П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
03 вересня 2019 р.м.ОдесаСправа № 400/421/19
Головуючий в 1 інстанції: Брагар В. С.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,
суддів: Потапчука В.О., Семенюка Г.В.,
при секретарі - Ханділян Г.В.,
за участю представника позивача - Солоусова О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЛІПСІС" в особі директора Південної філії ТОВ "ЕЛЛІПСІС" Солоусова Олександра Юрійовича на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 травня 2019 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЛІПСІС" в особі директора Південної філії ТОВ "ЕЛЛІПСІС" Солоусова Олександра Юрійовича до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.01.2019 № 00006744004, -
Короткий зміст позовних вимог.
У квітні 2018 року ТОВ "ЕЛЛІПСІС" в особі директора Південної філії ТОВ "ЕЛЛІПСІС" Солоусова О.Ю. звернулось з вищевказаним адміністративним позовом.
В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки перевіряючими під час проведення перевірки не прийнято до уваги Наказ № 19 від 16.10.2018 року про проведення інвентаризації на складському приміщені за адресою вул. Канатна, 1/10, м. Миколаєва для зберігання алкогольних напоїв площею 134,2 кв.м., а саме тому алкогольні напої були розташовані на більшій площі ніж зазначено в довідці про місце зберігання.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 травня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з даним рішенням суду ТОВ "ЕЛЛІПСІС" подало апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Обставини справи.
Суд першої інстанції встановив, що товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛЛІПСІС " є юридичною особою.
Посадовими особами відповідача проведено фактичну перевірку позивача за місцем здійснення діяльності: м. Миколаїв, вул. Канатна, 1/10, на підставі наказу від 16.10.2018 року.
За результатами вказаної фактичної перевірки складено акт від 26.10.2018 за № 214/14-29-40-01/42103807.
Перевіркою встановлено зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного податку та зберігання алкогольних напоїв, маркованих марками акцизного податку із зазначенням суми акцизного податку, яка не відповідає сумі визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари, чим порушено пункт 20 Постанови Кабінету міністрів від 27.12.2010 року № 1251 «Про затвердження положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів» зі змінами та доповненнями, пункт 226.9 статті 226 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, зі змінами і доповненнями, статтю 11 Закону України від 19.12.1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», зі змінами та доповненнями.
Також перевіркою встановлено зберігання алкогольних напоїв у місцях зберігання не внесених до Єдиного державного реєстру місць зберігання чим порушено статтю 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.01.2019року №00006744004, згідно з яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 468 467, 00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 06.12.2018 року № 000264 згідно з яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 17000,00 грн.
Прийняті податкові повідомлення-рішення позивачем були оскаржені в адміністративному порядку.
За наслідками розгляду скарги позивача, рішенням відповідача від 25.01.2019 року № 3933/6/99-99-11-06-05-25, частково задоволено скаргу позивача, в частині скасування податкового повідомлення-рішення в сумі 17000, 00 грн.
Вважаючи неправомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки, та не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням від 30.01.2019 року №00006744004, згідно з яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 468 467, 00 грн., позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому також вказав на не законність проведеної перевірки.
Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.
Висновок суду першої інстанції.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для скасування податково повідомлення - рішення від 30.01.2019 № 00006744004 та задоволення позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛЛІПСІС".
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, Податкового кодексу України, Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.
Так, фактична перевірка позивача була проведена на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України згідно наказу Головного управління ДФС у Миколаївській області від 16.10.2018 року №2283.
Згідно підпункту 20.1.4. пункту 20.1. статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Главою 8 ПК України визначені види перевірок контролюючих органів та порядок їх проведення.
За змістом пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
На підставі підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
За правилами пункту 80.1. статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
На підставі пункту 80.2 статті 80 ПК України визначено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок врегулюванні статтею 81 ПК України.
За змістом пункту 81.1 статті 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
В ході судового розгляду встановлено, що направлення на перевірку від 16.10.2018 № 3142/14-29-03-01-28, № 3143/14-29-03-01-28 пред'явлені директору Південної філії Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЛІПСІС" Солоусову О. Ю., про що свідчить його підпис від 19.10.2018 на вказаних вище направленнях.
