ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
05 вересня 2019 року № 826/3578/18
Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Вєкуа Н.Г, розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора-приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гембарської Світлани Іванівни, третя особа - ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, -
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) з позовом до Державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гемабрської Світлани Іванівни (01030, м. Київ, вул. М. Коцюбинського, б.9, прим.2), третя особа - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 38340743 від 24.11.2017 року та індексний номер 38340917 від 24.11.2017 року та запис у розділі «Відомості про суб'єктів»: Іпотекодержатель - ОСОБА_2 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як державний реєстратор повинен був прийняті рішення про відмову у державній реєстрації заміни іпотекодержателя, в зв'язку із тим, що із заявою про держану реєстрацію прав звернулась неналежна особа, оскільки фізична особа, на підставі вимог закону, не може бути іпотекодержателем за договором іпотеки, який забезпечує виконання зобов'язання за кредитним договором.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено справу до розгляду у підготовчому засіданні 23 квітня 2018 року.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідачем під час посвідчення договорів про відступлення прав вимоги та відповідно внесення відомостей до Державного реєстру, були дотримані вимоги Закону України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», Цивільного Кодексу України, що вказує на законність дій відповідача.
Третьою особою пояснення до суду не надавались.
В судовому засіданні 07.03.2019 року , на підставі клопотання представника відповідача, суд перейшов у письмове провадження по справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
20.07.2006 року між позивачем та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (до зміни Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль») було укладено кредитний договорі № 014/1179/74/782. Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між позивачем та Банком були укладені Договори іпотеки від 20.07.2006 року, реєстровий № 2289 та № 2291.
24.11.2017 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» було укладено Договір про відступлення права вимоги за кредитним договором № 014/1179/74/782 від 20.07.2006 року, що у заключений між Акціонерним поштово- пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_1 . За умовами вищевказаного договору , ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» набув право вимоги за кредитним договором № 014/1179/74/782 від 20.07.2006 року.
В подальшому, між ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Гровінг Стейт» було укладено договір про відступлення права вимоги від 24.11.2017 року. Згідно умов вказаного договору, ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» відступає ТОВ «Фінансова компанія «Гровінг Стейт» своє право вимоги за кредитним договором № 014/1179/74/782 від 20.07.2006 року.
Через тиждень, 01.12.2017 року ТОВ «Фінансова компанія «Гровінг Стейт» відступила право вимоги ОСОБА_2 , уклавши з ним договір відступлення права вимоги.
Також, 24.11.2017 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» було укладено та нотаріально посвідчено договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки. За умовами цього договору ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» набув право вимоги за договором іпотеки від 20.07.2006 року, реєстровий № 2289 та за договором іпотеки від 20.07.2006 року , реєстровий № 2291.
В свою чергу, 24.11.2017 року ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Гровінг Стейт» уклали та нотаріально посвідчили договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки.
В подальшому, 01.12.2017 року ТОВ «Фінансова компанія «Гровінг Стейт» відступила ОСОБА_2 право вимоги за договорами іпотеки, заключивши про це відповідний договір.
Таким чином, третя особа - ОСОБА_2 став новим кредитором за кредитним договором та новим іпотекодержателем щодо предметів іпотеки, які виступили в якості забезпечення належного виконання умов кредитного договору.
Державним реєстратором прав на нерухоме майно, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гембарською Світланою Іванівною було здійснено записи до Державного реєстру прав та їх обтяжень, індексний номер 38340743 від 24.11.2017 року 18:16:35 та індексний номер 38340917 від 24.11.2017 року 18:29:07 та внесено запис у розділ «Відомості про суб'єктів»: Іпотекодержатель - ОСОБА_2 .
13.02.2018 року позивач отримала витяг з Державного реєстру прав та їх обтяжень і дізналась про зміну Іпотекодержателя з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на фізичну особу - ОСОБА_2 .
Вважаючи оскаржувані рішення державного реєстратора протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а свої права та законні інтереси порушеними, позивач звернулась з даним позовом до суду.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Правовідносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року №1952-IV (далі - Закон №1952-IV).
Відповідно до статті 1 Закону №1952-VI дія цього Закону поширюється на державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.
Згідно з ч.1 ст.2 Закону №1952-IV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно зі статтею 4 Закону №1952-VI державній реєстрації прав підлягають: 1) право власності; 2) речові права, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; іпотека; право довірчої власності; інші речові права відповідно до закону; 3) право власності на об'єкт незавершеного будівництва; 4) заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.
Частиною першою статті 10 Закону №1952-VI встановлено, що державним реєстратором є: 1) громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації прав; 2) нотаріус; 3) державний виконавець - у разі державної реєстрації обтяжень, накладених під час примусового виконання рішень відповідно до закону.
