Справа № 2-а-4087/09
17 липня 2009 року Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:
головуючої судді Кір'якової Н.П.,
при секретарі Мінаєвій К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу адміністративного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Жовтневого району міста Маріуполя про визнання неправомірною відмову у виплаті одноразової допомоги у розмірах, встановлених законом, та про зобов'язання виплати недотриманих коштів до дня Перемоги за 2001 - 2008 роки, суд, -
07 квітня 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Жовтневого району Маріупольської міської ради про визнання неправомірною відмову у виплаті одноразової допомоги у розмірах, встановлених законом, та про зобов'язання перерахувати та виплатити недотримані кошти до дня Перемоги за 2001 - 2008 роки. В обґрунтування заявлених вимог вказувала на те, що вона є ветераном війни, має статус учасника війни, на підставі ст. 12 цього Закону має право на одержання щорічно разової допомоги до дня Перемоги (до 5 травня) у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком. За її підрахунками розмір мінімальної пенсії за віком станом на 2001р. становив 34 грн., на 2002р. - 43 грн., 2003р. - 47,3 грн., 2004р. - 92,45 грн., 2005р. - 332 грн., 2006 р. - 359 гривень, 2007 р.-406 грн., 2008 р. - 481 грн. Вважає, що за 2001 рік їй повинно бути виплачено 102 гривень, за 2002р. - 129 грн., 2003р. - 141,9 грн., 2004р. - 277,35 грн., 2005р. - 946 грн., 2006 р. - 1027 грн., 2007 р.- 1163 грн., 2008 р. - 1378 грн., з урахуванням виплачених їй відповідачем коштів. Просила стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в розмірі 2000 грн.
Виплати відповідачем здійснювалися у розмірах, встановлених на підставі Законів України "Про державний бюджет України" на відповідні роки, однак, відповідними рішеннями Конституційного Суду України ці положення визнавалися незаконними. Також просить визнати неправомірною відмову УПСЗН Жовтневого району Маріупольської міської ради у виплаті разової грошової допомоги у розмірі, що встановлений спеціальним законом.
Позивачка у судове засідання не з'явилася, проте надала суду письмову заяву із проханням розглянути справу у її відсутності, наполягала на задоволенні позову.
Представник відповідача УПСЗН в судове засідання не з'явилася, надала суду письмову заяву з проханням розглянути справу в її відсутності.
Крім того, надіслала до суду письмові заперечення. В обґрунтування своїх заперечень вказувала на те, що ОСОБА_1 є ветераном війни, має статус учасника війни, користується пільгами, передбаченими ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Щорічна разова грошова дорога ОСОБА_1 була здійснена відповідно до Законів про державний бюджет на 2005-2008 роки у розмірі 50 гривень (в квітні 2005р.), 50 гривень (в квітні 2006 р.), 150 гривень (в квітні 2007 р.), 400 грн. (в квітні 2008 р.). Тому рішення Конституційного суду України від 09.07.207 року та від 22.05.2008 року не можуть бути застосовані до правовідносин, які виникли до їх прийняття, а саме в період з 01.01:2007 року по 09.07.2007 року, та в період з 01.01.2008 року до 22 травня 2008 року. Крім того, вказала, що вказані виплати проводилися лише з 2005р., оскільки відповідно до ст. 95 Конституції України виключно Законом про державний бюджет України встановлюються будь-які витрати на соціальні потреби, розміри цільове призначення цих витрат. До 2005р. не було прийнято жодного закону, який би встановлював ці виплати.
Доводи позивача про те, що разову грошову допомогу до 5 травня потрібно розрахувати з розміру прожиткового мінімуму суперечать нормам діючого законодавства, так як у відповідності з положеннями ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», цей розмір застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених відповідно до цього Закону. Мінімальний розмір пенсії законодавчо встановлений і з 1 жовтня 2003 року до теперішнього часу становить 19,91 гривень.
