Справа №211/1899/17
Провадження № 1-кп/211/54/19
04 вересня 2019 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретар ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кривий Ріг кримінальне провадження № 12017040720000500 від 12.03.2017 року, відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Кривого Рогу Дніпропетровської області, українця, громадянина України, з освітою 9 класів, який офіційно не працює, не одружений, на утриманні дітей та осіб похилого віку не має, проживає: АДРЕСА_1 , раніше судимий:
1)17.04.2007 року Тернівським районним судом м. Кривого Рогу за ст. ст. 185 ч. 3, 69 КК України до 2 років позбавлення волі;
2) 02.11.2010 року Тернівським районним судом м. Кривого Рогу за ст. ст. 185 ч. 2, 185 ч. 3, 186 ч. 2 КК України до 4 років позбавлення волі;
3)22.05.2017 року Тернівським районним судом м. Кривого Рогу за ст. 186 ч. 3 КК України до 5 років позбавлення волі,
4)22.06.2017 року Тернівським районним судом м. Кривого Рогу за ст. ст. 185 ч. 2, 70 ч.4 КК України до 5 років позбавлення волі,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,
за участю сторін кримінального провадження: прокурорів - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , захисника - ОСОБА_8 , обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
встановив:
11.03.2017 року о 18 годині 30 хвилині, ОСОБА_3 , перебуваючи біля першого під'їзду будинку № 65 по проспекту Гагаріна в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу, побачив раніше знайому ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка прямувала до місця свого мешкання, тримаючи в руках мобільний телефон марки «Леново А-680». В цей момент у ОСОБА_3 раптово виник злочинний корисливий намір на відкрите викрадення мобільного телефону ОСОБА_9 .
Надалі, реалізовуючи свій злочинний корисливий намір, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, діючи повторно, ОСОБА_3 , підійшов до ОСОБА_9 , та застосувавши до останньої фізичне насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я, що виразилося в нанесені двох ударів долонею в область обличчя потерпілої, відкрито викрав належний ОСОБА_9 мобільний телефон марки «Леново А-680» з сім-картою оператора «Лайфселл» № НОМЕР_1 , вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 37/12.1-124 від 11.04.2017 року становить 1825 грн. 00 коп. Після чого, ОСОБА_3 з місця вчинення злочину зник, обернувши викрадене майно на свою користь, спричинив майновий збиток потерпілій ОСОБА_9 на вказану суму та фізичний біль.
В суді обвинувачений ОСОБА_3 свою вину не визнав та пояснив, що в 2017 році в районі Автовокзалу він зустрів раніше знайому ОСОБА_10 , з якою у нього виник конфлікт, в ході якого він підійшов до потерпілої, вдарив її по обличчю, забрав належний їй телефон Леново і відразу ж викинув, а після того втік. Пояснив також, що умислу на заволодіння майном потерпілої не мав, а свідок ОСОБА_11 дав в суді неправдиві показання, оскільки він нікому ніякий телефон не продавав.
Відповідно до положень ст. 23 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків. В силу ст. 24 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
За вимогами ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Згідно зі ст. 349 КПК України обсяг доказів, та порядок їх дослідження вирішується з урахуванням думки учасників судового провадження.
Зважаючи на те, що ОСОБА_3 не визнав вину, суд, з урахуванням позиції учасників кримінального провадження, визнав за необхідне окрім допиту обвинуваченого, також допитати потерпілу, свідків та дослідити письмові докази.
Так, потерпіла ОСОБА_9 суду пояснила, що вона більше чотирьох років проживала в цивільному шлюбі з ОСОБА_12 , у якого є донька ОСОБА_13 . Раніше ОСОБА_13 проживала разом з ними, а потім почала мешкати разом з ОСОБА_14 . ОСОБА_15 вона бачила всього три рази. В першій половині березня 2017 року вона надвечір поверталася з роботи додому, в одній руці тримала сумку, а в іншій був телефони Леново. Біля свого під'їзду вона побачила ОСОБА_16 та ОСОБА_17 . Коли вона підійшла ближче до під'їзду, до неї підійшов ОСОБА_18 та почав видирати з рук телефон, вона почала кричати, а ОСОБА_18 сказав їй «закрити рота», потім побіг. ОСОБА_16 побігла в іншу сторону, після чого вона викликала поліцію та написала заяву. Також ОСОБА_18 наніс їй два удари. Матеріальних та моральних претензій до обвинуваченого не має, просить призначити покарання на розсуд суду. В подальшому потерпіла надала до суду заяву про розгляд кримінального провадження за її відсутності (т.1, а.с.66).
