Справа №2а - 413/2010 р.
11 березня 2010 року Крюківський районний суд м.Кременчука Полтавської області в складі головуючої судді Усенко Т.І., секретаря Кобзар А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кременчуці цивільну справу за адміністративним позовом фізичної особи, ОСОБА_1 до Інспектора ДПС ВДАІ м.Кременчука, ОСОБА_2 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-
25.02.2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом та просив постановити рішення, яким поновити строк на звернення за захистом порушених прав. Скасувати постанову серії ВІ №006784 від 30.07.2009 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.1 КпАП України, закривши провадження по вказаній справі.
На обгрунтування заявлених вимог позивач вказував, що 19.02.2010 року він отримав повідомлення від державного виконавця, що в державній виконавчій службі на примусовому виконанні знаходиться постанова серії ВІ 006784 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.1 КпАП України та стягнення з нього адміністративного штрафу в розмірі 255 грн. В ній (постанові) вказується, без вказівки на дату та час, що він керуючи автомобілем по вул.60 років Жовтня, перевищив встановлену швидкість руху більш як на 20 км/год. Швидкість руху вимірювалась приладом „Візир”. Доводи працівника ДАІ грунтуються виключно на його твердженнях, нічим не підкріплені, невідображають дійсних обставин справи, сама постанова винесена з порушенням законодавства. Вказував, що ПДР він не порушував та швидкість руху також не перевищував. Постанова ним не підписувалась, хоча в постанові підпис мається, що він нібито розписався. Відсутні безпосередні докази, що адміністративне правопорушення було вчинене саме ним. Сам прилад Візир не є приладом, котрий працює в автоматичному режимі. На його думку виявлення правопорушення повинно було проводитися в загальному порядку, з складанням протоколу про адміністративне правопорушення, відібрання поясненнь. Тим паче відсутні відповідні документи, які б підтверджували проходження працівником ДПС, який складав постанову та виявив адміністративне правопорушення, інструктажу та чи взагалі він має право використовувати прилад Візир в роботі, в самій постанові цього не зазначається.
Вважав, що адміністративне стягнення накладене на нього безпідставно, нічим не підтверджено, відсутні свідки події адміністратвиного правопорушення, в зв”язку з чим маються всі законні підстави для скасування постанови інспектора ДПС ВДАІ м.Кременчука, ОСОБА_2, серії ВІ №006784 від 30.07.2009 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.1 КпАП України та накладено відповідне адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн., закривши провадження по вказаній справі.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав з підстав, викладених в адміністративному позові та з урахуванням здобутих в справі письмових доказів.
В судовому засіданні відповідач інспектор ДПС ВДАІ м.Кременчука, ОСОБА_2 позов визнав, вказував, що дійсно в липні 2009 року ним була винесена постанова відносно гр.ОСОБА_1 про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.1 КпАП України з накладенням штрафу в розмірі 255 грн. Не заперечував щодо скасування винесеної ним відносно ОСОБА_1 постанови, оскільки протокол про адміністратвине правопорушення ним не складався.. За таких обставин ОСОБА_1 був позбавлений можливості дати свої безпосередні пояснення.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши наявні письмові матеріали справи, повно з”ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об”єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до слідуючих висновків:
Судом встановлено, що 30.07.2009 року інспектором ДПС ВДАІ м.Кременчука, ОСОБА_2 винесена постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.1 КпАП України та накладене відповідне адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.
Так згідно постанови серії ВІ №006784 від 30.07.2009 року, 30.07.2009 року по вул.60 років Жовтня, водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем, перевищив встановлену швидкість руху більш як на 20 км/год, чим порушив ПДР України.
Швидкість руху вимірювалась приладом „Візир” №0812497.
Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як вбачається з матеріалів справи, виявлення адміністративного правопорушення здійснювалось за допомогою спеціального технічного радіолокаційного відеозаписуючого вимірювача швидкості руху „Візір” №0812497.
Згідно п.13 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України за р.№ 1243/13117 від 29.11.2006 р., затвердженої Наказом МВС України від 13.11.2006 року № 111 1, до роботи зі спеціальними технічними засобами допускаються працівники, які вивчили інструкції з їх експлуатації та склали заліки з правил їх застосування. Забороняється застосування засобів вимірювання, які не пройшли метрологічної повірки або мають свідоцтво про таку повірку, термін дії якого минув. На кожний засіб вимірювання заводиться журнал обліку роботи технічних засобів вимірювання. Після кожної зміни з використанням комп'ютерної техніки проводиться зчитування інформації з електронного носія спеціального технічного засобу вимірювання швидкості руху, яка в друкованому вигляді зберігається в командира підрозділу протягом року.