Статтею 17 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, при чому у відповідності з положеннями ст. 17-1 вказаного закону органи праці та соціального захисту населення як розпорядники бюджетних коштів нижчого рівня здійснюють тільки виплату у розмірах, встановлених законодавством. Вважає, що проведення виплат допомоги до 05 травня 2007 року в іншому розмірі можливо лише у разі законодавчого врегулювання цього питання та збільшенням видаткової частини Державного бюджету за рахунок яких будуть здійснюватися ці видатки. Тим більш, виплати були проведені в період дії даних положень.
Відповідно до Закону України „Про державний бюджет України на 2005 рік" встановлено виплату вказаної допомоги в розмірі 50 грн. ОСОБА_3 в період з 5 травня по 30 вересня 2005р. не було визнано неконституційним.
Відповідно до Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік" встановлено виплату вказаної допомоги в розмірі 50 грн. ОСОБА_3 в період з 5 травня по 30 вересня 2006 р. не було визнано неконституційним.
Відповідно до Закону України„Про державний бюджет України на 2007 рік" встановлено виплату вказаної допомоги в розмірі 150 грн. ОСОБА_3 в період з 5 травня по 30 вересня 2007 р. не було визнано неконституційним.
Відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції від 28 грудня 2008 року (зміни внесені Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України") особам, на яких поширюються чинність цього Закону, щорічно до 5 травня передбачена виплата разової грошової допомоги у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Позивачці у квітні 2008 року була сплачена разова допомога до 5 травня у розмірі 400 гривень - такий розмір був встановлений постановою Кабінету Міністрів України № 183 від 12 березня 2008 року «Про розміри грошової допомоги, яка виплачується у 2008 році згідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» на підставі Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік».
У зв'язку з прийняттям рішення Конституційного суду України від 09 липня 2007 року про визнання неконституційними положень ст. 29 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік", рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року щодо неконституційності положень п. 20 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» вважає, що проведення виплат допомоги до 5 травня 2007 року та до 5 травня 2008 року в іншому розмірі можливо лише у разі законодавчого врегулювання цього питання та збільшенням видаткової частини Державного бюджету, за рахунок яких будуть здійснюватися ці видатки. Тим більш, виплати позивачці були проведені в період дії даних положень.
Таким чином, позивачці виплата разової грошової допомоги до 5 травня у 2005-2008 роках була здійснена у розмірах, передбачених Законами України «Про державний бюджет України» на відповідні роки, управління праці та соціального захисту населення діяло в межах повноважень відповідно до положень діючого законодавства.
Просила у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Дослідивши письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є ветераном війни, має статус учасника війни, що не заперечується сторонами та підтверджується відповідним посвідченням (а.с. 5).
Правовий статус ветеранів війни, визначає ОСОБА_3 України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року. Розділом Ш цього Закону визначені пільги ветеранам війни та гарантії їх соціального захисту, ч. 5 ст. 13 якого передбачає пільги інвалідам війни та прирівняним до них особам (ст. 7 Закону).
Згідно з положеннями ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", щорічно до 5 травня учасникам війни встановлена щорічна допомога до 5 травня у розмірі 3 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ст. 17 ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.
Законом України №968-VІ від 19.06.2003р. наведений ОСОБА_3 було доповнено статтею 17-1, якою встановлено, що виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених ст. ст. 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення.
Відповідно до ч. 2 ст. 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Законами України про державний бюджет на 2001-2004 р.р. не були передбачені вказані виплати.
Відповідно до Закону України„Про державний бюджет України на 2005 рік" встановлено виплату вказаної допомоги даній категорії осіб в розмірі 50 грн. ОСОБА_3 в період з 5 травня по 30 вересня 2006 р. не було визнано неконституційним.
Відповідно до Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік" встановлено виплату вказаної допомоги інвалідам II групи в розмірі 50 грн. ОСОБА_3 в період з 5 травня по 30 вересня 2006 р. не було визнано неконституційним.
