Справа № 725/4237/19
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Галичанський О.І. Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М.
04 вересня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Кузьмишина В.М.
суддів: Боровицького О. А. Сапальової Т.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 25 липня 2019 року (проголошено в м. Чернівці 25.07.2019) у справі за адміністративним позовом Чернівецького прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України до ОСОБА_1 про визнання дій протиправними,
в липні 2019 року представник Чернівецького прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України звернувся до Першотравневого районного суду міста Чернівці в якому просив про прийняття рішення щодо примусового видворення громадянина Республіки Бангладеш ОСОБА_3, за межі території України та затримати громадянина відповідача - особу, яка називалась громадянином Республіки Бангладеш, ОСОБА_1 , з метою його ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України, строком на шість місяців.
Рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівці від 25.07.2019 адміністративний позов задоволено частково.
Затримано з метою ідентифікації особи громадянина Республіки Бангладеш ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (анкетні дані вказані зі слів), з поміщенням його до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, на термін шість місяців, починаючи з часу його фактичного затримання.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що фактичної можливості виконати рішення про примусове повернення позивачу не надавалось.
Сторони повноважних представників в судове засідання не направили, хоча повідомлялися про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи. Позивач в апеляційній скарзі просив дану справу розглянути без його участі.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлені та неоспорені сторонами наступні обставини.
Так, 09.07.2019 представниками прикордонної поліції Румунії за незаконний перетин державного кордону України до Румунії, на напрямку 877 прикордонного знаку, на відстані 500 метрів від лінії державного кордону в тилу Румунії було затримано без документів, що посвідчують особу, групу осіб, в тому числі і громадянина, який назвався громадянином Республіки Бангладеш ОСОБА_3
10.07.2019 о 13:00 год. в ході проведення прикордонно-представницької зустрічі із представниками прикордонної поліції Румунії, в рамках прискореної процедури реадмісії, в міжнародному пункті пропуску "Подурне" було передано представникам Чернівецького прикордонного загону громадянина Республіки Бангладеш ОСОБА_3
Цього ж дня, з метою з'ясування обставин правопорушення, відповідач був затриманий на термін до трьох діб, про що письмово проінформовано Департамент консульської служби Міністерства закордонних справ України.
Рішенням заступника начальника відділу по роботі з іноземцями та адміністративного провадження штабу Чернівецького прикордонного загону від 22.07.2019 на підставі ст. 26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" вирішено примусово повернути відповідача за межі території України в країну походження, з наданням строку для його виконання не пізніше 25.07.2019.
Однак відповідач не має змоги виконати вказане рішення, оскільки як вбачається із матеріалів справи, а також пояснень відповідача, у нього відсутні документи на право перетину державного кордону та кошти для придбання квитка.
Як було встановлено судом, відповідач незаконно здійснив перетин державного кордону з України в Румунію поза встановленими пунктами пропуску, за що 10.07.2019 відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
Таким чином, відповідач, усвідомлюючи протиправний характер діяння, обрав незаконний спосіб досягнення своєї мети щодо потрапляння до країн Західної Європи, внаслідок чого своїми діями грубо та свідомо порушив законодавство України.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що неможливість ідентифікації відповідача є перешкодою для початку процедури його примусового повернення чи видворення, оскільки питання визначення країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства залишається не з'ясованим, а тому, позов в частині затримання громадянина Республіки Бангладеш ОСОБА_1 з метою його ідентифікації підлягає задоволенню.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції за наступних підстав.
Згідно з частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно вимог ст.ст. 13,14 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" свобода пересування та вільний вибір місця проживання обмежується щодо іноземців та осіб без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України.
Так, правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в'їзду в Україну та виїзду визначає Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22.09.2011 року № 3773-VI.
Відповідно до вимог частини 3 статті 3 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22.09.2011 року № 3773-VI, іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більше як вісімнадцять місяців.
Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання іноземців та осіб без громадянства визначені статтею 289 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 289 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: 1) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України; 2) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 3) взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 4) зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.
Частиною 11 статті 289 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більше як на вісімнадцять місяців.
Умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію є: відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації; неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи (ч.13 ст.289 КАС України).
У разі звернення особи під час її перебування в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, вона продовжує перебувати в зазначеному пункті до остаточного прийняття рішення за заявою.
Згідно вимог ч. 3 ст. 29 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці або особи без громадянства, прийняті відповідно до міжнародного договору про реадмісію, які не мають законних підстав для перебування на території України, підлягають примусовому видворенню у разі, якщо між Україною і країною громадянської належності чи країною попереднього постійного проживання таких іноземців або осіб без громадянства відсутній договір про реадмісію.
Примусове видворення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".
Відповідно до пункту 1.8 Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрацією державної прикордонної служби України та Служби безпеки України від 23.04.2012 року № 353/271/150, примусове видворення передбачає: виявлення порушника, поміщення його в пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України (далі - ПТПІ), документальне оформлення примусового видворення, подальше супроводження іноземця до пункту пропуску через державний кордон України чи до країни походження.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідач незаконно здійснив перетин державного кордону з України в Румунію поза встановленими пунктами пропуску, за що 10.07.2019 відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
Також, судом першої інстанції встановлено, що відповідач не відноситься до осіб, яким надано статус біженця і не є особою, яка потребує додаткового захисту. Зі слів відповідача, з відповідними заявами до працівників ДМС України він не звертався.
Слід також зазначити, що відповідач не підпадає під захист ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або ст. 31 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства". Доказів протилежного суду не надано.
Враховуючи те, що у відповідача відсутній паспортний документ чи інший документ, що надає йому право на перебування на території України на законних підставах, а також на виїзд з території України, та на підставі якого можливо встановити його особу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов підлягав частковому задоволенню.
Щодо доводів апеляційної скарги, що позивачем було прийнято рішення про примусове повернення відповідача до держави походження, строк виконання якого був до 25.07.2019, однак не дочекавшись спливу цього терміну, позивач незаконно звернувся до суду, а суд безпідставно рішення про затримання, колегія суддів зазначає наступне.
У відповідності до ч. 1 ст. 30 Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22.09.2011 року № 3773-VI позивач на підставі постанови адміністративного суду наділений повноваженнями на примусове видворення з України іноземця, якщо останній не виконав в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець буде ухилятися від виконання такого рішення.
Як було встановлено судом першої інстанції, у відповідача відсутні документи, які ідентифікують його особу, що унеможливлює встановити його особу, а також вирішити питання про законні підстави його подальшого перебування на території України.
Враховуючи те, що позивачем не було вжито всіх заходів з метою встановлення особи відповідача, тому позов було задоволено лише в частині затримання з метою ідентифікації відповідача з поміщенням у пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні на термін шість місяців, починаючи з часу фактичного затримання.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 25 липня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Кузьмишин В.М.
Судді Боровицький О. А. Сапальова Т.В.