23.08.2019 Справа №607/17916/19
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
в складі:
головуючого судді Братасюка В.М.
з участю секретаря Созанської Т.І.
прокурора Шергея А.В.
особи, яка притягується до
адміністративної до відповідальності ОСОБА_1 ,
розглянувши матеріали, що надійшли з Тернопільського управління Департаменту внутрішньої безпеки Тернопільського управління Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Із змісту протоколу №0900013 складеного 29 липня 2019 року вбачається, що ОСОБА_1 перебуваючи на посаді поліцейського взводу охорони об'єктів та публічної безпеки №2 батальйону Управління поліції охорони в Тернопільській області, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль вул. Петрушевського, 5, та відповідно до п.п. «з» п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції», примітки до ст. 172-6 КУпАП, будучи суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією, в порушення вимог абз.2 ч.2 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно, без поважних причин, подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування після припинення діяльності, за 2017 рік, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 172-6 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що повністю розуміє зміст роз'яснених йому прав, передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, визнав винним себе у вчиненому адміністративному правопорушенні.
Прокурор в судовому засіданні вважає, що ОСОБА_1 слід притягнути до відповідальності, визнавши його винним у вчиненні інкримінованого йому корупційного правопорушення та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу наближеного до мінімального.
Заслухавши пояснення особи, котра притягується до адміністративної відповідальності, виступ прокурора, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Статтею 1 КУпАП визначає, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Частинами 1 - 3 ст.7 КУпАП закріплений принцип законності, у відповідності до якого, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Аналогічний принцип закріплений у ст.19 Конституції України, а саме, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вказаний принцип визначає основні засади діяльності органів державної влади, в тому числі і суду, та встановлює необхідність суворого дотримання закону і забороняє довільне, необґрунтоване чи свавільне тлумачення та застосування закону.
Зокрема, принцип юридичної визначеності є істотно важливим для питання довіри до судової системи та верховенства права. Потреба у визначеності не означає, що органові, який ухвалює рішення, не повинні надаватися дискреційні повноваження (де це необхідно) за умови наявності процедур, що унеможливлюють зловживання ними. Не відповідатиме верховенству права, якщо надана законом виконавчій владі дискреція матиме характер необмеженої влади.
Хоча дискреційні повноваження є необхідними для здійснення всього діапазону владних функцій в сучасних складних суспільствах, ці повноваження не мають здійснюватись у свавільний спосіб. Їх здійснення у такий спосіб уможливлює ухвалення суттєво несправедливих, необґрунтованих, нерозумних чи деспотичних рішень, що є несумісним із поняттям верховенства права.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадській порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 згідно із наказом начальника Управління поліції охорони в Тернопільській області від 02.02.2017 № 11 о/с призначено на посаду поліцейського взводу охорони об'єктів та публічної безпеки № 2 батальйону Управління поліції охорони в Тернопільській області.
10 травня 2017 року ОСОБА_1 подав на ім'я начальника Управління поліції охорони в Тернопільській області рапорт про звільнення зі служби в поліції за власним бажанням, з 01 червня 2017 року.
В подальшому, наказом Управління поліції охорони в Тернопільській області від 24.05.2017 № 64 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції з 01.06.2017 за п.7 ч.1 ст.77 (за власним бажанням) Закону України «Про Національну поліцію».
При звільнення зі служби в поліції, ОСОБА_1 надано витяг з наказу його про звільнення, а також надано для ознайомлення Повідомлення, у якому вказано про необхідність подання декларацій згідно із вимогами ст.45 Закону України «Про запобігання корупції». Про ознайомлення зі змістом вказаного Повідомлення, ОСОБА_1 виконав свій особистий підпис.
Згідно із абз.2 ч.2 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон), особи, які припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах «а» і «в» пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3, зобов'язані наступного року після припинення діяльності подавати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.
Частиною 1 ст.45 Закону передбачено, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.12 Закону, Національне агентство з питань запобігання корупції з метою виконання покладених на нього повноважень має право приймати з питань, що належать до його компетенції, обов'язкові для виконання нормативно-правові акти.
