ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про повернення позовної заяви
04 вересня 2019 року м. Київ № 640/15184/19
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Кармазін О.А., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами
Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр транспортної логістики»
до Солом'янського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного управління юстиції у м. Києві
про визнання неправомірною та скасування постанови,-
Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Центр транспортної логістики» (03150, м. Київ, вул Тверська, 5, код ЄДР: 40075815) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Солом'янського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного управління юстиції у м. Києві (03036, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 76-А, код ЄДР: 35008087), в якому просить суд визнати неправомірною та скасувати постанову відповідача від 22.05.2019 про накладення штрафу за невиконання рішення суду у розмірі 5100,00 грн. у виконавчому провадженні № 58812967.
Позов зареєстрований канцелярією суду 12.08.2019.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.08.2019 позовну заяву залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам, встановленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України. Крім того, причини пропуску строку звернення до суду судом визнано не поважними. Для усунення недоліків позивачу було запропоновано подати до суду протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху:
1) заяви із зазначенням відомостей представника, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України; із уточненням змісту позовних вимог, зокрема, із зазначенням у тому числі дати постанови, яку позивач просить суд скасувати;
2) заяви із зазначенням інших причин поважності пропуску десятиденного строку звернення до суду із наданням доказів поважності його пропуску.
На виконання вимог ухвали суду позивачем надано уточнену заяву, в якій зазначено, що позивач початково 31.05.2019 звернувся до Київського окружного адміністративного суду АТ «Українська залізниця» в особі філії «Центр транспортної логістики» у десятиденний строк, надалі ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.06.2019 позов був переданий до ОАС м. Києва та в подальшому повернутий позивачу ухвалою ОАС м. Києва від 24.07.2019, яка не оскаржувалась.
Разом з тим, суд зазначає, що наведені позивачем обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, не можуть бути визнані судом достатніми, а причини - поважними, оскільки подання первинного звернення до суду з порушенням правил територіальної підсудності та подальше повернення позову у зв'язку з недоліками позову, відбулось виключно з вини заявника, що і призвели до порушення строку звернення до суду, причини пропуску якого не є поважними.
При цьому судом враховується, що нормативно визначена територіальна підсудність окружних судів є загальновідомою, тим більше - для фахівців таких крупних компаній, які працюють у певному сегменті ринку десятки років.
Беручи до уваги те, що АТ «Українська залізниця», а раніше - в інших організаційно-правових формах, на протязі десятків років здійснює свою діяльність у сфері задоволення потреб держави, юридичних і фізичних осіб у залізничних перевезеннях у внутрішньому та міжнародному сполученні, а інтереси компанії представляє адвокат, який вочевидь в силу свого статусу обізнаний з територіальною підсудністю окружних адміністративних судів, у суду відсутні підстави для висновку про поважність причин пропуску строку звернення до суду.
Отже, первинне звернення із даним позовом до Київського окружного адміністративного суду з порушенням правил територіальної підсудності, не є поважною причиною пропуску строку на звернення до Окружного адміністративного суду міста Києва з повторним позовом, оскільки такий пропуск відбувся виключно з вини позивача, його представника.
Крім того, відносно доводів представника позивача щодо того, що початково позивач своєчасно звернувся з позовом до КОАС, на підтвердження чого надано копію фіскального чеку від 31.05.2019, то суд вважає вказані доводи також необґрунтованими, з огляду на наступне.
Судом встановлено, про що також зазначається позивачем у позовній заяві та заяві про усунення недоліків позовної заяви, що постанову від 22.05.2019 про накладення штрафу за невиконання рішення суду у розмірі 5100,00 грн. у виконавчому провадженні № 58812967 позивачем отримано 22.05.2019.
Як зазначає позивач, 31.05.2019 із первинною позовною заявою він звернувся до Київського окружного адміністративного суду, в якій просив визнати протиправною та скасувати спірну постанову.
На підтвердження вказаних доводів позивачем надано належним чином засвідчену копію фіскального чеку від 31.05.2019 ФН 3000457612.
