П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
04 вересня 2019 р.м.ОдесаСправа № 522/5900/19
Головуючий в 1 інстанції: Шкамерда К.С.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Вербицької Н.В.
- Кравченка К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до в.о. управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Авдєєва Олександра Робертовича, управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-
В квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом в.о. начальника управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Авдєєва Олександра Робертовича, управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови від 25 березня 2019 року №230/19 виконуючого обов'язки начальника управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Авдєєва Олександра Робертовича, якою визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 188-42 Кодексу України законів про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 6 800,00 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що відповідач проігнорував надані позивачем пояснення та документи на право власності, безпідставно надсилав вимоги про забезпечення безперешкодного доступу посадовим особам управління до належного йому на праві власності індивідуального житлового будинку АДРЕСА_1 . При цьому, з відповідним документом про продовження термінів позапланової перевірки виконання будівельних робіт за вказаною адресою жоден з посадових осіб не ознайомив. Крім цього, після реєстрації права власності на збудований об'єкт нерухомості виключається можливість віднесення такого об'єкту до самочинного в силу його узаконення. Право власності ОСОБА_1 зареєстроване у встановленому законом порядку, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, виданого Комунальним підприємством «Реєстраційна служба Одеської області» 07 червня 2018 року за №126752378, в якому дата проведення державної реєстрації права власності зазначена 05 червня 2018 року. Відтак, право власності зареєстроване до початку перевірки, ініційованої в направленні на проведення планового (позапланового) заходу №000015 від 02 січня 2019 року, заступником начальника управління ДАБК Одеської міської ради Якименко Р.К.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, зазначив, що під час виїзду за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 не забезпечено безперешкодний доступ посадової особи управління на об'єкт будівництва, проектну та дозвільну документацію не пред'явлено, чим порушено положення пункту 1 частини 3 статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», підпункту 1 пункту 11 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року №553.
Рішенням Приморського районного суду від 16 липня 2019 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову від 25 травня 2019 року №230/19 виконуючого обов'язки начальника управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Авдєєва Олександра Робертовича, якою визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 188-42 КУпАП та накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 6 800,00 грн. Справу про адміністративне правопорушення закрито.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 16 липня 2019 року виправлено описку, допущену в рішенні Приморського районного суду м. Одеси від 16 липня 2019 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до в.о. начальника управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Авдєєва Олександра Робертовича, управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, та у тексті рішення вважати вірним та читати прізвище позивача « ОСОБА_1 », замість « ОСОБА_1 »; абзац другий резолютивної частини вважати вірним та читати як «Визнати протиправною та скасувати постанову від 25 березня 2019 року №230/19 виконуючого обов'язки начальника Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Авдєєва Олександра Робертовича, якою визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 188-42 КУпАП та накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 6800,00 грн.», замість «Визнати протиправною та скасувати постанову від 25 травня 2019 року №230/19 виконуючого обов'язки начальника Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Авдєєва Олександра Робертовича, якою визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 188-42 КУпАП та накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 6800,00 грн.».
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради подало апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового рішення та прийняття нового про відмову у задоволенні адміністративного позову. Апелянт вважає, що судом першої інстанції при вирішенні справи неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а висновки суду прямо суперечать обставинам справи.
Згідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до наявних матеріалів справи, посадовою особою управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради відповідно до частини 1 статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», згідно з Порядком здійснення архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року №553, на підставі наказу Управління №01-13/1ДАБК від 02 січня 2019 року та звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності (вх. №01-10/628-ЗГ від 26 грудня 2018 року) та доповідної записки (вх. №01-10/628-ЗГ від 01 лютого 2019 року) проводився позаплановий захід щодо отримання суб'єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідачем встановлено, що згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна встановлено, що житловий будинок загальною площею 21,5 кв.м., житловою площею 14,6 за адресою: АДРЕСА_1 на підставі технічного паспорту, виданого 24 травня 2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Бюро Консалт Сервіс» №466 від 06 грудня 1990 року, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради депутатів трудящихся на праві приватної власності належить гр. ОСОБА_1 .
Управлінням направлено листи за №01-10/628-ЗГ від 15 лютого 2019 року, №01-10/628-ЗГ від 01 березня 2019 року до гр. ОСОБА_1 з вимогою надати проектну та дозвільну документацію на проведення будівельних робіт за даною адресою, а також забезпечити безперешкодний доступ посадової особи Управління до об'єкту будівництва.
Під час виїзду на об'єкт перевірки гр. ОСОБА_1 не забезпечено безперешкодний доступ посадової особи управління на об'єкт будівництва та не надано проектну та дозвільну документацію, у зв'язку з чим відповідачем складено відповідний акт про недопущення посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю на об'єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій від 11 березня 2019 року.
Того ж дня, 11 березня 2019 року відповідачем складено припис про усунення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, яким вимагалось забезпечити доступ посадових осіб управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до проведення перевірки на даному об'єкті в термін до 25 березня 2019 року. Даним приписом позивача зобов'язано про виконання припису повідомити управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до 25 березня 2019 року.
Також, 11 березня 2019 року складено протокол про адміністративне правопорушення, на підставі якого позивачу повідомлено про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Постановою №230/19 по справі про адміністративне правопорушення від 25 березня 2019 року управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 188-42 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 6800,00 грн.
Незгода позивача із вказаною постановою від 25 березня 2019 року зумовила його звернення до суду з даним позовом.
Вирішуючи дану справу в апеляційному провадженні, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 244-6 КУпАП Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її територіальні органи розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виробництва, виготовлення та застосування будівельних матеріалів, виробів, конструкцій, а також будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту та прийняття в експлуатацію об'єктів чи споруд, невиконанням законних вимог (приписів) посадових осіб інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю (статті 96, 96-1 (крім частин третьої - п'ятої), 97, частини третя - п'ята статті 152-1, стаття 188-42).
