Справа № 308/1499/18
02 вересня 2019 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , за участю секретаря ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань № 22017020000000095 відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровськ, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 201, ч.3 ст. 305, ч.3 ст. 28 ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 307, ч.3 ст. 307 КК України,
ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Ужгород Закарпатської області, українця, громадянина України, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 201, ч.3 ст. 305, ч.3 ст. 28 ч.1 ст. 263, ч.3 ст. 307 КК України та
ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м.Ужгород Закарпатської області, українця, особи без громадянства, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 201, ч.3 ст. 305, ч.3 ст. 28, ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 307, ч.3 ст. 307, ч.1 ст. 263 КК України,колегія суддів, -
встановила:
У провадженні Ужгородського міськрайонного суду знаходяться вищезазначені матеріали кримінального провадження.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 подав клопотання про продовження дії запобіжного заходу обраного ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у виді тримання під вартою на 60 днів, з підстав того, що наявні ризики для кримінального провадження, які існували під час обрання останнім запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки останні вчинили злочини, пов'язані із контрабандою вогнепальної зброї та наркотичних засобів через державний кордон країни, що свідчить про можливість їх переховування від суду, враховуючи кількість та тяжкість злочинів та свідчить про можливість вчинення обвинуваченими інших злочинів. Крім того, зазначив, що обвинувачені в разі зміни запобіжного заходу, можуть намагатися уникнути кримінальної відповідальності, враховуючи безпосередню близькість міста до державного кордону.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_10 в судовому засіданні заявив клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому на не пов'язаний з триванням під вартою або визначити розмір застави 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Обґрунтовуючи його тим, що підозра ОСОБА_6 у вчиненні ним злочину необґрунтована, мала місце провокація злочину. Вказує, що обвинувачений ОСОБА_6 вже більше 2 років перебуває під вартою та ризики у зв'язку з якими обирався обвинуваченому запобіжний захід на даний момент відсутні.
В судовому засіданні захисник обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - ОСОБА_9 заперечував проти продовження щодо його підзахисних запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив змінити на домашній арешт.
Обвинувачені ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в судовому засіданні підтримали думки своїх захисників.
Розглянувши клопотання прокурора та пояснення захисників обвинувачених, заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши наявні матеріали кримінальних проваджень, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. До спливу продовженого строку суд зобовязаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Ухвалами слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 20.05.2017 року, в кримінальному провадженні № 22017020000000095 від 16.03.2017 року відносно ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком 60 днів з моменту затримання, одночасно визначено розмір застави в сумі 505 200 гривень, із покладенням на них певних обов'язків в разі внесення застави. Ухвалами Ужгородського міськрайонного суду запобіжний захід, обраний обвинуваченим у вказаному кримінальному провадженні було неодноразово продовжено, зокрема ухвалою від 24.05.2019 року дію даного запобіжного заходу було продовжено до 22 липня 2019 року.
Відповідно до вимог п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
За змістом ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Вирішуючи питання щодо запобіжного заходу, колегія суддів вважає, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України ризики, які враховувалися при обранні обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 запобіжного заходу, на даний час не відпали і продовжують існувати, а саме, є підстави вважати, що обвинувачені перебуваючи на волі можуть ухилятися від явки до суду і виконання процесуальних рішень, а також перешкоджати встановленню істини у справі, можуть впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, у зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування запобіжного заходу відсутні.
З огляду на наведене, суд бере до уваги, що ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушеннь, які у відповідності до ст.12 КК України відноситься до особливо тяжких злочинів, санкція яких передбачає позбавленням волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна, враховує особу обвинувачених, що ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , не мають міцних соціальних зв'язків, а також той факт, що злочин вчинено в сфері контрабанди вогнепальної зброї через державний кордон України, раніше не притягались до кримінальної відповідальності, постійного джерела прибутку не мають.
Суд вважає, що небезпека переховування обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , здається явно переконливою.
