні соціальні зв'язки, допомагає матері літнього віку.
У апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 25.07.2019 та змінити ОСОБА_8 запобіжний захід на не пов'язаний із позбавленням волі.
Мотивуючи свої вимоги зазначає, що запобіжний захід у виді тримання під вартою є занадто суворим для ОСОБА_8 , адже досудове розслідування проведено поверхнево, без з'ясування усіх обставин кримінального правопорушення, підозра є необґрунтованою, обвинувачений, хоча не визнає своєї вини за ч.2 ст.121 КК України, але не має на меті уникати кримінальної відповідальності. Водночас останній є громадянином України, приватним підприємцем, має постійне місце проживання в м. Києві, одиноку матір пенсійного віку та дитину, які потребують допомоги. На думку захисника, запобіжний захід у виді особистого зобов'язання є необхідним та достатнім для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 , які підтримали апеляційні скарги, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг та вважав оскаржуване рішення обґрунтованим, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Із матеріалів провадження вбачається, що на розгляді Дарницького районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.
У судовому засіданні 25.07.2019 місцевим судом у порядку ст.331 КПК України було проставлено на обговорення питання доцільності продовження строків тримання ОСОБА_8 під вартою та розглянуто клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 25.07.2019 відмовлено у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу та продовжено ОСОБА_9 запобіжний захід у виді тримання під вартою до 23.09.2019 року включно.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у ст.55 Конституції України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
ЄСПЛ у своєму рішенні від 04.12.1995 у справі «Bellet v. France» зазначив, що ст.6 §1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним із аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Відповідно до ст.7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зокрема, право на доступ до правосуддя (п.14 ч.1 ст.7 КПК України).
У Рішенні Конституційного Суду України №4-р/2019 від 13.06.2019 (справа №3-208/2018(2402/18) зазначено, що положення ч.2 ст.392 КПК України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним). Зобов'язано Верховну Раду України привести нормативне регулювання, встановлене ч.2 ст.392 КПК України, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням.
Чинним КПК України не передбачено процедуру апеляційного оскарження такої категорії ухвал. Згідно з ч.6 ст. 9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 КПК України.
За таких обставин обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник мають право на оскарження ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 25.07.2019, і їхні апеляційні скарги підлягають розгляду.
Проте, апеляційний суд позбавлений можливості дослідити матеріали кримінального провадження, оскільки воно знаходиться на розгляді по суті в суді першої інстанції.
Відповідно до ч.2 ст.331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Згідно з ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Як вбачається зі ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Ухвалюючи рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, районний суд повинен з'ясувати доцільність продовження застосування запобіжного заходу, що у свою чергу повинно відповідати ризикам та обставинам, що передбачені статтями 177 - 178 КПК України, у їх зіставленні з конкретними фактами, встановленими учасниками судового провадження.
Положеннями ч.3 ст.331 КПК України встановлено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Перевіряючи відповідно до ст.331 КПК України підстави доцільності зміни запобіжного заходу та продовження строків тримання ОСОБА_8 під вартою, не вирішуючи наперед питання доведеності вини обвинуваченого, місцевий суд врахував обґрунтованість підозри та вагомість наявних доказів про вчинення останнім умисного, тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі від 7 до 10 років, інформацію про особу обвинуваченого, його вік, стан здоров'я, місце проживання, характеристики, сімейний стан, місце роботи, відсутність судимостей, підвищену суспільну небезпечність інкримінованого йому правопорушення, суспільний резонанс, наслідки у виді смерті людини та правильно прийшов до переконання, що лише запобіжний захід у виді тримання під вартою, на даному етапі кримінального провадження, у змозі забезпечити уникненню ризиків, передбачених ст.177 КПК України, зокрема ризику переховування від суду.
Ризик переховування від суду на цей час продовжує існувати та є реальним, оскільки у ході судового розгляду досліджені всі документи, звуко- і відеозаписи, допитана потерпіла та всі свідки, а тому під тягарем доказової бази, розуміючи яке покарання йому може загрожувати, обвинувачений ОСОБА_8 із метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватися від суду, що унеможливить розгляд провадження, встановлення реальних обставин справи та виконання правових приписів ст.2 КПК України.
Вирішуючи питання про можливість застосування альтернативних запобіжних заходів, районний суд взяв до уваги, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні злочину, пов'язаного із застосуванням насильства, та правильно прийшов до переконання, що застосування більш м'якого запобіжного заходу, не буде достатнім для запобігання ризикам, зазначеним у ч.1 ст.177 КПК України, та не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Доводів на спростування вищевказаних висновків суду першої інстанції обвинуваченим та його захисником не наведено, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг та вважає за необхідне залишити оскаржуване рішення без змін.
Керуючись положеннями ст.ст.7, 9, 176-178, 183, 331, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 25 липня 2019 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу та продовжено обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою до 23.09.2019 року включно - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий :
Судді :