Справа № 212/6640/19
2-а/212/130/19
04 вересня 2019 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд м.Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Чайкіна І.Б., за участю секретаря - Гавеля Ю.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління патрульної поліції національної поліції України в особі лейтенанта поліції Попова Олександра Сергійовича, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Департаменту патрульної поліції України, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
07 серпня 2019 року до Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до управління патрульної поліції національної поліції України в особі лейтенанта поліції Попова Олександра Сергійовича, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Департаменту патрульної поліції України, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що оскаржуваною постановою його визнано винним у тому, що, ОСОБА_1 , 02.06.2019 року о 13:12 год., керуючи автомобілем MITSUBISHI PAJERO SPORT, державний номерний знак НОМЕР_1 , в населеному пункті с. Миколаївка, вул. Магістральна, рухався зі швидкістю 105 км/год., перевищивши швидкість на 55 км/год., чим порушив п.п. 12.4 ПДР., він був зупинений співробітниками поліції та відносно нього на місці без складання відповідного протоколу винесена постанова про накладення адміністративного стягнення за ст.122 ч. 1 КУпАП у виді штрафу за перевищення швидкості руху транспортного засобу, яка була зафіксована поліцейським на вимірювач швидкості «TruCAM».
Постанову серії ЕАВ №1197516 від 02.06.2019 року про накладання адміністративного стягнення вважає незаконною, оскільки його автомобіль в межах населеного пункту рухався в потоці машин з допустимою швидкістю 50 км/год., а тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення. Крім того, справу не можна було розглядати безпосередньо на місці правопорушення, позивачу не було роз'яснено його права при винесенні постанови.
22 серпня 2019 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, підписаний представником Департаменту патрульної поліції Марченком А.О., просить відмовити в задоволенні позову. Зазначено, що твердження позивача не відповідають дійсності, вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а позовна заява не підлягає задоволенню.
Ухвалою суду від 04.09.2019 року Департамент патрульної поліції було залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача
Відповідач інспектор Попов О .С. відзив до суду не надіслав.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Судом встановлено, що постановою серії ЕАВ №1197516 від 02.06.2019 року, ОСОБА_1 , 02.06.2019 року о 13:12 год., керуючи автомобілем MITSUBISHI PAJERO SPORT, державний номерний знак НОМЕР_1 , в населеному пункті с. Миколаївка, вул. Магістральна, рухався зі швидкістю 105 км/год., перевищивши швидкість на 55 км/год., чим порушив п.п. 12.4 ПДР., він був зупинений співробітниками поліції та відносно нього на місці без складання відповідного протоколу винесена постанова про накладення адміністративного стягнення за ст.122 ч. 3 КУпАП у виді штрафу за перевищення швидкості руху транспортного засобу, яка була зафіксована поліцейським на вимірювач швидкості «TruCAM».
Відповідно до п. 12.4 ПДР у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.
Відповідно до ч. 3 статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про порушення ПДР, зокрема правопорушення передбачені ч. 1 ст. 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими^ що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст. 251 КУпАП).
Факт руху автомобіля, яким керував позивач, зі швидкістю 105 км/год., підтверджується фотознімком, здійсненим за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam № 00314, що підтверджується відеозаписом переглянутим в судовому засіданні.
Сертифікатом затвердження типу засобів вимірювальної техніки, виданого 29.08.2012 засвідчено, що лазерний вимірювач швидкості руху т/з TruCAM LTI 20/20 зареєстровано в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за № У3197-12.
Відповідно до наданого свідоцтва про повірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/11933 лазерний вимірювач швидкості руху т/з TruCAM LTI 20/20 відповідає вимогам. Свідоцтво чинне до 25.09.2019.
Згідно експертного висновку від 27.09.2018 № 04/02/03-3008, виданого Національній поліції України, в лазерному вимірювачі швидкості руху т/з TruCAM LTI 20/20 правильно реалізовано криптографічний алгоритм шифрування. Термін дії висновку до 27.09.2021.
За вимогами ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є, з поміж іншого, також показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису.
Частина 1 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» містить вимоги щодо встановлення виключно автоматичних фото і відео технічних пристроїв для забезпечення публічної безпеки та порядку.
Тобто, покази приладу TruCam LTI 20/20 оцінюються інспектором як доказ в розумінні ст. 251 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 252 КУпАП відповідач оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності та виніс постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху.
Обставини вчинення правопорушення, викладені у винесеній відповідачем постанові у справі про адміністративне правопорушення, із змісту якої чітко вбачаються час та місце вчинення правопорушення, а також особа, яку притягнуто до відповідальності.
При цьому слід зазначити, що за приписами закону про адміністративні правопорушення розгляд справі і накладення штрафу інспекторами поліції фактично відбувається в спрощеному порядку, підстави для відкладення таких контролюючих функцій не передбачено.
Отже, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за порушення правил у сфері дорожнього руху, має спростувати виявлене правопорушення на місці його вчинення, в іншому випадку правомірність дій водія доводиться у судовому порядку шляхом подання позову про скасування відповідного рішення суб'єкта владних повноважень, з можливістю скористатись правовою допомогою.
Таким чином, при розгляді справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, суд вважає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Згідно п. 2 розділу 3 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені зокрема, ч.ч. 1,2,3 ст. 122 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Справу про адміністративне правопорушення стосовно порушення позивачем вимог п. 12.4 ПДР, що виразилось у порушенні правил руху шляхом перевищення встановленого обмеження швидкості руху в населеному пункті на 55 км/год, за що відповідальність передбачена ч. 3 ст. 122 КУпАП, було розглянуто на місці вчинення правопорушення.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Оцінивши докази в справі про адміністративне правопорушення за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, врахувавши значність вчиненого правопорушення, враховуючи пояснення ОСОБА_1 , відповідач постановив визнати винним позивача у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, та накласти на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн., що передбачено санкцією цієї статті.
Відповідно до рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої ст. 276 КУпАП положення частини першої ст. 276 КУпАП, яке передбачає, що «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», в аспекті порушеного в конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 730 територіальні органи Міністерства внутрішніх справ ліквідовано як юридичні особи публічного права.
Законом або будь-яким іншим актом законодавства не передбачено правонаступництво Національної поліції України від міліції та органів внутрішніх справ відповідно.
Отже, виходячи з положень рішення Конституційного суду, розгляд справи про адміністративне правопорушення повинен відбуватись у межах адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення. Водночас, згідно з положеннями КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху інспектором патрульної поліції не складається. Саме інспектор (працівник органу і підрозділу Національної поліції, який має спеціальні звання), а не Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, уповноважений розглядати адміністративну справу та за результатами її розгляду виносити постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Таким чином поліцейський, який уповноважений виносити постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, має право здійснювати розгляд адміністративної справи на місці де було вчинено таке адміністративне правопорушення, та на місці де він несе службу саме в той час.
Враховуючи те, що відповідач діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством, а постанова винесена з дотриманням всіх вимог встановлених КУпАП та Інструкцією, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 18, 288 КпАП України, статтями 9, 21, 72-78, 90, 121, 123, 139, 205, 241-246, 250, 251, 286, п. 10 Перехідних положень КАС України, суд, -
Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до управління патрульної поліції національної поліції України в особі лейтенанта поліції Попова Олександра Сергійовича, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Департаменту патрульної поліції України, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Повне рішення складено та підписано 04.09.2019 року.
Суддя: І. Б. Чайкін