Постанова
Іменем України
21 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 591/734/17-ц
провадження № 61-11724св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: міський голова міста Суми Лисенко Олександр Миколайович, Сумська міська рада, комунальне підприємство електромереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» Сумської міської ради,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_1 , комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» Сумської міської ради та Сумської міської ради на рішення Зарічного районного суду міста Суми від 31 березня 2017 року у складі судді Шелєхової Г. В. та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 23 травня 2017 року у складі колегії суддів: Кононенко О. Ю., Криворотенка В. І., Ткачук С. С.,
Описова частина
Короткий зміст вимог позовної заяви
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до міського голови міста Суми Лисенка О. М., Сумської міської ради, комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» Сумської міської ради (далі - КП «Міськсвітло»; підприємство) про визнання незаконним і скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Вимоги обґрунтовував тим, що розпорядженням міського голови міста Суми від 03 листопада 2014 року № 365-к він призначений на посаду директора КП «Міськсвітло».
Того ж дня, 03 листопада 2014 року, між ним і Сумською міською радою укладений контракт строком до 02 листопада 2015 року.
02 листопада 2015 року був укладений ще один контракт строком до 02 листопада 2016 року.
Розпорядженням міського голови міста Суми від 29 квітня 2016 року № 182-к йому оголошено догану, а розпорядженням міського голови міста Суми від 23 травня 2016 року № 214-к - звільнено за одноразове грубе порушення трудових обов'язків.
Зазначав, що рішенням Зарічного районного суду міста Суми від 21 вересня 2016 року у цивільній справі № 591/3123/16-ц визнано незаконними вищевказані розпорядження, поновлено його на роботі на період із 24 травня 2016 року до 15 червня 2016 року та стягнуто з КП «Міськсвітло» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 24 травня 2016 року до 15 червня 2016 року в сумі 7 792 грн 12 коп.
Рішенням апеляційного суду Сумської області від 23 грудня 2016 року рішення Зарічного районного суду міста Суми від 21 вересня 2016 року в частині вирішення вимог про поновлення його на роботі змінено, поновлено його на роботі з 24 травня 2016 року.
Розпорядженням міського голови міста Суми від 13 січня 2017 року № 11-к на підставі рішення апеляційного суду Сумської області від 23 грудня 2016 року його поновлено на посаді директора КП «Міськсвітло» з 24 травня 2016 року.
Розпорядженням міського голови міста Суми від 13 січня 2017 року № 12-к його звільнено 02 листопада 2016 року з посади директора підприємства у зв'язку із закінченням строку трудового договору.
Вважав таке звільнення незаконним, оскільки після закінчення строку контракту від 03 листопада 2014 року він не був звільнений у передбаченому законом порядку, продовжував виконувати роботу, у зв'язку з чим цей контракт був пролонгований на невизначений строк.
Посилався на те, що звільнення його з 02 листопада 2016 року за закінченням строку трудового договору є безпідставним, оскільки станом на 13 січня 2017 року він ще перебував у трудових відносинах із підприємством.
20 січня 2017 року КП «Міськсвітло» видало йому трудову книжку, проте не провело з ним остаточного розрахунку.
Ураховуючи наведене, просив визнати незаконним і скасувати розпорядження від 13 січня 2017 року про його звільнення, поновити на роботі на вказаній посаді та стягнути з КП «Міськсвітло» середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 16 червня 2016 року до 13 січня 2017 року та з 14 січня 2017 року до моменту подання позову, в сумі 78 837 грн 92 коп.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Зарічного районного суду міста Суми від 31 березня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 23 травня 2017 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Змінено дату звільнення ОСОБА_1 , зазначену в розпорядженні міського голови міста Суми від 13 січня 2017 року №12-к про звільнення ОСОБА_1 з посади директора КП «Міськсвітло», з 02 листопада 2016 року на 13 січня 2017 року.
