ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про закриття провадження у справі
03 вересня 2019 року м. Київ№ 752/17289/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Шейко Т.І.
за участю секретаря судового засідання Гарбуз К.С.,
у відкритому судовому засіданні в адміністративній справі
за позовомОСОБА_1
до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бовбалан Надії Ростиславівни
провизнання протиправним та скасування рішення
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача:
- ОСОБА_2 ;
за участю:
- позивача - ОСОБА_1 ;
- представника позивача - ОСОБА_3 ;
- відповідача - Бовбалан Н. Р. ;
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до Голосіївського районного суду міста Києва з адміністративним позовом до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бовбалан Надії Ростиславівни, у якому просила суд, з урахуванням уточнень:
- визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бовбалан Надії Ростиславівни за №242406652 від 08 вересня 2015 року про державну реєстрацію права власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 за договором дарування від 08 вересня 2015 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №44411453 від 04 грудня 2018 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бовбалан Надії Ростиславівни про державну реєстрацію прав власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 за договором дарування від 08 вересня 2015 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення №44472447 від 07 грудня 2018 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бовбалан Надії Ростиславівни про державну реєстрацію прав власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 04 вересня 2018 року адміністративну справу передано на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідно до частини другої статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2018 року справу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у підготовчому судовому засіданні.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 03 вересня 2019 року.
В судове засідання 03 вересня 2019 року прибули позивач, представник позивача та відповідач. Третя особа не прибула, хоча завчасно повідомлялась про дату, час та місце судового засідання; клопотань про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника чи відкладення розгляду справи не надходило.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі №752/17289/18 та ставив дане питання на обговорення у судовому засіданні.
Присутні учасники справи не заперечували щодо закриття провадження у справі.
Крім того, позивачем подано заяву, в якій вона висловлювала свою думку з приводу постанови Верховного Суду у справі №826/2533/16 та просила повернути сплачений судовий збір.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Відповідно до частин першої, другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У той же час, згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <…> фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися «судом, встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Відповідно до частин першої, третьої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно - правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
З матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги заявлено на поновлення порушеного цивільного права позивача. Спірні правовідносини виникли у зв'язку із прийняттям приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бовбалан Надією Ростиславівною рішення про державну реєстрацію права власності на 1/4 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування за ОСОБА_2 , правомірність набуття якого позивач ставить під сумнів. Тому, суд, незважаючи на участь у спорі суб'єкта владних повноважень, дійшов висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим, впливає на майнові права позивача і має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.
Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема від 28 серпня 2018 року у справі №820/8219/15 (провадження №11-582апп18) та від 11 вересня 2018 року у справі №817/2398/15 (провадження №11-354апп18), і суд не вбачає підстав для відступу від такого висновку.
Більше того, у справі №826/2533/16 за позовом ОСОБА_1 до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, за участю третьої особи ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення Верховний Суд постановою від 16 травня 2019 року закрив провадження у справі та роз'яснив право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.
При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.
За нормами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Ураховуючи суть спірних правовідносин та суб'єктний склад сторін у справі, спір між ними має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
За правилами пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Щодо питання повернення судового збору, поставленого позивачем в заяві від 15 серпня 2019 року, суд зазначає наступне.
Позивачем при зверненні з даною позовною заявою сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн., що підтверджується квитанцією №92 від 21 листопада 2018 року, в той же час, у зв'язку із збільшенням позовних вимог позивачем сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн., що підтверджується квитанцією №23 від 29 січня 2019 року.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Враховуючи вищенаведені норми, суд дійшов висновку про необхідність повернення ОСОБА_1 судового збору у розмірі 704,80 грн., що підтверджується квитанцією №92 від 21 листопада 2018 року та у розмірі 768,40 грн., що підтверджується квитанцією №23 від 29 січня 2019 року.
Керуючись пунктом 1 частини першої статті 238, статтею 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -
Закрити провадження у справі №752/17289/18 за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бовбалан Надії Ростиславівни, третя особа ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування рішень.
Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 704,80 грн., що підтверджується квитанцією №92 від 21 листопада 2018 року та у розмірі 768,40 грн., що підтверджується квитанцією №23 від 29 січня 2019 року.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Т.І. Шейко
Повний текст ухвали виготовлено 05 вересня 2019 року.