Як вбачається з матеріалів справи в них, взагалі відсутні документальні докази про те, що інспектор ДПС ВДАІ м.Кременчука, ОСОБА_2 допущений до роботи зі спеціальними технічними засобами, вивчив інструкцію та склав відповідний залік з правил його застосування та роботи з приладом „Візир” №0812497 та інших приладів.
Статтею 258 КпАП України передбачені випадки, коли протокол про адміністративне правопорушення не складаються, так зокрема частиною шостою вказаної статті передбачено, що протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фотозйомки, кінозйомки та відеозапису.
За інформацією ДП „Укрметросстандарт” вимірювач швидкості „Візир” не відноситься до спеціальних технічних засобів, що працюють в автоматичному режимі, оскільки він має лише обмеження функції для автоматизації процесу вимірювання і не може працювати без участі оператора.
Виявлення адміністративного правопорушення здійснювалось з використанням приладу Візир №0812497, який являється приладом „дистанційного”, тобто радіолокаційного вимірювання, принцип дії якого заснований на вимірюванні частоти високочастотного сигналу при відбитті від рухаючогося об”єкта, який знаходиться в зоні контролю, який (прилад) в данному випадку не являється приладом працюючим в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, які мають функції фото - і кінозйомки, що не передбачається нормою ст.258 КпАП України за яких міг би не складаться протокол про адміністративне правопорушення.
Тим паче відповідачем не наведеного жодного доказу на підтвердження обставин, що прилад „Візир” працює саме в автоматичному режимі.
Отже суд приходить до висновку, що прилад дистанційного вимірювання швидкості з функцією фото-, відео- фіксації порушення «Візир» №0812497 в даному випадку не є таким, що працює в автоматичному режимі, а тому, інспектором ДПС ВДАІ м.Кременчука, ОСОБА_2, було допущено порушення п.п.п. 12.12.2. п.п.12.12 п. 12 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, відповідно до вимог якого під час контролю за дорожнім рухом працівник ДПС активно реагує на порушення Правил дорожнього руху і в першу чергу на ті, що призводять до скоєння ДТП водіями та пішоходами, в тому числі, перевищення встановленої швидкості руху.
За правилами ч.І ст.14-1 КУпАП до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів.
З диспозиції ст.122 ч.1 КпАП України, випливає, що відповідальність за перевищення швидкості руху несуть саме водії транспортних засобів.
Отже після фіксації факту перевищення швидкості руху автомобіля ВАЗ - 21061 д/н А 06 - 62 ПО, приладом дистанційного вимірювання швидкості „Візир” №0812497 , інспектором ДПС ВДАІ м.Кременчука, ОСОБА_2, повинен був у встановленому законом порядку зупинити автомобіль та вчинити дії, передбачені п.п.п.12.12.6 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України. Однак, інспектор зазначених дій не вчинив.
Крім того відсутні знімки фото-відео фіксації де б відображались будь-які прив”язки до кілометрових стовпчиків, дорожніх знаків, тобто невиконані вказівки Департаменту ДАІ МВС України від 27 березня 2009 року за №39 « Про організацію роботи підрозділів ДПС по документуванню перевищення водіями транспортних засобів швидкості руху у населених пунктах».
Таким чином оцінюючи наявні докази справи, беручи до уваги пояснення сторін по справі, дослідивши всебічно і повно всі обставини справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, зважаючи, що застосування приладу „Візир”, як підстави для безпротокольної форми фіксації адміністративного правопорушення та розгляду справ у відсутності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, суперечить вимогам нормам статтей 254, 258, 268 КпАП України і суттєво порушує конституійні права громадян, суд приходить до висновку, що наявні в матеріалах справи фактичні дані не є належними доказами по справі про адміністративне правопорушення та про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчинені адмінправопорушення передбаченого статтею 122 ч.1 КпАП України, за таких обставин суд приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 до Інспектора ДПС ВДАІ м.Кременчука, ОСОБА_2 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження по справі є законним та обґрунтованим і підлягає задоволенню в повному обсязі.
Суд також не вбачає пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом свого права на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, оскільки ОСОБА_1 дізнався про порушення свого права лише 19.02.2010 року.
Керуючись ст. 64 Конституції України, ст.ст. 6, 11, 12, 17, 19, 70, 71, 77, 98, 158-161, 163, 186, 187 КАС України, ст.ст.122 ч.1 Кодексу про адміністративні правопорушення, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Інспектора ДПС ВДАІ м.Кременчука, ОСОБА_2 про скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття провадження по справі - задовольнити.
Скасувати постанову серії ВІ №006784 від 30.07.2009 року винесеної інспектором ДПС ВДАІ м.Кременчука ОСОБА_3, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.1 КпАП України та накладено відповідне адмінстягнення в розмірі 255 грн.
Закрити провадження у справі про адмінправопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адмінвідповідальності за ст.122 ч.1 КпАП України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: Т.І.Усенко