П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
03 вересня 2019 р.м.ОдесаСправа № 420/2905/19
Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О.
Дата і місце ухвалення: 03.07.2019р., м. Одеса
Дата виготовлення повного тексту: 05.07.2019р.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - Бітова А.І.
- Лук'янчук О.В.
при секретарі - Рябоконь Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 липня 2019 року по справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови, -
В травні 2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафних санкцій №122 від 25 квітня 2019 року, якою, за порушення п.1 ч.3 ст.44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», на позивача накладено штраф в розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4250 грн.
Позов обґрунтовував тим, що відповідачем не здійснено завчасне повідомлення ФОП ОСОБА_1 про призначення планового заходу, не надано йому копії наказу про призначення перевірки та не сповіщено про розгляд справи щодо накладення на нього штрафу. На думку позивача, його безпідставно притягнено до відповідальності за введення в обіг продукції, щодо якої виявлено порушення, оскільки така продукція була придбана ФОП ОСОБА_1 на території України в іншого постачальника, про що було повідомлено відповідача та надано відповідні докази, тобто позивач не є особою, яка ввела таку продукцію в обіг. Також. позивач посилався на те, що його безпідставно притягнуто до відповідальності тричі за введення в обіг однієї і тієї ж продукції щодо якої здійснювалась перевірка та було виявлено порушення за кожну позицію окремо. При накладенні постановою №122 від 25 квітня 2019 року штрафних санкцій Головним управлінням Держпродспоживслужби в Одеській області не враховано факт виконання позивачем у повному обсязі рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 19.02.2019р. №№112-114, а також порушено встановлений КУпАП двомісячний строк притягнення до відповідальності.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 липня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ФОП ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не повне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення від 03.07.2019р. з прийняттям нового судового рішення - про задоволення його позову.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що при розгляді справи судом першої інстанції не надано належної правової оцінки доводам позивача, що його не було завчасно повідомлено про проведення перевірки та про розгляд справи про накладення на нього штрафних санкцій, не вручено йому під розписку копії наказу про призначення планового заходу контролю і копію протоколу про виявлене правопорушення. Також, судом не враховано, що позивача безпідставно притягнуто до відповідальності за введення в обіг продукції, щодо якої виявлено порушення, та тричі притягнено його до відповідальності - за кожну позицію продукції окремо.
Посилається апелянт і на те, що Головним управлінням Держпродспоживслужби в Одеській області при прийнятті постанови про накладення штрафних санкцій №122 від 25.04.2019р. порушено ст.38 КУпАП, якою передбачено, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення.
Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що ним повністю усунено порушення та виконано рішення ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів до винесення постанови про накладення штрафних санкцій №122 від 25.04.2019р., зокрема, знято продукцію з продажу та повернено її постачальнику, про що повідомлено відповідача.
Також, апелянт посилається на те, що визначені Законом України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» правові та організаційні засади здійснення державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції є складовою частиною державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, а тому на спірні правовідносини розповсюджуються положення Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». А відтак, висновок суду першої інстанції про відсутність у відповідача обов'язку завчасно повідомити суб'єкта господарювання про проведення у нього планового заходу є помилковим.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача та учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 02.12.2014р. зареєстрований як фізична особа-підприємець та здійснює діяльність з роздрібної торгівлі з лотків і на ринках іншими товарами (код КВЕД 47.89). Позивач здійснює господарську діяльність за адресою: АДРЕСА_1
19 лютого 2019 року, на підставі направлення №446 від 15.02.2019р. та наказу про проведення перевірки №531 від 15.02.2019р., посадовими особами Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області здійснено планову (виїзну поєднану з невиїзною) перевірку характеристики електричного та електронного обладнання, реалізацію якого здійснює суб'єкт господарювання ФОП ОСОБА_1 .
За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт характеристик продукції №354 від 19.02.2019р., яким зафіксовано, що на електрообладнанні (плойка Elbee 14209, виробник Велс енд Інвестмент Лімітед, Лондон Англія, постачальник ТОВ ТД «Інтер Трейдінг Плюс», м.Дніпропетровськ, пр. Героїв 10/112 (позиція №1); електричне обладнання Fast Hair Strai Ghtener, HQT-906, виробник та імпортер-відсутні (позиція №2); зарядний пристрій Solbffer,2012 2.4 A, виробник та імпортер - відсутні (позиція №3) або на його табличці з технічними даними відсутній знак відповідності технічним регламентам; відсутня інформація про найменування та контактну поштову адресу виробника та імпортера(позиції №2, 3), що є порушенням п.п. 12, 19, 20, 28, 42 Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015р. №1067; п.п. 17, 24, 25, 32, 44, 45 Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015р. №1077.
