04 вересня 2019 року справа №812/1234/18
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Компанієць І.Д., Ястребової Л.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 червня 2018 року (повне судове рішення складено 19 червня 2018 року у м. Сєвєродонецьку) у справі № 812/1234/18 (суддя в І інстанції Свергун І.О.) за позовом Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення штрафу,
В квітні 2018 року Головне управління Держпродспоживслужби в Луганській області (далі - Управління) звернулось до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) про стягнення штрафу.
В обґрунтування позову зазначено, що 04.09.2017 посадовою особою позивача встановлено порушення вимог Закону України від 03 липня 1996 року № 270/96-ВР «Про рекламу» (далі - Закон № 270/96-ВР) ФОП ОСОБА_1 . За вказаним фактом складено протокол № 27 про порушення законодавства про рекламу. 22.12.2017 рішенням № 44 Управлінням без присутності відповідача встановлено порушення вимог законодавства про рекламу та вирішено: за неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами накласти на суб'єкта господарювання - ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 1700 грн; у зв'язку з неможливістю встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог Закону № 270/96-ВР накласти на ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 1700 грн. 22.12.2017 винесено припис № 17 про усунення порушень законодавства про рекламу, який направлено відповідачу рекомендованим поштовим відправленням, проте адресату не вручено та повернуто у зв'язку з закінченням терміну зберігання. Станом на 20.04.2018 відповідач у добровільному порядку штраф не сплатив, у зв'язку з чим позивач просив стягнути з ФОП ОСОБА_1 штраф за неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами у розмірі 1700 грн. та штраф за порушення законодавства про рекламу у розмірі 1700 грн.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 14 червня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив суд скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий суд неповно з'ясував всі обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору, зокрема надав оцінку правомірності прийнятого позивачем рішення про накладенні штрафу, що не було предметом розгляду у цій справі. Відповідач рішення про накладення на нього штрафу не оскаржував та у добровільному порядку не виконав, отже застосовані штрафні санкції підлягають стягненню.
Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що під час здійснення контролю за дотриманням законодавства про рекламу Управлінням було зафіксовано ознаки порушення п. 5 статті 8 Закону № 270/96-ВР, а саме: розміщено зовнішню рекламу про розпродаж та про знижки на магазині та на наземній конструкції біля магазину «Капітошка», розташованому за адресою: АДРЕСА_2, в якому здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 .
За даним фактом позивачем було складено протокол від 04.09.2017 № 27 про порушення законодавства про рекламу (а.с.16) та в порядку ч. 2 ст. 26 Закону № 270/96-ВР надіслано на адресу ФОП ОСОБА_1 вимогу від 04.09.2017 № 01-11/06/1922, в якій зазначено встановлені порушення, зобов'язано надати, зокрема: свідоцтво про державну реєстрацію ФОП ОСОБА_1 , письмові пояснення, договір з розміщувачем (виробником, заявником) реклами, акти виконаних робіт до нього, документи щодо вартості розповсюдженої реклами, та/або виготовлення реклами, документи, що підтверджують факт оплати за виготовлену рекламу. Одночасно відповідача повідомлено про наслідки неподання або подання завідомо недостовірної вартості реклами, а також неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням (а.с.9-10).
Конверт з вимогою від 04.09.2017 № 01-11/06/1922 було повернуто на адресу Управління за закінченням терміну зберігання (а.с.19).
03.10.2017 позивачем прийнято рішення № 31 про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (а.с.21), та 05.10.2017 на адресу відповідача надіслано запрошення № 01-11/06/2459 для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (а.с.22-23).
Конверт із запрошенням від 05.10.2017 № 01-11/06/2459 було повернуто на адресу Управління за закінченням встановленого строку зберігання (а.с.24).
Рішенням від 02.11.2017 № 15 позивач продовжив строк розгляду справи про порушення законодавства про рекламу відносно ФОП ОСОБА_1 (а.с.26).
Відповідно до протоколу засідання комісії з розгляду справ про порушення законодавства про рекламу від 13.11.2017 № 37 станом на 13.11.2017 в Управлінні відсутня інформація щодо отримання ФОП ОСОБА_1 запрошення на розгляд справи про порушення законодавства про рекламу, клопотання про відкладення розгляду справи до позивача не надходило, ФОП ОСОБА_1 на розгляд справи не прибула, у зв'язку з чим перенесено розгляд справи (а.с.28-29).
13.11.2017 позивачем на адресу відповідача надіслано запрошення № 01-11/06/3010 для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (а.с.30-31).
Конверт з запрошенням від 13.11.2017 № 01-11/06/3010 було повернуто на адресу позивача за закінченням терміну зберігання (а.с.32).
