П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
03 вересня 2019 р.м.ОдесаСправа № 400/1051/19
Головуючий в 1 інстанції: Устинов І.А.
Дата і місце ухвалення: 01.07.2019р., м. Миколаїв
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - Бітова А.І.
- Лук'янчук О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління поліції охорони в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 липня 2019 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Миколаївській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
В квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління поліції охорони в Миколаївській області про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу, відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», абзацу 4 пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» від 17 липня 1992 року №393, одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожні повні 18 календарних років служби.
Позов обґрунтовував тим, що при звільненні зі служби в Національній поліції ОСОБА_1 , на підставі ч.2 ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», набув право на нарахування та виплату на його користь одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Однак, відповідачем не здійснено нарахування та виплату такої допомоги, а при зверненні ОСОБА_1 до нього з цього приводу із письмовою заявою, зазначив про не набуття позивачем права на таку допомогу, оскільки обов'язковою умовою виплати грошової допомоги є наявність права на призначення пенсії на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Таку відмову позивач вважає незаконною та зазначає, що виплата грошової допомоги не пов'язана з фактом набуття права на призначення пенсії.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 01.07.2019р. позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Управління поліції охорони в Миколаївській області щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні відповідно до вимог ч.2 ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Зобов'язано Управління поліції охорони в Миколаївській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні відповідно до вимог ч.2 ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Управління поліції охорони в Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення від 01.07.2019р. з прийняттям нового судового рішення - про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1
В своїй скарзі апелянт зазначає, що оскільки позивач на день звільнення зі служби в поліції за власним бажанням не набув права на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», тому він не має права на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні на підставі ч.2 ст.9 вказаного Закону. Зі змісту вказаної норми чітко вбачається, що право особи на виплату одноразової грошової допомоги залежить від наявності одночасно таких умов: вислуга 10 років і більше, звільнення (у конкретному випадку) за власним бажанням та набуття особою права на пенсію.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 , 1981 р.н., проходив службу в органах внутрішніх справ та Національної поліції України на різних посадах.
Наказом начальника Управління поліції охорони в Миколаївській області від 28.01.2019р. №12 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в Національній поліції за п.7 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням). На час звільнення вислуга років позивача складала 18 років 08 місяців та 08 днів.
19.02.2019р. позивач звернувся до Управління поліції охорони в Миколаївській області із заявою щодо нарахування та виплати на його користь одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої ч.2 ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Листом від 18.03.2019р. за №П-01/з-43/34/1/01-2019 Управління поліції охорони в Миколаївській області відмовило ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні. Відмова обґрунтована тим, що право на отримання грошової допомоги, передбаченої ч.2 ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», мають лише особи, які набули право на призначення пенсії на підставі цього Закону.
Не погоджуючись з вказаною відмовою ОСОБА_1 оскаржив її в судовому порядку.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є поліцейським, має вислугу більше 10 років та звільнився за власним бажанням, а тому він має право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні відповідно до вимог ч.2 ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст.1-2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби, зокрема: особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту; особи із числа військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, органів державної безпеки і внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, Національної гвардії України, Прикордонних військ України, військ цивільної оборони України.
Згідно ч.2 ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Аналогічні норми містяться і в постанові Кабінету Міністрів України від 17.07.1992р. №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (далі - Постанова №393).
Абзацом 4 пункту 10 Постанови №393 передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Основним доводом апелянта є те, що обов'язковою умовою для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні за власним бажанням є набуття особою права на пенсію.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вищенаведені положення п.10 Постанови №393 не пов'язують виплату одноразової грошової допомоги з набуттям права на пенсію.
Також, з аналізу ч.2 ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» слідує, що вказаною нормою встановлені дві підстави для виплати одноразової грошової допомоги зазначеним в ній особам:
- які мають право на пенсію за цим Законом і звільняються зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України;
- які мають вислугу 10 років і більше.
При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції, словосполучення «які мають право на пенсію за цим Законом», яке використано у ч.2 ст.9 Закону, не пов'язує виплату одноразової грошової допомоги з призначенням пенсії, а лише обмежує розповсюдження соціальної гарантії тими особами, які зазначено у ст.1-2 Закону, тобто які взагалі мають право на набуття права на призначення пенсії.
Учасниками справи не заперечується, що станом на час звільнення з органів Національної поліції, вислуга років ОСОБА_1 складає більше 10 років, а підставою для звільнення є заява про звільнення за власним бажанням, що, на думку колегії суддів, надає йому право на отримання одноразової грошової допомоги.
Слід зазначити, що одноразова грошова допомога особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяких інших осіб, які звільнені зі служби за власним бажанням має разовий характер. Право на її одержання пов'язане з наявністю 10-річної вислуги та звільненням зі служби, зокрема, з указаних підстав.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом України в постанові від 17.03.2015р. у справі 21-80а15 та Верховним Судом в постанові від 10.04.2019р. у справі №823/1919/16.
Таким чином, колегія суддів, враховуючи наявність у позивача на день звільнення вислуги років більше ніж 10 років, вважає правильним висновок суду першої інстанції, що не набуття позивачем права на пенсію не може нівелювати його право на отримання зазначеної грошової допомоги, згідно Постанови №393.
А відтак, доводи апеляційної скарги щодо відсутності правових підстав для виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», є необґрунтованими.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління поліції охорони в Миколаївській області залишити без задоволення, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 липня 2019 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст судового рішення виготовлений 03 вересня 2019 року.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
О.В. Лук'янчук