Справа № 161/8116/19
Провадження № 2/161/2344/19
27 серпня 2019 року Луцький міськрайонний суд Волинської області
у складі: головуючого-судді Пушкарчук В.П.,
при секретарі - Загоровській І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку заяву позивача ОСОБА_1 про стягнення судових витрат на правову допомогу у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -
09 серпня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про стягнення судових витрат на правову допомогу .
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 06.08.2019 року рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області було задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Вказує, що окрім витрат по сплаті судового збору, позивач понесла витрати на надання правової допомоги адвокатом у розмірі 19 000 тис грн, що підтверджується договором про надання правової допомоги, актом виконаних робіт, а також прибутковим касовим ордером.
Просила суд стягнути з ОСОБА_2 в її користь понесені судові витрати на правничу допомогу у розмірі 19 000 грн.
У судове засідання позивач не з'явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суду не повідомила.
Представник відповідача 27.08.2019 року на адресу суду подав клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу. Розгляд клопотання просив проводити у його відсутності.
Розгляд справи здійснювався за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши та оцінивши представлені у справі докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06.08.2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю.
Позивач зазначає, що витрати надання правової допомоги адвокатом складають 19 000 тис. грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою професійної правничої допомоги адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги підлягає доказуванню в суді.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження або інший розрахунковий документ). При цьому, матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об'ємів робіт, їх кількості та видів.
Окрім того, витрати на правничу допомогу відшкодовуються лише в тому випадку, якщо така допомога реально надавалася в справі тими особами, які одержали за це плату, та їх сплата підтверджується відповідними фінансово-розрахунковими документами. Недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам.
Відповідно до положень пункту 1 частини 2 статті 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Відповідно до ч.5, ч.6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт тощо. Неспівмірність витрат на правничу допомогу із передбаченими законом критеріями є підставою для подання стороною-опонентом клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка подає таке клопотання. Кодексом не передбачено можливості суду ініціювати питання про зменшення витрат на правничу допомогу з власної ініціативи, що повною мірою відповідає принципу диспозитивності цивільного процесу. Відтак, питання про зменшення неспівмірних витрат на послуги адвоката може бути ініційоване лише іншою стороною процесу.
Представник відповідача адвокат Тиновський Д.В. подав клопотання про відмову у задоволенні клопотання, у якому вказує, що представником позивача справу проведенно шаблонно, складенні ним процесуальні документи не відрізняються індивідуальністю, не містять елемент індивідуальної творчості у правозастосуванні, всю справу представник позивача побудував лише на принципі презумпції спільного майна, натомість в акті виконаних робіт вказує необґрунтовано із складністю справи велику кількість затраченого ним часу, що свідчить про штучне завищення суми до відшкодування понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, шляхом стягнення необґрунтовано завищених витрат на правничу допомогу. Натомість представник позивача, зокрема і в порушення принципу добросовісності, приховав від суду той факт, що майно вже було розділено, і позивачем пропущено строки позовної давності.
В підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано акт до договору про надання правової допомоги від 06.08.2019 року (а.с. 80) та копію квитанції до прибуткового касового ордеру №1 від 06.08.2019 року на суму 19000 грн (а.с. 79).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України, від 26 лютого 2015 року п. 268 ; у справі «Баришевський проти України» (пункт 95), п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 року зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
Підсумовуючи вищевикладене, врахувавши складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), клопотання представника відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд вважає, що з ОСОБА_2 підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 грн.
Керуючись ст.ст. 10-13, 76, 77, 81, 82, 137, 141, 260 ЦПК України,
Заяву задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн. Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області В.П. Пушкарчук