П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
04 вересня 2019 р.м.ОдесаСправа № 540/860/19
Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Вербицької Н.В.,
суддів - Джабурія О.В.,
- Кравченка К.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 12 липня 2019 року по справі за адміністративним позовом Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-
24 квітня 2019 року Херсонське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просило стягнути з акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" суми адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2018 році у розмірі 106 552,49 грн. та пені за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 571 829,52 грн. та пені у розмірі 3087,90 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що АТ "Херсонська теплоелектроцентраль" у 2018 році не виконано нормативу робочих місць по працевлаштуванню осіб з інвалідністю. Відповідач заперечував проти позову, зазначаючи, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування. Так, протягом 2018 року відповідачем подавалась до державної служби зайнятості звітність за формою №3-ПН про наявність вакансії для працевлаштування. На адресу відповідача центром зайнятості направлена одна особа з інвалідністю, однак вона відмовилась від запропонованої посади. Більше центром зайнятості у 2018 році не направлялось осіб з інвалідністю для працевлаштування до позивача.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 12 липня 2019 року в задоволенні позовної заяви Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відмовлено.
Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги. Зокрема апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що чинним законодавством саме на підприємство покладено обов'язок самостійно здійснювати працевлаштування осіб з інвалідністю. Не можна вважати звернення до органів влади, надання звітності про наявність вакансій для осіб з інвалідністю виконанням нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін в зв'язку із необґрунтованістю доводів апелянта.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.
12.02.2019 відповідачем АТ "Херсонська теплоелектроцентраль" подано до Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2018 рік (форма № 10-ПІ), згідно якому середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу в 2018 році становила 488 осіб, з яких середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до законодавства встановлена інвалідність 16 осіб; кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону №875-XII повинна становити 20 осіб.
Листом від 14.03.2019 р. за вих. № 03-01-08/1770 позивач повідомив АТ "Херсонська ТЕЦ" про те, що АТ "Херсонська ТЕЦ" не виконано норматив щодо працевлаштування осіб з інвалідністю у 2018 році у кількості 4-х осіб, тому Херсонським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів нарахована сума адміністративно - господарських санкцій у розмірі 571 829,52 грн., яка підлягає сплаті до Державного бюджету України внаслідок невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2018 році, а також пеня в розмірі 3087,90 грн. у зв'язку із несплатою нарахованої суми адміністративно-господарських санкцій в розмірі 571 829,52 грн.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем у 2018 році були виконані вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" щодо вжиття всіх заходів, спрямованих на забезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та недопущення правопорушення у сфері господарювання, що виключає застосування до нього адміністративно-господарських санкцій.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції на підставі наступного.
Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14 квітня 2011 року №129 передбачено, що Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" №875-XII від 21.03.1991 року для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
При цьому, частиною другою статті 19 Закону №875-XII визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Частиною першою статті 20 Закону №875-ХІІ встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Так, відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб'єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у статті 20 Закону № 875-ХІІ.
Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" № 5067 роботодавці зобов'язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.
Відповідно до пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 70 від 31 січня 2007 року інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 затверджено Форму звітності N3-ПН “Інформація про попит на робочу силу (вакансії)”, яка подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
Наведене свідчить про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 Закону № 875-ХІІ.
Однак на підприємство покладається обов'язок створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах по справі № 817/1188/18 від 24 квітня 2019 року та по справі № 812/1164/18 від 31 липня 2019 року.
АТ "Херсонська ТЕЦ" протягом 2018 року надавалася до Херсонського міського центру зайнятості звітність за формою 3-ПН "Звіт про наявність вакансій", з зазначенням у ІІ розділі звітності "Коментарі до даних про вакансії" про можливість працевлаштування осіб з інвалідністю за наступними посадами:
- станом на 05.01.2018 р. за посадою "слюсар з обслуговування теплових пунктів" (2 вакансії);
- станом на 16.02.2018 р. за посадою "слюсар з обслуговування теплових пунктів" (2 вакансії);
- станом на 02.03.2018 р. за посадою "юрисконсульт" (1 вакансія);
- станом на 19.03.2018 р. за посадою "слюсар з обслуговування теплових пунктів" (2 вакансії);
- станом на 27.04.2018 р. за посадою "слюсар з обслуговування теплових мереж" (2 вакансії);
- станом на 17.05.2018 р. за посадою "слюсар з обслуговування теплових мереж" (2 вакансії);
- станом на 11.06.2018 р. за посадою "слюсар з обслуговування теплових мереж" (2 вакансії);
- станом на 05.07.2018 р. за посадою "слюсар з обслуговування теплових мереж" (1 вакансія);
- станом на 09.08.2018 р. за посадою "слюсар з обслуговування теплових мереж" (1 вакансія);
- станом на 17.09.2018 р. за посадою "слюсар з обслуговування теплових мереж" (1 вакансія);
- станом на 04.10.2018 р. за посадою "слюсар з обслуговування теплових мереж" (1 вакансія);
- станом на 08.11.2018 р. за посадою "слюсар з обслуговування теплових мереж" (1 вакансія);
- станом на 06.12.2018 р. за посадою "слюсар з обслуговування теплових мереж" (1 вакансія).
Якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов'язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.
Періодичності подачі звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року по справі № 806/1368/17 та від 28 травня 2019 року по справі № 820/2287/17
Крім того, з листа Херсонського міського центру зайнятості від 15.04.2019 року № 2120/04/1428/19, направленого у відповідь на запит позивачу, вбачається, що у 2018 року АТ "Херсонська теплоелектроцентраль" приймала участь у міні - ярмарці вакансій, на які запрошувались зареєстровані у Херсонському міському центрі зайнятості особи з інвалідністю. Крім того, інформацію про надані вакансії розміщено на веб - порталі Державної служби зайнятості України та у вільному доступі на інформаційних стендах у секторі самостійного пошуку вакансій Херсонського міського центру зайнятості.
Доводи апелянта, що АТ "Херсонська теплоелектроцентраль" повинно самостійно здійснювати працевлаштування осіб з інвалідністю, а звернення до органів влади, надання звітності про наявність вакансій для осіб з інвалідністю не є виконанням нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, судова колегія вважає помилковими.
На підприємство покладається обов'язок самостійного працевлаштування інвалідів шляхом створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів, в тому числі і центри зайнятості. В свою чергу, Закону № 875-ХІІ не покладає обов'язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників - інвалідів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15 квітня 2019 року по справі № 820/2190/17.
Судова колегія наголошує на тому, що підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність інвалідів, відмова інваліда від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів.
Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.
Підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги вважає такими, що висновків суду не спростовують.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 13 травня 2019 року, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст.328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, судова колегія -
Апеляційну скаргу Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.
Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 12 липня 2019 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Головуючий: Н.В.Вербицька
Суддя: О.В.Джабурія
Суддя: К.В.Кравченко