Відповідно до протоколу засідання комісії з розгляду справ про порушення законодавства про рекламу від 22.12.2017 № 54 станом на 22.12.2017 клопотання про відкладення розгляду справи від ФОП ОСОБА_1 до позивача не надходило, відповідач на розгляд справи не прибула. Про місце і час розгляду справи про порушення законодавства про рекламу суб'єкт господарювання ФОП ОСОБА_1 своєчасно повідомлена. Інформацію щодо вартості розповсюдженої реклами відповідачем для розгляду справи не надано, отже встановити вартість розповсюджуваної реклами з порушенням вимог Закону № 270/96-ВР не було можливо. За результатами розгляду справи про порушення законодавства про рекламу відносно суб'єкта господарювання ФОП ОСОБА_1 комісія дійшла висновку про наявність в діях суб'єкта господарювання ФОП ОСОБА_1 порушень вимог ч. 5 ст. 8 Закону № 270/96-ВР, відповідальність за які передбачена п. 3 ч. 2, ч. 6 та ч. 7 ст. 27 Закону № 270/96-ВР (а.с.34-36).
У зв'язку з наведеним Управлінням винесено рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 22.12.2017 № 44, яким: за неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами накладено на суб'єкта господарювання ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 1700,00 грн.; у зв'язку з неможливістю встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог Закону № 270/96-ВР накладено на суб'єкта господарювання ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 1700,00 грн. (а.с.39-41).
Також 22.12.2017 позивачем винесено припис № 17, яким приписано ФОП ОСОБА_1 протягом 10 робочих днів з дня отримання такого документа привести зовнішню рекламу про розпродаж та про знижки на магазині та на наземній конструкції біля магазину «Капітошка», розташованому за адресою: АДРЕСА_2, у відповідність до норм діючого законодавства про рекламу, а саме - до вимог ч. 5 ст. 8 Закону № 270/96-ВР (а.с.37-38).
Крім того, як вбачається з рішення місцевого суду, допитана в якості свідка ОСОБА_2 пояснила, що ОСОБА_1 сама працювала в магазині та інших продавців у магазині не було.
У зв'язку з поясненнями свідка ОСОБА_2 відповідач у судовому засіданні поставила під сумнів доповідну записку начальника управління захисту прав споживачів ОСОБА_3 , в якій зазначено, що "продавці" магазину "Капітошка" надали документи щодо господарської діяльності відповідача.
Допитана в якості свідка ОСОБА_3 пояснила, що нею разом із головним спеціалістом відділу контролю у сферах захисту прав споживачів, реклами, антитютюнового законодавства ОСОБА_4 при здійснені державного контролю за дотриманням законодавства України про рекламу було зафіксовано ознаки порушення частини п'ятої статті 8 Закону № 270/96-ВР в магазині "Капітошка", розташованому по АДРЕСА_2. Так, на наземній конструкції біля магазину та на дверях магазину розміщувалася реклама про знижки з порушенням законодавства про рекламу. При цьому свідок не змогла назвати дату, коли було здійснено вказаний контроль за дотриманням законодавства про рекламу.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з такого.
Спеціальним нормативно-правовим актом, що визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами, є Закон № 270/96-ВР, який регулює відносини, пов'язані з виробництвом, розповсюдженням та споживанням реклами на території України (частини 1 статті 2 Закону).
Відповідно до положень статті 1 Закону № 270/96-ВР реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.
Приписами частини 1 статті 3 Закону № 270/96-ВР встановлено, що законодавство України про рекламу складається з цього Закону та інших нормативних актів, які регулюють відносини у сфері реклами.
Відповідно до частини 1 статті 16 Закону № 270/96-ВР розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил (2067-2003-п), що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
За вимогами частини першої статті 26 Закону № 270/96-ВР контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснює у межах своїх повноважень центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами.
Згідно з частиною п'ятою статті 8 Закону № 270/96-ВР реклама про знижку цін на продукцію, про розпродаж повинна містити відомості про місце, дату початку і закінчення знижки цін на продукцію, розпродаж, а також про співвідношення розміру знижки до попередньої ціни реалізації товару.
У відповідності до пункту 1 частини другої статті 27 Закону № 270/96-ВР відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть рекламодавці, винні у порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо реклама розповсюджується ними самостійно.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 27 Закону № 270/96-ВР відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть розповсюджувачі реклами, винні в порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами.
Частинами 6, 7 статті 27 Закону № 270/96-ВР встановлено, що за неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Питання накладення уповноваженими особами Держспоживінспекції та її територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі (далі - територіальні органи) штрафів на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за порушення законодавства про рекламу (крім штрафів, накладення яких належить виключно до компетенції Антимонопольного комітету і регулюється законодавством з питань авторського права та суміжних прав) регулює Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 693 (далі - Порядок № 693).
