Миколаївський окружний адміністративний суд
54055, м. Миколаїв, вул. Заводська, 11
01.12.2009 р. Справа № 2а - 4639/09/1470
м. Миколаїв
10:08
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Заварухіної Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомПриватного підприємства «478»
(проспект Леніна, 151-а, кв.129, м. Миколаїв, 54001)
до відповідача Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва
(вул. Потьомкінська, 24, м. Миколаїв, 54030)
за участю представників:
від позивача: Бублик Є.М.
від відповідача: Плахотна О.М.
про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій
Позивач звернувся до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправними та скасування двох рішень відповідача про застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Свої позовні вимоги позивач обґрунтував наступним:
- перевірка проведена без дотримання вимог, передбачених ст.111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», а таким чином одержані під час перевірки відомості не можуть бути підставою для застосування штрафних санкцій;
- працівники ДПА України в Миколаївській області не мали повноважень на проведення перевірки позивача, оскільки він знаходиться на обліку у ДПІ Центрального району м. Миколаєва, та лише працівники цього органу відповідно до ст.ст.9, 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»мають повноваження на його перевірку;
- діючим законодавством не передбачено порядку ведення обліку товарів за місцем зберігання та/або реалізації, а тому підприємство не може нести за це відповідальність.
- підприємство веде облік товарів за порядком, розробленим власником, за допомогою автоматизованої системи «1С:Бухгалтерія», версія 7.7, а також на відповідних паперових носіях, але податкові інспектори чомусь безпідставно відкинули ці документи обліку;
- під час перевірки податкові інспектори безпідставно змішали грошові кошти ПП «478» та фізичної особи підприємця Бакана А.С., який здійснює торгову діяльність у тому ж приміщенні, що і позивач.
Відповідач позов не визнав, надав заперечення відповідно до яких:
- ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»стосується лише позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів). А тому на перевірки щодо контролю за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності вимог законодавства щодо патентування підприємницької діяльності, порядку проведення розрахунків за товари (послуги), здійснення розрахункових операцій у сфері готівкового або безготівкового обігу, реалізації напоїв та тютюнових виробів, вимог з регулювання обігу готівки вона не розповсюджується.
- обов'язок ведення обліку товарних запасів за місцем реалізації передбачений п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», виключень для позивача Закон не передбачає.
Дослідивши надані докази (пояснення сторін, письмові докази, свідчення свідків) та вислухавши промови сторін, суд дійшов до таких висновків.
Приватне підприємство «478»зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності 23.07.03 виконавчим комітетом Миколаївської міської ради (арк.спр.120).
Окрім іншого, ПП «478»здійснює продаж продовольчих товарів та товарів власного виробництва у закладах громадського харчування м. Миколаєва пив-барі «Пінта»за адресою проспект Жовтневий, 8/2 та кафе «Феличита»за адресою вул. Адмірала Макарова, 41.
20.07.09 працівниками ДПА України, відповідно до плану на липень 2009 року (арк.спр.76), здійснено перевірки у зазначених закладах позивача на предмет дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.
За наслідками перевірки було складено два акти №0782/14/00/23/32612332 щодо перевірки пив-бару «Пінта»(арк.спр.40) та №0759/14/00/23/32612332 (арк.спр.42).
Податковими інспекторами у пив-барі «Пінта»зафіксовані наступні правопорушення: не проведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій (далі - РРО), не забезпечено щоденного друкування фіскальних звітних чеків за 24.10.08, 21.11.08, 29.01.09 та 13.02.09 на РРО; здійснення реалізації товару, якій не облікований у встановленому законодавством порядку на суму 16255 гривень (арк.спр.40).
На підставі цього 03.08.09 ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва прийнято рішення №0021962350 про застосування штрафних (фінансових) санкцій до ПП «478»на суму 33920 гривень (арк.спр.11).
У кафе «Феличита»податковими інспекторами зафіксовані правопорушення: не забезпечення відповідності готівкових коштів на місці проведення розрахунків; здійснення реалізації товару, якій не облікований у встановленому законодавством порядку на суму 1019 гривень (арк.спр.42).
