ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про залишення позовної заяви без руху
04 вересня 2019 року м. Київ № 761/17756/19
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Добрянська Я.І., ознайомившись з позовною заявою
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України, Управління Пенсійного фонду України в Лівобережному районі м. Маріуполя
про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
До Шевченківського районного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України, Управління Пенсійного фонду України в Лівобережному районі м. Маріуполя про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 03.05.2019р. адміністративну справу № 761/17756/19 передано на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2019р. адміністративну справу №761/17756/19 розподілено на суддю Добрянську Я.І.
Відповідно до ч. 1, 2 ст.171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Ознайомившись із позовною заявою, суд встановив її невідповідність вимогам ст. 160, 161 КАС України, з огляду на таке.
Згідно з п. 2, 11 ч. 5 ст. 160 КАС України, в позовній заяві зазначаються:
- повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти;
- власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Проте, на порушення вищезазначених норм, позивачем в позовній заяві не вказано ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України) відповідачів та не зазначено про те, що позивачем не подано іншого позову до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Окрім цього, судом встановлено, що постановою КМУ від 29 березня 2017 р. № 203 "Про утворення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві", утворено Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, реорганізувавши шляхом злиття Правобережне, Лівобережне, Центральне об'єднані управління Пенсійного фонду України в м. Києві та Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Однак, з матеріалів справи вбачається, що позивач вважає відповідачами у справі Головне управління Пенсійного фонду України, Управління Пенсійного фонду України в Лівобережному районі м. Маріуполя, однак станом на момент отримання адміністративного позову судом, такі юридичні особи не існують.
З огляду на викладене, позивачу необхідно уточнити відповідачів у справі.
Окрім цього, відповідно до ч. 4 ст. 161 КАС України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
За змістом ч. 2 ст. 94 КАС України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Дослідивши зміст позовної заяви та додані до неї документи суд встановив, що позивачем всупереч вимог ч. 2 ст. 94, ч. 4 ст. 161 КАС України до позовної заяви додані незавірені у встановленому порядку копії документів, що виключає можливість використання їх як доказів у справі.
Більше того, долучена до адміністративного позову копія листа відповідача є неналежної якості, що також перешкоджає можливості встановити дійсний її зміст, а отже позивачу необхідно надати до суду копії належної якості.
Також, суд наголошує на тому, що відповідно до п. 4, 5, 8 ч. 5 ст. 160 КАС України, в позовній заяві зазначаються:
4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Згідно з ч. 2, 4, 8 ст. 79 КАС України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Також, відповідно до ч. 4 ст. 161 КАС України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
З прохальної частини адміністративного позову вбачається, що позивач просить визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Лівобережному районі м. Маріуполі, яка полягає у невиплаті, починаючи з березня 2016р., пенсії та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України здійснити виплату недоотриманої ним пенсії за період з травня 2018р. по листопад 2018р. в розмірі 68209,17 грн.
При цьому, в позові зазначає, що внаслідок усної розмови з відповідачем у нього виникли підозри про наявність рішення про припинення виплати пенсії, однак в телефонній розмові позивачу відмовили повідомляти про наявність такого рішення.
Одночасно, позивачем заявлено клопотання про витребування в Управління Пенсійного фонду України в Лівобережному районі м. Маріуполя відомостей про помісячну сплату на його користь пенсії у 2018р., а також про причини та підстави несплати пенсії з травня 2018р., копію рішення тощо.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що позивачем всупереч вимог ч. 4 ст. 79 КАС України, не надано доказів, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання доказів, які він просить витребувати.
Більше того, відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин; вирішуючи спір суд повинен встановити, що у зв'язку з прийнятим рішенням, вчиненням дії чи допущенням бездіяльності суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи інтереси особи у сфері публічно-правових відносин; при цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
Розгляду та задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.
При цьому слід зазначити, що при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який би міг відновити його становище та захистити порушене, на його думку право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних відносин (предмет та підстави позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
З прохальної частини адміністративного позову вбачається, що позивач просить визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Лівобережному районі м. Маріуполя та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України здійснити виплату пенсії, хоча жодних доказів на підтвердження факту недоотримання або невиплати пенсії до суду не надає.
З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що позивачу необхідно уточнити свої позовні вимоги та надати відповідні докази на підтвердження своїх доводів.
Більше того, відповідно до ч. 1, 2 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
З наведених положень КАС України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому, положення «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Крім того, суд вважає за необхідне також зазначити, що при вирішенні питання щодо дотримання строків звернення до суду суд звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини.
У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Судом встановлено, що позивач звернувся до суду 22.04.2019р. (відповідно до відбитка штампу на поштовому конверті в якому направлено адміністративний позов), однак, як зазначає позивач пенсія не виплачувалась з березня 2016р. та другим відповідачем з травня 2018р. по листопад 2018р.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що адміністративний позов подано з пропуском встановленого законом строку та без заяви про поновлення пропущеного законом строку звернення до адміністративного суду, оскільки пенсія є періодичним платежем, про відсутність цих виплат позивач знав, а тому в разі не згоди, мав право звернутися до суду, з огляду на що позивачу необхідно подати заяву про поновлення строку звернення до суду.
Згідно ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч. 2 ст. 169 КАС України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, позовна заява підлягає залишенню без руху.
Враховуючи вищевикладене, позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви у десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду адміністративного позову з додатками оформленими відповідно до вищевикладених вимог у кількості відповідній кількості учасників справи. Окрім цього, позивачу необхідно надати до суду заяву про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважності причин пропуску строку з обов'язковим наданням доказів на підтвердження своїх доводів та докази на підтвердження вчинення всіх залежних від позивача дій, спрямованих на отримання доказів, які він просить витребувати.
Керуючись ст. 169, 171 КАС України, суд, -
1. Залишити позовну заяву ОСОБА_1 без руху.
2. Встановити позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дати отримання копії цієї ухвали.
3. Попередити позивача про наслідки недотримання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, передбачені ч.4 ст. 169 КАСУ.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки встановлені ст. 256 КАС України та оскарженню не підлягає.
Суддя Я.І. Добрянська