Іменем України
03 вересня 2019 року
Київ
справа №810/3436/15
адміністративне провадження №К/9901/9477/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 29.09.2015 (суддя - Дудін С.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2015 (головуючий суддя - Лічевецький І.О., судді: Грищенко Т.М., Мацедонська В.Е.) у справі № 810/3436/15 за позовом Дочірнього підприємства «Атлантіс-Пак Україна» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -
встановив:
Дочірнє підприємство «Атлантіс-Пак Україна» (далі - ДП «Атлантіс-Пак Україна») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області (далі - ДПІ у Києво-Святошинському районі) від 09.02.2015 № 0000502200 № 0000512200.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29.09.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2015, позовні вимоги задоволено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у Києво-Святошинському районі оскаржила їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 29.09.2015, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2015 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Доводи касаційної скарги дублюють висновки акту перевірки, які були підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень та доводи апеляційної скарги.
В письмових запереченнях на касаційну скаргу ДП «Атлантіс-Пак Україна» зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Києво-Святошинському районі проведено документальну планову виїзну перевірку ДП «Атлантіс-Пак Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 по 30.06.2014.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 13.01.2015 № 8/10-13-22-02-121/30220957, в якому відображено висновок про порушення позивачем вимог статей 14, 135, 138, 139, 188, 198, 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податкові зобов'язання з податку на прибуток на суму 838135,00 грн. та занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на 706747,00 грн.
В обґрунтування такого висновку контролюючий орган посилається на наступне.
Відповідно до договору від 11.03.2014 ДП № 31 ДП «Атлантіс-Пак Україна» надало ПАТ «ПентоПак» поворотну фінансову допомогу (позику) на суму 1500000,00 грн. із строком повернення до 31.12.2014. Згідно банківських виписок зазначена сума коштів була перерахована позичальникові 11.03.2014, а станом на 12.06.2014 повернуто на рахунок позивача 500000 грн.
Разом з тим, проценти на суму поворотної фінансової допомоги, що залишалась неповерненою на кінець звітного періоду, позивачем умовно не нараховувались та до складу доходів на включались, що призвело до їх заниження на 28144,00 грн., у тому числі: за І квартал 2014 року на суму 5610,00 грн. та за другий квартал - на 22534,00 грн.
Крім того, згідно оборотно-сальдової відомості ДП «Аталантіс-Пак Україна» у 2012 році на рахунку 718 «Дохід від безоплатно одержаних оборотних активів» обліковувалось 43604,00 грн., однак у податковій звітності ця сума відображена не була, на запити контролюючого органу щодо невідображення даних доходів у податковій звітності позивачем не надано, що свідчить про заниження ним доходу за 2012 рік на 43604,00 грн.
За умовами договору від 01.06.2010 № 06/01-2 ТОВ «НПП «Відродження» зобов'язалось передати у власність ДП «Аталантіс-Пак Україна» товар (поліамідну оболонку для ковбасних виробів), а позивач - прийняти і оплатити його.
На підставі названого договору у період з 01.07.2011 по 25.04.2012 були складені видаткові та податкові накладні на загальну суму 4230752,48 грн., у тому числі 705125,41 грн. ПДВ.
За цією господарською операцією позивачем віднесено: до складу витрат - 3525626,00 грн., до складу податкового кредиту - 705125,00 грн.
Разом з тим, у видаткових накладних не зазначено посади та прізвища особи, що їх склала, а також місця складання. Крім того, до перевірки не надано замовлень на товар, товарно-транспортних накладних, які б свідчили про перевезення товару.
Водночас, згідно наявної в органі ДФС інформації ТОВ «НПП «Відродження» має ознаки фіктивності, оскільки довідку про кількість працюючих за формою 1ДФ не подавало та не має основних фондів, складських приміщень і виробничих потужностей.
Відповідно до видаткової накладної від 27.09.2012 № 27514 та податкової накладної від 26.09.2012 № 1429 ДП «Аталантіс-Пак Україна» придбало у ТОВ «Техно-Торг» планшет Wacom Intuos4 XL (PTK-1240-C) вартістю 9732,79 грн., у тому числі 1622,13 грн. ПДВ. і віднесло понесені витрати до складу валових витрат та податкового кредиту, однак письмовий договір на придбання товару не укладався.
Також, у позивача відсутні шляхові листи та товарно-транспортні документи на перевезення товару.
В той же час, в результаті аналізу податкової інформації встановлено, що ТОВ «Техно-Торг» має наступні ознаки фіктивності: кількість працюючих - 1 особа, свідоцтво платника ПДВ анульовано 28.05.2013, основні фонди та транспортні засоби відсутні.
За даними акту ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві № 385/3-22-08-35791183 від 11.10.2013 «Про неможливість проведення зустрічної звірки» задекларовані ТОВ «Техно-Торг» податкові зобов'язання та податковий кредит підлягають зменшено до « 0».