У відповідності до частини першої статті 18 Закону №1952-VI державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації; 6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником; 8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Частиною другою вказаної статті передбачено, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Положеннями ст. 27 Закону №1952-VI визначено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; 2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; 5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; 6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно чи його дубліката, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією; 7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; 9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації; 13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.
Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедура взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначена Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25 грудня 2015 року (надалі - Порядок №1127).
Відповідно до пункту 57 Порядку №1127 для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу). Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.
Судом встановлено, що в порушення зазначеної в ст. 18 Закону №1952-VI дій під час проведення державної реєстрації речових прав та їх обтяжень державний реєстратор-приватний нотаріус КМНО Гембарська С.І оспорювані записи до державного реєстру прав та їх обтяжень внесла 24.11.2017 року, тобто на 7 днів раніше до дати укладення договорів від 01.12.2017 року, що стали підставою для внесень записів до Державного реєстру, тому дії відповідача свідчать про порушення нею процедури внесення записів до державного реєстру прав та їх обтяжень та внесення запису у розділ «Відомості про суб'єктів»: Іпотекодержатель - ОСОБА_2 , оскільки відповідно до п. 28 Постанови КМУ від 26.10.2011 року № 1141 даті і час державної реєстрації набуття, зміни чи припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, їх обтяжень, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна фіксуються автоматично та відповідають даті і часу реєстрації відповідної заяви.
Суд не погоджується із доводами відповідача про те, що дії по внесенню відомостей до Державного реєстру відбувались у відповідності до вимог законодавства України, оскільки це спростовується вимогами, зазначеними у ч.3 ст. 10 Закону №1952-VI , в якій встановлено, що відповідач повинна була встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими права на нерухоме майно та їх обтяженнями, перевірити документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та прийняті відповідні рішення, передбачені Законом.
В рамках розгляду даної адміністративної справи, для всебічного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи, судом було неодноразово витребувано письмові докази по справі.
Так, ухвалою суду від 23 квітня 2018 року, витребувано від відповідача належним чином засвідчений пакет документів, які сталі підставою для винесення оскаржуваного рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 38340917 від 24.11.2017 року, внесеного приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гембарською Світланою Іванівною та копії довіреностей осіб, які підписували договори для відступлення права вимоги.
На виконання ухвали суду, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гембарською Світланою Іванівною надана відповідь за вих № 78/01-16 від 07.05.2018 року, в якій нотаріус зазначила, що відповідно до Порядку передачі документів у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державним реєстратором реєстраційну справу було передано в Департамент з питань державної реєстрації Київської міської державної адміністрації, а саме документи стосовно державної реєстрації внесення змін щодо іншого речового права.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2018 року, витребувано інформацію у Державного підприємства «Національні інформаційні системи», копію реєстраційної справи та інформацію у Департаменту з питань реєстрації КМДА.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2018 року зобов'язано Департамент з питань реєстрації КМДА надати суду протягом 10-ти днів з дня отримання даної ухвали: копію реєстраційної справи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно індексний номер 38340743 від 24.11.2017 року та індексний номер 38340917 від 24.11.2017 року; копії електронних документів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно індексний номер 38340743 від 24.11.2017 року та індексний номер 38340917 від 24.11.2017 року, в тому числі копію поданої заяви ОСОБА_2 про реєстрацію прав на нерухоме майно індексний номер 28340743 від 24.11.2017 року та індексний номер 38340917 від 24.11.2017 року а внесення запису у розділ «Відомості про суб'єктів»: Іпотекодержатель - ОСОБА_2 , а також інформацію щодо виконання дій державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гембарською Світланою Іванівною в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно індексний номер 38340743 від 2411.2017 року та індексний номер 38340917 від 24.11.2017 року та внесення запису у розділ «Відомості про суб'єктів»: Іпотекодержатель - ОСОБА_2 .
Листом від 04.09.2018 року за № 074/07/1-4353 Департамент з питань реєстрації КМДА повідомив, що облікова справа № 23564524 АДРЕСА_3 та облікова справа № 23564628 АДРЕСА_4 (від приватного нотаріуса КМНО Гембарська С.І) не перебуває на обліку в приміщенні Департаменту.
Державне підприємство «Національні інформаційні системи» надало відповідь від 07.09.2018 року за № 3915/10.4-13 про те, що у підприємства відсутні можливості надати відомості, витребувані ухвалою суду, оскільки жодним нормативно-правовим актом, який регламентує роботу Державного реєстру, не уповноважено технічного адміністратора надавати будь-яку інформацію щодо набуття, зміни, припинення речових прав на об'єкти нерухомого майна та їх обтяжень.
