03 вересня 2019 року м. Дніпросправа № 280/5167/18
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Кязимової Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 березня 2019 року (суддя - Сацький Р.В., повний текст складено 26.03.2019р.) у справі №280/5167/18 за позовом Приватного підприємства «Бізон - Тех Добрива» до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
ПП «Бізон - Тех Добрива» звернулося до суду з позовом, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення №909323/38267767 від 07.09.2018 про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації) про відмову у реєстрації Податкової накладної №138 від 11.12.2017;
- зобов'язати ДФС України здійснити реєстрацію податкової накладної №138 від 11.12.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних з дати її подання.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що при здійсненні операцій з постачання послуг підприємством складено зазначену податкову накладну та направлено їх для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Згідно квитанції №1 податкову накладну №138 від 11.12.2017 прийнято, але реєстрацію зупинено з підстав виявлення невідповідності обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД:71.12 та запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію зазначених податкових накладних у ЄРПН. На виконання вимог п.п. 201.16.2 п. 201.16 ст. 201 ПК України позивачем було надано повідомлення до якого додані копії підтверджуючих документів, проте 07.09.2018р. рішенням Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної, було відмовлено у реєстрації вказаної податкової накладної. Вказуючи на відсутність підстав для зупинення реєстрації податкової накладної, а також на те, що господарські операції з продажу товарів, за якими складено податкову накладну, підтверджується належними первинними документами, чому Комісією не надано жодної оцінки, позивач просив суд визнати протиправним та скасувати спірне рішення Комісії та зобов'язати ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №138 від 11.12.2017р.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18 березня 2019 року позов задоволено. Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із недоведеності відповідачем правомірності підстав для зупинення реєстрації податкової накладної в ЄРПН та необґрунтованості рішення про відмову у
реєстрації податкової накладної в ЄРПН.
Не погодившись з рішенням суду, Головне управління ДФС у Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. В обгрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що під час опрацювання поданої позивачем податкової накладної було встановлено підстави для зупинення реєстрації податкової накладної, які зазначені у Квитанції №1. Оскільки, позивачем не було надано усіх документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладною, то Комісією було прийнято рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в ЄРПН. Посилаючись на вказані обставини, а також на повноваження контролюючого органу щодо моніторингу поданих податкових накладних, відповідач просить апеляційну скаргу задовольнити.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін з огляду на його законність і обґрунтованість. Фактично позиція позивача полягає у тому, що оскаржуване рішення контролюючого органу є необґрунтованим, контролюючий орган не надав належної оцінки тим документам, які надавалися позивачем на підтвердження правомірності оформлення податкової накладної №138.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що між Приватною Агрофірмою імені Ульянова, як покупцем, та позивачем, як постачальником, укладено договір поставки мінеральних добрив № КД-Д-1 від 11.01.2017, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця насіння для сівби, пестициди в препаративних формах (засоби захисту рослин та мікродобрива), а покупець зобов'язується приймати цей товар й оплачувати його.
На виконання умов Договору, згідно зі Специфікацією № 8 від 14.11.2017 до договору поставки, позивач відвантажив Приватній Агрофірмф ім. Ульянова товар (Нітроамофоска (16:16:16) біг-бег імпорт), що підтверджується видатковою накладною № 2285 від 11.12.2017.
ПП “БІЗОН-ТЕХ ДОБРИВА” на вказану подію (відвантаження товару) виписало податкову накладну № 138 від 11.12.2017 та направило через автоматизовану систему до ДФС України для проведення її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, проте згідно отриманої квитанції позивача було повідомлено про зупинення її реєстрації (копія долучена до матеріалів справи).
Підставами для зупинення реєстрації податкової накладної вказано про виявлені помилки: ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним п. 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 р. № 567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно УКТ ЗЕД 71.12. Підприємству запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК.
06.09.2018 року позивачем подано до контролюючого органу пояснення з відповідними первинним документами щодо наявності підстав реєстрації податкової накладної № 138 від 11.12.2017 року, що підтверджено повідомленням щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрації якої зупинена.
Рішенням Комісії ГУ ДФС у Запорізькій області № 909323/38267767 від 07.09.2018 відмовлено у реєстрації податкової накладної №138 від 11.12.2017 з таких підстав: “Неподання платником податку копій документів: Первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні”.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернуся до суду з даним позовом.