У зв'язку із встановленням в ході проведення планової перевірки порушень стосовно позицій №№1-3 ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області прийнято рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів №№112-114 від 19.02.2019р., якими до позивача застосовано обмеження надання продукції на ринку до усунення формальної невідповідності, а саме зобов'язано у строк до 19.04.2019р. спільно з розповсюджувачами/постачальниками вжити заходи щодо повернення продукції по ланцюгу постачання для подальшого усунення формальної невідповідності п.п. 12, 19, 20, 28, 42 Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015р. №1067; п. 17, 24, 25, 32, 44, 45 Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015р. №1077.
21.02.2019р. відповідачем направлено на адресу позивача лист №1358/05/25, яким зобов'язано ФОП ОСОБА_1 в термін до 25.04.2019р. надати до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області товарно-супровідну та технічну документацію на виявлену в ході перевірки продукцію.
12.03.2019р. Головним управлінням Держпродспоживслужби в Одеській області складено протокол №25 про виявлені порушення:
- введення в обіг продукції (позиція 1 акту №354 від 19.02.2019р.), яка не відповідає встановленим вимогам. За виявлене порушення передбачається відповідальність згідно п.2 ч.2 ст.44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції»;
- введення в обіг продукції (позиція 2 акту №354 від 19.02.2019р.), яка не відповідає встановленим вимогам. За виявлене порушення передбачається відповідальність згідно п.2 ч.2 ст.44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».
22.03.2019р., за результатами розгляду акту перевірки характеристик продукції №354 від 19.02.2019р., протоколу №25 від 12.03.2019р., Головним управлінням Держпродспоживслужби в Одеській області прийнято постанови про накладення штрафних санкцій №86 та №87, якими за порушення ФОП ОСОБА_1 вимог п.2 ч.2 ст.44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» - введення в обіг продукції (позиції №1 та №2 акту перевірки №354 від 19.02.2019р.), яка не відповідає встановленим вимогам, на позивача накладено штраф у розмірі 25500 грн. згідно кожної постанови.
10.04.2019р. відповідачем складено протокол №32 про виявлені порушення - розповсюдження продукції (позиція №3 акту №354 від 19.02.2019р.) без нанесення знаку відповідності технічному регламенту. У протоколі зазначено, що за виявлене порушення передбачається відповідальність згідно п.1 ч.3 ст.44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».
15.04.2019р. представник позивача звернувся до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області із заявою про виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, в якій просив скасувати рішення №№112,113,114 від 19.02.2019р. про вжиття обмежувальних коригувальних заходів у зв'язку з їх повним виконанням.
25.04.2019р. посадовими особами відповідача проведено перевірку стану виконання суб'єктом господарювання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних заходів) №№112,113,114 від 19.02.2019р., за результатами якої складено акт перевірки №24 від 25.04.2019р. Актом перевірки зафіксовано повне виконання позивачем рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних заходів).
Того ж дня, Головним управлінням Держпродспоживслужби в Одеській області, за результатами розгляду акту перевірки характеристик продукції №354 від 19.02.2019р., протоколу №32 від 10.04.2019р., прийнято постанову про накладення штрафних санкцій №122, якою за порушення ФОП ОСОБА_1 вимог п.1 ч.3 ст.44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» - розповсюдження продукції (позиція №3 акту №354 від 19.02.2019р.), на якій відсутній знак відповідності технічним регламентам, на позивача накладено штраф у розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4250 грн.
Не погоджуючись з правомірністю постанови про накладення штрафних санкцій №122 від 25.04.2019р. ФОП ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду про визнання її протиправною та скасування.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, дійшов висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого КАС України покладає тягар доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, доведено факт розповсюдження позивачем продукції - зарядного пристрію Solbffer,2012 2.4 A (виробник та імпортер відсутні), на якому відсутній знак відповідності технічним регламентам, у зв'язку з чим на ФОП ОСОБА_1 правомірно накладено штрафні санкції постановою №122 від 25.04.2019р.
