Справа № 199/2607/16-к
(1-кп/199/460/19)
04 вересня 2019року місто Дніпро
Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12016040630000100 від 09.01.2016 відносно ОСОБА_4 за його обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
Прокурор ОСОБА_5 заявила клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 на 60 днів, оскільки наявні ризики, передбачені п.п. 1), 3), 4), 5) ч. 1 ст. 177 КПК України. Своє клопотання прокурор обґрунтовує тим, що, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке може бути призначено обвинуваченому ОСОБА_4 , у разі визнання останнього винуватим у кримінальному правопорушенні, враховуючи особливу тяжкість злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років, перебуваючи під загрозою застосування тяжкого покарання, є підстави вважати, що ОСОБА_4 може переховуватися від суду. Знаходячись під загрозою застосування тяжкого покарання, ОСОБА_4 , володіючи відомостями щодо свідків сторони обвинувачення, може вплинути на них. Також прокурор вважає, що, беручи до уваги підвищену суспільну небезпеку інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, є ризик перешкоджання останнім здійсненню кримінального провадження, продовження злочинної діяльності.
Потерпілий ОСОБА_6 підтримав клопотання прокурора.
Захисник ОСОБА_7 та обвинувачений ОСОБА_4 заперечували проти задоволення даного клопотання прокурора, вважаючи, що є всі підстави для зміни обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав думку свого захисника.
Вирішуючи клопотання прокурора ОСОБА_5 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 на 60 днів, а також клопотання сторони захисту про зміну обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт, суд вважає можливим задовольнити клопотання прокурора, а в задоволенні клопотання захисника суд вважає необхідним відмовити, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, відповідно до змісту обвинувального акта, ОСОБА_4 обвинувачується в умисному здійснені не менше 6 пострілів з пістолету в потерпілого ОСОБА_8 , внаслідок чого останній помер від вогнепальних кульових поранень черевної порожнини та нижніх кінцівок з ушкодженням підлеглих м'яких тканин та судин, з послідуючим розвитком шоку.
Дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 1 ст. 115 КК України, якою передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років. Даний злочин у відповідності до ст. 12 КК України є особливо тяжким.
Враховуючи обсяг пред'явленого ОСОБА_4 обвинувачення, є достатні підстави вважати, що, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_4 , у разі визнання останнього винуватим у кримінальному правопорушенні, останній, перебуваючи під загрозою застосування тяжкого покарання, може переховуватися від суду, тобто наявний ризик, передбачений п. 1) ч. 1 ст. 177 КПК України, а відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування». Ця обставина, у свою чергу, може зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.
За таких обставин суд вважає, що оскільки на цей час ОСОБА_4 продовжує обвинувачуватися у вчиненні особливо тяжкого умисного злочину, враховуючи те, що на цей час продовжує існувати ризик, передбачений п. 1) ч. 1 ст. 177 КПК України, на який вказує прокурор, продовження застосування обвинуваченому тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та узгоджується з вимогами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і практикою ЄСПЛ, зокрема, правовим позиціям, викладеним в п. 79 Рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011, а також в рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».
Для відмови в звільненні особи з-під варти також слід враховувати і ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя (рішення ЄСПЛ у справі «Вемгофф проти Німеччини» від 27.06.1968), оскільки він, володіючи відомостями щодо осіб свідків, які ще не допитані, може вплинути на них з метою схилення до зміни показів та відмови від показів взагалі, що вказує на наявність ризиків, передбачених п.п. 3), 4) ч. 1 ст. 177 КПК України. Ці ж обставини вказують на недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів обвинуваченому.
При продовженні строку дії запобіжного заходу суд також враховує і ту обставину, що протягом перебування ОСОБА_4 в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» будь-яких відомостей щодо протипоказань перебування в умовах ізоляції відносно останнього не надходило.
Досліджуючи клопотання сторони захисту щодо зміни обвинуваченому запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт, суд, враховуючи вік та задовільний стан здоров'я обвинуваченого, відомості про його соціальні зв'язки, репутацію обвинуваченого, його майновий та сімейний стан (наявність хворої матері та сина, який є особою з інвалідністю), вважає, що вказані відомості про особу обвинуваченого в сукупності із обсягом пред'явленого йому обвинувачення та встановленими ризиками, передбаченими п.п. 1), 3), 4) ч. 1 ст. 177 КПК України, дають достатні підстави вважати, що альтернативні запобіжні заходи на цей час не здатні запобігти вказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, у зв'язку з чим клопотання сторони захисту про зміну ОСОБА_4 запобіжного заходу задоволенню не підлягає.
Згідно з ч. 4 ст. 183 КПК України розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, не визначався, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, який спричинив загибель людини.
Керуючись ст.ст. 176-178, 183, 193, 194, 199, 331, 350, 369, 371, 372 КПК України, суд
Клопотання прокурора ОСОБА_5 про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою до 02.11.2019 включно.
В задоволені клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 на цілодобовий домашній арешт - відмовити.
Копію ухвали вручити учасникам судового провадження та направити її для виконання в частині продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 начальнику Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)».
Ухвала набирає чинності негайно та окремому оскарженню не підлягає.
В той же час, відповідно до ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України», зважаючи на Рішення Конституційного Суду України у справі № 3-208/2018 (2402/18) від 13.06.2019 за конституційною скаргою ОСОБА_9 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 2 ст. 392 КПК України, учасники судового провадження на ухвалу суду в частині продовження строку тримання під вартою обвинуваченому можуть подати апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська протягом семи днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - з моменту вручення їй копії ухвали.
Судді:
__________ ОСОБА_1 __________ ОСОБА_2 __________ ОСОБА_10 -Почтовик
04.09.2019