У відповідності до п. 11 Порядку № 693 за наявності ознак порушення законодавства про рекламу приймається рішення про початок розгляду справи.
Справа розглядається у місячний строк з дня прийняття рішення про початок її розгляду. Строк розгляду справи може бути продовжений Головою Держспоживінспекції, його заступниками, начальниками територіальних органів Держспоживінспекції, їх заступниками не більше ніж на три місяці (п. 12 Порядку № 693).
Пунктом 9 Порядку № 693 встановлено, що підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (далі - справа) є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою Антимонопольного комітету, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Мінфіну, НКЦПФР або Держспоживінспекції та її територіальних органів.
Пунктом 14 Порядку № 693 передбачено, що Держспоживінспекція та її територіальні органи повідомляють рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справи не пізніш як за три дні до дати розгляду, а у невідкладних випадках - не пізніш як за один день.
Згідно п. 16 Порядку № 693 справа розглядається за участю представника особи, щодо якої порушено справу. В разі його відсутності справу може бути розглянуто, якщо незважаючи на своєчасне повідомлення про місце і час розгляду справи не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення розгляду справи.
За результатами розгляду справи приймається рішення, що оформляється у двох примірниках, один з яких залишається у Держспоживінспекції або її територіальному органі, другий - у 10-денний строк надсилається особі, стосовно якої було прийнято рішення, або видається її представникові під розписку (п. 18 Порядку № 693).
Відповідно до положень частини другої статті 26 Закону № 270/96-ВР органи державної влади зобов'язані повідомляти рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справ про порушення ними вимог законодавства про рекламу не менше ніж за п'ять робочих днів до дати розгляду справи.
З аналізу наведених норм Закону № 270/96-ВР та Порядку № 693 слідує, що Держспоживінспекція та її територіальні органи зобов'язані повідомити рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справи, та розглядають її за участю особи, щодо якої порушено справу. Розгляд справи за відсутності особи, щодо якої її порушено, можливий лише в тому випадку, коли таку особу своєчасно повідомлено про місце і час розгляду справи.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів своєчасного повідомлення відповідача про місце і час розгляду справи.
Так, з матеріалів справи судами першої та апеляційної інстанції установлено, що запрошення для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу від 13.11.2017 № 01-11/06/3010 направлено ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.30-32), в той час як місцем проживання відповідача є: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.59-60).
Отже, обов'язок щодо повідомлення відповідача у письмовому порядку про розгляд справи про порушення законодавства про рекламу позивачем не дотримано.
В протоколі засідання комісії з розгляду справ про порушення законодавства про рекламу від 22.12.2017 № 54, зокрема, комісією встановлено, що суб'єкт господарювання ФОП ОСОБА_1 про місце і час розгляду справи про порушення законодавства про рекламу своєчасно повідомлена, інформацію, щодо вартості розповсюдженої реклами для розгляду справи не надала (а.с.34-36), що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Положеннями частини третьої статті 26 Закону № 270/96-ВР передбачено, що рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами під час розгляду питання про порушення цього Закону, зокрема, мають право бути присутніми на засіданні державного органу під час розгляду питання про порушення ними цього Закону; подавати необхідні документи, давати пояснення.
Відтак, колегія суддів погоджує висновок місцевого суду, що під час розгляду справи про порушення законодавства про рекламу Управління не виконало свій обов'язок щодо своєчасного повідомлення ФОП ОСОБА_1 про розгляд справи, чим порушило її право бути присутньою на засіданні під час розгляду справи, давати пояснення та подавати необхідні документи, зокрема, інформацію щодо розміщення реклами та вартості розповсюдженої реклами.
За встановлених обставин, з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, підстави для стягнення з ФОП ОСОБА_1 штрафу за неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами у розмірі 1700 грн. та штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 1700 грн. відсутні, оскільки рішення від 22.12.2017 № 44, яким до відповідача застосовано штрафні санкції, винесено з порушенням норм Закону № 270/96-ВР та Порядку № 693.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В цьому випадку позивачем не доведено ґрунтовність своїх вимог та відповідності їх діючому законодавству.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий суд прийняв рішення з дотриманням як матеріального так і процесуального права, а позовні вимоги Управління не підлягають задоволенню.
Відповідно до положень ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби у Луганській області - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 червня 2018 року у справі № 812/1234/18 - залишити без змін.
Повне судове рішення - 04 вересня 2019 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. В. Сіваченко
Судді І. Д. Компанієць
Л. В. Ястребова