На підставі цього 03.08.09 ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва прийнято рішення №0021952350 про застосування штрафних (фінансових) санкцій до ПП «478»на суму 9348 гривень (арк.спр.10).
Аргументи позивача про протиправність проведення перевірки та застосування штрафних санкцій у зв'язку з недотриманням перевіряючими вимог ст.ст.9, 10, 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»суд не приймає до уваги з наступних підстав.
Стаття 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»серед повноважень податкової служби окремо розрізняє повноваження щодо перевірок пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (п.1 ст.11) та контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку; наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону (п.2 ст.11).
Відповідно до ст.ст.8, 9, 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»перевірка правильності нарахування і сплати податків і зборів та контроль за порядком проведення готівкових розрахунків також віднесені до різних функцій податкових органів.
Стаття 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»стосується перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), а тому обмеження, встановлені в цій статті, стосуються лише саме цих перевірок.
Статтею 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»передбачено, що контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України. Планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.
Обов'язку податкового органу попередньо попереджати суб'єкта підприємницької діяльності про проведення перевірки щодо порядку проведення готівкових розрахунків, обігу готівки, та наявності торгових патентів та ліцензій, не передбачено ні Законом України «Про державну податкову службу в Україні»ні Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Статтею 9 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»визначено, що державні податкові адміністрації в областях виконують функції, передбачені статтею 8 Закону.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Закону державні податкові адміністрації в областях виконують безпосередньо, а також організовують роботу державних податкових інспекцій, пов'язану із здійсненням контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів.
Таким чином, посилання позивача на відсутність у податкових інспекторів ДПА повноважень на здійснення перевірок є безпідставним.
Щодо конкретних правопорушень суд досліджував аргументи, заперечення та докази сторін стосовно кожного правопорушення окремо.
1. Відповідно до п.п.1, 2 ч.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій формі зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через реєстратори розрахункових операцій або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.
Відповідно до акту перевірки від 20.07.09 в пив-барі «Пінта»податківцями зафіксовано факт продажу продавцем товару (горілки «Хортиця») на суму 10 гривень без проведення розрахункової операції через РРО (арк.спр.41).
Представник позивача факт продажу горілки без проведення розрахункової операції через РРО в судовому засіданні визнав.
Враховуючи, що суд не погодився з позицією позивача щодо процесуальних порушень, а сам факт продажу пива без проведення розрахункової операції через РРО представник позивача не заперечував, в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.
2. Відповідно до акту перевірки від 20.07.09 в пив-барі «Пінта»податківцями зафіксовано факти не щоденного друку на РРО фіскальних звітних чеків за 24.10.08, 21.11.08, 29.01.09 та 13.02.09.
В судовому засіданні судом оглянуто Книгу обліку розрахункових операцій №1403002946р/3 від 03.10.08, та встановлено, що звіт за 24.10.08 був роздрукований позивачем лише 25.10.08, (арк.спр.125), звіт за 21.11.08 роздрукований 22.11.08 (арк.спр.126), звіт за 29.01.09 роздрукований 30.01.09 (арк.спр.128), звіт за 13.02.09 роздрукований 14.02.09 (арк.спр.129).
У всіх чотирьох випадках проміжок часу між попереднім та наступним звітами був більший ніж 24 години.
Тобто у жодному випадку позивач не вклався в термін щоденного (24 години) роздрукування фіскального звіту.
Пунктом 4 ст.17 Закону передбачено штрафну санкцію у вигляді двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій.
Факт не щоденного друку фіскальних звітних чеків суд вважає доведеним.
Штрафні санкції податковим органом обраховані правильно.
За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність відмовити в задоволенні позову в цій частині.
3. Відповідно до п.13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій.
Відповідно до акту перевірки від 20.07.09 в кафе «Феличита»податківцями зафіксовано факт не забезпечення відповідності суми готівкових коштів на місці здійснення розрахунків сумі коштів зазначених у денному звіту РРО на суму 1462 гривень.
Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що ПП «478» орендує приміщення кафе «Феличита»у готелі «Центральний». Разом з позивачем зазначене приміщення орендує фізична особа-підприємець ОСОБА_1. Останній в кафе «Феличита»здійснює діяльність з продажу гастрономічних виробів власного виробництва та пива (кухня), а позивач торгівлю алкогольними напоями (бар). Місця здійснення розрахунків позивача та ОСОБА_1 у залі кафе «Феличита»відокремленні один від одного. Кошти у сумі 1462 гривні податківці вилучили із кишені офіціантки ОСОБА_2., яка працює у ФОП ОСОБА_1 Підприємство «478»ніякого відношення до цієї готівки не має.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_1. підтвердив пояснення представника позивача, зазначивши, що сума в 1462 гривень була вилучена податківцями у його офіціантки ОСОБА_2. Зазначені кошти - це сплата постояльцями готелю та відвідувачами кафе за сніданки та обіди, ніякого відношення ці кошти до каси ПП «478»не мають.
Свідок ОСОБА_2 пояснила, що працює офіціанткою у ФОП ОСОБА_1 в кафе «Феличита». 20.07.09 на вимогу податківців вона дістала зі своїх кишень 1462 гривень та передала їх бармену ОСОБА_4.
Аналогічні свідчення надала бармен ПП «478»ОСОБА_4 Також, бармен ОСОБА_4 додала, що перевірка проводилася податківцями в літку в обідню годину (15.12 год.), в цю пору року та час безпосередньо у барі ще не має відвідувачів та ніхто не замовляє алкогольних напоїв, тому цілком логічно, що у касі бару не було готівки.
Допитаний в якості свідка податковий інспектор ОСОБА_3. пояснив, що він не пам'ятає де саме були знайдені 1462 гривні, які зазначені в акті від 20.07.09. Тобто пояснень представника позивача, а також свідків ОСОБА_1, ОСОБА_2. та ОСОБА_4., свідок ОСОБА_3. не спростував.
На підтвердження своїх свідчень представник позивача надав суду фотознімки приміщення кафе «Феличита», на яких можливо побачити, що місця розрахунків ПП «478»(арк.спр.123) та ФОП ОСОБА_1 відокремленні один від одного (арк.спр.121, 122).
Також представником позивача надано ксерокопію інформаційної дошки, яка розташована в приміщенні кафе «Феличита», та на якій маються дозвільні документи ПП «478»та ФОП ОСОБА_1. (арк.спр.120, 122)
За таких обставин суд вважає аргументи позивача підтвердженими належними доказами, а дії податківців по обрахуванню штрафних санкцій стосовно ПП «478»на підставі готівкових коштів ФОП ОСОБА_1 - протиправними.
Суд вважає, в цій частині позов необхідно задовольнити.
4. Відповідно до п.12 ч.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій формі, зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку.
Тобто, п.12 ч.1 ст.3 Закону є відсильною нормою і може застосовуватися лише при наявності інших правових норм, які передбачають такий порядок ведення обліку товарних запасів.
Аналогічним чином сформульована диспозиція ст.21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»: фінансова санкція застосовується до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання.
За таких обставин, на думку суду, обов'язковою умовою притягнення до юридичної відповідальності за ст.21 Закону є наявність встановленого законодавством порядку обліку товарів за місцем їх зберігання та реалізації.
Відповідно до ст.6 Закону, облік товарних запасів юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) ведеться у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.
Питання обліку та звітності юридичних осіб врегульовано Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також наказами Міністра фінансів України «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку»(всього 34 накази за різними позиціями обліку).
Жодним з цих нормативно-правових актів порядок обліку товарів саме за місцем їх реалізації не встановлений.
Разом з тим, нормативна визначеність необхідного обсягу та асортименту документів обліку на товар, що реалізується, який повинен бути на місці реалізації, є обов'язковою умовою для притягнення до юридичної відповідальності за ст.21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Натомність, у зазначеному випадку податківці визначали порушення ведення обліку товарів позивачем лише за власним суб'єктивним критерієм, а також «Алгоритмом проведення перевірки із використанням Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари», який затверджений наказом ДПА України №184 від 09.04.09.
Зазначений Алгоритм в Міністерстві юстиції України не зареєстрований, а тому для платника податків не є обов'язковим.
Вимоги податківців про надання на місці реалізації товарних накладних на товар, що реалізується, не тільки не ґрунтуються на законодавстві, а взагалі позбавленні будь-якого логічного сенсу. Сама по собі товарна накладна не є документом суворої звітності, складається у довільній формі, не передбачає якоїсь особливої процедури реєстрації та її справжність не може бути перевірена лише на місці реалізації товару.
Дослідити справжність товарних накладних, а також факт обліку товарів, що реалізуються, можливо лише перевіривши документи синтетичного та аналітичного обліку, бухгалтерську звітність підприємства, дослідивши Головну книгу підприємства.
Без дослідження цього та відсутності передбаченого законодавством порядку обліку за місцем реалізації товару, дійти висновку про порушення підприємством вимог п.12 ч.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» неможливо.
В судовому засіданні представник позивача надав суду копії первинних документів (арк.спр.13-38) на товар, який зазначений в описі.
Тобто, на зазначений у Актах перевірки товар у позивача маються накладні.
Те, що податківці не дослідили ці документи та не врахували їх під час формування своїх висновків, пояснюється в першу чергу поверховістю перевірки, її неповнотою та стрімким характером її проведення.
Фактично податківці обмежилися лише перевірками торгових залів закладів громадського харчування позивача. Зазначені перевірки тривали всього 2 години в пив-барі «Пінта»та 12 хвилин в кафе «Феличита»(арк.спр.40-42). Безпосередньо на перевірку підприємства за його юридичною адресою, де зберігаються документи обліку та бухгалтерські документи, податківці не виходили. Хоча, відповідно до направлень на перевірку, в них для цього було достатньо часу -«термін перевірки 3 дні»(арк.спр.47-48).
До речі, такої ж позиції раніше дотримувалися і ДПА України в своєму листі від 21.02.02 №3187/7/23-3117 (арк.спр.136). Зміна позиції ДПА України в 2009 році (арк.спр.137) не пов'язана зі зміною законодавства чи судової практики. Суд вважає, що лише кон'юнктурною необхідністю наповнення бюджету не можливо виправдати застосування необґрунтованих штрафних санкцій.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Позов поданий до адміністративного суду у межах строку, передбаченого ст.99 КАС України.
Судові витрати: сплату судового збору 3,4 гривень покласти на позивача.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати частково протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва від 03.08.09 №0021962350 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій за не ведення та ведення з порушенням встановленого порядку обліку товарів за місцем реалізації та зберігання (ст.21 Закону) на суму 32510 гривень.
3. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва від 03.08.09 №0021952350.
4. В решті позовних вимог відмовити.
5. Судові витрати: сплату судового збору 3,4 гривень покласти на позивача.
6. Роз'яснити сторонам строк і порядок набрання цією постановою законної сили та її оскарження.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя В.В. Біоносенко
Відповідно до ч.3 ст.160 КАС України постанова складена у повному обсязі 04.12.09
Суддя В.В. Біоносенко
Іменем України
(вступна та резолютивна частини)
1 грудня 2009р. Справа № 2а -4639/09/1470
м. Миколаїв
10:08
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Заварухіної Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомПриватного підприємства «478»
(проспект Леніна, 151-а, кв.129, м. Миколаїв, 54001)
до відповідача Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва
(вул. Потьомкінська, 24, м. Миколаїв, 54030)
за участю представників:
від позивача: Бублик Є.М.
від відповідача: Плахотна О.М.
про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати частково протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва від 03.08.09 №0021962350 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій за не ведення та ведення з порушенням встановленого порядку обліку товарів за місцем реалізації та зберігання (ст.21 Закону) на суму 32510 гривень.
3. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва від 03.08.09 №0021952350.
4. В решті позовних вимог відмовити.
5. Судові витрати: сплату судового збору 3,4 гривень покласти на позивача.
6. Роз'яснити сторонам строк і порядок набрання цією постановою законної сили та її оскарження.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя В.В. Біоносенко