За наслідками перегляду справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову з огляду на таке.
Пунктом 74.2 статті 74 ПК України (чинному на час подання для реєстрації податкової накладної та зупинення її реєстрації) визначено, що в Єдиному реєстрі податкових накладних далі - ЄРПН) забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування (далі - ПН/РК) критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких ПН/РК в ЄРПН.
Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій і завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики - п.74.3 ст.74 ПК України.
Відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних” №1246 від 29.12.2010р.(далі - Порядок №1246, в редакції на час виникнення спірних правовідносин) податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.
Згідно до п.12 вказаного Порядку №1246 після надходження ПН/РК до ДФС в автоматизованому режимі здійснюються їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності ПН/РК затвердженому формату (стандарту); чинності цифрового електронного підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких ПН/РК; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію ПН/РК, платником податку на момент складання та реєстрації таких ПН/РК; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 в 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для ПН/РК, що реєструються після 1 липня 2015р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації ПН/РК з такими ж реквізитами; відповідності ПН/РК критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України “Про електронний цифровий підпис”, “Про електронні документи та електронний документообіг” та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Відповідно до п.13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації ПН/РК.
Аналогічні приписи містить підпункт 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України (в редакції на час зупинення реєстрації податкової накладної) згідно яких реєстрація ПН/РК в ЄРПН може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України у разі відповідності такої ПН/РК сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України у разі зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає ( в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої ПН/РК. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
У квитанції про зупинення реєстрації ПН/РК зазначаються: а)порядковий номер та дата складення ПН/РК; б) визначення критерію (їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації ПН/РК; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої ПН/РК в ЄРПН.
Наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 року №567 затверджено Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 16.06.2017 року за №754/30621 ( який був чинним на час зупинення реєстрації податкової накладної).
Згідно з пунктом 6 Критеріїв моніторинг податкової накладної / розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями:
1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній / розрахунку коригування, яку (який) подано на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 раза більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеному у податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75 % загального такого залишку для платників, у яких значення показника D становить більше 0,03; більше 60 % - від 0,02 до 0,03; більше 50 % - від 0,015 до 0,02; більше 40 % - від 0,01 до 0,015, більше 30 % - від 0,005 до 0,01, більше 20 % - до 0,005) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);
2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб'єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1 та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу VI Податкового кодексу України (далі - Кодекс), стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі;
3) розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку на додану вартість, якщо передбачається зміна вартості товару/послуг більше ніж удвічі та/або зміна номенклатури товарів/послуг (для кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД - зміна перших чотирьох цифр кодів, а для кодів послуг відповідно до Державного класифікатора продукції та послуг - перших двох цифр кодів).
У разі якщо за результатами Моніторингу визначено, що податкова накладна / розрахунок коригування відповідає вимогам підпункту 1 цього пункту та сума податку на додану вартість, зазначена в податкових накладних, зареєстрованих платником податку в Реєстрі у звітному (податковому) періоді з урахуванням податкової накладної / розрахунку коригування, поданої на реєстрацію в Реєстрі, які відповідають вимогам підпункту 1 цього пункту, більша за середньомісячну суму сплачених за останні 12 місяців єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків і зборів (крім суми податку на додану вартість, сплаченої при ввезенні товарів на митну територію України) платником податку та його відокремленими підрозділами, реєстрація такої податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється відповідно до вимог пункту 201.16 статті 201 розділу V Кодексу.
У разі якщо за результатами Моніторингу визначено, що податкова накладна / розрахунок коригування відповідає одній з умов, зазначених у підпунктах 2 цього пункту, реєстрація такої (такого) податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється відповідно до вимог пункту 201.16 статті 201 розділу V Кодексу.
З огляду на вищенаведені норми права, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що здійснюючи моніторинг ПН (податкових накладних), контролюючі органи зобов'язані, у разі зупинення реєстрації ПН, у Квитанції №1 зазначати конкретний вид критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН в ЄРПН, який встановлений пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017р. №567.