Суд першої інстанції не прийняв до уваги посилання позивача на порушення відповідачем двомісячного строку притягнення до відповідальності, встановленого ст.38 КУпАП, зазначивши, що ФОП ОСОБА_1 спірною постановою притягнуто до адміністративно-господарської відповідальності, а не адміністративної.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.
Надаючи правову оцінку посиланням апелянта про недотримання Головним управлінням Держпродспоживслужби в Одеській області процедури проведення перевірки колегія суддів доходить наступних висновків.
При зверненні з позовом до суду та в обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, серед іншого, посилається на те, що відповідачем не дотримано вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», зокрема не повідомлено ФОП про початок перевірки в строки та в порядку, встановлені законом.
Відповідач, заперечуючи проти таких доводів позивача, посилається на те, що на час проведення перевірки він керувався вимогами Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», який є спеціальним у спірних правовідносинах, і яким не передбачено обов'язку Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області щодо завчасного повідомлення суб'єкта господарювання про здійснення планового заходу контролю.
Закон України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» встановлює правові та організаційні засади здійснення державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції, тоді як Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).
Виходячи з аналізу змістів зазначених законів, Закон України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» є спеціальним, а Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» є загальним у сфері регулювання відносин щодо здійснення державного нагляду (контролю) нехарчової продукції.
При аналізі проблем функціонування механізму правозастосування необхідний інструментальний, систематичний підхід, що припускає глибокий аналіз правозастосовної діяльності. За загальним правилом визначені наступні шляхи розв'язання колізій під час прийняття правозастосовних рішень: якщо суспільні відносини регулюються спеціальними нормами законодавства, то загальні норми законодавства в даному випадку не застосовуються.
Якщо ж в спеціальній нормі законодавства те чи інше питання не врегульоване, необхідно керуватися загальними нормами законодавства.
Нормами Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» врегульований порядок проведення планових заходів зі здійснення державного нагляду (контролю) з обов'язковою умовою письмового повідомлення суб'єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу, тоді як норми Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» не містять жодних застережень щодо необхідності повідомлення суб'єкта господарювання з приводу проведення планової перевірки, тобто зазначеним Законом взагалі не врегульоване питання повідомлення суб'єкта господарювання про проведення планових заходів зі здійснення державного нагляду (контролю).
Крім того, застосування норм спеціального Закону «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» в частині неповідомлення позивача про проведення планової перевірки, призводить до погіршення його правового положення, що суперечить практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
Дійсно, в матеріалах справи відсутні докази повідомлення Головним управлінням Держпродспоживслужби в Одеській області ФОП ОСОБА_1 про проведення планової перевірки.
Поряд з цим, колегія суддів враховує, що частиною 1 статті 7 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» передбачено, що суб'єкти господарювання під час здійснення ринкового нагляду та контролю продукції, серед іншого, мають право: вимагати від посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд і контроль продукції, додержання вимог законодавства; перевіряти наявність у посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд та контроль продукції, наявність службових посвідчень; одержувати від посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд, копії посвідчень (направлень) на проведення перевірок та не допускати їх до проведення перевірок, якщо вони не надали копії таких документів.
Частиною 2 статті 7 Закону встановлено, що суб'єкти господарювання під час здійснення ринкового нагляду та контролю продукції користуються іншими правами, визначеними цим Законом, Законом України «Про загальну безпечність нехарчової продукції», іншими нормативно-правовими актами (у тому числі технічними регламентами), а в межах здійснення ринкового нагляду - також правами, визначеними Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Тобто, при наділенні суб'єкта господарювання правами під час здійснення ринкового нагляду та контролю законодавець відсилає до положень Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», статтею 10 якого суб'єкту господарювання надано право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо посадова особа органу державного нагляду (контролю) не надала копії документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону або ж якщо суб'єкт господарювання не одержав повідомлення про здійснення планового заходу державного нагляду (контролю) в порядку, передбаченому цим Законом.
Аналізуючи вказані норми законів України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», колегія суддів доходить висновку, що суб'єкт господарювання, який вважає порушеним порядок та підстави призначення перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. При цьому, якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду має бути лише суть виявлених порушень законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.
З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_1 допустив посадових осіб Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області до проведення планового заходу, за результатами якого складено акт перевірки характеристик продукції №354 від 19.02.2019р., тобто, фактично погодився з підставами та порядком проведення такої перевірки, тому можливі порушення відповідачем порядку призначення та/або проведення планового заходу, на думку колегії суддів, не впливають на законність прийнятих за результатами перевірки рішень.