Крім показань потерпілої ОСОБА_9 , вина обвинуваченого за ч.2 ст.186 КК України підтверджується показаннями свідка, який будучи безпосередньо допитаним у судовому засіданні у відповідності до вимог положень § 3 Глави 28 КПК України, зокрема, з урахуванням положень ст.352 КПК України, підтвердив обставини, які підлягають встановленню відповідно до змісту ст. 91 КПК України.
Свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що він є власником магазину купівлі-продажу комп'ютерної техніки та мобільних телефонів по вулиці Косіора (Соборності), 49, в м. Кривому Розі, а саме на зупиночному комплексі «Восход». На початку березня 2017 року (точної дати не пам'ятає), до нього в магазин зайшов чоловік, в якому він потім упізнав ОСОБА_3 , та запропонував купити мобільний телефон «Lenovo». Телефон був зламаний, тому він купив його на запчастини. Чоловік казав, що телефон його. На момент, коли до нього звернулись працівники поліції, телефону в магазині вже не було.
Так, суд не вбачає підстав для визнання показань свідка ОСОБА_11 недостовірними, оскільки вони є логічними та послідовними. Аналізуючи зміст показань вказаного свідка в частині обставин, які він сприймав особисто, суд визнає їх належними, оскільки вони підтверджують обставини, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, та обставини, які мають значення для кримінального провадження, а також не вбачає підстав для визнання їх недостовірними та недопустимими, враховуючи, що останні отримані у порядку встановленому КПК України.
На допиті свідка ОСОБА_19 сторона обвинувачення не наполягала з огляду на те, що місце знаходження останньої встановити не виявилось можливим.
Також винуватість ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, підтверджується письмовими доказами, що були безпосередньо досліджені судом, а саме:
- протоколом огляду місця події від 11.03.2017 року з фототаблицею до нього, в ході якого оглянута територія розташована біля багатоповерхового будинку АДРЕСА_2 (Т.2, а.с.5-7);
- протоколом огляду речей від 21.03.2017 року з фото таблицею до нього, згідно якого в приміщенні Довгинцівського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області, ОСОБА_3 добровільно видав сім-карту Lifesell розміром 2,5*1,5 см та пояснив, що вказану сім-карту він взяв з викраденого ним телефона Lenovo, що належить ОСОБА_9 та яким він 11.03.2017 року відкрито заволодів біля 1-го під'їзду буд.65 по проспекту Гагаріна в м. Кривий Ріг (Т.2, а.с.24-25);
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 12.04.2017 року, за участю свідка ОСОБА_11 , в ході якого, ОСОБА_11 серед представлених для впізнання осіб на фотознімках, на фото під №1 впізнав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як чоловіка, у якого 11.03.2017 року він купив на запчастини мобільний телефон марки «Lenovo A-680» сірого кольору за 50 грн. (Т.2, а.с.33-35);
- висновком експерта № 37/12.1-124 від 11.04.2017 року, згідно якого ринкова вартість мобільного телефону марки «Lenovo» моделі «А-680» станом на 11.03.2017 рік могла складати 1825 грн. (Т.2, а.с.40-42);
- протоколом проведення слідчого експерименту з фототаблицею до нього, згідно якого ОСОБА_3 у присутності понятих, показав місце вчинення злочину, розповів коли і яким чином він заволодів мобільним телефоном ОСОБА_9 , та показав місце, де він потім продав викрадений ним у ОСОБА_9 мобільний телефон (Т.2, а.с.63-65).
Приведені вище та досліджені судом письмові докази є належними та допустимими, оскільки отримані органом досудового розслідування згідно з вимогами Кримінального процесуального законодавства України та містять в собі фактичні дані, які вказують на місце, час, спосіб та мету вчинення ОСОБА_3 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
Таким чином, судом встановлено, що всі докази, досліджені в судовому засіданні і покладені в основу вироку, є достовірними, допустимими і достатніми, які повною мірою підтверджують встановлені в суді фактичні обставини у кримінальному провадженні. Об'єктивних підстав брати під сумнів показання допитаних у суді свідка та потерпілої у суду немає.