Законом України "Про державний бюджет України на 2007 рік" була зупинена дія положень ч. 5 ст. ст. 12,13, ст. ст. 14 та 15 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги, встановлені розміри виплат, зокрема, разова допомога до 5 травня для даної категорії визначена у розмірі 360 гривен. ОСОБА_3 суму позивачка отримала у квітні 2007 року.
Разом з тим, п. 1 рішення Конституційного Суду України № 6-рп2007 року від 9 липня 2007 року у справі № 1-29\2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), деякі положення Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік", у тому числі і положення п. 13 ст. 71, яким було зупинено на 2007 рік дію ч. 5 ст. ст. 12,13, ст. ст. 14 та 15 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги.
Проте, пунктом 20 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року, законодавцем в супереч зазначеним правовим позиціям були внесені зміни до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Так, відповідно до п. 22 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції від 28 грудня 2007 року щорічно до 5 травня ветеранам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
Постановою Кабінету Міністрів України № 183 від 12 березня 2008 року «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» встановлено, що у 2008 році виплата разової грошової допомоги здійснюється. Зокрема, інвалідом війни І групи у розмірі 500 гривен. ОСОБА_3 суму позивач ка отримала у квітні 2008 року.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), деякі положення Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік", у тому числі і положення п. 20 розділу ІІ, яким були внесені зміни до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Відповідно до ст. 152 Конституції України Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнання неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.
Виплата позивачці разової грошової допомоги була здійснена відповідачем у квітні 2005р., квітні 2006 р., у квітні 2007 р. та у квітні 2008 р., тобто до ухвалення Конституційним судом України рішень № 6-рп2007 року від 9 липня 2007 року та № 10-рп від 22 травня 2008 року. На момент здійснення позивачем виплат були чинні положення Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік", які регулювали дані виплати, ст. 29 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік" та п. 20 розділу ІІ Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік", якими були визначені розміри грошової допомоги відповідно до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в розмірі 50 грн., 50 грн., 150 грн. та 400 грн. відповідно.
Згідно зі ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання правової колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний суд України в пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997р. №4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачене самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Виходячи з наведених положень Конституції України, рішення Конституційного суду України, а також, враховуючи, що вищезазначеною ст. 29 ЗУ, Дро державний бюджет України на 2007 рік", п. 20 розділу II Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік" фактично змінено положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення ст. 29 ЗУ „Про державний бюджет України на 2007 рік", п. 20 розділу ІІ Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік".
За таких обставин, суд вважає, що відповідачем правомірно було виплачено позивачці за 2005р. - 50 грн., 2006 р. - 50 грн., за 2007 р. грошова допомога в сумі 150 грн., за 2008 р. - в сумі 400 грн.
Оскільки суд прийшов до висновку, що виплати проводилися відповідно до вимог діючого законодавства, в задоволенні позовних вимог стосовно стягнення моральної шкоди слід відмовити.
Враховуючи вищевикладене, та те, що відповідач ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Жовтневого району Маріупольської міської ради є розпорядником бюджетних коштів-нижчого рівня, при виплаті позивачеві разової допомоги у вказаних розмірах діяло законно, у межах своїх повноважень, суд вважає, що позовні вимоги у частині визнання неправомірними дій ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Жовтневого району Маріупольської міської ради з цього приводу слід відмовити.
На підставі Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про Державний бюджет України на 2006 рік", "Про Державний бюджет України на 2007 рік", „Про Державний бюджет України на 2008 рік", керуючись ст. ст. 8,9, 10,11,88,159,160,116,162,163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Жовтневого району міста Маріуполя про визнання неправомірною відмову у виплаті одноразової допомоги у розмірах, встановлених законом, та про зобов'язання виплати недотриманих коштів до дня Перемоги за 2001 - 2008 роки, стягнення моральної шкоди - відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом 10 днів після її проголошення. Апеляційну скаргу може бути подано протягом 20 днів після подання заяви про оскарження.