Справа № 22-ц /824/11888/2019
05 вересня 2019 року Київський апеляційний суд у складі судді Суханової Є.М., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 26 грудня 2018 року про відмову у задоволенні заяви по справі за заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,-
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 26 грудня 2018 року у задоволені заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню відмовлено.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою скаржник ОСОБА_1 в особі адвоката Огієнка Олександра Федоровича, 04 липня 2019 року подав апеляційну скаргу, яка оплачена судовим збором, натомість не додано оригіналу платіжного доручення, крім того із пропуском строків визначених ст. 354 ЦПК України.
У відповідності до ст. 354 ЦПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 серпня 2019 року апеляційна скарга ОСОБА_1 була залишена без руху. Апелянту було надано десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для виправлення вказаних недоліків, а саме: надати оригінал платіжного доручення, належним чином оформлений ордер, зазначити поважну причину пропуску строку на оскарження ухвали суду першої інстанції.
На виконання вимог ухвали, апелянт - ОСОБА_1 в особі адвоката Огієнка Олександра Федоровича, 03 вересня 2019 року, подав до суду заяву про усунення недоліків, в якій тлумачить законодавство, що стосується строків подання апеляційної скарги та посилається на те, що про оскаржувану ухвалу суду першої інстанції йому стало відомо лише 05 червня 2019 року.
Зазначає, що належним чином завірену копію ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 26 грудня 2018 року апелянт засобами поштового зв'язку досі не отримав, вважає, що судом першої інстанції порушено норми діючого законодавства, щодо порядку вручення рішень
Вивчивши матеріали справи приходжу до процесуального висновку про відсутність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали суду.
Так, розуміючи важливість дотримання оптимального балансу між забезпеченням реалізації права особи на доступ до правосуддя та принципом правової визначеності, Європейський суд з прав людини сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у звязку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
Таким чином, протягом тривалого часу позивач ОСОБА_1 не захищав свої процесуальні права, не цікавився розглядом справи, порушень своїх прав щодо отримання повного тексту ухвали суду першої інстанції або звернення з апеляційною скаргою у встановленні законодавством строк, не довів.
Крім того, апеляційна скарга подана і підписана представником за довіреністю, документи, що підтверджують повноваження представника в оригіналі, на вимогу ухвали судді від 05 серпня 2019 року так і не було надано.
Разом з тим вимоги ухвали Київського апеляційного суду від 05 серпня 2019 року апелянтом не виконано в повному обсязі, а саме: не подано оригінал платіжного доручення за № 40089 від 04.07.2019 року.
Відповідно до вимог Закону України від 05.04.2001р. № 2346 -ІІІ ,,Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та відповідних нормативно-правових актів Національного банку України платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір.
Згідно із п.26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №10 від 17.10.2014 року "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах", платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір. Відповідні документи подаються до суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, а також платіжне доручення, яке за формою не відповідає наведеним вимогам, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.
У відповідності до п.3 ч. 4 статті 356 ЦПК України встановлено, що до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розміру.
Звертаю свою процесуальну увагу також на ту обставину, що апелянт є позивачем по справі, повинен був цікавитись розглядом справи, крім того жодних процесуальних перешкод щодо отримання повного тексту ухвали у визначені законодавством строки, не встановлено.
Законом, а саме ст.ст. 43, 44 ЦПК України передбачено, що особи, які беруть участь у справі, наділені широким колом цивільних прав, та обов'язками, зокрема добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати покладені на них процесуальні обов'язки.
Європейський Суд з прав людини у своїй практиці зазначає, що обов'язок заявника полягає у тому, щоб проявляти особливу сумлінність у захисті своїх інтересів та вживати необхідних дій для ознайомлення з ходом провадження (рішення у справі «Сухорубченко проти Росії» (Sukhorubchenko v. Russia), заява № 69315/01, пункт 48, від 10 лютого 2005 року; ухвала щодо прийнятності у справі «Гуржий проти України» (Gurzhyy v. Ukraine), заява № 326/03, від 01 квітня 2008 року).
Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Вивчивши матеріали справи, приходжу до процесуального висновку, що апеляційне провадження не може бути відкрито у зв'язку із тим, що апелянтом безпідставно пропущено строк на апеляційне оскарження ухвали суду І інстанції.
У клопотанні, про поновлення строку причина його поновлення на думку суду не є поважною в розумінні п.4, ч.1 ст. 358 ЦПК України.
Так, згідно з п. 4 ч.1 ст.358 ЦПК України, скаржником у строк визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
Важливо, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції має право встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити перетворення судового процесу у безладний рух.
Тобто, такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Враховуючи вище викладене, підстав для прийняття апеляційної скарги немає, у зв'язку з тим, що причини пропуску строку на оскарження ухвали суду першої інстанції, які на думку апелянта є поважними, суд визначив не поважними.
За таких обставин, у відповідності до вимог п.4.,ч. 1 ст. 358 ЦПК України, правові підстави для відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 26 грудня 2018 року відсутні.
Керуючись п. 4., ч. 1 ст. 358 ЦПК України, -
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 26 грудня 2018 року про відмову у задоволенні заяви по справі за заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя Київського
апеляційного суду Є.М. Суханова