Встановивши те, що у Квитанції №1 не зазначено критеріїв оцінки ступеню ризику, які визначено Наказом №567, суд першої інстанції обгрунтовано вказав на те, що контролюючим органом не дотримано обов'язку, визначеного пп.201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України.
При цьому, суд першої інстанції правильно вказав на те, що зазначення у вказаній Квитанції №1 та віднесення до п.6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків вищевказаної податкової накладної з підстав того, що у ній виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах з УКТ ЗЕД є безпідставним, з огляду на те, що наведені причини не віднесено до переліку критеріїв оцінки ступеня ризиків, які визначені у п.6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків Наказу №567.
Таким чином, встановлені обставини справи дають підстави для висновку про неправомірність зупинення реєстрації податкової накладної №138 від 11.12.2017р., оскільки дії контролюючого органу не узгоджувалися з вимогами законодавства, яке було чинним на час подання позивачем для реєстрації в ЕРПН податкової накладної №14 від 11.08.2017р.
На час прийняття Комісією рішення про відмову у реєстрації податкової накладної податкове законодавство зазнало змін.
Так, відповідно до п.201.16 ст.201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018р. №117 (далі Порядок №117).
Пунктом 14 Порядку встановлено перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе:
договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;
договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;
первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;
розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;
документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.
За приписами пункту 15 Порядку письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.
Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).
Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку подає до ДФС в електронній формі засобами електронного зв'язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України “Про електронний цифровий підпис”, “Про електронні документи та електронний документообіг” та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку (пункт 16 Порядку).
Приписами пунктів 18-20 Порядку встановлено, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.
Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС).
Зазначені комісії приймають рішення про:
реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі;
відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.
В свою чергу, відповідно до пункту 21 Порядку, підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:
ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;
ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку;
надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що 06.09.2018 року ПП «Бізон-Тех Добрива» подано до контролюючого органу пояснення з відповідними первинним документами щодо наявності підстав реєстрації податкової накладної №138 від 11.12.2017 року, що підтверджено повідомленням щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрації якої зупинена, та письмовими поясненнями.
В той же час, Комісією Головного управління ДФС у Запорізькій області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, незважаючи на зазначене повідомлення ПП «Бізон-Тех Добрива» та додані до нього документи про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрації якої зупинена, прийнято рішення № 909323/38267767 від 07.09.2018 про відмову у реєстрації податкової накладної №138 від 11.12.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що форма рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних визначена Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 117 (додаток 2 до вказаного Порядку).
Форма такого рішення передбачає, що в разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних через ненадання платником податку копій документів, документи, які не надано повинні бути конкретно вказані.
Однак, в порушення наведених вимог законодавства, оскаржене рішення містить лише загальне твердження: “ненадання платником податків копій документів: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні”, проте не вказано, які саме документи не були подані та яких документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.
З цих підстав, суд першої інстанції правильно вказав на необґрунтованість оскаржуваного рішення ГУ ДФС у Запорізькій області, оскільки відповідачем не було надано доказів дотримання процедури прийняття такого рішення, в частині перевірки наданих позивачем документів, які підтверджували господарські операції за наслідками яких виписано податкову накладну.
З огляду на викладене, враховуючи встановлені обставини справи, які свідчать про неправомірність підстав зупинення реєстрації податкової накладної, про необґрунтованість рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в ЄРПН, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності рішення Комісії ГУ ДФС у Запорізькій області № 909323/38267767 від 07.09.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної №138 від 11.12.2017.
Дійшовши обгрунтованого висновку про неправомірність оскарженого рішення відповідача, суд першої інстанції вірно виходив із того, що належним способом захисту порушеного права є не лише скасування такого рішення відповідача, а й зобов'язання ДФС України зареєструвати податкову накладну в ЄРПН, оскільки саме такий спосіб захисту порушеного права є свідченням того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Відносно визначеного судом першої інстанції способу захисту порушеного права апеляційна скарга ГУ ДФС у Запорізькій області аргументів не містить, а ДФС України, яку зобов'язано вчинити такі дії, рішення суду не оскаржує.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстав для його скасування не існує.
Щодо розподілу судових витрат.