Нормативно-правові акти Національного агентства з питань запобігання корупції підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України та включаються до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів, що зазначено у ч.5 ст.12 Закону України «Про запобігання корупції».
Відповідно до п.п.3 п.5 розділу II Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (за текстом - Порядок), затвердженого Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції № 3 від 10.06.2016, яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15.07.2016 за № 959/29089, декларація суб'єкта декларування, який припинив діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах «а», «в» пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 Закону, подається до 00 годин 00 хвилин 01 квітня року, наступного за звітним роком, у якому було припинено таку діяльність. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.
Таким чином, поліцейський взводу охорони об'єктів та публічної безпеки № 2 батальйону Управління поліції охорони в Тернопільській області Ковальчук ОСОБА_2 , зобов'язаний був подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування після припинення діяльності, за 2017 рік, до 01.04.2018 року.
Водночас, всупереч вимогам наведених вище законодавчих актів, ОСОБА_1 декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування після припинення діяльності, за 2017 рік, подано не було.
Опрацюванням відомостей Єдиного державного реєстру декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування встановлено, що ОСОБА_1 тільки 23.12.2018 року подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування після припинення діяльності, за 2017 рік.
Відповідно до інформації Національного агентства з питань запобігання корупції про послідовність дій користувача «Єдиного державного реєстру, декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», які вчинив ОСОБА_1 за період з 01.01.2018 по 03.04.2019, останній 23.12.2018 о 10:37:15 год. зайшов у реєстр (свій персональний кабінет) на сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, де вчиняв певні дії (заповняв/переглядав необхідні розділи декларації) та о 10:55:34 год. натиснув кнопку «Подати документ» та о 10:55:34 год. декларацію успішно подано.
На підтвердження винуватості особи, котра притягується до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.172-6 КупАП, окрім протоколу долучено наступні письмові докази, досліджені та проаналізовані в судовому засіданні, а саме:
*копія листа ДВБ НП України від 27.06.2019 №5579/42-08/03-19;
*копія листа Національного агентства з питань запобігання корупції від 11.06.2019 №44-01/49590/19;
*копія повідомлення Управління з питань запобігання корупції та проведення люстрації НП України;
*послідовність дій користувача «Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», які вчинив ОСОБА_1 ;
*витяг (скріншот) з офіційного сайту «https://public.nazk.gov.ua/search» щодо подання електронних декларацій;
*електронна декларація ОСОБА_1 з сайту Національного агентства з питань запобігання корупції після звільнення, за 2017 рік;
*копія запиту Тернопільського управління ДВБ НП України від 03.07.2019 №1062/42-19/02-19;
*копія супровідного листа Управління поліції охорони в Тернопільській області від 17.07.2019 №1073/43/39/4/01-2019;
*витяг з наказу Управління поліції охорони в Тернопільській області від 02.02.2017 №11 о/с;
*копія рапорту ОСОБА_1 про звільнення з поліції від 10.05.2017 року;
*копія подання Управління поліції охорони в Тернопільській області;
*копія повідомлення ОСОБА_1 ;
*витяг з наказу Управління поліції охорони в Тернопільській області від 24.05.2017 №64 о/с.
Таким чином, ОСОБА_1 , будучи відповідно до п.п.«з» п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» та примітки до ст. 172-6 КУпАП, суб'єктом відповідальності, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», в порушення вимог абз.2 ч.2 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно, без поважних причин, подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування після припинення діяльності, за 2017 рік, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 172-6 КУпАП.
Проаналізувавши та оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, тобто несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Накладаючи адміністративне стягнення, суд приймає до уваги характер вчиненого правопорушення, особу винного, і приходить до переконання, що на нього слід накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави.
Згідно ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення підлягає стягненню з особи, на яку накладено стягнення. Тому, у відповідності до п.5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», з ОСОБА_1 , слід стягнути судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму.
Керуючись ст.ст.40-1, 172-6, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн. 00 коп.
Стягнути із ОСОБА_1 в користь держави судовий збір в розмірі 384, 20 грн.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Головуючий суддяВ. М. Братасюк