Згідно ч.ч.1,2 ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає відповідно до закону справи про адміністративні правопорушення та справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
Згідно ч.2 ст.188-42 КУпАП недопущення посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю на об'єкти будівництва під час здійснення ними державного архітектурно-будівельного контролю тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд апеляційної інстанції з приводу законодавчо закріплених дій посадових осіб при проведенні перевірки дотримання законодавства у сфері містобудівної діяльності та притягнення особи до адміністративної відповідальності, вважає на необхідне зазначити таке.
Процедура здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності визначена Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року №553 (далі - Порядок №553).
Пунктами 3, 5 Порядку №553 встановлено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється посадовими особами органів державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до їх посадових інструкцій та функціональних повноважень та у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.
Права та обов'язки суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль зазначені пунктах 13, 14 Порядку № 553.
Так, суб'єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право одержувати та ознайомлюватися з актами державного нагляду (контролю) (абзац 16 статті 10 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»).
Посадові особи органу державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю зобов'язані ознайомлювати суб'єкта містобудування чи уповноважену ним особу з результатами державного архітектурно-будівельного контролю (пункт 12 Порядку №553), а суб'єкт містобудування щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, має право за результатами перевірки отримувати та ознайомлюватись з актом перевірки, складеним органом державного архітектурно-будівельного контролю (пункт 13 Порядку №553).
Пунктом 21 Порядку №553 встановлено, якщо суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, не погоджується з актом перевірки, він підписує його із зауваженнями, які є невід'ємною частиною такого акта.
Колегія суддів зауважує, що суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, має право бути присутнім під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, більш того, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва (пункт 9 Порядку №553).
Частиною 1 статті 268 КУпАП передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Пунктом 20 Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №244 від 06.04.1995 року (далі - Порядок №244) передбачено, що посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю, до повноважень якої належить розгляд справ, під час підготовки справи до розгляду, з'ясовує чи належить до її компетенції розгляд цієї справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності; чи сповіщено суб'єкта містобудування, щодо якого складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, про час і місце розгляду справи; чи витребувані необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання (за наявності) суб'єкта містобудування, який притягається до відповідальності, або інших осіб, що беруть участь у справі.
Крім того п. 21 Порядку №244 передбачено, що посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю, до повноважень якої належить розгляд справ, під час розгляду справи зобов'язана з'ясувати, чи було вчинено правопорушення у сфері містобудівної діяльності, чи винний відповідний суб'єкт містобудування в його вчиненні, чи підлягає він притягненню до відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, з аналізу наведених положень вбачається, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка, зокрема, має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання. В свою чергу, обов'язковою умовою для розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, є наявність даних про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи.
Положеннями ч.2-4 ст.256 КУпАП передбачено, що протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, і ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені ст.268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Як встановлено судом в акті б/н від 11.03.2019 року, протоколі про адміністративне правопорушення від 11.03.2019 року відсутні відомості про ознайомлення позивача з вказаними документами.
Натомість вказані документи містять відмітку про направлення поштою, яка засвідчена лише особою, яка складала зазначені документи, а саме головним спеціалістом інспекційного відділу № 1 управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Сафоновим А.Б.
Отже недотримання відповідачем наведених правил належного розгляду справи про адміністративне правопорушення та порушення встановленого правового механізму забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності нівелює об'єктивний і справедливий розгляд справи про адміністративне правопорушення, а отже виключає наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення.
Порушення процедури проведення перевірки є достатньої підставою для скасування результатів цієї перевірки.
Вказана позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі №210/3059/17 (2-а/210/148/17).
Відповідно до ч.1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані, як зазначено у наведеній нормі закону, встановлюються окрім іншого протоколом про адміністративне правопорушення.
Відповідно до вимог ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З огляду на викладене колегія суддів прийшла до висновку, що оскаржувану постанову прийнято не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, необґрунтовано та без дотримання принципу рівності перед законом, в зв'язку з чим постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
Крім цього, як правильно встановлено судом першої інстанції 15 лютого 2019 року, тобто за межами строку проведення позапланового заходу, призначеного на підставі направлення №000015 від 02 січня 2019 року відповідачем надіслано позивачу вимогу №01-10/628-ЗГ про надання правоустановчих документів на об'єкт, розташований за адресою: АДРЕСА_2 ; технічного паспорта інвентаризації нерухомого майна за вказаною адресою; дозвільних документів на проведення будівельних робіт; розробленої та затвердженої належним чином проектної документації.
Також, у даній вимозі зазначалось про забезпечення безперешкодного доступу посадової особи Управління до вказаних приміщень 21 лютого 2019 року, тобто поза межами призначеного позапланового заходу архітектурно-будівельного контролю, оскільки направленням №000015 від 02 січня 2019 року строк позапланової перевірки закінчувався 01 лютого 2019 року, а згідно направлення №000203 від 01 лютого 2019 року строк проведення перевірки з 25 лютого 2019 року.
Як встановлено, 06 березня 2019 року позивачем виконано вимогу відповідача та надано перелік всіх документів, що підтверджується відповідною відміткою відповідача за №01-10/628-ЗГ. При цьому, матеріали справи не містять доказів виходу посадової особи відповідача з метою проведення позапланової перевірки 07 березня 2019 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що судове рішення підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Відповідач (апелянт), який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради залишити без задоволення, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 липня 2019 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя Джабурія О.В.
Судді Кравченко К.В. Вербицька Н. В.