Провадження № 1-кп/734/131/19 Справа № 734/1863/19
іменем України
02 вересня 2019 року смт. Козелець
Козелецький районний суд Чернігівської області в складі:
Головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретареві ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 42019270300000004, що внесене 04 січня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Скадовська Херсонської області, українця, громадянина України, не одруженого, із вищою освітою, військовослужбовця військової служби за контрактом військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 , курсанта 3 навчальної механізованої роти, військове звання - солдат, 30 березня 2017 року призваного ІНФОРМАЦІЯ_2 до Збройних Сил України, зареєстрованого в АДРЕСА_2 , судимого за вироком від 11 липня 2019 року Печерського районного суду м. Києва за ч. 4 ст. 407 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік,
із участю сторін кримінального провадження - прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
30 березня 2017 року ОСОБА_3 відповідно до ст.ст. 2, 4 і 24 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» призваний на військову службу за контрактом ІНФОРМАЦІЯ_3 та направлений для подальшого проходження військової служби до військової частини польова пошта НОМЕР_2 . За наказом № 75 командира військової частини польова пошта НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 30 березня 2017 року солдат ОСОБА_3 зарахований до списків особового складу цієї військової частини, поставлений на всі види забезпечення та призначений на посаду курсанта навчального взводу третьої навчальної механізованої роти. У подальшому військова частина польова пошта НОМЕР_2 перейменована у військову частину НОМЕР_1 . Згідно з вимогами ст.ст. 17 і 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України. Відповідно ст.ст. 1 і 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий обов'язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни. На час проходження військової служби у лавах Збройних Сил України на солдата ОСОБА_3 розповсюджується дія військових Статутів Збройних Сил України, що визначають загальні права та обов'язки військовослужбовців. Зокрема, відповідно до ст. 4 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України повсякденне життя і службова діяльність військовослужбовців регулюються Конституцією України, законами України, цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.
У свою чергу, ст.ст. 1-3 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначають, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України, ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку та досягається, окрім іншого, шляхом свідомого ставлення військовослужбовця до виконання військового обов'язку, вірності Військовій присязі, особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог військових статутів. Статтею 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України кожного військовослужбовця зобов'язано додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів. Відповідно до ст.ст. 11, 16, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України солдат ОСОБА_3 зобов'язаний постійно вдосконалювати знання за фахом і методичні навички, бути хоробрим і дисциплінованим, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців у разі потреби відлучитися в межах розташування військової частини (підрозділу) запитати дозволу в командира відділення, а після повернення доповісти йому про прибуття.
Відповідно до ст. 1 Указу Президента України № 393/2018, затвердженого Законом № 2630-VIII від 26 листопада 2018 року, в окремих областях України строком на 30 діб введений воєнний стан, що діяв у період із 14.00 години 26 листопада 2018 року до 14.00 години 26 грудня 2018 року. Згідно ст. 1 Закону України Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2630-VIII від 26 листопада 2018 року воєнний стан вводиться в Вінницькій, Луганській, Миколаївській, Одеській, Сумській, Харківській, Чернігівській, Донецькій, Запорізькій, Херсонській областях та внутрішніх водах України Азово-Керченської акваторії. Враховуючи те, що військова частина НОМЕР_1 дислокується в АДРЕСА_1 , у період із 14.00 години 26 листопада 2018 року до 14.00 години 26 грудня 2018 року на вище вказану військову частину розповсюджувався режим воєнного стану.
Солдат ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, проходячи військову службу в умовах воєнного стану, в порушення вимог ст.ст. 17 і 65 Конституції України, ст.ст. 1 і 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», положень Військової присяги, ст.ст. 4, 11, 16, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України і ст.ст. 1-3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, не маючи на те відповідного дозволу командування, діючи з прямим умислом та з метою тимчасово ухилитися від військової служби, знаючи про те, що повинен проходити військову службу за контрактом в умовах воєнного стану у військовій частині НОМЕР_1 , враховуючи стан у Державі, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок по захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України став на шлях злочинної діяльності - в умовах воєнного стану, приблизно о 09.00 годині 30 листопада 2018 року самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 , що дислокується в АДРЕСА_1 та має чітко визначені межі, чим вчинив самовільне залишення військової частини, вчинене в умовах воєнного стану. 24 травня 2019 року солдата ОСОБА_3 доставлено органами Військової служби правопорядку до розташування військової прокуратури Деснянського гарнізону. Солдат ОСОБА_3 , будучи відсутнім на військовій службі у період із 30 листопада 2018 року до 24 травня 2019 року обов'язки військової служби не виконував та про належність до Збройних Сил України в інші органи влади не повідомляв, час проводив на власний розсуд.
Обвинувачений ОСОБА_3 винуватим себе у вчиненні кримінального правопорушення визнав і показав, що за контрактом проходить військову службу у Збройних Сил України - у військовій частині НОМЕР_1 АДРЕСА_1 . Вдома проживають матір і бабуся, які мають захворювання. У зв'язку із цим, ймовірно 30 листопада 2018 року, покинув розташування військової частини НОМЕР_1 , так як хотів допомогти рідним. Командир військової частини відмовився відпустити його додому. Вдома знайшов роботу і працював, але офіційно не працевлаштовувався. 24 травня 2019 року повернувся до розташування вказаної військової частини. Висловив щире каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників кримінального процесу судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким із учасників процесу не оспорюються. При цьому, судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_3 та інші учасники кримінального процесу правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає.
При встановлених обставинах та оцінюючи перевірені докази, суд вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, - самовільне залишення військової частини, вчинене в умовах воєнного стану.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує щире каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, стан його здоров'я, що є обставинами, які пом'якшують покарання. Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відсутні. Суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особу винного, який задовільно характеризується за місцем проходження військової служби та місцем проживання, і вважає необхідним призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання за ч. 5 ст. 407 КК України у виді позбавлення волі на певний строк. Обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення до постановлення попереднього вироку від 11 липня 2019 року Печерського районного суду м. Києва, тому покарання необхідно призначати відповідно до вимог ч. 4 ст. 70 КК України, тобто покарання за сукупністю злочинів. При цьому, суд вважає за можливе застосувати правові норми ст. 75 КК України, звільнивши обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, із покладенням обов'язків, визначених ч. 1 ст. 76 КК України. Призначене обвинуваченому ОСОБА_3 покарання є достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред'явлений. Процесуальні витрати і речові докази відсутні.
Керуючись ст.ст. 369-371, 373, 374 і 376 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком від 11 липня 2019 року Печерського районного суду м. Києва більш суворим покаранням за цим вироком, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді 5 (п'ятьох) років позбавлення волі.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені обов'язки.
Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язати обвинуваченого ОСОБА_3 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган із питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Визначений іспитовий строк обвинуваченому ОСОБА_3 відраховувати із 02 вересня 2019 року.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 скасувати, звільнивши його із-під варти негайно.
Обрати обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у виді особистого зобов'язання. Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 такі обов'язки: не відлучатися за межі Козелецького району Чернігівської області без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання. Вказані обов'язки покладаються на обвинуваченого ОСОБА_3 строком на один місяць із моменту обрання запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання.
На вирок може бути подана апеляція до Чернігівського апеляційного суду через Козелецький районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів із моменту проголошення. Обвинуваченому і прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя