Справа №:755/7816/19
з питань забезпечення позову
"04" вересня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Чех Н.А.,
з участю секретаря - Кузьменко А.М.
розглянувши заяву позивача про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа: ОСОБА_2 , про визнання договорів недійсними, зобов'язання відмінити обмеження обтяження та стягнення збитків,
установив:
В провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа: ОСОБА_2 , про визнання договорів недійсними, зобов'язання відмінити обмеження обтяження та стягнення збитків.
Позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу та приватному виконавцю Крайчинському С.С. вчиняти дії на виконання виконавчого листа № 755/14080/15-ц, виданого 18.01.2017 року Дніпровським районним судом м. Києва, до прийняття рішення у справі. Свою заяву обґрунтував тим, що у приватного виконавця Крайчинського С.С. перебуває на виконанні виконавче провадження № 59406403 з виконання виконавчого листа № 755/14080/15-ц, виданого 18.01.2017 року Дніпровським районним судом м. Києва щодо стягнення з нього та ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» боргу за кредитним договором в сумі 74699,58 доларів США, пені - 62839,11 грн., та виконавчого листа № 755/14080/15-ц, виданого 18.01.2017 року Дніпровським районним судом м. Києва щодо стягнення з нього на користь ПАТ «УкрСиббанк» судового збору в сумі 1817,00 грн. В процесі виконання рішення суду приватним виконавцем винесено ряд постанов, з яким він не згоден як і не згоден із діями самого виконавця. На його думку у справі достатньо обґрунтувань для можливого прийняття рішення на його користь, і є підстави вважати, що його майно може бути відчуженим на користь третіх осіб, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Перевіривши документи надані позивачем до заяви про забезпечення позову, суд приходить до наступного.
Згідно ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Значення цього інституту полягає в тому, що ним захищаються права позивача у разі несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, продати чи знищити його та з метою попередження інших потенційних труднощів, що виникають під час реалізації рішення суду у конкретній справі.
Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 22.12.2006 року розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
По даній справі позивач просить суд заборонити ПАТ «УкрСиббанк» та приватному виконавцю Крайчинському С.С . вчиняти дії на виконання виконавчого листа № 755/14080/15-ц, виданого 18.01.2017 року Дніпровським районним судом м. Києва, до прийняття рішення у справі.
Однак, предметом даної справи не є оскарження дій приватного виконавця.
Окрім того, згідно з положеннями ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Статтею 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» передбачено обов'язковість виконання судових рішень, невиконання рішень суду тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Відповідно до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Таким чином, рішення суду підлягає обов'язковому виконанню та виконавець зобов'язаний здійснити всі необхідні дії для цього в розумний строк.
У даному випадку позивач просить суд фактично заборонити виконавцю виконувати судове рішення, що є неприпустимим.
Враховуючи викладене та норми законодавства, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 149-153, 157, 258, 259, 260, 353, 354 ЦПК України,
ухвалив:
В задоволенні заяви позивача про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа: ОСОБА_2 , про визнання договорів недійсними, зобов'язання відмінити обмеження обтяження та стягнення збитків - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: