02 вересня 2019 року
Київ
справа №500/2695/18
адміністративне провадження №К/9901/24000/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2019 року у справі № 500/2695/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Тернопільській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Тернопільській області про скасування податкових повідомлень-рішень.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2019 року позов задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.06.2016 №132435-13 про визначення зобов'язання за платежем транспортний податок за 2016 рік на суму 25000,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 23.03.2018 №11624281 про визначення зобов'язання за платежем транспортний податок за 2017 рік на суму 25000,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
20 серпня 2019 року (згідно зі штампом на поштовому конверті) Головне управління ДФС у Тернопільській області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2019 року у справі № 500/2695/18 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.06.2016 № 132435-13 та від 23.03.2018 № 11624281. Повний текст постанови суду апеляційної інстанції було виготовлено 24 липня 2019 року.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.
Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Частиною шостою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності.
Такий перелік не є вичерпним.
Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017), а також через складність та інші обставини.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Наведені у цій нормі ознаки адміністративної справи незначної складності відповідають ознакам спрощеного позовного провадження, що підтверджується нормами статті 257 КАСУ, відповідно до якої, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Із цього визначення випливає, що головною процесуальною ознакою адміністративної справи незначної складності є її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження у суді першої інстанції. Відтак, вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за певною касаційною скаргою, суд повинен послідовно визначити наявність підстав для відкриття такого провадження.
Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.
Судом першої інстанції справу № 500/2695/18 розглянуто в поряду спрощеного провадження.
З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом позову у справі є вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень.
Задовольняючи частково позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що контролюючим органом не доведено, що належний позивачу транспортний засіб є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 та 2017 роках і, як наслідок, нарахування суми грошового зобов'язання з транспортного податку та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є протиправним. При цьому, суд апеляційної інстанції посилається на правову позицію, що викладена у постанові Верховного Суду від 05.11.2018 у справі № 822/2687/17. Разом з тим, посилання скаржника на правову позицію висловлену у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 820/4054/17, суд вважає безпідставним, поза як у вказаній справі Верховний Суд не прийняв остаточного рішення, а вказавши на неповноту встановлення судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, що позбавляє можливості суд прийняти остаточне рішення направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2019 року у справі № 500/2695/18.
Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: підписІ.А. Васильєва
підписС.С. Пасічник
підписВ.П. Юрченко