Україна
Донецький окружний адміністративний суд
03 вересня 2019 р. Справа№200/8339/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій щодо перерахунку пенсії з 01.01.2016 року у розмірі 70% грошового забезпечення, зобов'язання здійснити з 01.01.2016 року перерахунок та виплату пенсії за вислугою років у розмірі 90% грошового забезпечення, з урахуванням проведених виплат.
В обґрунтування позову зазначає, що 03.03.2009 року здобув право на отримання пенсії за вислугою років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ».
Восени 2018 року відповідачем проведено перерахунок пенсії відповідно до постанови КМУ від 21.02.2018 року № 103, яким протиправно зменшено максимальний розмір пенсії шляхом зменшення розміру грошового забезпечення у відсотках з 90% до 70% відповідної суми грошового забезпечення.
Вважає, що для перерахунку пенсії мають застосовуватися норми Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що визначають її розмір у відсотках відповідних сум грошового забезпечення, які діяли на момент первинного призначення пенсії. Розмір призначеної пенсії в процентному відношенні відповідних сум грошового забезпечення не може бути зменшений навіть при зміні діючого законодавства з огляду на конституційні норми щодо незворотності дії нормативно-правових актів у часі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05 липня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 25 липня 2019 року.
25 липня 2019 року розгляд справи відкладено на 03 вересня 2019 року.
Позивач та представник позивача до суду з'явились.
Відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву від 19.07.2019 року № 7546/06-2 (а.с. 36-38). В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що нарахував пенсію позивачу, виходячи з 70% розміру грошового забезпечення, оскільки на момент виникнення у позивача прав на перерахунок пенсії встановлений максимальний розмір пенсії, зокрема 70% відповідних сум грошового забезпечення.
Зазначає, що діяв в межах Закону України № 2262 від 09.04.1992р.
Наголошує, що дії управління не суперечать чинному законодавству, тому просив відмовити в позові ОСОБА_1 в повному обсязі.
Відповідно до положень статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України даний предмет спору віднесено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача у відповідності до норм законодавства повідомлено про наявність позову щодо визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ОСОБА_1 є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 (а.с. 21-25). Згідно паспортних даних позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 02.04.2018 року № 0000504923/1414020477 позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 26).
Позивач значиться на пенсійному обліку відповідача, оскільки має право на пенсію за вислугу років, про що свідчить повідомлення про призначення пенсії, видане відповідачем 16.03.2009 року (а.с. 10).
Отже, позивачу була довічно призначена пенсія з 03.03.2009 року у розмірі 90% грошового забезпечення при вислузі 41 років у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» (надалі - Закон №2262-XII), що не є спірною обставиною між сторонами.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» проведено перерахунок пенсії позивача, про що свідчить протокол (роздруківка) (а.с. 16). При цьому, з протоколу про перерахунок пенсії слідує, що відповідачем при перерахунку застосовано основний розмір пенсії, що не перевищує 70% грошового забезпечення при вислузі 41 рік.
Перевіряючи правомірність дій відповідача щодо нарахування позивачу пенсії, виходячи з 70% розміру грошового забезпечення, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною четвертою статті 63 Закону №2262-ХІІ, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Пунктом 23 Закону № 1166-VII внесено зміни до частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ, зокрема змінено у відсотках розмір грошового забезпечення.
Слід зазначити, що пункт 23 Закону № 1166-VII набрав чинності з 01.05.2014 року згідно Прикінцевих положень Закону №1166-VII.
Відповідно до частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ у редакції Закону № 1166-VII максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 % відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).
Таким чином, з 01.05.2014 положення частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо визначення максимального розміру пенсії за вислугу років відповідних сум грошового забезпечення втратили чинність, у зв'язку з внесенням змін до редакції цієї статті Законом № 1166-VII.
Внесені Законом № 1166-VII зміни до частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% грошового забезпечення стосуються порядку призначення пенсії у разі реалізації права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.
З урахуванням наведеного, при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Суд зазначає, що статтею 46 Конституції України встановлено право громадян на соціальний захист.
Згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.
Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
Враховуючи викладене, суд вважає, що при перерахунку пенсії позивачу відповідач повинен був застосувати норми, що діяли на час призначення позивачу пенсії. Зміни до частини другої статті 13 Закону №2262-XII щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% грошового забезпечення, внесені Законом №1166-VII, не можуть стосуватися до раніше призначеної пенсії.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.04.2018 року у справі №175/1665/17 (провадження №К/9901/9550/18), постанові від 24.04.2018 року у справі №686/12623/17 (провадження №К/9901/849/17).
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу положень частини другої статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведено правомірності своїх дій при застосуванні основного розміру пенсії, що не перевищує 70% грошового забезпечення при проведенні перерахунку пенсії позивача, тому суд вважає відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в проведенні перерахунку пенсії позивачу в розмірі 90% суми грошового забезпечення протиправною, відтак приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 10 ч. 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
За вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Відповідно до частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
З огляду на викладене, на підставі положень Конституції України, Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце реєстрації відповідно паспорта громадянина України: АДРЕСА_1 ; місце фактичного проживання/перебування згідно довідки від 02.04.2018р. № 0000504923/1414020477 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження згідно даних з ЄДР: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2016 року у розмірі 70% грошового забезпечення.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за вислугою років з 01 січня 2016 року в розмірі 90% грошового забезпечення, з урахуванням раніше проведених виплат.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати з судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 03 вересня 2019 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Л.Б. Голубова