Досліджені судом і покладені в основу вироку докази не суперечать один одному і узгоджуються між собою.
Висновки суду про винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 в скоєнні злочину, який кваліфікований органом досудового розслідування за ч.2 ст.186 КК України, ґрунтуються на доказах, безпосередньо досліджених судом при розгляді даного кримінального провадження.
Оцінюючи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 знайшла своє повне підтвердження в процесі судового слідства та його дії правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 186 КК України, як такі, що виразилися у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненому повторно.
При цьому позицію обвинуваченого щодо невизнання вини з огляду на отримані в ході судового слідства докази, які в повній мірі спростовують надані обвинуваченим показання в частині відсутності умислу на заволодіння чужим майном та часу вибуття з його незаконного володіння викраденого мобільного телефону, суд сприймає лише як спосіб захисту від пред'явленого обвинувачення з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене кримінально каране діяння.
Керуючись вимогами ст. 65 КК України при призначенні покарання суд враховує, що ОСОБА_3 вчинив злочин, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, раніше неодноразово судимий за злочини проти власності, під наглядом лікаря-психіатра не перебував і не перебуває, перебував під профілактичним наглядом лікаря-нарколога з січня 2001 року по лютий 2004 року з приводу вживання летючих розчинників зі шкідливими наслідками, за місцем проживання характеризується посередньо.
Обставин, що пом'якшують покарання, судом не встановлено.
Обставин, шо обтяжують покарання, судом не встановлено. При цьому суд виключає рецидив злочинів з обсягу пред'явленого обвинувачення відповідно до положень ч.4 ст.67 КК України
При обранні виду та міри покарання обвинуваченому, враховуючи дані про його особу, ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, фактичних обставин та його наслідків, за відсутності обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, позиції потерпілої, яка просила покарати обвинуваченого на розсуд суду, суд вважає, що покарання обвинуваченому повинно бути призначено у вигляді позбавлення волі, в межах санкції статті 186 частини 2 КК України. Суд не вбачає підстав для застосування положень ст.ст.69, 75 КК України.
При цьому, приймаючи до уваги те, що злочин обвинуваченим вчинено до постановлення попереднього вироку, а саме вироку Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22.06.2017 року, яким він засуджений за ст. 185 ч. 2 КК України до 5 років позбавлення волі, суд вважає за необхідне при призначенні покарання обвинуваченому, керуватися положеннями ч. 4 ст. 70 КК України.
Запобіжний захід по даному кримінальному провадженню не обирався.
На підставі ухвали суду від 13.07.2017 року, обвинуваченого було етаповано до Криворізької УВП УДПтСУ в Дніпропетровській області №3 та з 28.07.2017 року перераховано за Довгинцівським районним судом м.Кривого Рогу в межах розгляду справи №211/1899/17.
Враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену в постанові від 29.08.2018 (справа №663/537/17), строк попереднього ув'язнення ОСОБА_3 необхідно обраховувати з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Судові витрати стягнути з обвинуваченого в повному обсязі (Т.2, а.с.39).
Питання про речові докази вирішити в порядку ст.100 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 100, 124, 368- 370, 373, 374 КПК України, суд-
ухвалив:
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, призначених за вироком Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 22.06.2017 року, яким він засуджений за ст. 185 ч. 2 КК України до 5 років позбавлення волі, та за цим вироком, остаточно призначити покарання ОСОБА_3 у вигляді 5 (п'яти ) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
Запобіжний захід по даному кримінальному провадженню не обирався.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з 22.03.2017 року.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судові витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи № 37/12.1-124 від 11.04.2017 року в розмірі 351 (триста п'ятдесят одна) гривня 84 копійки.
Речові докази: сім-карту оператора «Лайфселл» з номером НОМЕР_1 , яка знаходилася у викраденому мобільному телефоні «Леново А 680» та зберігається в матеріалах кримінального провадження - повернути потерпілій.
Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно вручити прокурору, обвинуваченому.
Суддя ОСОБА_1