Справа №2-о-66/09
12 червня 2009р. Жовтневий районний суд М.Маріуполя Донецької області у складі: головуючої судді Кір'якової Н.П. при секретарі Мінаєвій К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі цивільну справу за заявою Маріупольського міського Управління ГУМВС України в Донецькій області, зацікавлена особа: Головне управління державного казначейства України в Донецькій області, про визнання майна безхазяйним, -
Заявник звернувся до суду з заявою про визнання коштовностей, які знаходяться на зберіганні в секторі фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Маріупольського міського Управління ГУМВС України в Донецькій області, а саме 1821 доларів США, 147 грн., 670400 російських рублів, які зберігаються в касі та 2677 грн., які зберігаються на розрахунковому рахунку, безхазяйними, та звернути їх до власності держави.
У судовому засіданні представниця заявника вимоги підтримала, додатково пояснила, що особи, у яких було вилучено коштовності, до Маріупольського міськуправління з документами, оформленими належним чином, про видачу вилучених коштовностей не зверталися, до управління також не надходили документи з судів про вилучення та направлення цих коштовностей у прибуток держави.
Представник зацікавленої особи Головного управління державного казначейства України в Донецькій області за довіреністю заперечувала проти задоволення заяви та пояснила, що відповідно до ст. .48 Бюджетного кодексу України, в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України:
1) операцій з коштами державного бюджету;
2) розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів;
3) контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів;
4) бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державного бюджету. Жодним нормативно-правовим актом не визначено, що Державне казначейство України виступає від імені держави.
Вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що вимоги заявника не підлягають задоволенню.
Судом встановлено, що на зберіганні в секторі фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Маріупольського міського Управління ГУМВС України в Донецькій області знаходяться коштовності, а саме 1821 доларів США, 147 грн., 670400 російських рублів, які зберігаються в касі та 2677 грн., які зберігаються на розрахунковому рахунку. Дані коштовності вилучені співробітниками міську правління в ході дослідчої перевірки та розслідування кримінальних справ.
Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 335 ЦК України безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий, безхазяйні рухомі речі можуть набуватися у власність за набувальною давністю, крім випадків, встановлених статтями 336,338,341 і 343 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу. Суд, призначаючи конфіскацію майна, повинен дотримуватися положень ст. 65 КК України, і в кожному окремому випадку враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням, передбаченого ст. 75 КК України можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, але конфіскація майна не може бути призначена як додаткове покарання, що вбачається зі змісту ст. .77 КК України. Відповідно до ст. 98 КК України не може бути призначена конфіскація майна до неповнолітніх.
Відповідно до вимог ст. 330 УПК України, при постановленні вироку суд вирішує питання про речові докази, керуючись правилами, викладеними в статті 81 цього Кодексу, а саме: питання про речові докази вирішується вироком, ухвалою чи постановою суду або постановою органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття справи, при цьому:
1) знаряддя злочину, що належать обвинуваченому, конфіскуються;
2) речі, вилучені з обігу, передаються відповідним установам або знищуються;
3) речі, які не мають ніякої цінності і не можуть бути використані, знищуються, а у випадках, коли заінтересовані особи просять про це, можуть бути передані їм;
4) гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом, передаються в доход держави;
5) гроші, цінності та інші речі, які були об'єктом злочинних дій, повертаються їх законним володільцям, а якщо їх не встановлено, то ці гроші, цінності та речі переходять у власність держави.
Спір про належність речей, що підлягають поверненню, вирішується в порядку цивільного судочинства.
Речі, що не є речовими доказами в справі, повертаються їх законному володільцеві, хоч би останній і не пред'явив цивільного позову.
Якщо виникне спір про право власності на зазначені речі, він підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.
Оскільки суду не надано жодних даних про осіб, у яких вилучені вищевказані коштовності, чи знаходяться вони в розшуку, вік осіб тощо, даних про рух кримінальних справ, чи ухвалені вироки по даним справам, чи закрито провадження, якщо так, То з яких підстав, тому вимоги заявника не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 10,60,88,212,274-278 ЦПК, ст. 335 ЦК України, суд, -
Відмовити у задоволенні заяви Маріупольського міського Управління ГУМВС України в Донецькій області, зацікавлена особа: Головне управління державного казначейства України в Донецькій області, про визнання майна безхазяйним.
Заяву про оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів після його оголошення. Апеляційну скаргу може бути подано протягом 20 днів після подання заяви про оскарження.