справа №176/1990/19
провадження №1-кс/176/679/19
Іменем України
03 вересня 2019 р. Слідчий суддя Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , представника особи, яка подала скаргу - ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Жовті Води в залі суду клопотання ОСОБА_5 про скасування арешту майна,-
До Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання ОСОБА_5 про скасування арешту на майно належне їй на праві власності, накладене на підставі листа прокуратури м. Жовті Води №16/281-98 від 23 лютого 1998 року, ідентифікаційний код № НОМЕР_1 .
Подане клопотання мотивоване тим, що на підставі листа слідчого прокуратури м. Жовті Води №16/281-98 від 23 лютого 1998 року Жовтоводською державною нотаріальною конторою накладено арешт на належне її нерухоме майно в рамка кримінальної справи №309003.
13 жовтня 1998 року вищевказану кримінальну справу закрито та в подальшому знищено у зв'язку із закінченням строків зберігання.
Однак, всупереч вимог діючого на той момент КПК України, під час закриття кримінальної справи, прокуратурою не було знято арешт на майно.
Разом з тим ОСОБА_5 наголошує на тому, що наразі потреба в арешті належного їй майна відпала, а тому просить скасувати зазначений вид обтяження.
Представник ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_3 , із посиланням на практику Верховного Суду, викладену у постановах від 17 жовтня 2018 року у справі №461/233/17 та від 05 грудня 2018 року у справі №755/6685/16-ц, просила задовольнити клопотання ОСОБА_5 та скасувати арешт майна.
Прокурор ОСОБА_4 не заперечуючи проти зняття арешту з майна ОСОБА_5 , висловив думку, що дане питання має вирішуватися у порядку цивільного судочинства.
Слідчий суддя, заслухавши думки учасників, дослідивши матеріали клопотання, приходить до наступного висновку.
Як вбачається із матеріалів клопотання, ОСОБА_5 просить скасувати арешт на належне їй на праві власності майно, накладене в рамка кримінальної справи №309003.
Із наданих слідчому судді доказів вбачається, що кримінальна справа №309003 закрита постановою слідчого прокуратури від 13 жовтня 1998 року.
Велика палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2019 року у справі №372/2904/17-ц зазначала, що із припиненням кримінальної справи арешт майна стає публічним обтяженням права власності, підстави для подальшого існування якого відпали. Причому втрачається можливість застосування специфічного порядку скасування такого обтяження, зумовленого кримінальними процесуальними відносинами.
З огляду на зазначене будь-які публічно-правові процедури, які з тих чи інших причин не завершені до закриття кримінального провадження (кримінальної справи), з моменту такого закриття втрачають кримінальний процесуальний характер. Арешт майна в такому разі із заходу забезпечення кримінального провадження перетворюється на неправомірне обмеження права особи користуватися належним їй майном.
Водночас вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають із цивільних правовідносин, відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції. З урахуванням наведеного вище вирішення цих вимог за правилами кримінального судочинства законом не передбачено.
Відповідно до частини п'ятої та шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються судами при застосуванні таких норм права.
Вищевказаний правовий висновок, викладений у постанові Великої палати Верховного Судувід 16 травня 2019 року у справі №372/2904/17-ц, є останнім у часі з даного роду питань, а тому є обов'язковим для застосування слідчим суддею.
Крім того, слід зазначити, що кримінальна справа в рамках якої накладено арешт порушена за вчинення злочинів, передбачених ст. 19, ч.2 ст.148-5 КК України (1960 року), а саме шахрайство з фінансовими ресурсами. При цьому, слідчому судді не надано жодного доказу на підтвердження того факту, що на ОСОБА_5 в рамках зазначеної справи не покладено обов'язку відшкодування збитків і не стягнуто інших платежів, що може бути здійснено за рахунок майна що перебуває під арештом.
За викладених обставин, оскільки вимоги про зняття з майна арешту після закриття слідчим кримінальної справи можуть розглядатись у порядку цивільного судочинства, вирішення цих вимог за правилами кримінального судочинства законом не передбачено, слідчий суддя приходить до висновку, що у задоволенні клопотання ОСОБА_5 слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 174, 369-372 КПК України, слідчий суддя,-
У задоволенні клопотання ОСОБА_5 про скасування арешту майна відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя Жовтоводського міського суду
Дніпропетровської області ОСОБА_1