Справа № 320/5600/18 Суддя (судді) першої інстанції: Леонтович А.М.
03 вересня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Файдюка В.В.
суддів: Мєзєнцева Є.І.
Чаку Є.В.
При секретарі: Марчук О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення, -
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення від 19.02.2015 № 0005381701.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2019 року адміністративний позов задоволено.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Судом першої інстанції встановлено, що з 14.01.2015 по 16.01.2014 Броварською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань достовірності визначення показників податкових декларацій з податку на додану вартість та підтвердження господарських відносин з контрагентом ТОВ "Делькар-Груп" за вересень 2014 року.
За результатами перевірки було складено акт від 16.01.2015 №58/1006-1701/НОМЕР_1 (далі - Акт перевірки).
Актом перевірки встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту, а саме:
- пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, у результаті чого занижені податкові зобов'язання з ПДВ за вересень 2014 року на 64 927,00 грн.
Означені висновки вмотивовані тим, що заявлена у податковій декларації з ПДВ за вересень 2014 року сума податкового кредиту у розмірі 64 927,00 грн. була сформована за рахунок ПДВ, сплаченого у складі вартості послуг, придбаних у ТОВ "Делькар-Груп", фінансово-господарським операціям з яким притаманні ознаки ризикових та/або нереальних.
У свою чергу висновки про ризиковість та/або нереальність фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ "Делькар-Груп", ґрунтуються на аналізі власних інформаційних систем контролюючого органу, за даними яких ТОВ "Делькар-Груп" відсутнє за податковою адресою та здійснює фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля.
На підставі висновків Акта перевірки, відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58 Броварською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 19.02.2015 №0005381701, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 97 390,50 грн., у тому числі за основним платежем на 64 927,00 грн. та за штрафними санкціями на 32 463,50 грн. (т.1, а.с. 94).
Незгода позивача із вказаним податковим повідомленням-рішенням зумовила позивача на звернення до суду з адміністративним позовом.
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з положеннями пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту
У силу приписів абзацу 1 пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").
При цьому, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим, відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.
Поряд з цим, згідно абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Судом першої інстанції встановлено, що 01 серпня 2013 року між ФОП ОСОБА_1 як замовником та ТОВ "Делькар-Груп" як перевізником був укладений договір за №01/08/13, у порядку та на умовах якого замовник доручає, а перевізник приймає на себе зобов'язання щодо забезпечення доставки вантажів автомобільним транспортом по території України (т.1, а.с. 153-157).
У вересні 2014 року ТОВ "Делькар-Груп" на підставі замовлень ФОП ОСОБА_1 надало останньому послуги з перевезення вантажів на загальну суму 324 633,33 грн., у тому числі ПДВ на суму 64 926,67 грн., що підтверджується актами виконаних робіт від 01.09.2014 №437, від 02.09.2014 №438, від 03.09.2014 №439, від 04.09.2014 №440, від 05.09.2014 №441, від 08.09.2014 №442, від 09.09.2014 №443 (т.1, а.с. 160, 163, 166, 169, 172, 175, 178).
За фактом настання першої з подій (поставки послуг) ТОВ "Делькар-Груп" складені та видані позивачеві податкові накладні на загальну суму 324 633,33 грн., у тому числі ПДВ на суму 64 926,67 грн. а саме: від 09.09.2014 №35 на суму 56 380,00 грн., у тому числі ПДВ 9 396,60 грн. (т.1, а.с. 158), від 08.09.2014 №34 на суму 56 400,00 грн., у тому числі ПДВ 9 400,00 грн. (т.1, а.с. 161), від 05.09.2014 №33 на суму 58 800,00 грн., у тому числі ПДВ 9 800,00 грн. (т.1, а.с. 164), від 04.09.2014 №32 на суму 53 880,00 грн., у тому числі ПДВ 8 980,00 грн. (т.1, а.с. 167), від 03.09.2014 №31 на суму 51 900,00 грн., у тому числі ПДВ 8 650,00 грн. (т.1, а.с. 170), від 02.09.2014 №30 на суму 55 200,00 грн., у тому числі ПДВ на суму 9 200,00 грн. (т.1, а.с. 173), від 01.09.2014 №29 на суму 57 000,00 грн., у тому числі ПДВ 9 500,00 грн. (т.1, а.с. 176).
В оплату за надані послуги позивачем вересні 2014 року на підставі рахунків на оплату було перераховано на користь ТОВ "Делькар-Груп" кошти на загальну суму 324 633,33 грн., у тому числі ПДВ на суму 64 926,67 грн., що підтверджується банківськими виписками (т.1, а.с. 179-183).
На підставі податкових накладних, виданих ТОВ "Делькар-Груп", позивач відніс до податкового кредиту ПДВ у розмірі 64 926,67 грн., сплачений ТОВ "Делькар-Груп" у складі вартості відповідних послуг.
При цьому, належних та допустимих доказів, які б свідчили про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом відповідачем до суду не надано, висновки акту перевірки ґрунтуються на припущеннях щодо нереальності спірних господарських операцій.
Надані первинні документи оформлені належним чином, містять відмітки та підписи уповноважених осіб, відображають суть спірних операцій, матеріалами справи підтверджено рух активів у процесі здійснення господарських операцій, наявність у позивача та його контрагентів податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, встановлено зв'язок між укладеними договорами та господарською діяльністю платника податку, витрати підтверджені первинними документами, що підтверджує участь позивача та його контрагентів у виконанні обумовлених послуг.
Що стосується доводів контролюючого органу про безтоварність фінансово-господарських операцій між позивачем ТОВ "Делькар-Груп" з огляду на ненадання позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних, суд зазначає наступне.
Матеріали справи не містять доказів, які свідчать, що контролюючим органом вчинялись дії, направлені на отримання (витребування) у позивача як платника податків документів, у тому числі товарно-транспортних накладних, у ході проведення позапланової невиїзної перевірки.
У той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.
У даному випадку реальність фінансово-господарських операцій, поряд з первинними бухгалтерськими документами (актами виконаних робіт, рахунками фактури, банківськими виписками), підтверджується також листом ТОВ "Делькар-Груп" від 30.10.2018, у якому підприємство підтвердило, що мало у вересні 2014 року взаємовідносини з позивачем, на підтвердження чого надало реєстри рейсів, що були виконані ТОВ "Делькар-Груп" на замовлення ФОП ОСОБА_1 .
Вказаний реєстр містить відомості про маршрут перевезення, автомобіль, яким здійснювалось перевезення, його реєстраційний номер, прізвище та ініціали водія, а також дату виконання перевезення (т.1, а.с. 125-127).
За наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що за умови, коли контролюючий орган не вживав заходів, направлених на отримання документів, пов'язаних з предметом перевірки, а також беручи до уваги, що іншими документами підтверджується зміни в структурі активів та зобов'язань сторін за договором від 01.08.2013 №01/08/13, наявність або відсутність товарно-транспортних накладних не може мати вирішального значення для висновку про реальність або нереальність спірних фінансово-господарських операцій.
Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації, наявності чи відсутності основних фондів та трудових ресурсів контрагента. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.
Одночасно з цим, будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних контролюючим органом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів відсутні, що не заперечується відповідачем в акті перевірки.
Доводи позивача про правомірність формування валових витрат та податкового кредиту згідно з вищевказаними господарськими операціями доведені сукупністю наданих доказів та відповідачем не спростовані.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329, 331 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.
Головуючий суддя: В.В. Файдюк
Судді: Є.І. Мєзєнцев
Є.В. Чаку