Миколаївський окружний адміністративний суд
54055, м. Миколаїв, вул. Заводська, 11
18.11.2009 р. Справа № 2а - 2278/09/1470
м.Миколаїв
17:00
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Мавродієвої М.В., при секретарі судового засідання Богзі Н.А.,
за участю представників:
позивача: Щукіна І.І. -дов. №03-86/268 від 06.03.2009,,
відповідача: Бондар Л.В. -дов. від 23.12.2008, Жорняк Л.М. -дов. №7 від 16.11.2009,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовомМиколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, вул. Нікольська, 46,Миколаїв,54001
доТОВ "Южная продовольственная компания", пр. Октябрський, 57/3,Миколаїв,54022
простягнення 93255,08 грн., з яких: 89208 грн. адміністративно-господарської санкції та 4047,08 грн. пені,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення з відповідача несплачених адміністративно-господарських санкцій за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2007 році в розмірі 17700,0 грн., пені за порушення терміну сплати санкції у розмірі 2874,48 грн., у 2008 році в розмірі 71508,0 грн. та пені за порушення терміну сплати санкції у розмірі 1172,60 грн., всього 93255,08 грн., з яких: 89208 грн. адміністративно-господарської санкції та 4047,08 грн. пені.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на те, що у відповідності до ст.19 Закону України «Про основи соціального захисту інвалідів в Україні»для всіх підприємств, установ і організацій, які використовують найману працю установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця. Позивач зазначає, що ТОВ «Южная продовольственная компания»порушило зазначену норму закону, а саме у 2007 на підприємстві працював лише 1 інвалід, а в 2008 році - 2. За це порушення підприємство повинно було сплатити в 2007 році 17700,0 грн., а у 2008 році 71508,0 грн. адміністративно-господарських санкцій. Згідно п.2 ст.20 вище названого закону передбачено нарахування пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, які розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону України «Про основи соціального захисту інвалідів в Україні». На день подання позову підприємство самостійно адміністративно-господарську санкцію не відрахувало. Розмір нарахованої пені за порушення строків сплати адміністративно-господарської санкції становить у 2007 році 2874,48 грн. та у 2008 році 1172,60 грн. Відділення Фонду вважає, що підприємством не виконано приписи Закону України «Про основи соціального захисту інвалідів в Україні», а саме ст.ст.19, 20 і тому повинно нести відповідальність згідно чинного законодавства.
Відповідач своїх заперечень проти позову та відповідних доказів, запропонованих в ухвалі суду від 03.06.2009, не надав, представник в судовому засіданні позов не заперечив.
Судовий процес фіксувався за допомогою технічного комплексу «Камертон».
У судовому засіданні 18.11.2009 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
У відповідності до ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»від 21.03.1991р. №875-ХІІ (надалі -Закон №875-ХІІ) для всіх підприємств, установ і організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи і організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою ст.19 Закону №875-ХІІ, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округляється до цілого значення.
На виконання вимоги прокуратури Корабельного району Миколаївської області від 05.05.2009 №1725 (арк.спр.43) позивачем 20.05.2009 була проведена перевірка відповідача щодо дотримання вимог статей 19 і 20 Закон №875-ХІІ. В ході перевірки встановлено неподання відповідачем звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007, 2008 роки та невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, про що складено акт перевірки (арк.спр.6-8).
Як вбачається з матеріалів справи середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на ТОВ «Южная продовольственная компания» у 2007 році складала 186 чоловік, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог Закону №875-ХІІ -7 осіб, кількість працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 1 особа, кількість робочих місць, не зайнятих інвалідами -6, в 2008 році середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу складала 295 чоловік, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог Закону №875-ХІІ -12 осіб, кількість працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 2 особи, кількість робочих місць, не зайнятих інвалідами -10 (арк.спр. 7).
Згідно ч.3 ст.19 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, в тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього закону.
Згідно зі ст.18 Закону №875-ХІІ забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій, чи до державної служби зайнятості.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально - економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»затверджений Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування (надалі - Порядок).
Відповідачем не надано суду доказів вжиття заходів по пошуку та працевлаштуванню інвалідів з метою виконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
У зв'язку з невиконанням відповідачем нормативів забезпечення робочих місць інвалідів, позивачем проведено розрахунок адміністративно-господарських санкцій за 2007 у сумі 17700,0 грн. та 2008 рік у сумі 71508,0 грн. Крім того, відповідно до ч.2 ст.20 Закону №875-ХІІ за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, відповідачу нарахована пеня виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк, яка за 2007 рік становить 2874,48 грн. та 1172,60 грн. за 2008 рік (арк.спр.9, 10).
Таким чином, аналізуючи законодавство яке регулює спірні відносини суд приходить до висновку, що позивачем правильно обраховані адміністративно-господарські санкції та пеня за невиконання відповідачем нормативу щодо створення робочих місць інвалідів.
Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідач своїм правом скористався, позов не заперечив, доказів погашення заборгованості, станом на час розгляду справи, не надав.
Керуючись ст.ст.71, ч.4 ст.94, ст..ст.98, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -
1. Позов задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Южная продовольственная компания», пр.Жовтневий, 57/3, м.Миколаїв, 54022 (р/р 26009156362 в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805, код ЄДРПОУ 34889788) на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, вул.Нікольська, 46, м.Миколаїв, 54001 (р/р 31218230700006 в ГУДКУ у Миколаївській області, МФО 826013, код ЄДРПОУ 23626096) 93255,08 грн., з яких: 89208,0 грн. адміністративно-господарської санкції та 4047,08 грн. пені.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя М.В. Мавродієва
Постанова оформлена у відповідності до ст.163 КАС України
та підписана суддею 21.12.2009