В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що у пункті 6.3 контракту від 02 листопада 2015 року сторони дійшли згоди про укладення його без подальшої пролонгації, а будь-яких інших умов про можливість продовження його дії після закінчення строку, на який його було укладено, він не містить, тому підстав для поновлення та у зв'язку з цим стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу немає.
Суди, урахувавши положення Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Мінпраці України від 29 липня 1993 року № 58, про те, що днем звільнення вважається останній день роботи, змінили дату звільнення позивача з 02 листопада 2016 року на 13 січня 2017 року - дату прийняття розпорядження про звільнення.
Короткий зміст касаційних скарг
У червні 2017 року від КП «Міськсвітло», ОСОБА_1 та Сумської міської ради до суду касаційної інстанції надійшли касаційні скарги на рішення Зарічного районного суду міста Суми від 31 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 23 травня 2017 року.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 червня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами КП «Міськсвітло» та Сумської міської ради у даній справі та витребувано її з суду першої інстанції.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 жовтня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
Справу № 591/734/17-ц передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Аргументи учасників справи
Доводи касаційної скарги ОСОБА_1
Заявник вважає, що при розгляді справи суди усупереч пункту 18 Положення про порядок укладення контракту з керівником підприємства, що є у державній власності, при найманні на роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 року № 203 «Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності», не врахували, що контракт від 03 листопада 2014 року не припинив свою дію, розпорядження про прийняття його на роботу за новим контрактом від 02 листопада 2015 року не виносилося, що є обов'язковим для допуску до роботи. Так само не приймалося розпорядження про його звільнення після закінчення строку дії контракту від 03 листопада 2014 року, відсутні відповідні записи у трудовій книжці.
Суди безпідставно не застосували до спірних правовідносин положення статті 39-1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), трудові відносини тривають.
Крім того, поза увагою судів залишилися обставини, встановлені у справі № 591/3123/16-ц, про те, що дія контракту від 03 листопада 2014 року не була припинена, а продовжена.
У зв'язку з наведеним просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Доводи касаційної скарги Сумської міської ради
Представник міської ради зазначає, що чинним законодавством передбачено, що керівник підприємства може працювати виключно на умовах контракту, а змінивши дату звільнення, суди фактично продовжили його дію.
Крім того, не погоджується з ухвалою суду першої інстанції про відмову у закритті провадження у справі в частині вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період із 16 червня 2016 року до 13 січня 2017 року та з 14 січня 2017 року до моменту ухвалення рішення, оскільки він заявляв такі ж вимоги у справі № 591/3123/16-ц.
Посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить: скасувати оскаржені рішення в частині зміни дати звільнення позивача з роботи; скасувати їх у частині відмови в стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу та провадження у цій частині закрити, в іншій частині рішення залишити без змін.
Доводи касаційної скарги КП «Міськсвітло»
Представник підприємства вказує, що суди неправильно застосували Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджену Наказом Мінпраці України від 29 липня 1993 року № 58, згідно з якою днем звільнення вважається останній день роботи. На переконання заявника, «дата звільнення» та «дата наказу про звільнення» є різними поняттями.
Змінюючи дату звільнення позивача, суди вийшли за межі позову, оскільки він таких вимог не заявляв.
Просить скасувати оскаржені рішення в частині зміни дати звільнення позивача з роботи, а також виключити з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції посилання на те, що він не позбавлений можливості порушувати питання щодо захисту своїх порушених права, заявляючи вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі за період із 16 червня 2016 року до 13 січня 2017 року, а також середній заробіток у зв'язку з затримкою розрахунку при звільненні.
Короткий зміст заперечення
Від представника КП «Міськсвітло» надійшло заперечення, у якому він просить відхилити касаційну скаргу ОСОБА_1
Обставини справи
Суди встановили, що розпорядженням міського голови міста Суми від 03 листопада 2014 року № 365-к ОСОБА_1 призначено на посаду директора КП «Міськсвітло» 03 листопада 2014 року з укладенням контракту.
03 листопада 2014 року між Сумською міською радою та ОСОБА_1 укладено контракт зі строком дії з 03 листопада 2014 року до 02 листопада 2015 року.
