Справа № 175/2812/17-к
Провадження № 1-кп/175/172/17
Ухвала
Іменем України
04 вересня 2019 року
Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю сторін: прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
потерпілого ОСОБА_6 та його представника
ОСОБА_7 ,
представника цивільного відповідача ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське кримінальне провадження № 12016040440002179 відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с. Павлопілля Софіївського району Дніпропетровської області, громадянина України, з середньою технічною освітою, одруженого, працюючого механіком у ТОВ «Хлібзавод 10», проживаючого за місцем реєстрації по АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.286 КК України,
встановив:
Відповідно до зміненого обвинувального акту від 03 січня 2018 року, ОСОБА_5 обвинувачується у тому, що 31 серпня 2016 року об 11.23 години він, керуючи технічно справним автомобілем «ГАЗ» р/н НОМЕР_1 , здійснюючи буксування на гнучкому зчепленні автомобіля «ГАЗ» р/н НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_9 , рухався по Запорізькому шосе з боку вул. Панікахи в напрямку вул. Старокодацької в м. Дніпро (м. Дніпропетровськ).
Під час руху ОСОБА_10 , грубо порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність до дорожніх обставин та їх змінам, перед зміною напрямку руху, виконанням маневру повороту ліворуч на вул. Старокодацьку, перехрестя якої із Запорізьким шосе знаходиться в Дніпровському (Дніпропетровському) районі Дніпропетровської області, не переконався, що це буде безпечним і він своїми діями не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не надав дорогу транспортним засобам, що рухаються в зустрічному напрямку, внаслідок чого продовжив рух та допустив зіткнення буксируваним автомобілем «ГАЗ» р/н НОМЕР_2 з автомобілем «Фольксваген-Гольф» р/н НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_11 , який рухався у зустрічному йому напрямку.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водію автомобіля «Фольксваген-Гольф р/н НОМЕР_3 ОСОБА_12 спричинені тілесні ушкодження у вигляді сумісної тупої травми тіла: черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, садна лобної області праворуч; забійної рани на задній поверхні правого передпліччя у верхній третині; саден колінних суглобів; закритого багато-уламкового перелому таранної кістки ліворуч без зміщення уламків, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 4587 е від 16.12.2016 року відносяться до середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень.
Порушення правил безпеки дорожнього руху виразилося в тому, що ОСОБА_13 , керуючи автомобілем «ГАЗ» р/н НОМЕР_1 , здійснюючи буксування на гнучкому зчепленні автомобіля «ГАЗ» р/н НОМЕР_2 , порушив вимоги п.п.10.1, 16.6 Правил дорожнього руху України, які свідчать:
- п.10.1 «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»,
- п. 16.6 «Повертаючи ліворуч або розвертаючись при зеленому сигналі основного світлофора, водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються в зустрічному напрямку прямо або повертають праворуч», невиконання яких, згідно висновку судово-автотехнічної експертизи № 2393-17 від 16.06.2017 року знаходиться в причинному зв'язку з наслідками, що настали.
Необережні дії обвинуваченого ОСОБА_5 , що виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.1 ст.286 КК України.
Під час судового засідання захисник надав письмове клопотання ОСОБА_5 про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності на підставі ст.49 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_13 , якому головуючим роз'яснені правові наслідки застосування ч.1 ст.49 КК України, підтримав письмове клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності за злочин, передбачений ч.1 ст.286 КК України.
Захисник і представник цивільного відповідача підтримали клопотання обвинуваченого.
Прокурор не заперечував проти задоволення клопотання.
Представник потерпілого та потерпілий заперечували проти закриття кримінального провадження через те, що у клопотанні не зазначена частина статті 49 КК України.
Обсудивши клопотання у нарадчій кімнаті, суд приходить до наступного.
За приписом частини 4 статті 286 КПК України якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Згідно з положенням п.2 ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності за вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки.
Відповідно до ч.2 ст.12 КК України злочином невеликої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м'яке покарання за винятком основного покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Виходячи з того, що з дня вчинення ОСОБА_14 інкримінованого йому злочину, за який передбачено покарання у виді штрафу від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк до двох років, або арешт на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого, тобто який відповідно до ч.2 ст.12 КК України віднесений до категорії злочинів невеликої тяжкості, - минуло понад три роки, його клопотання підлягає задоволенню з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.49 КК України, а за приписом вказаної статті кримінального закону і п.1 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, що є обов'язковим видом звільнення.
При закритті провадження по справі з вказаної підстави, питання щодо встановлення вини особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, судом не вирішується.
Така правова позиція узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема сформульованою у рішенні по справі «Грабчук проти України» від 26 вересня 2006 року, відповідно до змісту якого у разі закриття провадження по справі з нереабілітуючих обставин, питання про доведеність вини особи не вирішується.
З огляду на викладене посилання представника потерпілого на необхідність відмови у клопотанні, суд залишає поза увагою.
Під час досудового розслідування ОСОБА_15 запобіжний захід на обирався.
За приписом частин 1 і 2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати та на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Частиною 1 статті 129 КПК України передбачено, що лише при ухвалені обвинувального вироку, постановлені ухвали про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Враховуючи, що по кримінальному провадженню не ухвалюється обвинувальний вирок і з огляду на вимоги ч.ч.1 і 2 ст.124, ч.1 ст.129 КПК України, цивільний позов, заявлений потерпілим ОСОБА_16 до ОСОБА_5 , ТОВ «Хлібзавод № 10» і ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, а також процесуальних витрат, суд залишає без розгляду.
З таким позовом потерпілий вправі звернутись до суду в порядку цивільного судочинства.
З тих же підстав суд не стягує з обвинуваченого документально підтверджені витрати на залучення експертів для проведення експертиз № 899-17 від 10.03.2017 року та № 2393-17 від 16.06.2017 року, які складають 17856 грн. (8928 + 8928) (а.к.п.157,208).
Долю речових доказів суд вирішує у відповідності зі ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст.44, 49 КК України, ст.ст.124, 129, 284, 286, 363, 369 КПК України, суд -
ухвалив:
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 від 04 вересня 2019 року - задовольнити.
ОСОБА_5 на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України звільнити від кримінальної відповідальності за злочин, передбачений ч.1 ст.286 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, закривши відносно нього кримінальне провадження № 12016040440002179.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 до ОСОБА_5 , ТОВ «Хлібзавод № 10» і ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, а також судових витрат - залишити без розгляду.
Витрати на залучення експертів для проведення експертиз № 899-17 від 10.03.2017 року та № 2393-17 від 16.06.2017 року, які складають загальну суму 17856 грн. - віднести за рахунок держави.
Приналежні ТОВ «Хлібзавод № 10» на підставі свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів автомобілі «ГАЗ» р/н НОМЕР_1 і «ГАЗ» р/н НОМЕР_2 , та приналежний ОСОБА_17 автомобіль «Фольксваген-Гольф» р/н НОМЕР_3 , які згідно постанов слідчого СВ Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_18 від 14 лютого 2017 року передані на зберігання ТОВ «Хлібзавод № 10» і ОСОБА_6 , - після набрання ухвалою законної сили залишити у розпорядженні власників (законних володільців).
Цифрові оптичні носії інформації - зберігати при матеріалах кримінального та судового проваджень.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 7 днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1