П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
03 вересня 2019 р.м.ОдесаСправа № 522/10677/19
Головуючий в 1 інстанції: Єршова Л.С.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,
суддів: Федусика А.Г., Семенюка Г.В.,
при секретарі - Ханділян Г.В.,
за участю:
представника апелянта - Охотник О.А.,
позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 серпня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
Короткий зміст позовних вимог.
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування постанови № 429/19 від 30.05.2019 по справі про адміністративне правопорушення, винесену заступником начальника управління - начальником інспекційного відділу № 1 Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Якименком Русланом Костянтиновичем, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 9 статті 96 КУпАП, та накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10200,00 (десять тисяч двісті) гривень.
В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що вказана постанова №429/19 від 30 травня 2019 року суперечить вимогам закону, винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Позивач зазначав, що його було притягнуто до адміністративно відповідальності за частиною 9 статті 96 КУпАП при відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення. У період 2013 - 2019 років, ним не планувалося, не замовлялося, не здійснювалося та не декларувалося будь-якого будівництва по облаштуванню тамбура до квартири АДРЕСА_1 , тому в нього не виникло обов'язку щодо ініціювання прийняття такого об'єкту будівництва в експлуатацію в розумінні положень статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Також позивач зазначав, що він набув право власності на вказаний об'єкт нерухомого майна на підставі договору купівлі-продажу від 18.11.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фадєєвою Н.О., реєстраційний номер 4307. На момент проведення відповідачем перевірки у травні 2019 року вказана квартира перебувала в такому ж стані, як і на момент вчинення правочину у листопаді 2013 року. Це стосується також входу у тамбур квартири із загального коридору 4-го поверху, який у листопаді 2013 року вже існував, і був проданий попереднім власником, як частина придбаного в нього майна. Крім того, позивач зазначає що він не є суб'єктом вчинення даного правопорушення, тому просить постанову №429/19 від 30 травня 2019 року про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 9 статті 96 КУпАП, визнати протиправною та скасувати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 12 серпня 2019 року визнано протиправною та скасовано постанову № 429/19 від 30.05.2019 по справі про адміністративне правопорушення, винесену заступником начальника управління - начальником інспекційного відділу № 1 Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Якименком Русланом Костянтиновичем, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 9 статті 96 КУпАП, та накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10200,00 (десять тисяч двісті) гривень.
Справу про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за частиною 9 статті 96 КУпАП, закрити.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з даним рішенням суду Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради подала апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про необхідність її часткового задоволення.
Обставини справи.
Суд першої інстанції встановив, що на підставі наказу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради № 01-13/ІДАБК від 02.01.2019 року та звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності вх. № 01-10/39-ЗГ від 22.03.2019 року та направлення для проведення позапланового заходу №000763 від 16.04.2019 року головним спеціалістом інспекційного відділу № 2 Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Богусевичем Анатолієм Петровичем було проведено перевірку дотримання суб'єктом містобудування ОСОБА_1 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об'єкті щодо виконання будівельних робіт з реконструкції квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно Акту № 000763 від 17.05.2019 року, що складений за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду щодо дотримання вимог законодавства в сфері містобудівної діяльності головним спеціалістом інспекційного відділу № 2 Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Богусевичем А.П., встановлено, що ОСОБА_1 експлуатує реконструйовану квартиру, загальна площа якої збільшена за рахунок самочинно збудованого передпокою у коридорі загального користування за адресою: АДРЕСА_2 , не прийняту в експлуатацію, чим порушено вимоги частини 8 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та пункту 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011 року. Вказаний акт містить пояснення ОСОБА_1 , відповідно до яких він з актом не згодний.
17.05.2019 у відношенні позивача головним спеціалістом ОСОБА_2 за результатами позапланової перевірки був складений протокол про адміністративне правопорушення, згідно з яким ОСОБА_1 експлуатує реконструйовану квартиру, загальна площа якої збільшена за рахунок самочинно збудованого передпокою у коридорі загального користування за адресою: АДРЕСА_2 , не прийняту в експлуатацію, чим порушено вимоги частини 8 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та пункту 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011. Відповідальність за встановлені правопорушення передбачена частиною 9 статті 96 КУпАП України. В протоколі містяться пояснення ОСОБА_1 , відповідно до яких він з протоколом не згодний.
Згідно з приписом про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 17.05.2019 року позивачу надіслано вимогу про усунення порушення вимог містобудівного законодавства в термін до 17.06.2019 року.
Постановою заступника начальника управління - начальника інспекційного відділу № 1 Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Якименка Р.К. по справі про адміністративне правопорушення від 30.05.2019 року № 429/19 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 9 статті 96 КУпАП України, та накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10200,00 гривень.
В постанові № 429/19 від 30.05.2019 зазначено, що ОСОБА_1 отримав її копію 30.05.2019 року, про що власноручно розписався в самій постанові.
До суду позивач звернувся 24.06.2019, тобто з пропущенням 10-денного строку звернення до суду з відповідним позовом.
Ухвалою суду від 26.06.2019 ОСОБА_1 поновлено строк для звернення до суду з адміністративним позовом до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності
Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.
Висновок суду першої інстанції.
Задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з якими частково погоджується суд апеляційної інстанції.
Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Статтями 72-79 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
На підставі статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази - не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно статті 293 КУпАП і роз'яснень, викладених в пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 24.06.1988 року «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» - орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови. Суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом'якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Разом з тим, виходячи із закріпленого в частині 4 статті 129 Конституції України принципу змагальності і рівності сторін у судочинстві, обов'язок доказування законності застосування адміністративного стягнення при розгляді скарги громадянина в суді покладається на орган (посадову особу), яким винесено оскаржувану постанову.
Суд при розгляді даної категорії адміністративних справ перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови та її поважність згідно з вимогами пункту 3 частини 1 статті 293 КУпАП.
На підставі статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, оскаржуваною постановою Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області №429/19 від 30.05.2019 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 9 статті 96 КУпАП та накладено штраф у розмірі 10200,00 гривень.
Згідно частини 1 статті 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
Так, у постанові Верховного Суду України від 04 березня 2014 року у справі №21-433а13 зазначено: «В контексті хронології правового регулювання спірних відносин поняття «експлуатація не прийнятого в експлуатацію об'єкта» не може тлумачитись як триваюче правопорушення. Змістом цього правопорушення є невиконання обов'язку із введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта містобудування до початку його експлуатації. Суспільна небезпека такого правопорушення насамперед полягає не в недотриманні встановленого правопорядку, а в небезпеці, яка може мати місце в результаті відсутності контролю за безпечністю побудованого об'єкта містобудування з початку його використання.»
Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року, № судового рішення 72338841.
Згідно частини 8 статті 39 КУпАП визначено принцип, відповідно до якого експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.
Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» передбачена відповідальність, зокрема, за експлуатацію або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що ні в оскаржуваній постанові УДАБК Одеської міської ради від 30.05.2019 року, ні в акті перевірки від 17.05.2019 року, ні в протоколі про адміністративне правопорушення від 17.05.2019 року не вказано конкретної дати вчинення ОСОБА_1 вказаного вище правопорушення.
Таким чином на підставі викладеного суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що адміністративне стягнення на позивача було накладено постановою №429/19 від 30.05.2019 року без зазначення конкретної дати вчинення правопорушення є порушенням статті 38 КУпАП.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, однак в частині висновків про не встановлення суб'єктивної сторони правопорушення та перебування квартири в такому ж стані, як і на момент вчинення правочину у листопаді 2013 року, включаючи і вхідний тамбур в житлове приміщення, вважає зазначити наступне.
Так, дослідження наданих позивачем документів (договір купівлі-продажу квартири від 18.11.2013 року, акт № 1 від 01.04.2019 року та інш.) не дає підстав для однозначного висновку про не встановлення суб'єктивної сторони правопорушення та перебування квартири в такому ж стані, як і на момент вчинення правочину у листопаді 2013 року, включаючи і вхідний тамбур в житлове приміщення.
Із врахуванням викладеного оскаржуване рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні з виключенням з її мотивувальної частини висновок суду про не встановлення суб'єктивної сторони правопорушення та перебування квартири в такому ж стані, як і на момент вчинення правочину у листопаді 2013 року, включаючи і вхідний тамбур в житлове приміщення.
Поряд з цим виключення з мотивувальної частини вказаного висновку не впливає на правильність задоволення адміністративного позову, адже, не встановлення самого факту вчинення ОСОБА_1 вказаного вище правопорушення виключає притягнення його до адміністративної відповідальності та є самостійною підставою для задоволення позовних вимог, позаяк суб'єктивна сторона правопорушення та фактичні обставини щодо стану квартири та його складових частин, що є об'єктивною стороною правопорушення, з урахуванням накладення адміністративного стягнення з порушенням статті 38 КУпАП не мають вирішального значення в контексті даного адміністративного позову.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бе67здіяльності покладається на відповідача.
В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Доводи апеляційної скарги.
Посилання апелянта на те, що у договорі купівлі-продажу від 18.11.2013 не йдеться про наявність у квартирі самочинно прибудованого тамбуру не доводить вини позивача у скоєнні адміністративного правопорушення.
Доводи апелянта, що правопорушення у вигляді експлуатації об'єкта без його введення в експлуатацію є триваючим колегія суддів вважає прийнятними, проте з огляду, що ні в оскаржуваній постанові УДАБК Одеської міської ради від 30.05.2019 року, ні в акті перевірки від 17.05.2019 року, ні в протоколі про адміністративне правопорушення від 17.05.2019 року не вказано конкретної дати вчинення ОСОБА_1 вказаного вище правопорушення, адміністративне стягнення на позивача було накладено постановою №429/19 від 30.05.2019 року з порушенням статті 38 КУпАП.
Інші доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині постанови, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Враховуючи наведене та на підставі пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України, колегія суддів вважає необхідним змінити рішення суду першої інстанції в частині висновку про не встановлення суб'єктивної сторони правопорушення та перебування квартири в такому ж стані, як і на момент вчинення правочину у листопаді 2013 року, включаючи і вхідний тамбур в житлове приміщення з викладених вище мотивів.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, -
Апеляційну скаргу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 серпня 2019 року у справі № 522/10677/19 - змінити, виключивши з її мотивувальної частини висновок суду про не встановлення суб'єктивної сторони правопорушення та перебування квартири в такому ж стані, як і на момент вчинення правочину у листопаді 2013 року, включаючи і вхідний тамбур в житлове приміщення.
В іншій частині рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 серпня 2019 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.
Головуючий: О.І. Шляхтицький
Суддя: А.Г. Федусик
Суддя: Г.В. Семенюк