Разом з тим, суд зазначає, що сама по сама по собі вказана копія фіскального чеку не може бути належним доказом звернення до суду із первинною позовною заявою відносно того самого предмету та з тих же підстав позову, оскільки зміст фіскального чеку не відображає перелік документів, які були надіслані до суду за вказаним фіскальним чеком, а відтак є недоведеним те, що за вказаним відправленням було надіслано саме позовну заяву з доданими до неї документами щодо оскарження позивачем постанови від 22.05.2019 про накладення штрафу за невиконання рішення суду у розмірі 5100,00 грн. у виконавчому провадженні № 58812967.
Суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до абз. 27 п. 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270 (далі - Правила № 270), розрахунковим документом є документ встановленої відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв'язку.
Згідно з п. 61 Правил № 270, у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення.
Тобто, в даному випадку належним підтвердженням зверненням позивачем до Київського окружного адміністративного суду з первинною позовною заявою, є розрахунковий документ та опис вкладення, зі змісту якого можливо б було встановити цінність вкладення надісланого листа.
Більш того, суд зазначає, що відповідно до відомостей про відстеження поштових відправлень за штриховим ідентифікатором № 0303800011615, поштове відправлення за фіскальним чеком від 31.05.2019 надійшло на адресу відправника (Київського окружного адміністративного суду) 04.06.2019 (вівторок).
Основним принципом реєстрації документів є однократність. Кожний документ реєструється в суді лише один раз: вхідні документи - у день їх надходження або не пізніше наступного дня, якщо документ надійшов у неробочий час, створені у суді документи - у день підписання або затвердження (п/п 2.1.1 п. 2.1 розділу ІІ Інструкції № 174).
Відтак, відправлення від 31.05.2019 за № 0303800011615 відповідно до п/п 2.1.1 п. 2.1 розділу ІІ Інструкції з діловодства в адміністративних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 17.12.2013 № 174, підлягало реєстрації Київським окружним адміністративним судом того ж дня 04.06.2019.
Між тим, відповідно до штампу КОАС, позов, який був первинно поданий до цього суду, зареєстрований 11.06.2019, що вказує на те, що наданий фіскальний чек не має відношення до позову, зареєстрованому КОАС 11.06.2019.
Наданий позивачем фіскальний чек від 31.05.2019, як вже зазначалося, не може бути без опису вкладення належним доказом надіслання позовної заяви та звернення до суду з первинною позовною заявою, оскільки, по-перше, з такого відправлення неможливо встановити зміст відправлення (перелік документів, які було надіслано за фіскальним чеком), по-друге, відправлення від 31.05.2019 надійшло на адресу відправника 04.06.2019 та отримано ним того ж дня, що підтверджується відомостями ДП «Укрпошта» за штриховим ідентифікатором № 0303800011615, по-третє, відправлення від 31.05.2019 не кореспондується в часті надіслання/отримання з датою реєстрації позовної заяви у Київському окружному адміністративному суді, а саме 11.06.2019.
Таким чином, навіть десятиденний строк звернення до суду, передбачений .ч. 2 ст. 287 КАС України, станом на дату звернення до КОАС сплив, що є очевидним.
Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
За приписами ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно з ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
З наведених положень КАС України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому, положення «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.
Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Враховуючи вищевказане, суддя не вбачає обґрунтованих підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, констатує відсутність поважних причин пропуску до суду із позовом, що зумовлює висновок про відсутність підстав для поновлення строку звернення до суду, а отже, беручи також до уваги те, що позивачем не наведено інших причин поважності причин пропуску строку звернення до суду, суддя приходить до висновку про відмову позивачу у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду та, як наслідок повернення позовної заяви позивачу.
Керуючись ст. 123, п. 9 ч. 3 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Причини пропуску звернення до суду Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр транспортної логістики» викладені в уточненій позовній заяві визнати неповажними.
Позовну заяву повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Копія позовної заяви залишається в суді.
Ухвала суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до ч. 7 ст. 169 КАС України ухвала може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 293 -- 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) .
Суддя О.А. Кармазін