Справа № 580/1244/19 Суддя першої інстанції: В.А. Гайдаш
04 вересня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Степанюка А.Г.,
суддів - Файдюка В.В., Шурка О.І.,
при секретарі - Ліневській В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Смілянської міської ради Черкаської області на проголошене о 12 годині 27 хвилин рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 червня 2019 року, повний текст якого складено 12 червня 2019 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Смілянської міської ради Черкаської області, виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,-
У квітні 2019 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Смілянської міської ради Черкаської області (далі - Відповідач-1, Смілянська міськрада), Виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області (далі - Відповідач-2, Виконком Смілянської міськради), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Відповідача-1 щодо не вирішення питання про виплату Позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу;
- стягнути з Відповідача-2 на користь Позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29.12.2017 року по 19.12.2018 року в розмірі 187 717,50 грн.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 11.06.2019 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Смілянської міської ради Черкаської області щодо не вирішення питання про виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за час його вимушеного прогулу. Стягнуто із Смілянської міської ради Черкаської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 186945 (сто вісімдесят шість тисяч дев'ятсот сорок п'ять) грн. з відрахуванням відповідних податків та зборів на доходи фізичних осіб, сплата яких є обов'язковою у встановленому законом порядку. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
При цьому суд першої інстанції виходив з того, що у даному випадку у період з 29.12.2017 року по 19.12.2018 року мав місце вимушений прогул Позивача у зв'язку з непоновленням його на займаній посаді у зв'язку з тим, що рішення Смілянської міськради, яке у подальшому стало підставою для звільнення ОСОБА_1 з посади, було скасовано у судовому порядку.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Відповідач-1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Дані твердження, на переконання Апелянта, ґрунтуються на тому, що у межах спірних правовідносин не приймалося судове рішення про поновлення Позивача на посаді, оскільки відповідний позов ОСОБА_1 було залишено без розгляду судом.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2019 року відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
08.08.2019 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Позивач просить відмовити в її задоволенні повністю, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з підстав правильності висновків суду про те, що у межах спірних правовідносин мав місце вимушений прогул у зв'язку зі скасуванням рішення Смілянської міськради «Про розпуск виконавчого комітету міської ради».
Крім того, 08.08.2019 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду від Виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Відповідач-2 підтримує апеляційну скаргу Відповідача-1 та просить її задовольнити з аналогічних підстав.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.08.2019 року справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з такого.
Відповідно до положень ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням Смілянської міської ради Черкаської області «Про розпуск виконавчого комітету міської ради» від 09.12.2017 року №59-4/VІІ міська рада приписала розпустити виконавчий комітет міської ради 7 скликання, припинити службу в органах місцевого самоврядування та звільнити у зв'язку з розпуском і припиненням повноважень виконавчого комітету, зокрема заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради ОСОБА_1. Дане рішення Смілянської міської ради Черкаської області оскаржено до суду.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 25.04.2018 року в адміністративній справі №823/2183/17 у задоволенні позову ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , до Смілянської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - виконком Смілянської міської ради, про визнання протиправними дій Смілянської міської ради, визнання нечинними рішень про розпуск та утворення виконавчого комітету міської ради відмовлено повністю.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2018 року рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25.04.2018 року у справі №823/2183/17 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано нечинним та скасовано рішення Смілянської міської ради Черкаської області VII скликання від 09 грудня 2017 року №59-4/VII «Про розпуск виконавчого комітету міської ради» та №59-5/VII «Про утворення виконавчого комітету міської ради». У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Враховуючи постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2018 року у справі №823/2183/17, виконавчим комітетом Смілянської міської ради прийнято розпорядження від 19.12.2018 року №214-к, яким вирішено вважати ОСОБА_1 таким, що приступив до виконання повноважень заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів з 19.12.2018 року.
У зв'язку з невиплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 29.12.2017 року по 19.12.2018 року в розмірі 187 717,50 грн., Позивач звернувся до суду з даним позовом.