На думку відповідача, наведене свідчить про відсутність реальної поставки товарів за договорами укладеними з ТОВ «НПП «Відродження», ТОВ «Техно-Торг» та, як наслідок, про завищення валових витрат та податкового кредиту.
Згідно договорів найму (оренди) квартири від 09.07.2012 та від 15.01.2014 ОСОБА_1 передала ДП «Аталантіс-Пак Україна» у строкове платне користування трикімнатну квартиру, фактичне використання орендованого нерухомого майна оформлено актами наданих послуг.
На думку контролюючого органу операція з оренди квартири не пов'язана з господарською діяльність підприємства, у зв'язку з чим позивач неправомірно включив понесені витрати з оренди майна до складу адміністративних витрат.
На підставі названого акту перевірки, ДПІ у Києво-Святошинському районі 09.02.2015 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000502200, згідно з яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 347548,00 грн., у тому числі 278038,00 грн. за основним платежем та 69510,00 грн. за штрафними санкціями та податкове повідомлення-рішення № 0000512200, згідно з яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 924416,00 грн., у тому числі 838135,00 грн. за основним платежем та 86281,00 грн. за штрафними санкціями.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Так, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.
При цьому, наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.
В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні даних податкового обліку, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.
Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці господарських операцій позивача з ТОВ «НПП «Відродження» та ТОВ «Техно-Торг» судові інстанції цілком обґрунтовано врахували долучені позивачем до матеріалів справи копії належним чином оформлених документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій і їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: договору, видаткових накладних, рахунків-фактур, прибуткових накладних, податкових накладних інвентарної книги обліку, акту приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, наказу про введення в експлуатацію основних засобів, платіжного доручення, банківських виписок, замовлень та квитанцій на приймання вантажу, а також докази використання отриманих товарів у власні господарській діяльності (копії договорів видаткових та податкових накладних, товарно-транспортних накладних, довіреностей), які свідчать, що зобов'язання за договорами між позивачем та ТОВ «НПП «Відродження», ТОВ «Техно-Торг» виконувались сторонами у повному обсязі.
ДПІ у Києво-Святошинському районі, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальника, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ДП «Атлантіс-Пак Україна» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.
На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавалися.
Стверджуючи про завищення позивачем адміністративних витрат у III кварталі 2012 року на 8110,00 грн. в частині віднесення до них витрат по придбанню графічного планшету у ТОВ «Техно-Торг», контролюючим органом не було враховано, що вартість цього товару була віднесена позивачем до складу витрат лише в частині амортизаційних відрахувань.
Відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податків. При цьому, документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.
Посилання контролюючого органу на податкову інформацію щодо контрагентів позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, правомірно не взято до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від їх господарських та виробничих можливостей.
Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені іншими особами, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цих осіб. Проте, посадовими особами ДПІ у Києво-Святошинському районі під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.
Відповідно до пункту 142.1 статті 142 Податкового Кодексу України до складу витрат платника податку включаються витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають нараховані витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів, робіт, послуг, витрати на оплату авторської винагороди та за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін, (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами розділу IV цього Кодексу).
Згідно підпункту 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).
Судами також встановлено, пунктом 4.12 Контракту з керівником ДП «Аталантіс-Пак Україна» від 28.11.2012 передбачено, що підприємство забезпечує директора орендованим за свій рахунок житлом.
При цьому, згідно бухгалтерських довідок та податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників, і сум утриманого з них податку за формою № 1ДФ компенсаційні виплати у вигляді орендної плати за житло включались до складу загального оподатковуваного доходу керівника підприємства і з цих сум сплачувався податок на доходи фізичних осіб.
За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що контролюючим органом безпідставно виключено із складу витрат суми, сплачені платником податків на виконання договору найму квартири.
Також судами з'ясовано, що позивачем не заперечувались висновки контролюючого органу щодо заниження валових доходів в результаті не включення до їх складу суми процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, та доходу від безоплатно одержаних оборотних активів.
Разом з тим, за даними податкових декларацій з податку на прибуток підприємства ДП «Аталантіс-Пак Україна» мало від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а відтак відповідно до Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 № 1236 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2012 за № 2135/22447, контролюючий орган мав прийняти податкове повідомлення-рішення форми «П» про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а не податкове повідомлення-рішення форми «Р» про збільшення суми грошового зобов'язання.
Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.
За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Судами попередніх інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Приймаючи до уваги те, що сплату судового збору ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.12.2015 відстрочено до ухвалення судового рішення по суті, несплачена сума судового збору підлягає стягненню.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 29.09.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2015 залишити без змін.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок Державної судової адміністрації України (отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача 31211256026001, Код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір за подання касаційної скарги у справі №810/3436/15 у розмірі 5846,40 грн. (п'ять тисяч вісімсот сорок шість гривень 40 копійок).
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.В. Хохуляк
І.А. Гончарова
Р.Ф. Ханова ,
Судді Верховного Суду