ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про залишення заяви без задоволення
05 вересня 2019 року м. Київ № 826/320/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю у справі
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 березня 2019 року по справі №826/320/18 частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, а саме: визнано протиправним та скасовано накази Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 05 грудня 2017 року №1852 в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції, від 13 грудня 2017 року №552 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції, від 20 березня 2018 року №242 о/с "Про внесення змін до деяких наказів Департаменту патрульної поліції" в частині зміни дати звільнення ОСОБА_1 у наказі Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 13 грудня 2017 року №552 о/с; поновлено ОСОБА_1 на посаді інспектора роти №1 батальйону №4 полку №2 (з обслуговування лівого берега) Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України; стягнуто на користь ОСОБА_1 з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в сумі 157 482 (сто п'ятдесят сім тисяч чотириста вісімдесят дві) грн. 57 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
При цьому, згадуваним рішенням звернуто до негайного виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора роти №1 батальйону №4 полку №2 (з обслуговування лівого берега) Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України; звернуто до негайного виконання рішення в частині стягнення на користь ОСОБА_1 з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 10 745 (десять тисяч сімсот сорок п'ять) грн. 31 коп.; повернуто ОСОБА_1 через відповідний орган Державної казначейської служби України судовий збір в сумі 1409 грн. (одна тисяча чотириста дев'ять гривень) 60 коп., який сплачений квитанцією від 26 січня 2018 року №0.0.950261022.1 на наступні платіжні реквізити: отримувач коштів: УДКСУ у Печерському р-ні м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, рахунок отримувача 31218206784007, код класифікації доходів бюджету 22030101.
В подальшому, ОСОБА_1 подано до Окружного адміністративного суду міста Києва заяву в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій останній просить суд: встановити судовий контроль за виконанням рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 березня 2019 року; зобов'язати Департамент патрульної поліції Національної поліції України надати звіт щодо виконання згадуваного рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора роти №1 батальйону №4 полку №2 (з обслуговування лівого берега) Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України та щодо скасування наказів Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №1851 (1852), №552 в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції, №242 в частині зміни дати звільнення.
Розглянувши заяву представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Відповідно до частин першої та другої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком.
Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі "Сіка проти Словаччини" (Sika v. Slovaki), №2132/02, пп. 24-27, від 13 червня 2006 року, пп. 18 рішення "Ліпісвіцька проти України" №11944/05 від 12 травня 2011 року).
Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07 травня 2002 року, "Ромашов проти України" від 27 липня 2004 року, "Шаренок проти України" від 22 лютого 2004 року зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі "Крищук проти України" (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19 лютого 2009 року).
Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.
Згідно зі статтею 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
При цьому, відповідно до приписів частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
З вищевикладеного вбачається, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи, що забезпечується через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
Судовий контроль у формі зобов'язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.
Проте, судовий контроль при ухваленні рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 березня 2019 року судом не встановлювався.
Так, з матеріалів доданих до заяви про встановлення судового контролю вбачається, що наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 13 травня 2019 року №331 о/с «По особовому складу» на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києві від 19 березня 2019 року №826/320/18 скасовано пункти наказів Департаменту патрульної поліції: від 13 грудня 2017 року №552 о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції, від 20 березня 2018 року №242 о/с "Про внесення змін до деяких наказів Департаменту патрульної поліції" в частині зміни дати звільнення ОСОБА_1 у наказі Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 13 грудня 2017 року №552 о/с та поновлено ОСОБА_1 на посаді інспектора роти №1 батальйону №4 полку №2 (з обслуговування лівого берега) Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України з 14 грудня 2017 року.
За таких підстав та враховуючи, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення.
Керуючись статтею 382, статтями 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Окружного адміністративного суду міста Києві від 19 березня 2019 року у справі №826/320/18 залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя А.І. Кузьменко