Крім того, за клопотання представника позивача, ухвалою суду від 25 жовтня 2018 року від третьої особи- ОСОБА_2 витребувано оригінал договору про відступлення прав вимоги № 01/12-17-1 від 01.12.2107 року, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія Гровінг Стейт» та ОСОБА_2
Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи документами, що відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням ч.3 ст. 512, ст. 1054 ЦК України, оскільки для зобов'язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб'єкт, а саме кредитор - банк або інша фінансова установа.
Такої ж позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду України в постанові від 11.09.2018 року у справі № 909/968/16.
Матеріалами справи встановлено, що третя особа- ОСОБА_2 статусу фінансової установи не набував, ліцензій або інших дозволів на надання фінансових послуг не отримував, а тому відповідач, в порушення вимог законодавства України здійснила реєстрацію Іпотекодержателем ОСОБА_2
На протиправний характер операції щодо відступлення права вимоги від ТОВ «Фінансова компанія «Гровінг Стейт» до громадянина ОСОБА_2 вказує і рішення Нацкомфінпослуг від 30.08.2018 року № 1517 «Про анулювання ліцензій та провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів» Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гровінг Стейт», яке долучено до матеріалів справи на підставі клопотання представника позивача про приєднання доказів до матеріалів справи від 25.10.2018 року.
Крім того, протиправність дій ТОВ «Фінансова компанія «Гровінг Стейт» при відступленні права вимоги до ОСОБА_2 підтверджується і постановою Нацкомфінпослуг від 14.05.2018 року № 19/352/16/5-9-П «Про застосування штрафної санкції за правопорушення, вчиненні на ринках фінансових послуг».
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач у відзиві на позов зазначила, що передала документи, які підтверджують правомірність здійснення дій у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на зберігання до Департаменту з питань реєстрації Київської міської державної адміністрації.
Проте, у відповіді Департаменту з питань реєстрації, на виконання ухвали суду від 16.08.2018 року зазначено, що державним реєстратором -приватним нотаріусом Гембарською С.І реєстраційна справа не передавалась, електронні копії документів в Державному реєстрі речових прав із скануванням відповідних заяв з власним підписом заявника не створювались.
Вказане свідчить про невиконання державним реєстратором-приватним нотаріусом КМНО Гембарською С.І вимог законодавства України з питань державної реєстрації прав на нерухоме майно.
Крім того, на виконання ухвали суду від 25 жовтня 2018 року від третьої особи- ОСОБА_2 про витребування оригіналу договору про відступлення прав вимоги № 01/12-17-1 від 01.12.2107 року, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія Гровінг Стейт» та ОСОБА_2 , третя особа такий договір суду не надала.
З огляду на викладене, суд вважає, що відповідачем в порушення вимог частини третьої статті 25 Закону № 1952-IV та за наявності підстав для зупинення проведення реєстраційних дій було незаконно здійснено державну реєстрацію прав та їх обтяжень стосовно вищезазначеного нерухомого майна за третьою особою - ОСОБА_2 .
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1952-IV записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.
Частина друга статті 26 Закону № 1952-IV передбачає, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваних рішень, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Стосовно клопотання третьої особи - ОСОБА_2 щодо закриття провадження по справі на підставі того, що обставини справи свідчать про спір про право, що виключає можливість розгляду справи судом за правилами адміністративного провадження, суд зауважує наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії» (заява № 7360/76, доповідь Європейської комісії з прав людини від 12 жовтня 1978 року) висловлено думку, що термін «суд, встановлений законом» у ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».
Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до частини другої статті 55 Конституції України та статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку адміністративного судочинства.
Обґрунтовуючи свою позицію, позивач зазначає, що державний реєстратор, приймаючи оскаржувані рішення, діяв не у спосіб та не в межах повноважень, передбачених чинним законодавством, а саме Закону № 1952-IV, при прийнятті оскаржуваних рішень.
При визначенні предметної юрисдикції справ суд виходить із суті права та інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та обставин у справі.
Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акту чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акту чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
За приписами пункту 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Суд зазначає, що предметом даної справи є перевірка законності рішень державного реєстратора, прийнятих та вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, тому суд не давав оцінку цивільно-правовим взаємовідносинам та вирішив спір в межах повноважень, наданих Кодексом адміністративного судочинства України. Підстав для закриття провадження у справі судом не встановлено.
Керуючись статтями 77, 78, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 38340743 від 24.11.2017 року та індексний номер 38340917 від 24.11.2017 року та запис у розділі «Відомості про суб'єктів»: Іпотекодержатель - ОСОБА_2 .
3. Стягнути на користь ОСОБА_1 з Державного реєстратора-приватного нотаріуса Гембарської Світлани Іванівни судові витрати у розмірі 704,80 грн.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Н.Г. Вєкуа