Справа № 766/16376/18
н/п 2/766/4140/19
06 серпня 2019 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючого судді Майдан С.І.,
за участю секретаря Красновського В.І.,
представника позивача ОСОБА_4 ,
представника відповідача Логвіновської А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення коштів за договором банківського вкладу,
встановив:
22 серпня 2018 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що 30 червня 2010 року між позивачем та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір банківського вкладу №SAMDN01000711048209, за яким позивач передав відповідачу грошові кошти у розмірі 90000 доларів США на строк до 30 червня 2011 року, що підтверджується квитанцією №233258871 від 30.06.2010 року, процентна ставка за договором становить 11% річних.
02.07.2010 року між позивачем та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір банківського вкладу №SAMDN01000711074718, за яким позивач передав відповідачу грошові кошти у розмірі 50000 доларів США на строк до 02.08.2010 року, що підтверджується квитанцією №233609050 від 02.07.2010 року, процентна ставка за договором 7% річних.
02 липня 2010 року позивачем було передано банку ще 90000 доларів США, що підтверджується квитанцією №233602623 від 02.07.2010 року. Згідно умов договорів у разі, якщо в строк не пізніше дня закінчення терміну вкладу клієнт не заявив банку про повернення вкладу, договір продовжується ще на один термін, вказаній в таблиці 1 договору, договір продовжується неодноразово без явки клієнта. 19 липня 2018 року позивач, на виконання до п.16 договорів, повідомив банк про розірвання договору банківського вкладу, що підтверджується копіями повідомлень про розірвання договору, поштовим описом та квитанцією про поштове відправлення. Вказані повідомлення про розірвання договору отримані. Але свої обов'язки за договорами, щодо повернення належних позивачу коштів та процентів за користування коштами відповідач не виконав, в зв'язку з чим позивач змушений звернутися до суду. Просить стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на свою користь 230000,00 гривень заборгованості за сумою вкладу, 5025344,00 гривень процентів за користування коштами, а також судові витрати.
Ухвалою суду від 27.08.2018 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Від відповідача до суду надійшов відзив проти позову, згідно якого відповідач просив відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог. Зазначив, що відповідно до Протоколу засідання Правління ПАТ КБ «Приватбанк» від 15.05.2014 року №18 було прийнято рішення про припинення діяльності усіх відокремлених підрозділів Кримської філії ПАТ КБ «Приватбанк» на території АРК. Відповідно до Положення про філію «Кримське регіональне управління ПАТ КБ «Приватбанк», затвердженого Протоколом Рішення Правління ПАТ КБ «Приватбанк» №50 15.12.2011 року - Кримська філія ПАТ КБ «Приватбанк» самостійно вела облік здійснюваних банківських та інших операцій, самостійно складала та подавала звітність, передбачену чинним законодавством, відповідним державним органам, забезпечувала збереження документів. Із зазначеного вбачається, що доступ ПАТ КБ "Приватбанк" до первинних документів (у т.ч. оригіналів договорів та касових документів) клієнтів Кримського РУ ПАТ КБ «Приватбанк» на даний час є обмеженим. З урахуванням Федерального Закону РФ №39-Ф3 "Про захист інтересів фізичних осіб, що мають вклади в банках та відокремлених структурних підрозділах банків, зареєстрованих та (чи) діючих на території Республіки Крим та на території міста федерального значення Севастополя", рішення Центрального Банку Росії №РН-33/Л від 21.04.2014 року про припинення з 21 квітня 2014 року діяльності відокремлених структурних підрозділів ПАТ КБ "Приватбанк" на території Республіки Крим і на території міста федерального значення Севастополя, ухвали Центрального районного суду м.Сімферополя від 21.04.2014 року АНО «ФЗВ» було передано в довірче управління майновий комплекс Філії "Кримське РУ ПАТ КБ "Приватбанк ", у зв'язку з чим АНО "ФЗВ" користується, володіє розпоряджається майном ПАТ КБ "Приватбанк ", що знаходиться на території АРК та міста Севастополя, та зобов'язання за договорами, укладеними між ПАТ КБ "Приватбанк" в особі Кримської філії та кримськими клієнтами, виконує саме АНО "ФЗВ" за рахунок майна банку, яке знаходиться на території АРК та міста Севастополь, та яке було конфісковано та націоналізовано окупаційною владою. Крім того, у відзиві відповідач зазначає, що позивачем невірно розраховані відсотки.
Представник позивача ОСОБА_4 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити з підстав. викладених у позові.
Представник відповідача Логвіновська А.А. в судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнала, заперечувала проти їх задоволення з підстав, зазначених у відзиві проти позову.
Позивач в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомив.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 30 червня 2010 року між позивачем та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір банківського вкладу №SAMDN01000711048209, за яким позивач передав відповідачу грошові кошти у розмірі 90000 доларів США на строк до 30 червня 2011 року, що підтверджується квитанцією №233258871 від 30.06.2010 року, процентна ставка за договором становить 11% річних.
02.07.2010 року між позивачем та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір банківського вкладу №SAMDN01000711074718, за яким позивач передав відповідачу грошові кошти у розмірі 50000 доларів США на строк до 02.08.2010 року, що підтверджується квитанцією №233609050 від 02.07.2010 року, процентна ставка за договором 7% річних.
Згідно квитанцією №233602623 від 02.07.2010 року позивачем 02 липня 2010 року було передано банку ще 90000 доларів США.
Згідно з ч.1 ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Договір відповідно до ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно з ч.1 ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та і формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», вклад (депозит) - кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.
Згідно із частиною першою ст.1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
Відповідно до ч.5 ст.1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.
