ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
05 вересня 2019 року № 826/4010/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Департамент з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи про визнання бездіяльності протиправною та зобов"язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач та/або ОСОБА_1 ) з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (далі - відповідач) та просить суд:
- визнати рішення та бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації щодо невидачі ОСОБА_1 посвідчення інваліда війни протиправними;
- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації видати ОСОБА_1 посвідчення інваліда війни.
Мотивуючи позовні вимоги позивач, серед іншого зазначає, що у нього наявні всі підстави передбачені пунктом 9 частини 2 статтею 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» для отримання посвідчення інваліда війни, а відповідні документи були подані відповідачу.
Також, ОСОБА_1 вказує, що діючим на момент аварії на Чорнобильській АЕС законодавством не було передбачено видачі окремого розпорядчого акту про зарахування працівників до складу невоєнізованого формування Цивільної оборони.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому останній стверджував про відсутність підстав для видачі позивачу посвідчення інваліда війни, з огляду на що, просив відмовити в задоволенні адміністративного позову.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як стверджує позивач, 14.02.2018 року він звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації із заявою про видачу посвідчення інваліда війни.
Листом від 14.02.2018 року №01-08/1561 Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації повідомило ОСОБА_1 про ненадання ним жодного первинного документу, який підтвердив би його участь у складі формувань Цивільної оборони, а тому надати статус інваліда війни та видати відповідне посвідчення, згідно пункту 9 статті 7 Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», не має правових підстав.
Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року №3551-XII (далі - Закон №3551-XII).
Статтею 1 Закону №3551-XII визначено, що він спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров'я й активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров'я.
Згідно статті 4 Закону №3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.
До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Відповідно до приспів частини 1 статті 9 Закону №3551-XII до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Великої Вітчизняної воєн або з участю в бойових діях у мирний час.
В свою чергу, до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи (п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону №3551-XII).
Згідно статті 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівників державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Аналізуючи наведені положення суд приходить до висновку, що умовами для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону № 3551-ХІІ, є:
1) настання інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;
2) участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.
Судом в ході розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи посвідчення серії НОМЕР_1 (категорія 1).
Також, в матеріалах справи міститься довідка про нарахування заробітної плати за травень 1986 року по квітень 1987 року №75 від 06.06.1996 року, пропуск №005223, довідка до акту МСЕК серія КИЕ-1 №533452 від 09.09.1999 року, що підтверджує встановлення ОСОБА_1 другої групи інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаними із роботами по ліквідації наслідків на ЧАЕС.
Зазначені документи належним чином підтверджують статус ОСОБА_1 як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та настання інвалідності у зв'язку з тим, що він брав участь у таких заходах.
В той же час, Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника Цивільної оборони СРСР від 6 червня 1975 року № 90 та Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18.03. 1976 року №1111, було передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.
Однак, крім формувань Цивільної оборони, у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно розпорядження керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.
Суд звертає увагу, що в матеріалах справи міститься наказ (довідка) №ГО-2/4 від 16.05.1986 року «О выполнении мероприятий на ГО объектах».
Згідно пункту 1 вказаного документу встановлено: «Привести формирования ГО в состояние повышенной готовности без отрыва от основной деятельности производства. Срок готовности их к выполнению мероприятий по Плану ГО обьекта и района установлен час.».
Проаналізувавши зазначений документ суд приходить до висновку, що останній не підтверджує факту участі саме ОСОБА_1 у складі формувань Цивільної оборони під час виконання робіт по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, оскільки не містить в собі, ані прізвища позивача, ані дати, періоду залучення його до такого формування.
Крім цього, посвідчення серії НОМЕР_1 (категорія 1) довідка про нарахування заробітної плати за травень 1986 року по квітень 1987 року №75 від 06.06.1996 року, пропуск №005223, довідка до акту МСЕК серія КИЕ-1 №533452 від 09.09.1999 року, що підтверджує встановлення ОСОБА_1 другої групи інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаними із роботами по ліквідації наслідків на ЧАЕС також не підтверджують факту залучення ОСОБА_1 в складі формувань Цивільної оборони.
Інших доказів (документального підтвердження) своєї безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони позивачем до суду не надано.
Ця обставина є істотною, позаяк в протилежному випадку статус інваліда війни (на підставі пункту 9 частини 2 статті 7 Закону № 3551-ХІІ) поширюватиметься на всіх, хто належать до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і її наслідків і відповідно мають статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (підпункт 1 частини 1 статті 9 Закону № 796-ХІІ).
Наведена правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 21.08.2018 року у справі № 676/3457/17, від 27.02.2018 року у справі № 368/1579/14, від 10.05.2018 року справі №279/12162/15-а, від 07.06.2018 року у справі №377/797/17, від 15.05.2019 року у справі №816/851/18, від 10.07.2019 року у справі №360/2690/17.
Так, у постанові від 18.10.2018 у справі №753/12234/17 Верховний Суд вказав, що "Положенням про Цивільну оборону СРСР", затвердженим Постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18.03.1976 №1111 та "Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР", затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 06.061975 №90, було передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів з ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення. Для вирішення питання про наявність підстав належності особи, яка є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та інвалідом внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією таких наслідків, до інвалідів війни, необхідно виконати умову щодо прийняття такою особою участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме в складі формувань Цивільної оборони. Це пояснюється тим, що крім формувань Цивільної оборони, у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженням керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.
У постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №279/12162/15-а зазначено, що з пояснювальної записки до проекту цього Закону вбачається, що до категорії осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, законодавець запропонував відносити вузьку категорію осіб (1300 чоловік), які з перших днів аварії разом з військовослужбовцями виконували роботи у 30-ти кілометровій зоні найвищого радіоактивного забруднення у складі мобільних загонів спецзахисту формувань Цивільної оборони, що знаходилися в структурі Міністерства оборони колишнього Союзу РСР, діяли за його статутом та підпорядковувалися військовому командуванню.
Відповідно до частини 2 статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Беручи до уваги те, що подані ОСОБА_1 документи не підтверджують його участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони, що є обов'язковою передумовою для встановлення статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення для даної категорії осіб, суд приходить до висновку про відсутність підстав для поширення на позивача дії пункту 9 статті 7 Закону №3551-XII.
Разом з тим, суд вважає за необхідне наголосити, що підставою для відмови у задоволенні даного адміністративного позову є відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження факту залучення позивача до складу формувань Цивільної оборони.
Відтак, у разі зібрання додаткових доказів, ОСОБА_1 не позбавлений права повторно звернутись до органу праці та соціального захисту населення із заявою про визнання за ним статусу інваліда війни.
Таким чином, враховуючи наведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 73, 77-78, 243-246, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (02121, м. Київ, вул. Харківське шосе. б. 176-г, код ЄДРПОУ 37447984) відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя М.А. Бояринцева