02 листопада 2015 року був укладений ще один контракт строком до 02 листопада 2016 року.
Розпорядженням міського голови міста Суми від 29 квітня 2016 року № 182-к ОСОБА_1 оголошено догану за неналежне виконання обов'язків, передбачених контрактом.
Розпорядженням міського голови міста Суми від 23 травня 2016 року № 214-к ОСОБА_1 звільнено з посади директора КП «Міськсвітло» за одноразове грубе порушення трудових обов'язків (пункт 1 статті 41 КЗпП України).
Рішенням Зарічного районного суду міста Суми від 21 вересня 2016 року у справі № 591/3123/16-ц позов ОСОБА_1 до міського голови міста Суми, Сумської міської ради, КП «Міськсвітло» про визнання незаконним та скасування розпорядження міського голови про притягнення до дисциплінарної відповідальності, про визнання незаконним та скасування розпорядження голови про звільнення, поновлення на посаді директора КП «Міськсвітло» Сумської міської ради, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди задоволений частково.
Визнано незаконним розпорядження міського голови міста Суми Лисенка О. М. від 29 квітня 2016 року № 182-к «Про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності».
Визнано незаконним розпорядження міського голови міста Суми Лисенка О . М . від 23 травня 2016 року № 214-к «Про звільнення ОСОБА_1 ».
Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді директора КП «Міськсвітло» на період із 24 травня 2016 року до 15 червня 2016 року.
Стягнуто з КП «Міськсвітло» середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 24 травня 2016 року до 15 червня 2016 року в сумі 7 792 грн 12 коп.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Сумської області від 23 грудня 2016 року рішення Зарічного районного суду міста Суми від 21 вересня 2016 року в частині вирішення позову про поновлення ОСОБА_1 на роботі змінено, викладено 4-й абзац резолютивної частини рішення суду в наступній редакції: «Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді директора комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» Сумської міської ради з 24 травня 2016 року».
В іншій оскарженій частині рішення Зарічного районного суду міста Суми від 21 вересня 2016 року залишено без змін.
Крім того, постановою Зарічного районного суду міста Суми від 17 травня 2016 року (справа № 591/1096/16-п), залишеною без змін постановою апеляційного суду Сумської області від 15 червня 2016 року, за вчинення корупційного правопорушення на ОСОБА_1 накладено штраф в дохід держави в сумі 3 400 грн з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконавчо-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями строком на 6 місяців.
Розпорядження міського голови міста Суми від 13 січня 2017 року № 11-к на підставі рішення апеляційного суду Сумської області від 23 грудня 2016 року у справі № 591/3123/16-ц поновлено ОСОБА_1 на посаді директора КП «Міськсвітло» з 24 травня 2016 року.
Розпорядженням міського голови міста Суми 13 січня 2017 року № 12-к звільнено ОСОБА_1 02 листопада 2016 року з посади директора КП «Міськсвітло» у зв'язку із закінченням строку трудового контракту (пункт 2 статті 36 КЗпП України).
Вважаючи таке звільнення незаконним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Перевіривши доводи касаційних скарг та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційних скарг без задоволення, оскільки оскаржені судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норми права
Відповідно до частини третьої статті 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється за погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, обранням на виборну посаду або виконанням певного обсягу робіт).
Власник або уповноважений ним орган може вимагати від працівника, який працює за трудовим договором, укладення контракту тільки в тому разі, коли він відноситься до категорії працівників, які згідно з законодавством працюють за контрактом (наприклад, керівники підприємств).
У разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов'язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін (частина четверта статті 65 Господарського кодексу України).
Відповідно до пункту 2.1. рішення Сумської міської ради від 28 березня 2012 року № 1343-Мр про затвердження Порядку призначення на посади та звільнення з посад краників підприємств, установ, організацій, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Суми, призначення на посади керівників підприємств та закладів охорони здоров'я, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Суми, здійснюється виключно шляхом укладання з ними контракту відповідно до вимог цього Порядку.