На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз ст. ст. 43, 46 Конституції України, ст. ст. 52, 73, 235 КЗпП України, а також постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, прийшов до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та необхідність стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 30.12.2017 року по 18.12.2018 року за вирахуванням вихідних, святкових і неробочих днів.
Однак з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися з огляду на таке.
Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст. 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Сплата коштів за вимушений прогул є гарантією особи та виконує компенсаторну функцію у відносинах незаконного її звільнення, впливає на відносини соціального захисту, право на що визначено ст.46 Конституції України. Здійснити нарахування у таких правовідносинах самостійно без отримання судового рішення щодо такого питання роботодавцю не заборонено.
Законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами (частина перша статті 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП).
Статтею 4 КЗпП визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Пунктом 2 частини першої статті 232 КЗпП визначено, що безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами: працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої та другої статті 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Таким чином, виходячи із системного аналізу вищезазначених норм, колегія суддів зазначає, що умовами для прийняття судом рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу є: 1) наявність на розгляді у відповідного органу (суду) трудового спору щодо звільнення працівника без законної підстави; 2) рішення органу (суду), який розглядає такий трудовий спір, про поновлення працівника на роботі.
З матеріалів справи вбачається, що Позивачем не оскаржувалося рішення щодо звільнення його з займаної посади та поновлення його на роботі. Крім того, відсутні будь-які відомості та докази прийняття органом (судом), який розглядає трудові спори, рішення про поновлення Позивача на роботі.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що спір у справі № 823/2183/17 за позовом ОСОБА_3 не є трудовим спором Позивача. Хоч і відповідні вимоги про поновлення її на роботі у ньому були заявлені, проте такий спір не був ініційований Позивачем, судом вирішувалося питання щодо захисту прав іншої особи, а саме: ОСОБА_3 .
При цьому, колегія суддів зазначає, що Позивач не скористався правом звернутися до суду із позовом щодо свого незаконного звільнення та поновлення його на роботі, а також не реалізувала своє право як третя особа заявити самостійні вимоги на предмет спору у справі № 823/2183/17.
Крім того, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2018 року визнано нечинним та скасовано рішення Смілянської міської ради Черкаської області VII скликання від 09 грудня 2017 року №59-4/VII «Про розпуск виконавчого комітету міської ради» та №59-5/VII «Про утворення виконавчого комітету міської ради». У задоволенні іншої частини позовних вимог, зокрема, у поновленні Позивача на роботі - відмовлено.
Матеріали справи свідчать, що рішенням Смілянської міської ради Черкаської області «Про розпуск виконавчого комітету міської ради» №59-4/VІІ від 09.12.2017 року Позивача звільнено з посади.
У подальшому, у зв'язку із скасуванням вказаного рішення, згідно розпорядження виконавчого комітету Смілянської міської ради №214-к від 19.12.2018 року вирішено вважати ОСОБА_1 таким, що приступив до виконання повноважень заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів з 19.12.2018 року.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що будь-яких доказів щодо поновлення позивача на роботі в період з 29.12.2017 року по 19.12.2018 матеріали справи не містять. Як вірно підкреслив Апелянт, позовна заява ОСОБА_1 до Смілянської міської ради Черкаської області, третя особа - виконавчий комітет Смілянської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення і поновлення на посаді була залишена без розгляду ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 04.09.2018 року у справі №823/2223/18, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2018 року.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги Позивача про визнання протиправною бездіяльності Відповідача-1 щодо невирішення питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення такого заробітку не підлягають задоволенню, оскільки обов'язкові умови, передбачені ст. 235 КЗпП України, для прийняття рішення про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу відсудити, а саме: наявність трудового спору та рішення органу, що розглядає такий спір, про поновлення Позивача на роботі.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі
Керуючись ст. ст. 242, 243, 244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Смілянської міської ради Черкаської області - задовольнити.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 червня 2019 року - скасувати.
Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач А.Г. Степанюк
Судді В.В. Файдюк
О.І. Шурко
Повний текст постанови складено « 04» вересня 2019 року.