Пунктом 1 частини 3 статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» встановлено відповідальність розповсюджувача товару за розповсюдження продукції, на якій відсутній знак відповідності технічним регламентам, якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, у вигляді застосування штрафних санкцій у розмірі від ста п'ятдесяти до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від двохсот до трьохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
На підставі вказаної норми до ФОП ОСОБА_1 постановою №122 від 25 квітня 2019 року застосовано штраф в розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4250 грн., за розповсюдження продукції - зарядного пристрою Solbffer,2012 2.4 A, на якому відсутній знак відповідності технічним регламентам.
При зверненні до суду позивач не заперечує та не спростовує належними доказами факту відсутності знаку відповідності технічним регламентам на зарядному пристрої Solbffer,2012 2.4 A.
Проте, в обґрунтування незаконності накладення на нього штрафних санкцій спірною постановою, позивач посилається на те, що Законом України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» передбачено притягнення до відповідальності за розповсюдження продукції, а не окремої позиції. У зв'язку з цим, ФОП ОСОБА_1 стверджує, що його тричі притягнуто до відповідальності за одне порушення (постанови №87 та №86 від 22.03.2019р., №122 від 25.04.2019р.).
Колегія суддів критично ставиться до таких доводів апелянта, оскільки постановами №87 та №86 від 22.03.2019р. позивача притягнуто до відповідальності на підставі п.2 ч.2 статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» - за введення в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам, тоді як спірною постановою на позивача накладено штраф на підставі п.1 ч.3 ст.44 Закону - розповсюдження товару, на якому відсутній знак відповідності технічним регламентам.
Також, необґрунтованими колегія суддів вважає посилання позивача на те, що його не повідомлено про дату розгляду справи щодо накладення штрафу, оскільки ні Законом України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», а ні Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» не передбачено обов'язку такого повідомлення відповідачем та правових наслідків невиконання такого обов'язку.
Більше того, позивачем не надано жодного доказу неправомірності винесеної постанови про накладення штрафу, який не враховано відповідачем при прийнятті спірної постанови у зв'язку з неповідомленням суб'єкта господарювання про розгляд матеріалів перевірки.
Колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на положення Порядку накладення стягнення за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1177 від 17.08.2002р., оскільки зазначеним Порядком визначено процедуру накладення штрафів уповноваженими особами Держпродспоживслужби та її територіальних органів відповідно до статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів». Тобто, вказана постанови КМУ не розповсюджується на правовідносини, які є предметом спору.
Стосовно посилань апелянта на той факт, що ним було усунуто виявлені перевіркою порушення шляхом вилучення продукції з продажу, тобто виконанні рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області №№112,113,114 від 19.02.2019р. про вжиття обмежувальних коригувальних заходів, то колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.11 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису, розпорядження, рішення, іншого розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю), фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб'єкта господарювання, його посадових осіб не застосовуються.
В даному випадку розпорядчим документом про усунення порушень органу державного ринкового нагляду є рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів.
При цьому постанову про накладення штрафних санкцій №122 від 25.04.2019р. прийнято відповідачем у зв'язку з порушенням позивачем вимог п.1 ч.3 ст.44 Закону України «Про державний ринковий нагляд та контроль нехарчової продукції», а не за фактом невиконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів.
Застосування окремих видів штрафних санкцій за невиконання рішень про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів передбачено частиною 4 статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».
Оскільки відповідачем оскаржуваною постановою накладено штрафні санкції не за невиконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, тому колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на факт повного виконання таких рішень, так як вказана обставинам не має правового значення при вирішенні даного спору.
Щодо посилань апелянта на недотримання Головним управлінням Держпродспоживслужби в Одеській області строку застосування штрафних санкцій, встановленого статтею 38 КУпАП, то колегія суддів також не приймає їх до уваги, оскільки ФОП ОСОБА_1 притягнено до відповідальності на підставі Закону України «Про державний ринковий нагляд та контроль нехарчової продукції», а не на підставі КУпАП.
Інші доводи апеляційної скарги є не суттєвими та правильність висновків суду не спростовують.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та надана їм належна правова оцінка. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення та скасування рішення від 03.07.2019р. суд апеляційної інстанції не вбачає.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 308, 310, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 липня 2019 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст судового рішення виготовлений 03 вересня 2019 року.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
О.В. Лук'янчук