Згідно з пунктом 3.6 Статуту КП «Міськсвітло» безпосереднє керівництво підприємством здійснює директор підприємства, який призначається та звільняється міським головою, з урахуванням пропозиції профільної депутатської комісії Сумської міської ради. З директором підприємства укладається контракт.
У пункті 5.2.1 укладеного між позивачем та Сумською міською радою контракту від 02 листопада 2015 року вказано, що цей контракт припиняється після закінчення строку його дії, а пунктами 6.1. та 6.2. цього контракту визначено строк його дії з 03 листопада 2015 року до 02 листопада 2016 року, а також те, що дія контракту припиняється після закінчення строку, на який його було укладено.
Суди попередніх інстанцій зробили висновок про відсутність підстав для визнання оспореного наказу незаконним і поновлення на роботі, оскільки звільнення позивача з займаної посади було здійснено у зв'язку з закінченням строку дії контракту, який не містить умов про можливість продовження його на будь-який строк.
Урахувавши положення статті 235 КЗпП України, суди відмовили у стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки працівник не був поновлений на попередньо займаній посаді.
Крім того, при зміні дати звільнення директора підприємства, суди, керуючись Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою Наказом Мінпраці України від 29 липня 1993 року № 58, вважали днем звільнення 13 січня 2017 року (дата винесення розпорядження про звільнення позивача з посади).
Колегія погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій та відхиляє доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про необхідність застосування до спірних правовідносин положень статті 39-1 КЗпП України.
Відповідно до статті 39-1 КЗпП України якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.
Трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.
При домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим органом про припинення трудового договору за пунктом 2 статті 36 КЗпП України договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу.
Як контракт від 03 листопада 2014 року, так і контракт від 02 листопада 2015 року були укладені на конкретно визначений строк - один рік і можливості продовження такого строку не передбачали.
Зокрема відповідно до пунктів 6.3 цих контрактів вони були укладені без подальшої пролонгації.
За таких обставин звільнення ОСОБА_1 з підстав, передбачених пунктом 2 статті 36 КЗпП України, є законним.
Посилання Сумської міської ради та КП «Міськсвітло» на те, що змінивши дату звільнення, суди попередніх інстанцій фактично продовжили строк дії контракту, є необґрунтованими, оскільки станом на 02 листопада 2016 року позивач вважався звільненим на підставі розпорядження міського голови від 23 травня 2016 року № 214-к за одноразове грубе порушення трудових обов'язків, яке рішеннями судів у справі № 591/3123/16-ц (набрали законної сили 23 грудня 2016 року) визнано незаконним.
Тобто можливість вирішення питання припинення трудових відносин за закінченням строку дії контракту виникла у Сумської міської ради лише після набрання законної сили вищевказаними судовими рішеннями - після 23 грудня 2016 року.
Крім того, ухвалою Зарічного районного суду міста Суми від 31 березня 2017 року у даній справі відмовлено у задоволенні клопотання КП «Міськсвітло» про закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
При розгляді вказаного клопотання суд першої інстанції встановив, що вищезазначені вимоги були заявлені як у справі 591/3123/17-ц, так і в цій справі (№ 591/734/17-ц) до тих самих відповідачів, проте підстави в обох позовах є різними.
У зв'язку з наведеним колегія відхиляє аргументи Сумської міської ради про необхідність застосування пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) і закриття провадження у частині вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Інші аргументи касаційних скарг на законність та обґрунтованість рішень не впливають, їхніх висновків не спростовують.
Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 «Проніна проти України (Pronina v. Ukraine)», § 23).
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про необхідність залишення їх без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційні скарги ОСОБА_1 , комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» Сумської міської ради та Сумської міської ради залишити без задоволення.
Рішення Зарічного районного суду міста Суми від 31 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 23 травня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:В. І. Крат Н. О. Антоненко В. І. Журавель Є. В. Краснощоков М. М. Русинчук