Справа №2 - 101/2010 р.
№2 - 1977/2009 р.
16 березня 2010 року Крюківський районний суд м.Кременчука Полтавської області в складі головуючої судді Усенко Т.І., секретаря Кобзар А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом юридичної особи, Відкритого акціонерного товариства “ОСОБА_1 Аваль” до фізичних осіб, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В серпні 2009 року, Відкрите акціонерне товариство “ОСОБА_1 Аваль” (надалі - “Банк”) звернулися до суду із вказаним позовом та просили суд ухвалити рішення, яким розірвати кредитний договір №014/0057/82/84451 від 25 червня 2007 року укладеного між Банком та ОСОБА_2, стягнувши з останнього в солідарному порядку з ОСОБА_3 на користь позивача 4 546, 24 долара США, що по курсу НБУ України становить - 34 826 грн. 01 коп.., витрати зі сплати судового збору в сумі 348 грн. 26 коп. та витрати на оплату інформаційно - технічного забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.
На обгрунтування заявлених вимог позивач вказував, що 25.06.2007 року між Банком та відповідачем ОСОБА_2 укладений кредитний договір №014/0057/82/84451 (надалі - Кредитний договір), згідно якого відповідач ОСОБА_2 отримав кредит в сумі 3 000 доларів США на строк 36 місяців до 25.06.2010 року. Цього ж дня з метою забезпечення Кредитного договору, ОСОБА_1 уклав договір поруки з фізичною особою, ОСОБА_3, який згідно вказаного договору брав на себе зобов”язання перед Банком відповідати по зобов”язанням відповідача, ОСОБА_2 та нести солідарну з ним відповідальність внаслідок порушення умов договору. В подальшому відповідач ОСОБА_2 став порушувати взяті на себе договірні зобов'язання щодо погашення кредиту, сплати відсотків за його користування, в зв'язку з чим на момент звернення до суду загальна заборгованість з урахуванням несплачених відсотків складає суму позову, а це: 34 826 грн. 01 коп., що становить 4 546, 24 доларів США.
Вказане у відповідності до умов Кредитного договору та ЦК України дає підстави позивачу (Банку) вимагати дострокового розірвання Кредитного договору з відповідачем ОСОБА_2 та стягнення з нього та поручителя в солідарному порядку заборгованості за Кредитним договором, яка становить 34 826 грн. 01 коп., що станвоить 4 546, 01 доларів США та судові витрати.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 заявлені вимоги підтримав з підстав викладених в позові та з урахуванням доказів здобутих в ході розгляду справи. Додатково пояснював, що дійсно ОСОБА_2 видавався кредит в сумі 3 000 доларів США, які він повинен був перерахувати за борг ОСОБА_5, після чого він повинен був отримати автомобіль
останнього. Він не пропонував відповідачу погасити борг за ОСОБА_5 та чия це була ініціатива йому не відомо, але цей факт дійсно мав місце. Йому не відомо, чи були раніше знайомі відповідачі з боржником по кредиту ОСОБА_5 Йому також відомо, що ОСОБА_2 домовлявся за автомобіль ОСОБА_5 з представником служби безпеки з Полтави.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позов не визнав, вказував, що дійсно в червні 2007 року уклав кредитний договір з банком на суму 3 000 доларів США. Кошти потрібні були на купівлю автомобіля, який (кредит) він повинен був сплатити за іншу особу, ОСОБА_5. Кредит йому видали, кошти за ОСОБА_5 були сплачені, але автомобіль від банку він так і не отримав. Йому тільки обіцяли, що готуються документи на автомобіль. Потім йому повідомили, що автомобіль арештований, відбудуться торги, в яких він повинен приймати участь. Вважав, що позов Банку безпідставний, так як він тільки отримав гроші в банку по кредитному договору і тут же вніс їх в касу, своїми діями банк завів його в оману. Раніше не пред»являв претензії до банку, так як останні обіцяли йому належним чином розібратися, а самі з позовом звернулися до суду.
В судове засідання ОСОБА_3 не з”явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки до суду не повідомив.
В судовому засіданні 24.02.2010 року, ОСОБА_3 позов не визнав, вказував, що дійсно виступав поручителем за кредитним договором ОСОБА_2 Кредит видався на купівлю автомобіля, який був в заставі банку. Банк обіцяв, що коли вони заплатять борг за ОСОБА_5, то отримають автомобіль. Кошти за ОСОБА_5 були оплачені, але автомобіль так вони і не отримали. Йому не зрозуміло, які претензії банк може висувати до них, коли вони свої зобов”язання виконали в повному обсязі.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснював, що він працює в службі безпеки банку. Займався боржником ОСОБА_5, у якого в заставі знаходився автомобіль МАЗ. Автомобіль виставлявся на торги, декілька разів переоцінювався. ОСОБА_3 брався кредит, який він повинен був отримати і перерахувати за борги по кредиту ОСОБА_5, а банк передасть йому машину, ОСОБА_2 виконав умови банку, але автомобіль ОСОБА_3 так і не був переданий. Не пам»ятає, хто запропонував його таку угоду, можливо і він сам. Пояснює, що в даний час автомобіль проданий іншій особі . Підтвердив, що раніше ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не були знайомі з боржником ОСОБА_5. .
Вислухавши пояснення представника позивача ОСОБА_4, відповідача ОСОБА_2, показання свідка ОСОБА_6, дослідивши та оцінивши наявні письмові матеріали справи, повно з”ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об”єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов слідуючих висновків:
Судом встановлено, що дійсно 25.06.2007 року між Відкритим акціонерним товариством „ОСОБА_1 Аваль”, в особі начальника Крюківського відділення ОСОБА_7 , що діяв на підставі довіреності засвідченої ОСОБА_8 приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу №4791 від 27.12.2006 року та в особі провідного економіста Крюківського відділення ОСОБА_4, який діяв на підставі довіреності засвідченої ОСОБА_8 приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу №143 від 27.01.2007 року з однієї сторони, та відповідачем ОСОБА_2 укладений кредитний договір №014/0057/82/84451 (надалі - “Кредитний Договір”), згідно якого ОСОБА_1 зобов'язався надати останньому кредит в сумі 3 000 доларів США, строком на 36 місяців з 25.06.2007 року по 25.06.2010 року зі сплатою 18% річних за користування кредитом.
В забезпечення виконання Кредитного Договору цього ж дня між Банком та відповідачем ОСОБА_3 укладений договір поруки №014/0057/82/84451, (надалі - “Договір Поруки”), згідно умов яких останній на добровільних засадах брав на себе зобов”язання перед кредитором в данному випадку Банком відповідати по зобов”язанням боржника, ОСОБА_2
Дійсно згідно Договору Поруки, главою 3 - ою визначені права та обов”язки сторін, так зокрема п.п.3.1 передбачено, що Поручитель в нашому випадку відповідач ОСОБА_3 несе солідарну відповідальність перед Банком нарівні з Боржником - ОСОБА_2 за повернення сум кредиту, нарахованих відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 вказував, що взяті кошти ним були в той же самий день повернуті на рахунок Банку за кредитним договором іншого боржника ОСОБА_5, а банк повинен був передати йому автомобіль, але банк так своїх зобов”язань і не виконав, автомобіль йому не передали. Вказує, що ні він, ні ОСОБА_3 не знали ОСОБА_5 на день погашення його боргу, зробив так за пропозицією банку.
Зважаючи на викладені обставини, суд дійшов таких висновків:
Між сторонами в справі виникли правовідносини щодо виконання цивільно - правових угод, а саме начебто кредитного договору та договору поруки.
У відповідності до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов”язання не допускається
Статтею 1054 ЦК України визначається поняття кредитного договору, так зокрема частиною першою вказаної статті передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кридитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах , встановлених договором , а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
З матеріалів цивільної справи вбачається, що дійсно ОСОБА_2 свої зобов”язання виконав в повному обсязі, а саме ним були перераховано взяті ним в кредит кошти за кредитом ОСОБА_5 (прибутковий ордер №057/631-38 від 25.06.2007 р., за пропозицією самого банку. В той же час ОСОБА_1 свої зобов”язання не виконав, обумовлений автомобіль відповідачу ОСОБА_2 так і не був переданий , що підтверджено в суді представником банку та свідком ОСОБА_9.
Відповідно до статті 614 ч.2 ЦК України, особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов”язання.
Тобто в даному випадку, суд дійшов до висновку, що дійсно відповідачем ОСОБА_2, перерахування коштів за пропозицією банка за борги іншого боржника ОСОБА_5, свідчить про направленість його дій на належне виконання зобов”язань.
Отже, заявлені Банком вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме слід розірвати кредитний договір №014/0057/82/84451 від 25 червня 2007 року укладений між Банком та ОСОБА_10, так як цей договір був укладений за пропозицією банку для погашення боргу по кредитному договору іншого боржника, ОСОБА_5 і адміністрація банку обіцяла передати ОСОБА_2 машину ОСОБА_5, яка знаходилася в заставі, але своєї обіцянки до цього часу не виконали.
Законні підстави для стягнення боргу з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відсутні, так як ОСОБА_2 кредитні гроші, отримані по вищевказаному договору, в день отримання повернув банку і не зміг ними скористатися, а також не отримав обіцяну автомашину, що найшло підтвердження в суді.
В іншій частині позову Банку слід відмовити.
Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 212 - 215, 217 ЦПК України, ст.ст.525, 526, 554, 611, 612, 1050, 1054 - 1056 ЦК України, суд -
Позовну заяву Відкритого акціонерного товариства “ОСОБА_1 Аваль” до ОСОБА_2, ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Розірвати кредитний договір №014/0057/82/84451 від 25 червня 2007 року укладений між відкритим акціонерним товариством “ОСОБА_1 Аваль” та ОСОБА_2
В іншій частині позову Відкритому акціонерному товариству “ОСОБА_1 Аваль” - відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції до Полтавського апеляційного суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подяється протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Полтавськоі області через Крюківський райсуд.
Суддя: Т.І.Усенко