Статтею 1070 ЦК України передбачено, що за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом. Проценти, передбачені частиною першою цієї статті, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
За змістом зазначених норм закону та ст.1058 ЦК України, яка регулює правовідносини, що випливають з договору банківського вкладу, зобов'язання банку з повернення вкладу вважається виконаним, коли вкладнику буде надана реальна можливість отримати та розпорядитися на свій розсуд вкладом.
Судом встановлено, що після звернення позивача до відповідача із повідомленням від 19.07.2018 року про дострокове розірвання договору №SAMDN01000711048209 від 30.06.2010 року з вимогою повернення суми вкладу та нарахованих по ньому відсотків, відповідач своїх зобов'язань не виконав, чим порушив законні права та інтереси позивача, зокрема п.16 Договору, згідно з яким вкладник має право достроково розірвати договір, повідомивши про це банк за два банківських дня до дати розірвання договору.
Також після звернення позивача до відповідача із повідомленням від 19.07.2018 року про дострокове розірвання договору №SAMDN01000711074718 від 02.07.2010 року з вимогою повернення суми вкладу та нарахованих по ньому відсотків, відповідач своїх зобов'язань не виконав, чим порушив законні права та інтереси позивача, зокрема п.16 Договору, згідно з яким вкладник має право достроково розірвати договір, повідомивши про це банк за два банківських дня до дати розірвання договору.
Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1996 р. №5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» оскільки Закон не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із договорів купівлі-продажу, майнового найму (в тому числі найму (оренди) жилого приміщення - в частині відносин, між наймачем (орендарем) і наймодавцем (орендодавцем), який одночасно є виконавцем комунальних послуг і послуг по ремонту житлового фонду та інженерного обладнання), побутового прокату, безоплатного користування майном, підряду (в тому числі побутового замовлення чи абонементного обслуговування), доручення, перевезення громадян та їх вантажу, комісії, схову, страхування, в договорів про надання фінансово кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття і ведення рахунків, проведення розрахункових операцій....».
Оскільки позивачем укладено договір банківського строкового вкладу (депозит) для власних побутових потреб, які не пов'язані із здійсненням підприємницької діяльності, до відносин між сторонами у справі повинні застосовуватись положення Закону України «Про захист прав споживачів».
Згідно з ч.1 ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: 1) захист своїх прав державою; 2)належну якість продукції та обслуговування; 3) безпеку продукції; 4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця); 5) відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; 6) звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав; 7) об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів).
Згідно з ч.1 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.
Виходячи із встановлених обставин та наведеного нормативного обґрунтування, суд дійшов висновку, що відповідач не надав позивачу належної якості банківські послуги, не виконав свої зобов'язання по депозитному договору, не повернув позивачу вклад та проценти за користування коштами, вкладеними ним на депозитний рахунок банку.
Посилання відповідача на порушення вимог п.1.4. Положення, п.2.9. глави 2 розділу ІV Інструкції «Про ведення касових операцій банками в Україні», затвердженої Постановою Національного Банку України від 01.06.2011 року №174 «Про затвердження Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні», що при оформленні квитанції на підтвердження внесення позивачем готівки у відповідній платіжній системі через відсутність відбитку печатки або електронного підпису працівника банку, засвідченого електронним підписом САБ, спростовується вимогами п.1.2. цієї Інструкції, згідно з якими при здійсненні внесення готівки до терміналу засвідчення квитанції підписом та печаткою працівника банку не передбачено.
До доводів представника відповідача щодо відсутності підстав для стягнення саме з Публічного акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» даних сум, суд відноситься критично та не бере їх до уваги, оскільки договір банківського вкладу було укладено саме між позивачем та Регіональним відділенням ПАТ КБ «ПриватБанк», що на час укладання було структурною одиницею ПАТ КБ «ПриватБанк» та діяло від його імені відповідно до ст.95 ЦК України, згідно з якою філія - є відокремленим підрозділом юридичної особи, що розташована поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій, а тому зобов'язання за договором в даному випадку має нести саме ПАТ КБ «Приватбанк».
Таким чином, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача загальну сума заборгованості за договорами банківського вкладу №SAMDN01000711047199 від 30.06.2010 року та №SAMDN01000711074718 від 02.07.2010 року у розмірі 230000,00 гривень як суму вкладу та проценти за користування коштами у розмірі 5025344,00 гривень.
У відповідності до положень ст.144 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 8810,00 гривень, оскільки позивач при зверненні до суду звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 81, 89, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст.14-16, 95,96, 526, 629, 1058, 1059, 1060, 1075 ЦК України, ст.ст.1, 2, 4, 6, 21, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», суд
Позов ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення коштів за договором банківського вкладу задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_2 (ІН: НОМЕР_1 ) заборгованість за договорами банківського вкладу №SAMDN01000711047199 від 30.06.2010 року та №SAMDN01000711074718 від 02.07.2010 року у загальному розмірі 230000,00 доларів США як суму вкладу.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_2 (ІН: НОМЕР_1 ) за договорами банківського вкладу №SAMDN01000711047199 від 30.06.2010 року та №SAMDN01000711074718 від 02.07.2010року проценти за користування коштами у загальному розмірі 5025344,00 гривень.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) на користь держави судовий збір у розмірі 8810,00 гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів безпосередньо до апеляційного суду Херсонської області з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У відповідності до п.п.15.5 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи за веб-адресою Херсонського міського суду Херсонської області: https://court.gov.ua/sud2125/.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: С.І.Майдан
Повний текст рішення суду виготовлений 16.08.2019 року.
Суддя: С.І.Майдан