Суд враховує, що стороною захисту не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що ризик переховування цих обвинувачених, а також ризик продовження вчинення ними інших кримінальних правопорушень або взагалі перестали існувати, або зменшилися настільки, що й такий запобіжний захід як інший не пов'язаний із позбавленням волі здатний їм запобігти.
Отже цей ризик, навіть за спливом певного часу, суд вважає слушним, оскільки на даний час існує реальна необхідність проведення великого обсягу необхідних процедурних (процесуальних) дій в даному кримінальному провадженні.
Суду не надано достатньо доказів обставин, які свідчать про наявність необґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченими кримінальних правопорушень та наявність підстав вважати, що ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , залишаючись на волі, не будуть ухилятись від суду.
Доводи сторони захисту їх не усувають і не спростовують. Інших істотних обставин, які би вказували на можливість розгляду питання обрання альтернативного запобіжного заходу обвинуваченим, стороною захисту не вказано. Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, для застосування стосовно обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Оскільки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушеннь, пов'язані із контрабандою вогнепальної зброї та наркотичних засобів через державний кордон країни, а також широким колом осіб, що придбавали наркотики, збагачення від вказаної злочинної діяльності, та інших джерел доходу не мають, враховуючи наявні ризики, існування яких доведено, суд вважає доведеною ту обставину, що застосування більш м'якого запобіжного заходу у даному випадку не забезпечить потреби досудового розслідування на даному етапі, та не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинувачених. В зв'язку з чим клопотання сторони захисту про застосування більш м'якого запобіжного заходу, зокрема у вигляді домашнього арешту, задоволенню не підлягає.
Колегія суддів приходить до висновку, що наявні достатні підстави вважати, враховуючи що ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 при застосуванні більш м'якого заходу, ніж тримання під вартою і в подальшому можуть продовжити скоювати аналогічні кримінальні правопорушення, тому існують ризики і в тому, що вони особисто, чи шляхом використання зв'язків у кримінальному середовищі, можуть незаконно впливати на свідків з метою схилити їх до зміни чи відмови від показань під час їх допиту в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване. Суд зобов'язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст.183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.
Відповідно до п. «с» ч.1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Кримінальний процесуальний Кодекс України встановлює обов'язок розглядати обґрунтованість підозри, яка за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» (справа «Нечипорук і Йонкало проти України», 42310/04, § 219, 21.04.2011р.). Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57). Відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі Мюррей проти Сполученого Королівства (п.55 рішення) факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред'явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу. Затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого є тримання під вартою, що визначено в рішенні ЄСПЛ за скаргою «Феррарі-Браво проти Італії».
Крім того, на переконання суду, наявні підстави для продовження строку тримання обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 під вартою, що обумовлено необхідністю завершення судового розслідування у кримінальному провадженні та відсутністю на даний час підстав для зміни запобіжного заходу з триманням під вартою на більш м"який запобіжний захід, оскільки такі обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких злочинів.
З врахуванням сукупності викладених обставин щодо тривалості перебування обвинувачених під вартою, даних про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , в силу характеру інкримінованих обвинуваченим діянь та одночасної потреби у проведенні судом дій, спрямованих на встановлення всіх обставин кримінального правопорушення, (дослідження доказів), суд вважає за доцільність продовження терміну тримання обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 під вартою.
Обраний ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення на даний час не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, а тому колегія суддів вважає, клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на домашній арешт необґрунтованим, з врахуванням сукупності викладених обставин щодо тривалості перебування обвинувачених під вартою, даних про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_8 , в силу характеру інкримінованого обвинуваченим діянь та одночасної потреби у проведенні судом дій, спрямованих на встановлення всіх обставин кримінального правопорушення ( дослідження письмових та речових доказів), суд вважає за доцільним продовження терміну тримання обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 під вартою, та вважає за доцільне продовжити дію існуючого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, але на строк, що не перевищує два місяці.