У відзиві на апеляційну скаргу та доданих документах позивач просить стягнути на користь підприємства витрати на правничу допомогу у загальному розмірі 2075,0грн. Вказані витрати пов'язані з наданням адвокатом професійної правничої допомоги на підставі укладеного договору від 12.11.2018р. Згідно із Додатком №7 до договору витрати складаються із витрат пов'язаних з: ознайомленням та аналізом поданої ГУ ДФС у Запорізькій області апеляційної скарги - 250,0грн.; складанням відзиву на апеляційну скаргу - 750,0грн; підготовка і надіслання відзиву суду та відповідачу (роздрукування відзиву, його додатків, завіряння копій документів, подача до поштового відділення) - 75,0грн.; представництво інтересів Клієнта у справі в одному судовому засіданні - 1000,0грн.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Як вбачається із матеріалів справи, з метою отримання професійної правничої допомоги позивачем було укладено з адвокатом Хомутовим Г.В. договір про надання правової допомоги №ЮО-38267767-У від 12.11.2018 (копія знаходиться в матеріалах справи). Відповідно до п. 1.1. Даного договору Клієнт (ПП “БІЗОН-ТЕХ ДОБРИВА”) доручає, а Адвокат бере на себе зобов'язання надавати правничу допомогу Клієнту усіма законними методами та способами для захисту та відновлення порушених, оспорюваних та/або невизнаних прав і законних інтересів Клієнта, а Клієнт зобов'язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правничу допомогу та компенсувати фактичні витрати Адвоката.
Отже вказані витрати пов'язані з отриманням позивачем професійної правничої допомоги та стосуються розгляду судом апеляційної скарги, яку подано ГУ ДФС у Запорізькій області. Вказані витрати, на думку суду, є співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих послуг та часу, витраченого на виконання відповідних робіт (послуг).
Заперечуючи можливість стягнення зазначених витрат, відповідач, зокрема, посилався на те, що позивачем не було надано доказів того, що такі витрати фактично ним понесені.
З приводу таких аргументів відповідача суд апеляційної інстанції зазначає те, що положення п.1 ч.3 ст.134 КАС України передбачають можливість стягнення не лише фактично оплачених послуг адвоката, але і тих послуг, що підлягають сплаті відповідною стороною.
Відповідно до розділу 5 Договору про надання правової допомоги №ЮО-38267767-У від 12.11.2018 розмір гонорару Адвоката, витрати, понесені Адвокатом, а також умови і порядок їх сплати визначаються у додатках до цього Договору.
Згідно із додатком №7 до Договору порядок сплати гонорару Адвокату визначено таким чином: готівкою або безготівковим розрахунком протягом 7 (семи) робочих днів з моменту набрання законної сили рішенням по справі.
Тобто, на час розгляду справи позивач не міг надати докази сплати витрат на правничу допомогу, які для нього є обов'язковими в силу умов договору, оскільки такі витрати фактично будуть понесені після розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Отже, на думку суду апеляційної інстанції, на користь позивача підлягають стягнення судові витрати, за надання позивачу правничої допомоги у межах апеляційного провадження. Визначаючи розмір таких витрат суд враховує, що представник позивача не приймав участі у розгляді справи, а отже така складова витрат, як участь у судовому засіданні - 1000,0грн., задоволенню не підлягає. Таким чином, загальна суму витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає стягненню на користь позивача становить 1075,0грн. із розрахунку: ознайомленням та аналізом поданої ГУ ДФС у Запорізькій області апеляційної скарги - 250,0грн.; складанням відзиву на апеляційну скаргу - 750,0грн; підготовка і надіслання відзиву суду та відповідачу (роздрукування відзиву, його додатків, завіряння копій документів, подача до поштового відділення) - 75,0грн.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 березня 2019 року у справі №280/5167/18 - без змін.
Стягнути на користь Приватного підприємства “БІЗОН - ТЕХ ДОБРИВА” (юридична адреса: 70605,Запорізька область, м. Пологи, вул. Л. Українки, буд. 162, кв. 11, адреса для листування 69005, м. Запоріжжя, вул. Я. Новицького, буд. 11, код ЄДРПОУ 38267767) суму судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1075,0грн. (одна тисяча сімдесят п'ять) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146).
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у строки, визначені ст. 329 КАС України.
Вступну та резолютивну частину проголошено 03.09.2019р.
Повне судове рішення складено 04.09.2019р.
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк