04 вересня 2019 року
Київ
справа №1.380.2019.002627
адміністративне провадження №К/9901/24220/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шишова О.О.,
суддів - Дашутіна І.В., Єресько Л.О.
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області
на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2019 року
у справі № 1.380.2019.002627
за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області
про визнання протиправними дій, скасування постанови,-
установив:
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2019 року- повернуто апеляційну скаргу, з підстав визначених пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу.
Відповідно до частини другої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені в пунктах 3, 4, 5, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Згідно із пунктом 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Положеннями пункту 2 частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Постановляючи ухвалу про повернення апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" передбачено вичерпний перелік заяв, позовних заяв, апеляційних, касаційних скарг, за подання яких судовий збір не справляється.
Однак, у цьому переліку не міститься позовної заяви чи апеляційної скарги на рішення щодо оскарження дій державного виконавця та скасування постанови про накладення штрафу за невиконання виконавчого документа, за подання яких судовий збір не сплачується.
В свою чергу, скаржник не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху та у встановлений судом строк та не надав жодних доказів на підтвердження вчинення будь яких дій з метою отримання коштів для сплати судового збору за подання апеляційної скарги у цій справі.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується з вищенаведеним висновком, враховуючи наступне.
На відміну від цивільного та господарського судочинств, в яких передбачено інститут розгляду судами скарг на рішення дії або бездіяльність органу державної виконавчої служби, адміністративне судочинство, відповідно до статті 12 КАС України, здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Така форма є єдиною.
Частиною першою статті 287 КАС України передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця. Зокрема, визначено право та порядок звернення до суду з позовною заявою, строки відкриття провадження у такій справі, порядок її розгляду.
Отже, оскарження постанови державного виконавця про накладення штрафу здійснюється шляхом подання до адміністративного суду позовної заяви, а не скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України;
Частиною 2 цієї статті, передбачено вичерпний перелік заяв, позовних заяв, апеляційних, касаційних скарг, за подання яких судовий збір не справляється.
У зазначеному переліку не міститься позовної заяви чи апеляційної скарги на рішення щодо оскарження дій державного виконавця та скасування постанови про накладення штрафу за невиконання виконавчого документа, за подання яких судовий збір не сплачується.
За приписами частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
При цьому, відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
З указаного вбачається, що заявник не є суб'єктом, на якого розповсюджується дія законодавства щодо зменшення розміру судового збору, звільнення від його сплати, відстрочення або розстрочення його сплати.
На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Враховуючи положення пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України та те, що недоліки апеляційної скарги у встановлений строк усунені не були, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо повернення апеляційної скарги.
Враховуючи, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, суд прийшов до висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 248, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2019 року.
2. Копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й не оскаржується.
Суддя-доповідач О.О. Шишов
Судді І.В. Дашутін
Л.О. Єресько