Разом із тим, оскільки при застосуванні щодо обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою було визначено розмір застави в обов'язковому порядку як альтернатива найсуворішого запобіжного заходу, то визначений у межах, передбачених ст. 182 КПК України, розмір застави, на думку колегії суддів є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинувачених у разі його внесення, а тому, підстав для зміни визначеного розміру не має. Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, що здатен забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого суд з урахуванням положень ст. ст. 177, 178 КПК України, повинен раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного(обвинуваченого), тяжкістю злочину у вчиненні якого він підозрюється (обвинувачується). При цьому, необхідно мати на увазі, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникло бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
При цьому, також враховується і те, що кримінальним процесуальним законом не передбачено право змінити розмір застави, який обраний як альтернатива до запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при відсутності обґрунтованих підстав для зміни раніше обраного запобіжного заходу, у вигляді тримання під вартою. У підтвердження підстав для зміни розміру застави стороною захисту не надано будь-яких доказів (документів) щодо матеріального чи фінансового стану обвинувачених, який істотно зменшився, порівняно, з часом визначення їм встановленого розміру застави.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що клопотання про продовження строків тримання під вартою підлягає задоволенню, так як є пропорційним тому ступеню небезпеки, ризик якого залишився з огляду на серйозний характер загрози для суспільного порядку протиправних діянь, їх тяжкість з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та може гарантувати виконання обвинуваченими покладених на них обов'язків. Визначений розмір альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави - залишити без змін.
Крім того, кримінально-процесуальним законом не передбачено право суду змінити розмір застави, який обраний як альтернатива до запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при відсутності обґрунтованих підстав для зміни раніше обраного запобіжного заходу, у вигляді тримання під вартою.
Виходячи з наведених вище обставин у справі в їх сукупності, колегія суддів вважає, що клопотання сторони захисту про зменшення розміру застави є необґрунтованим.
При цьому, в даному випадку, з врахуванням тяжкості інкримінованих обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, даних про осіб обвинувачених, колегія суддів вважає, що застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинувачених та не дасть змогу дослідити всі обставини кримінального правопорушення у встановлені законом строки, а тому запобіжний захід у виді тримання під вартою слід продовжити.
Щодо клопотання захисника ОСОБА_10 про зміну запобіжного заходу ОСОБА_6 , колегія суддів приходить до переконання, що вказане клопотання задоволенню не підлягає, оскільки жодних нових доказів про те, що ризики відпали, зменшилися і є неактуальними, сторона захисту не надала. При цьому, обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинувачених, а також зможе запобігти встановленим ризикам на даному етапі судового провадження, не встановлено та стороною захисту не доведено.
Відтак, колегія суддів суд вважає, що тримання під вартою у даному випадку не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки зважаючи на відсутності реальної можливості завершити судове провадження та даних про зменшення чи відсутність ризиків для зміни запобіжного заходу, клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою обранні обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підлягає до задоволення.
В той же час обставини, які зазначені стороною захисту, стосовно стану здоровя обвинувачених, не можуть бути підставою для відмови в продовженні дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки доказів, наявності захворювань у обвинувачених, або що захворювання обвинувачених виключають їх тримання під вартою, не надано і не виключають наявність встановлених в судовому засіданні ризиків.
Клопотання захисників про зміну запобіжного заходу, обраного стосовно ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та доводи в їх обґрунтування, не можна визнати такими, що ставлять під сумнів вище наведені висновки суду, а відтак, суд вважає за необхідне у вказаному клопотанні відмовити.
Керуючись ст.ст. 176-178, 331, 369-372, 392 КПК України, колегія суддів-
ухвалила:
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_10 , про зміну запобіжного заходу - відмовити.
Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на період судового розгляду справи, але не більше ніж на 60 днів - по 01 листопада 2019 року.
Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 на період судового розгляду справи, але не більше ніж на 60 днів - по 01 листопада 2019 року.
Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 на період судового розгляду справи, але не більше ніж на 60 днів - по 01 листопада 2019 року.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено та проголошено 02 вересня 2019 року о 16 год. 30 хв.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3