Тобто, посадовими особами ГУ ДФС у Миколаївській області при проведені фактичної перевірки позивача за місцем здійснення діяльності: м. Миколаїв, вул. Канатна, 1/10, на підставі наказу від 16.10.2018 року, були дотримані приписи Податкового кодексу України.
Слід зазначити, що платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковим органом. Тобто, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні перевірки. Дана правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 20.02.2018 року у справі № 826/1205/16 та від 13.03.2018 року у справі № 804/113/16.
Стосовно суті виявлених податковим органом в акті фактичної перевірки порушень, суд зазначає наступне.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
За правилом, наведеним в статті 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»:
- місце зберігання - місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання;
- Єдиний державний реєстр місць зберігання (Єдиний реєстр) - перелік місць зберігання, який ведеться органами доходів і зборів і містить визначені цим Законом відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників.
На підставі статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру.
Внесення даних до Єдиного реєстру проводиться на підставі заяви суб'єкта господарювання з обов'язковим зазначенням місцезнаходження місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також: для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження, коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; для фізичних осіб - підприємців - прізвища, імені, по батькові, місця проживання, реєстраційного номера облікової картки платника податків.
До заяви додаються копія виданої заявнику ліцензії на відповідний вид діяльності, засвідчена нотаріально або посадовою особою органу ліцензування, та документ, що підтверджує право користування цим приміщенням.
Суб'єкти господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, вносять до Єдиного реєстру тільки ті місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі.
Порядок ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання регламентовано Наказом ДПА України № 251 від 28.05.02 (далі - Порядок).
Відповідно до пункту 1.1 вказаного Порядку Єдиний державний реєстр місць зберігання (далі - Єдиний реєстр) - це перелік місць, що використовуються для зберігання спирту, та приміщень, що використовуються для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів (далі - місце зберігання), який містить відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників. До Єдиного реєстру вносяться: відомості про заявника - ідентифікаційний код (номер), найменування (прізвище, ім'я, по батькові), місцезнаходження або місце проживання (поштовий індекс, область, район, місто, вулиця, номер будинку), серія та номер ліцензії, виданої заявнику на відповідний вид діяльності; відомості про місце зберігання - місцезнаходження (поштовий індекс, область, район, місто, вулиця, номер будинку), площа місця зберігання (місткість місця зберігання спирту), вид продукції, що зберігається; дата включення місця зберігання до Єдиного реєстру; серія, номер та дата видачі довідки про внесення місця зберігання до Єдиного реєстру; підстави та дата виключення місця зберігання з Єдиного реєстру.
З матеріалів справи вбачається, що у ході проведення фактичної перевірки позивачем надано копію договору оренди № 10 від 01.08.2018 року, відповідно до якого позивачу надається складське приміщення площею 134,2 кв.м., за адресою: м. Миколаїв, вул. Кагатна, 1/10.
Відповідно до довідки про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру місць зберігання № 14160116594 від 30.08.2018 року місце зберігання алкогольних напоїв внесено площею 134,2 кв. м. однак перевіркою встановлено, що фактично позивачем здійснюється зберігання алкогольної продукції на площі 265,9 кв.м., що не відповідає довідці про місце зберігання.
З матеріалів справи вбачається, що у ході проведення фактичної перевірки позивачем надано копію договору оренди № 10 від 01.08.2018 року, відповідно до якого позивачу надається складське приміщення площею 134,2 кв.м., за адресою: м. Миколаїв, вул. Кагатна, 1/10.
Згідно довідки про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру місць зберігання № 14160116594 від 30.08.2018 року місце зберігання алкогольних напоїв внесено площею 134,2 кв. м. однак перевіркою встановлено, що фактично позивачем здійснюється зберігання алкогольної продукції на площі 265,9 кв.м., що не відповідає довідці про місце зберігання.
Водночас, представник позивача стверджував, що перевіряючими не взято до уваги Наказ № 19 від 16.10.2018 року про проведення інвентаризації на складі, яким пояснюється розташування алкогольних напоїв на більшій площі, ніж вказано у довідці про місце зберігання.
Наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 №879 затверджено Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань (далі за текстом - Положення). Це Положення застосовується юридичними особами, створеними відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також представництвами іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства).
Інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов'язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка. При цьому забезпечуються, зокрема, установлення лишку або нестачі активів шляхом зіставлення фактичної їх наявності з даними бухгалтерського обліку (пункт 5 Розділу 1 Положення).
Пунктом 6 Розділу 2 Положення передбачено, що Голова інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) візує всі прибуткові та видаткові документи, що додаються до реєстрів (звітів), із зазначенням «До інвентаризації на (дата)». Для бухгалтерської служби ці документи є підставою для визначення залишків активів на початок інвентаризації за даними обліку.
Як вбачається з матеріалів справи та стверджується позивачем під час розгляду справи, Наказом від 16.10.2018 №19 про проведення інвентаризації на складі було прийнято рішення про проведення інвентаризації з метою виявлення фактичної наявності товарно-матеріальних цінностей, недостачі та надлишків, усунення перерозподілу, визначення умов зберігання товарів, забезпечення повноти та достовірності відображених даних. Інвентаризацію проведено силами інвентаризаційної комісії в термін 17-18 жовтня 2018 року.
Так результати інвентаризації оформляють за чітко встановленим порядком. Результати інвентаризації відображають в бухгалтерському обліку та фін звітності.
Враховуючи наведені положення законодавства, суд першої інстанції правильно визнав не обґрунтованим та безпідставним пояснення позивача щодо того, чому під час проведення перевірки алкогольні напої були розташовані на більшій території у складському приміщені за адресою вул. Канатна, 1/10, м. Миколаєва.
При цьому наказ від 16.10.2018 №19 про проведення інвентаризації на складі, також вірно не взято до уваги, оскільки в подальшому суду не було надано ніяких результатів, щодо проведення інвентаризації.
До того ж позивач, на час проведення інвентаризації ніяким чином документально не оформив з власником приміщень, використання більшої площі ніж він орендує.
Частиною 1 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» визначено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
Абзацом 12 частини 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» установлено, що у разі зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції в розмірі 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 17000 гривень.
Таким чином на підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для скасування податково повідомлення - рішення від 30.01.2019 № 00006744004 та задоволення позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛЛІПСІС".
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В ході розгляду справи позивач не довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Доводи апеляційної скарги.
Посилання апелянта на Додаткову угоду № 1 від 01 вересня 2018 року Договору № 10 від 01 серпня 2018 року згідно якої відповідно пункту 1.1 Договору викладено його у наступній редакції: "Цим Договором регулюються правові відносини, пов'язані із переданням Орендодавцем Орендареві у строкове платне користування майна, а саме: частину складського приміщення 134,2 м.кв. від загальною площі складського приміщення 265,9 м. кв. У разі необхідності, а саме: завантаження, розвантаження, проведення інвентаризації тощо, Сторона, має право займати більшу площу складського приміщення, на час проведення вище зазначених робіт за адресою: 54007, Миколаївська обл., вул. Канатна буд. 1/10, відхиляються колегією суддів, оскільки не нівелює порушення порядку зберігання алкогольних напоїв у місцях зберігання, не внесених до Єдиного державного реєстру.
Також апеляційний суд критично оцінює доводи апелянта щодо відсутності можливості надання до суду першої інстанції фінансових та бухгалтерських документів з приводу інвентаризації у зв'язку з перевіркою їх у центральному офісі підприємства, оскільки адміністративний позов не містить про це жодної згадки.
Не міг вказану обставину підтвердити представник товариства і в судовому засіданні апеляційного суду.
Відповідно до вимог частини 4 статті 308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Таким чином апеляційний суд не приймає наведені документи в якості підтвердження дотримання порядку зберігання алкогольних напоїв у місцях зберігання, не внесених до Єдиного державного реєстру.
Інші доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині постанови, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЛІПСІС" в особі директора Південної філії ТОВ "ЕЛЛІПСІС" Солоусова Олександра Юрійовича є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЛІПСІС" в особі директора Південної філії ТОВ "ЕЛЛІПСІС" Солоусова Олександра Юрійовича залишити без задоволення, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 травня 2019 року у справі № 400/421/19 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Дата складення та підписання повного тексту судового рішення - 04 вересня 2019 року.
Головуючий: О.І. Шляхтицький
Суддя: В.О. Потапчук
Суддя: Г.В. Семенюк