02 вересня 2019 року
м. Київ
справа №826/3485/16
адміністративне провадження №К/9901/24028/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Усенко Є.А.,
суддів: Олендера І.Я., Гусака М.Б.,
розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби (ДФС) у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2019 у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Класифікаційне товариство «Регістр судноплавства України»» до Головного управління ДФС у м. Києві, Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС, за участю третіх осіб - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу від 04.11.2013,
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.03.2019 адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві №Ю-11625-23 від 04.11.2015. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
27.05.2019 відповідач повторно подав апеляційну скаргу на зазначене судове рішення. До цього перше звернення з апеляційною скаргою мало місце у квітні 2016 року, яка ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2019 була залишена без руху у зв'язку з несплатою судового збору за подання апеляційної скарги. У зв'язку з невиконанням вимог ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2019 апеляційну скаргу було повернуто згідно з ухвалою суду апеляційної інстанції від 14.05.2019.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2019 повторна апеляційна скарга Головного управління ДФС у м. Києві залишена без руху як така, що подана з порушенням вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (пропущений строк на апеляційне оскарження), а підстави, вказані відповідачем у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження, визнані неповажними. Цією ж ухвалою скаржнику встановлено десятиденний строк з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення зазначених в ухвалі недоліків.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2019 (оприлюднена 13.08.2019) відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.03.2019 у зв'язку з пропуском строку на апеляційне оскарження; клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження визнано необґрунтованим.
21.08.2019 відповідач подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2019, у якій просить скасувати зазначене судове рішення.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач посилається на те, що об'єктивно був позбавлений можливості сплатити судовий збір у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, що і стало причиною пропуску строку на звернення з апеляційною скаргою. Проте, Головним управлінням ДФС у м. Києві постійно вживалися заходи із реалізації права на апеляційне оскарження.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п'ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.
За правилами частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).
Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (частина перша, пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Наведеними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Доводи відповідача, наведені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків апеляційного суду щодо неповажності причин пропуску строку на апеляційне оскарження у цій справі, оскільки відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору стосується організації його діяльності, а не непереборних обставин. Негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави як суб'єкт владних повноважень, не може отримувати процесуальні преференції внаслідок фінансових складнощів, як склались у нього на поточний час, шляхом зволікання у виконанні процесуальних обов'язків, в тому числі, і щодо сплати судового збору.
Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій справі, правильно застосував норми процесуального права, що є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, у зв'язку з чим касаційна скарга визнається необґрунтованою, що, в свою чергу, відповідно пункту 5 частини першої та частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2019.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Є.А. Усенко
І.Я.Олендер
М.Б. Гусак ,
Судді Верховного Суду